Ухвала суду № 67899548, 12.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.

при секретарі: Гоін В.С.

за участю осіб:

позивача ОСОБА_1

представника ОСОБА_2, ОСОБА_1 - ОСОБА_3

представника КС «КС Володар» Білої Я.Г.

представника Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації Коломієць В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_6,Товариства з обмеженою відповідальністю «Продтовари 539», Приватного підприємства «Дари України», Кредитної спілки «КС Володар», Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації, Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_7, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Лариса Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Назарчук НаталіяВячеславівна, державний реєстратор Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Шульга Ірина Юріївна, ОСОБА_11, про визначення недійсним договір та визнання недійсним свідоцтва, -

за апеляційною скаргою Кредитної спілки «КС Володар», поданою представником Мостовенком ЮріємВолодимировичем

на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 лютого 2017 року

в с т а н о в и л а:

Справа №752/11187/15-ц № апеляційного провадження № 22-ц/796/5249/2017Головуючий у суді першої інстанції: О.В. МирошниченкоДоповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д. Поливач

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 лютого 2017 року задоволено позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_6,ТОВ «Продтовари 539», ПП «Дари України», КС «КС Володар», Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації, Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_7, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Л.М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Назарчук Н.В., державний реєстратор Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Шульга І.Ю., ОСОБА_11, про визначення недійсним договір та визнання недійсним свідоцтва. Визнано недійсним договір оренди нежитлового приміщення від 25.10.2005 року, укладений від імені Голосіївської районної у м. Києві ради з ТОВ «Продтовари 539». Визнано недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 16.05.2006 року, видане Головним управління комунальної власності м. Києва на ім'я Голосіївської районної у м. Києві ради. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 20.06.2006 року, укладений від імені Голосіївської районної у м. Києві ради з ТОВ «Продтовари 539». Визнано недійсним договір купівлі - продажу нежилого приміщення від 26.12.2006 року укладений між ТОВ «Продтовари 539» та ОСОБА_6 Визнано недійсним договір іпотеки № 7280 від 24.09.2013 року, який укладено між ОСОБА_6 та ПП «Дари України». Визнано недійсною заставну № АА000077 від 24.09.2013 року, видану КС «КС Володар». Визнано недійсним договір іпотеки № 6742 від 15.09.2014 року, який укладено між ПП «Дари України» та КС «КС Володар». Визнано недійсним договір купівлі - продажу заставної від 17.09.2014 року, укладений між ПП «Дари України» та КС «КС Володар». Визнано недійсним індосамент (передавальний напис) від 17.09.2014 року стосовно приміщень технічного підпілля (підвалу) будинку АДРЕСА_1,зареєстрований приватним нотаріусом КМНО Журавльовою Л.М. Визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотеко держателя № 6803 від 18.09.2014 року, укладений між ОСОБА_6 та ПП «Дари України». Визнано недійсним договір іпотеки №6988 від 24.09.2014 року, укладений між ПП «Дари України» та КС «КС Володар». Визнано недійсним в частині віднесення до предмету застави приміщень технічного підпілля (підвалу) будинку АДРЕСА_1 загальною площею 233, 50 кв.м. додатковий договір №8 від 16.09.2014 року до договору застави цінних паперів (№1/10.12 від 10.10.2012 року), укладений між КС «КС Володар» та ОСОБА_7 Визнано недійсною заставу № АА 000103 від 24.09.2014 року, видану КС «КС Володар» та ОСОБА_7 Визнати недійсним індосамент (передавальний напис) від 24.09.2014 року, зареєстрований Державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Шульгою І.Ю.

Не погоджуючись з рішенням суду, КС «КС Володар» через свого представника подала апеляційну скаргу, просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, невірну оцінку доказів.

В обґрунтування зазначено, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не взяв до уваги, що при укладенні оспорюваних правочинів були дотримані усі вимоги ст. 203 ЦПК України, а тому вважає відсутніми будь - які правові підстави для визнання їх недійсними. Безпідставним та необґрунтованим вважає посилання суду на те, що спірне підвальне приміщення має статус допоміжного та відповідно на нього поширюється дія Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», оскільки дане приміщення ніколи не використовувалося для потреб мешканців будинку, воно має статус нежилого, а тому передача його в оренду, проведення приватизації відбувалося у відповідності до норм чинного законодавства. Вважає також безпідставними посилання суду як на доказ на висновок КНДІСЕ № 6554/10-15 судової будівельно - технічної експертизи від 04.08.2011 року, оскільки така експертиза була проведена методом зіставлення даних візуально - інструментального обстеження і наданої технічної документації. На думку заявника, суд у порушення вимог цивільного законодавства не застосував реституцію як наслідок визнаних недійсними правочинів, чим позбавив власника права власності, але не повернувши грошові кошти сплачені за нежитлове приміщення. А тому таке рішення повинно бути скасоване, а у задоволенні позову відмовлено.

Представник КС «КС «Володар» Біла Я.Г. у судовому засіданні апеляційної інстанції підтримала подану апеляційну скаргу, просила її задовольнити з викладених обставин.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивачів ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду просили залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Представник Департаменту комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації Коломієць В.С. не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважала таким, що ухвалене з порушенням вимогу закону, а тому підлягає скасуванню.

Інші особи, які беруть участь у даній справі (їх представники) в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового розгляду повідомлялися у відповідності до вимог закону, причини неявки суду не повідомили. Колегія суддів вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності зазначених осіб, оскільки їх неявка не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з їх законності, доведеності та обґрунтованості, зокрема встановив, що оспорюваними правочинами порушено право позивачів розпоряджатися спільним майном, оскільки таке розпорядження має погоджуватися між співвласниками будинку, допоміжні приміщення якого є спільною власністю.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону, підтверджуються належними та допустимими доказами та повністю узгоджуються із матеріалами справи, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, даний спір виник з приводу приміщення технічного підпілля (підвалу) будинку АДРЕСА_1 загальною площею 233,50 м.2

24 листопада 2005 року Голосіївською районною у м. Києві радою прийнято рішення №40/11, згідно з яким був затверджений спосіб приватизації «викуп» щодо об'єктів комунальної власності району згідно з додатком, а також доручено Фонду приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва здійснити приватизацію об'єктів зазначених у даному переліку, при умові винесення за межі приміщення за власний рахунок орендаря загально-будинкових мереж центрального опалення, гарячого та холодного водопостачання, систем електроживлення та іншого інженерного обладнання, не порушуючи роботу всього інженерного обладнання будинку. Відповідно до зазначеного додатку спірне нежитлове приміщення входило до переліку об'єктів комунальної власності щодо їх приватизації.

Головне управління комунальної власності м. Києва 16 травня 2006 року видало на ім'я Голосіївської районної у м. Києві ради свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1, яким група приміщень № 123 в літері «А» будинку АДРЕСА_1 загальною площею 233,50 м2 зазначене як власність територіальної громади Голосіївського району м. Києва.

25.10.2005 року без згоди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як власників квартир будинку АДРЕСА_1, від імені Голосіївської районної у м. Києві ради укладено договір оренди нежилого приміщення з ТОВ «Продтовари 539».

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 20 червня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назарчук Н.В., ТОВ «Продтовари 539» без згоди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як власників квартир будинку АДРЕСА_1 придбало групу приміщень № 123 в літері «А» будинку АДРЕСА_1 загальною площею 233,50 м.2 Приміщення придбані у Голосіївської районної у м. Києві ради, від імені якої діяв Фонд приватизації комунального майна Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації.

За договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 26 грудня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою JI.M. (зареєстровано в реєстрі за номером 2257), ТОВ «Продтовари 539» без згоди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як власників квартир будинку АДРЕСА_1 продало ОСОБА_6 частину приміщення технічного підпілля (підвалу) будинку АДРЕСА_1 загальною площею 233,50 м.2

Відповідно до договору іпотеки від 24 вересня 2013 року, який укладено між ОСОБА_6 та ПП «Дари України», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.M. (зареєстровано в реєстрі за номером 7280), ОСОБА_6 без згоди позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як власників квартир будинку АДРЕСА_1 передав у іпотеку ПП «Дари України» частину приміщення технічного підпілля (підвалу) будинку АДРЕСА_1 загальною площею 233,50 м.2

На підставі договору іпотеки від 24.09.2013 року КС «КС «Володар» на частину приміщення технічного підпілля (підвалу) будинку АДРЕСА_1 загальною площею 233,50 м2 видана заставна №АА 000077 від 24.09.2013року.

