Ухвала суду № 67899507, 19.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А

Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження № 22-ц/796/7592/2017 р. Головуючий у 1 інстанції - Рибак М.А.

Справа № 761/5257/14-ц Доповідач - Мараєва Н.Є

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2017 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду м.Києва в складі :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.

При секретарі - Майданець К.В.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві

Цивільну справу за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_1

на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 травня 2017 р.

в справі за скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на

здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» - Міхно Сергія Семеновича,

заінтересовані особи : Святошинський районний відділ державної виконавчої служби

м. Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві, ОСОБА_1

Ігорівна на протиправні дії та бездіяльність старшого державного виконавця

Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного

територіального управління юстиції у м.Києві ОСОБА_3 та начальника

відділу ДВС ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В с т а н о в и л а :

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 травня 2017 р. частково задоволено скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» Міхно С.С., заінтересовані особи: Святошинський районний відділ державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві, ОСОБА_1 на протиправні дії та бездіяльність старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві ОСОБА_3 та начальника відділу ДВС ОСОБА_4

Визнано дії старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві ОСОБА_3 та начальника відділу ДВС ОСОБА_4 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу - неправомірними.

Скасовано постанову старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3, затверджену начальником відділу ДВС ОСОБА_4 про повернення виконавчого документу стягувачу по ВП №51388514 від 04.10.2016 р.; в решті вимог скарги - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати цю ухвалу і постановити нову, якою змінити ухвалу, а саме у повному обсязі відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на незаконність даної ухвали, зокрема, що суд порушив норми цивільно-процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, скаржник звернувся до начальника Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві із заявою від 23.05.2016 р. про відкриття виконавчого провадження та примусове стягнення суми боргу (а.с. 5).

Між тим, постановою старшого державного виконавця Святошинського районного ВДВС м.Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3 від 04.10.2016 р. у ВП №51388514, виконавчий лист виданий 20.10.2014 р. Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованості за кредитом у розмірі 2128982,09 грн. був повернутий стягувачеві у зв'язку з тим, що майно, на яке може бути звернено стягнення відсутнє.

Згідно п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, яка діяла на момент оскаржуваних дій) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 2 вказаної статті передбачено права та обов'язки виконавця під час здійснення виконавчого провадження.

Так, обґрунтовуючи скаргу, представник скаржника, зокрема зазначав, що на підставі рішення Шевченківського районного суду м.Києва у Шевченківському районному ВДВС м.Києва на примусовому виконанні перебував виконавчий лист №761/5257/14-ц від 20.10.2014 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованості у розмірі 130 271, 91 грн.; що листом №11232 від 23.05.2016 р. ПАТ "ВБР" направило заяву про відкриття виконавчого провадження; а 4 жовтня 2016 р. державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, з якою Банк не погоджується, оскільки, державним виконавцем у процесі здійснення виконавчого провадження не було проведено жодних виконавчих дій, державний виконавець поверхнево підійшов до виконання своїх обов'язків та не в повному обсязі виконав роботу щодо пошуку майна та коштів боржника.

Такі доводи скарги є слушними.

Як вбачається з тексту постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, виконавцем не було вжито заходів щодо звернення до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; виклику боржника з приводу виконавчого документа, що перебуває у виконавчому провадженні; накладення стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звернення до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням та інших дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», що свідчить про неповноту вчинення виконавцем дій у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» за період з часу відкриття виконавчого провадження до часу повернення виконавчого документу стягувачу.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця овольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його ушені права чи свободи.

Оцінивши надані суду докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що дії старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва головного територіального управління юстиції у м.Києві ОСОБА_3 та начальника відділу ДВС ОСОБА_4 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу є неправомірними, а тому, вимоги скарги підлягають задоволенню в частині визнання правомірними дій державного виконавця щодо повернення виконавчого листа та скасування станови від 04.10.2016 р.

Проте, що стосується решти вимог скарги, то суд обгрутовано вважав, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки, питання про відновлення виконавчого провадження має вирішуватись державним виконавцем у межах його повноважень з урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження» у кожному конкретному випадку.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог скарги.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом повно з»ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.

Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - відхилити, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10.05.2017 р. - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :