Рішення № 67896098, 20.07.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4686/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.

з участю секретаря - Гарбуз В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Фермерського господарства «ОСОБА_2А.» до Фермерського господарства «Дінекс-Агро», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди, за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Дінекс-Агро» на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 березня 2017 року,-

встановила:

У травні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки і в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 04 січня 2011 року з відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір оренди належної позивачеві на праві власності земельної ділянки загальною площею 2,64 гектарів. Строк дії договору становить десять років, тобто до 04 січня 2021 року. Разом із тим державна реєстрація договору не була проведена через зміни у законодавстві, але земельна ділянка була належним чином передана та оброблюється фермерським господарством «ОСОБА_2А.», договір до наступного часу не розірваний та не скасований. Між тим 01 вересня 2014 року відповідачі уклали між собою договір оренди на ту ж саму земельну ділянку.

Позивач просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 вересня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та фермерським господарством «Дінекс-Агро» та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки фермерського господарства «Дінекс-Агро», що виникло на підставі договору оренди землі від 01 вересня 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та фермерським господарством «Дінекс-Агро» .

Рішення ухвалено у відсутності відповідача ОСОБА_3

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 березня 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди від 01 вересня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та фермерським господарством «Дінекс-Агро» щодо земельної ділянки загальною площею 2,6424 гектарів.

Скасовано державну реєстрацію права оренди від 01 вересня 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та фермерським господарством «Дінекс-Агро» щодо земельної ділянки загальною площею 2,6424 гектарів.

В апеляційній скарзі ФГ «Дінекс-Агро», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалите нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ФГ «Дінекс-Агро» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ФГ «ОСОБА_2А.» з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов та ухвалюючи рішення про визнання недійсним договору оренди землі від 01.09.2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «Дінекс-Агро», суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди ,укладений у 2011 році між позивачем та ОСОБА_3 є чинним не оскаржуваним ,строк дії договору до 2021 року та на момент підписання ФГ «Дінекс-Агро» та подальшої державної реєстрації оскарженого договору оренди землі існувало правомірне, договірне використання ФГ «ОСОБА_2А.» цієї ж земельної ділянки на підставі укладеного між позивачем та ОСОБА_3 договору оренди землі від 04.01.2011 року. Тому дійшов висновку, що оспорюваний договір оренди укладений з порушеннями вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, а тому є недійсним.

Проте погодитись з такими висновками районного суду не можна.

Судом встановлено, що ОСОБА_3належить на праві власності земельна ділянка загальною площею 2,6424 га, яка розташована на території Новопокровської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області,що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серія РІ № 458739 (а.с.14-15).

04.01.2011 року між ОСОБА_3 та ФГ «ОСОБА_2А.» укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, за умовами якого позивач приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 10 років (а.с.8-10).

04.01.2011 року ОСОБА_3передала ФГ «ОСОБА_2А.» належну їй земельну ділянку за актом приймання-передачі (а.с.11).

Державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3та ФГ «ОСОБА_2А.», не проведено.

Відповідно до п. 15 договору оренди земельної ділянки від 04.01.2011 року укладеного між ОСОБА_3та ФГ «ОСОБА_2А.» сторонами було визначено , що цій договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. (а.с.8-10).

01.09.2014 року між ОСОБА_3та ФГ «Дінекс-Агро» укладений договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення строком на 10 років, яка за актом приймання-передачі передана ФГ «Дінекс-Агро» та на час вирішення спору знаходиться безпосередньо в користуванні ФГ «Дінекс-Агро» (а.с.16-17,18).

Зазначений договір оренди в установленому законом порядку був зареєстрований реєстраційною службою Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 44412345 від 24.09.2015 року (а.с.31).

Визнання угоди недійсною є одним зі способів захисту прав на землю, передбаченим частиною третьою статті 152 ЗК України.

За положеннями частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Згідно частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов’язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час укладання договору оренди) передача об’єктів оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання передачі.

Згідно частини 1 статті 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі частини 1 статті 210, частини 3 статті 640 ЦК України, частини 2 статті 125 ЗК України й статті 18 Закону України «Про оренду землі» є укладеним з моменту його державної реєстрації; договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі №6-118цс13, від 19 лютого 2014 року у справі №6-162цс13, від 13 червня 2016 року у справі №6-643цс16, від 18 січня 2017 року у справі №6-2777цс16, яка є обов’язковою для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Задовольняючи позов ,суд першої інстанції не звернув увагу на те, що оскільки державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «ОСОБА_2А.» від 04.01.2011 року, не проведено, тому такий договір не є укладеним.

В той же час , договір оренди земельної ділянки укладений між ОСОБА_3 та ФГ «Дінекс-Агро» від 01.09.2014 року в установленому законом порядку був зареєстрований реєстраційною службою Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції, а отже укладений правомірно, тому правових підстав для визнання останнього недійсним з підстав передбачених ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, всупереч доводів викладених ФГ «ОСОБА_2А.» у позовної заяві, не має.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вищенаведене та помилково задовольнив позов.

За таких обставин, відповідно до п.4 ст. 309 ЦПК України , апеляційна скарга ФГ «Дінекс-Агро» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України на користь ФГ «Дінекс-Агро» з ФГ «ОСОБА_2А.» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2899,60 грн.,сплачений ФГ «Дінекс-Агро» при принесенні апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.303, п.4 ч.1 ст.309, 316,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

вирішила:

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20.03.2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволені позову Фермерського господарства «ОСОБА_2А.» до фермерського господарства «Дінекс-Агро», ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди - відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства «ОСОБА_2А.» на користь Фермерського господарства «Дінекс-Агро» судові витрати в розмірі 2899,60 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_7