Ухвала суду № 67898278, 19.07.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, яка діє від імені ОСОБА_6, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16 травня 2017 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та за зустрічної позовною заявою ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним кредитного договору, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_6, посилаючись на те, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву б/н від 24.04.2012 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Банк свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит, однак відповідач не виконує належним чином умови договору та має заборгованість за кредитом та відсоткам за користування кредитом станом на 01.06.2016 року в загальній сумі 16592,11 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

В вересні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою в якій вказував, що 24.04.2012 року звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою надання йому кредиту на придбання товару. Йому запропонували оформити кредитну картку та надали шаблон Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яку він заповнив та виявив бажання оформити кредит на платіжну картку «Кредитка Універсальна GOLD» з лімітом 1500,00 грн, а отримав картку «Кредитка VISA» з лімітом 300 грн. Вказує, що працівники банку не надали в письмовій формі жодних документів, чим, на його думку, порушили його права, не було укладено ніяких договорів, не надали копію Анкети-Заяви. Коли він не зміг сплачувати кредит, колектори від ПАТ КБ «Приватбанк» почали по відношенню до нього та його близьких агресивні дії, що шкодили його діловій репутації, та завдавало неприємності, душевних страждань близьким та йому. Просив суд визнати факт порушення його прав як споживача при оформленні кредиту з боку ПАТ КБ «Приватбанк; визнати недійсним кредитний договір у вигляді Анкети-Заяви б/н від 24.04.2012 року; стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на його користь матеріальну шкоду в розмірі 6865,00 грн та моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн.

Рішенням Херсонського міського суду від 16 травня 2017 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість в розмірі 16592 грн за кредитним договором б/н від 24 квітня 2012 року та судовий збір в сумі 1378 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_5, яка діє від імені ОСОБА_6, вказує, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про існування між сторонами кредитного договору, оскільки на її думку такий договір між сторонами не укладений. Посилаючись на порушення банком ЗУ «Про захист прав споживачів», просить скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення, яким в задоволенні позову банку відмовити, задовольнивши зустрічну позовну заяву ОСОБА_6 в повному обсязі.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_6 та його представника, представника банку, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанк б/н від 24 квітня 2012 року.

Договір кредитування укладений ОСОБА_6 на пропозицію банку шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «Приватбанку», за якими, зокрема, кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

ОСОБА_6, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та Тарифами банку, складають договір в цілому, умови якого встановлені банком.

Згідно довідки ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_6 за договором б/н від 24 квітня 2012 року видавались наступні кредитні картки: НОМЕР_1 24.04.2012 року з терміном дії до 07/2015; НОМЕР_2 03.09.2012 термін дії до 07/2015; НОМЕР_3 27.10.2014 року термін дії якої - 03/2018 року.

Згідно довідки ПАТ КБ «Приватбанк» за вказаним кредитним договором 24 квітня 2012 року був встановлений кредитний ліміт в розмірі 300 грн, 24 квітня 2012 року збільшено кредитний ліміт до 2900 грн, 14 вересня 2012 року збільшено кредитний ліміт до 3900 грн, 17 жовтня 2012 року збільшено кредитний ліміт до 4400 грн, 21 грудня 2012 року збільшено кредитний ліміт до 5400 грн, 1 березня 2013 року збільшено кредитний ліміт до 6400 грн, 2 червня 2013 збільшено кредитний ліміт до 7400 грн, 27 жовтня 2014 року встановлено кредитний ліміт 7400 грн, 1 грудня 2014 року знижено кредитний ліміт до 566,56 грн.

Відповідач ОСОБА_6 зобов'язався погасити заборгованість по кредиту, сплачувати проценти за користування кредитними коштами, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісію, на умовах передбачених договором (п. 2.1.1.5.5 Умов та правил).

Погашення кредиту (поповнення карткового рахунку позичальника) здійснюється шляхом внесення коштів готівкою або в безготівковому порядку і зарахування їх банком на картковий рахунок позичальника, а також шляхом договірного списання коштів з інших рахунків позичальника на підставі договору.

За користування кредитом банк нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами банку з розрахунку 360 календарних днів у році, а також утримує комісію за обслуговування відповідно до Тарифів та Довідки про умови кредитування.

Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки, яка є невід'ємною частиною договору, встановлено розмір щомісячних платежів, які включають також плату за користування кредитними коштами та становлять 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості. Строк внесення щомісячних платежів визначено до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Із наданої представником позивача суду апеляційної інстанції виписки по картковому рахунку відповідача вбачається, що у спірному періоді (з 25 квітня 2012 року по 1 квітня 2016 року) ОСОБА_6 використовував кредитні кошти (знімав готівку, розраховувався за товари та ін.), а також неодноразово здійснював поповнення карткового рахунку.

Однак, останній раз поповнення платіжної картки, строк дії якої визначено до березня 2018 року, відповідач здійснив 24 червня 2015 року у розмірі 360 грн.

Відповідно до вимог ст. 1050 ЦК України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин згідно зі ст. 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Умовами укладеного сторонами договору кредитування передбачено, що у випадку встановлення мінімального обов'язкового (щомісячного) платежу по кредиту у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку, при виникненні простроченого кредиту строком повернення кредиту в повному об'ємі є 211-й день з моменту виникнення такої заборгованості (п. 2.1.1.12.4 Умов та правил надання банківських послуг).

Враховуючи, що відповідач, починаючи з липня 2015 року, допустив порушення встановленого договором обов'язку повертати кредит частинами та зважаючи на умови укладеної сторонами угоди щодо настання обов'язку позичальника повернути кредит в повному об'ємі на 211-й день з моменту виникнення заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звернувшись до суду з позовом в липні 2016 року, позивач як кредитор правомірно вимагає дострокового повернення відповідачем частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України та умов укладеного сторонами договору.

Так, спростовуючи доводи відповідача та її представника щодо розрахунку розміру заборгованості, представником позивача надано суду виписку по картковому рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_6, який містить детальну інформацію, як щодо розміру отриманого кредиту у спірний період, так і щодо виконання ним своїх зобов'язань повертати кредитні кошти та сплачувати проценти за користування грошовими коштами.

Висновки суду по суті спору відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами і досліджених в судовому засіданні доказів та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що укладений між ОСОБА_6 та банком кредитний договір є недійсним з підстав недодержання вимог ч.1 та ч. 4 ст.203 ЦК України, оскільки підписана ОСОБА_6 анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг по своїй суті свідчить про те, що сторони уклали договір приєднання, яким відповідно до вимог ст. 634 ЦК України є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Укладення договору приєднання не вимагає підписання, в даному випадку позичальником, текстів формулярів або інших стандартних форм, у яких викладені встановлені банком умови кредитування, тому посилання представника відповідача на те, що позивачем не доведено, що саме ці умови були відомі ОСОБА_6 при укладенні кредитного договору, оскільки Умови та правила надання банківських послуг він не підписував, не має правового значення при вирішенні даного спору.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо введення ОСОБА_6 банком в оману шляхом постійного збільшення кредитного ліміту, оскільки п.2.1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною підписаного між сторонами договору передбачено, що після отримання Банком від Клієнта необхідних документів, а також Заяви, банк проводить перевірку наданих документів та приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну карту. Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту встановленого банком (п.2.1.1.2.4.).

Відповідач мав повне право не використовувати кошти в розмірі кредитного ліміту, однак, як слідує з виписки по картковому рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_6, постійно користувався кредитними коштами.

Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічної позовної заяви про визнання недійсним кредитного договору, та задоволення первісного позову банку, оскільки рішення суду постановлено правильно у відповідності до вимог норм матеріального та процесуального права, в межах заявлених вимог, на підставі наданих доказів, досліджених в судовому засіданні.

Перевірені колегією доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не спростовують висновків суду і не містять посилання на нові факти або засоби доказування, які мають значення для справи.

За таких обставин підстав для скасування чи зміни рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, яка діє від імені ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий І.В.Вейтас

Судді: А.Г.Колісниченко

С.В.Радченко