За договором іпотеки від 15 вересня 2014 року, який укладено між ПП «Дари України» та КС «КС Володпр» договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.M., (зареєстровано в реєстрі за номером 12) без згоди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як власників квартир будинку АДРЕСА_1, ПП «Дари України» передало у іпотеку КС «КС Володар» частину приміщення технічного підпілля (підвалу) будинку АДРЕСА_1 загальною площею 233,50 м.2

На підставі договору купівлі-продажу заставної від 17 вересня 2014 року, на звороті заставної (а.с. 23-24, т.2) вчинено індосамент (передавальний напис) від 17 вересня 2014 року (а.с.24,т. 2), який приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.M. зареєстровано в реєстрі за номером 15857211.

Згідно з індосаментом від 17 вересня 2014 року КС «КС «Володар», без згоди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як власників квартир будинку АДРЕСА_1, передала заставну на частину приміщення технічного підпілля (підвалу) будинку АДРЕСА_1 загальною площею 233,50 м2 ПП «Дари України».

За договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 18 вересня 2014 оку, який укладено між ОСОБА_6 та ПП «Дари України», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.M. (зареєстровано в реєстрі за номером 6803) без згоди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як власників квартир будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_6 передано ПП «Дари України» право власності на частину приміщення технічного підпілля (підвалу) будинку АДРЕСА_1 загальною площею 233,50 м2 (а.с.45-47,т. 2).

Згідно з договором іпотеки від 24 вересня 2014 року (а.с. 133-136, т.2), який укладено між ПП «Дари України» та КС «КС «Володар», посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.M. (зареєстровано в реєстрі за номером 6988), ПП «Дари України» без згоди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як власників квартир будинку АДРЕСА_1, передало КС «КС «Володар» у іпотеку частину приміщення технічного підпілля (підвалу) будинку АДРЕСА_1 загальною площею 233,50 м.2

На підставі договору іпотеки № від 24 вересня 2014 року КС «КС Володар» на частину приміщення технічного підпілля (підвалу) будинку АДРЕСА_1 загальною площею 233,50 м.2 КС «КС Володар» видана заставна АА000103 від 24.09.2014 року, (а.с. 131-132, т.2, 178-179,т.2)

За додатковим договором №8 від 16 вересня 2014 року (а.с. 140-143, т.2) до договору застави цінних паперів (№1/10.12 від 10 жовтня 2012 року), укладеним між КС «КС «Володар» та ОСОБА_7 до предмету застави без згоди ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як власників квартир будинку АДРЕСА_1 та співвласників цього будинку віднесено частину приміщення технічного підпілля (підвалу) будинку АДРЕСА_1 загальною площею 233,50 м.2

На підставі додаткового договору №8 від 16 вересня 2014 року (а.с. 140-143, т.2) до договору застави цінних паперів до договору застави цінних паперів №1/10.12 від 10 жовтня 2012 року, на звороті заставної (а.с. 131, т.2, 178, т.2) вчинено індосамент (передавальний напис) від 24 вересня 2014 року (а.с. 132, т.2,), який зареєстровано Державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Шульгою І.Ю. (а.с. 132, т.2).

Згідно з індосаментом від 24 вересня 2014 року КС «КС Володар», без згоди позивачів - власників квартир будинку АДРЕСА_1, передала у власність частину приміщення технічного підпілля (підвалу) будинку АДРЕСА_1 загальною площею 233,50 м2 ОСОБА_7

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.04.2013 року скасовано рішення Голосіївської районної у м. Києві ради від 24.11.2005 року №40/11 в частині внесення у додатку до названого рішення до переліку приміщень, що підлягають приватизації, приміщення площею 233,50 м2 в будинку АДРЕСА_1. Тим самим скасовано дозвіл на приватизацію вказаного приміщення, який в подальшому було продано ТОВ «Продтовари 539».

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.04.2013року встановлено, що спірне приміщення є підпільним допоміжним приміщенням (технічного підпілля) житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, у якому право власності на квартиру набули ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст.ст. 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно положень ст.41 Конституції України, ст.321 ЦК України право власності є непорушним.

Відповідно до ст.382 ЦК України, власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також: власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Відповідно до правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово - комунального господарства №76 від 17.05.2005 року - «Допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Так, для правильного вирішення спору суд з'ясовує не лише характеристику спірного приміщення за наданими документами, але й виходить з того, чи дійсно спірне приміщення є допоміжним; в якому чи в частині якого може знаходитися технічне обладнання будинку (інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація житлового будинку є неможливою; чи використовувалось воно чи якась з його частин для обслуговування будинку. Також з'ясовує на підставі чого та за яких обставин відбулося відчуження спірного приміщення та чи укладені з приводу цього правочини відповідають встановленим нормам закону.

Суд першої інстанції вірно встановив, що підставою для укладення відповідачами договорів та інших правочинів були свідоцтво про право власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва на нежилі приміщення, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської Державної адміністрації) та підставі рішення сесії Голосіївської районної у м. Києві ради від 14 листопада 2005 року №40/11, які на момент укладення договору купівлі-продажу були незаконними, а тому не породжували будь-яких правових наслідків для сторін укладених відповідачами договорів та інших правочинів.

Отже, вірним є висновок суду про те, що перелічені вище правочини укладені у порушення встановлених вимог закону, оскільки вчинені без згоди позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як власників квартир будинку АДРЕСА_1 та як співвласників будинку АДРЕСА_1. Такої згоди позивачі не надавали, доказів на підтвердження протилежного у розпорядження суду не надано. Укладаючи спірні договори відповідачі порушили права позивачів на володіння, користування та розпорядження належного їм як власникам квартир будинку АДРЕСА_1 та як співвласникам цього будинку, допоміжних підвальних приміщень. ТОВ «Продтовари 539» без згоди позивачів відділило зазначену частину підвального приміщення будинку. Відповідачі, порушуючи права власників цієї частини підвального приміщення не допускали позивачів як належних співвласників приміщення до належного їм об'єкту. Цими діями порушили права позивачів як співвласників вказаних допоміжних приміщень, створили загрозу аварійних ситуацій в будинку, суттєво пошкоджено ростверки (опорні елементи) будинку. Цей факт встановлено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12 травня 2010 року, яке набрало законної сили. Крім того, позивачі, як співвласники допоміжних приміщень будинку АДРЕСА_1, сплачували і продовжують сплачувати житлово - експлуатаційним організаціям в загальній сумі експлуатаційних витрат відповідні кошти за утримання належних їм об'єктів будинку, зокрема й підвальних приміщень.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Рішенням Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року у справі № 4-рп/2004 за конституційним зверненням громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону(справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) вирішено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Наймачі неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласниками допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

За змістом ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Перелік таких приміщень не є вичерпним.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Власники квартир багатоквартирних будинків відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визнавалися співвласниками лише тих підвальних приміщень, які відносились до допоміжних приміщень будинку, тобто були призначені для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку.

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсними оспорюваних правочинів суд вірно застосував загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішено питання про спростування презумпції правомірності правочинів й встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, що було порушене цивільне право позивачів, на захист якого вони звернулися до суду.

Крім того, рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 року № 7/4819 з 31.10.2010 року припинено діяльність районних в м. Києві рад та виконавчих органів районних у м. Києві рад шляхом їх ліквідації. Голосіївську районну в м. Києві раду ліквідовано відповідно до п. п. 2, 4 Рішення Київської міської ради № 7/4819 від 09 вересня 2010 року «Про питання організації управління районами в місті Києві» та п.4 рішення Київської міської ради від 30 жовтня 2010 року №787 «Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.09.2010 №7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві». Передача в оренду та відчуження спірних приміщень здійснювалось на підставі рішення Голосіївської районної в м. Києві ради №40/11 від 24.11.2005р., яке в частині приватизації допоміжних приміщень будинку АДРЕСА_1 (додаток 8 до рішення) скасоване та визнане не чинним постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.04.2013 року. Зазначеним судовим рішенням, яке набрало законної сили, а також висновком судової будівельно-технічної експертизи КНДІСЕ № 6554/10-15 від 04 серпня 2011 року підтверджено, що приміщення технічного підпілля будувалось та функціонує саме як допоміжне приміщення. Тобто, як приміщення з технічними комунікаціями, трубами, вентилями, тощо, всередині, без жодного вікна, тоді як за державними стандартами нежилі приміщення громадського призначення не можуть мати подібні ознаки.

Твердження апеляційної скарги щодо належності спірного підвалу до нежитлового приміщення не ґрунтуються на вимогах закону та суперечать зібраним у матеріалах справи доказам, а тому відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Так, положенням статті 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що допоміжними приміщення багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти машинні відділення ліфтів, вентиляційні катери та інші технічні приміщення).

Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженим наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства України N 56 від 15.09.92 р., встановлено, що приміщення, через які покладені комунікації, є допоміжними приміщеннями жилих будинків.

Зокрема, у додатку 1 КДП-204/12 Україна 193-91 Положення про систему технічного обслуговування, ремонту, та реконструкції жилих будівель в містах і селищах України, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству N 135 від 31.12.91 р., і який втратив чинність із введенням в дію Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України N 76 від 17.05.2005 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 927/11207, допоміжними приміщеннями є приміщення жилого будинку, призначені для забезпечення експлуатації будинку чи побутового і культурного обслуговування населення за місцем проживання. До допоміжних приміщень жилого будинку відносяться сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, піонерські кімнати та інші аналогічні приміщення.

Отже, з наведеного чітко вбачається, що приміщення спірного підвалу відноситься до допоміжних приміщень, без даного підвального приміщення забезпечення експлуатації житлового будинку неможливе. А тому висновок суду першої інстанції щодо належності спірних приміщень до допоміжних та що така належність спірного підвалу до допоміжних приміщень, які забезпечують функціонування та обслуговування будинку АДРЕСА_1 узгоджується із встановленими обставинами справи та підтверджується, зокрема, висновком судової будівельно - технічної експертизи КНДІСЕ № 6554/10-15 від 04 серпня 2011 року. Даним висновком встановлено, що через підвальне приміщення проходять транзитні мережі тепло-водо- га каналізації, які обслуговують житлові квартири будинку АДРЕСА_1. Функціонування загальнобудинкових мереж та комунікацій тепло-водо-каналізації частини будинку без мереж і комунікацій, розташованих в даному підвальному приміщенні не можливо. Факт належності спірних приміщень до допоміжних, встановлено постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.04.2013 року.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.04.2013 року скасовано рішення Голосіївської районної ради про приватизацію зазначених незаконно відчужених приміщень технічного підпілля саме з тих підстав, що рішення про приватизацію прийняте стосовно допоміжних приміщень, які є спільною власністю власників квартир будинку АДРЕСА_1. Тобто укладені без згоди співвласників будинку, зокрема позивачів, правочини про відчуження частини підвалу порушують норми цивільного законодавства стосовно інституту власності, зокрема ст. 319 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного посилання суду як на доказ на висновок КНІДСЕ № 6554/10-15 судової будівельно - технічної експертизи від 04.08.2011 року колегією суддів оцінюються критично та відхиляються як необґрунтовані.

Так, частиною 3 ст. 212 ЦПК України визначено, що суд оцінює не тільки належність, допустимість доказів, але й достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їхній сукупності.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію цифрового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу (ст. 64 ЦПК України).

Відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається, кредитна спілка не надала суду доказів на спростування зазначених у даному висновку обставин, лише припускає, що такий висновок проведено у порушення вимог закону, не зазначаючи яких саме. Таких доказів не було подано і суду апеляційної інстанції.

Посилання на безпідставне не застосування судом реституції як наслідка визнання недійсними правочинів колегією суддів не приймаються для уваги, виходячи з наступного.

Реституція - це спеціальний зобов'язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст. 216 ЦК, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача).

У відповідності до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи

У п.п.5,10 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1ст.216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним, чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Враховуючи, що позивачі не були стороною жодного із визнаних недійсними судом правочинів, дані договори укладалися без їх зголи, суд першої інстанції не застосувавши реституцію законно та обґрунтовано вважав, що вимога реституції у даному спорі не застосовується. Така вимога за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення.

Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «КС Володар», подану представником Мостовенком ЮріємВолодимировичем, відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: