Ухвала суду № 67895713, 20.07.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3540/17

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.

з участю секретаря - Гарбуз В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів та примушення до вчинення певних дій, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», треті особи - Національний банк України, Інспекція з питань захисту прав споживачів в Одеській області про визнання частково недійсним умов договору, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2013 року, -

встановила:

У серпні 2011 року позивач ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до Суворовського районного суду м.Одеси з позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту.

У квітні 2012 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України» про зобов'язання відповідача прийняти належне виконання договору, а саме отримати суму кредиту 1282614,00 грн. та 13,38% річних рівними платежами по 13995,68 грн. на місяць у термін до 30 березня 2026 року відповідно до погодженого графіку; зобов'язати відповідача списати пеню та проценти, нараховані, але не сплачені за період прострочення кредитора, і в обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що 14.03.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит № 2309-н від 14 березня 2008 року, за яким ОСОБА_2 на придбання житлового будинку отримано кредит в іноземній валюті в сумі 163050,00 Євро під 11,3% річних , строком погашення кредиту до 14 березня 2026 року.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір від 14 березня 2008 року, за яким передано в іпотеку житловий будинок по АДРЕСА_1 та додатково в той же день між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладено договір поруки №1 від 14 березня 2008 року.

Позивач посилалася на те, що відповідно до попередньої домовленості між нею та Банком, вона мала щомісячно сплачувати на погашення кредиту 13995,68 грн., що відображено у додатку № 3 до договору кредиту проте, в подальшому Банк відмовився отримувати платежі у гривні та вимагав у позивача сплати у валюті суми, набагато більші, ніж ті на які розраховувала позивач.

ОСОБА_2 посилалася на те, що дії Банку суперечать положенням додатку № 3 до договору кредиту та порушують її права як споживача.

ОСОБА_2 остаточно просила суд, зобов'язати відповідача прийняти належне виконання договору, а саме отримати суму кредиту 1282614,00 грн. та 13,38% річних рівними платежами по 13995,68 грн. на місяць у термін до 30 березня 2026 року відповідно до погодженого графіку; зобов'язати відповідача списати пеню та проценти, нараховані, але не сплачені за період прострочення кредитора (т.1 а.с.1-2).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 червня 2012 року справу за позовом ОСОБА_2 передано до Суворовського районного суду м. Одеси для об'єднання зі справою за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» (т.1 а.с.46).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 31 травня 2012 року справу за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення заборгованості об'єднано в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_2 про захист прав споживачів, примушення до вчинення певних дій (т.2 а.с.139).

У січні 2013 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України», просив визнати частково недійсним укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 договір про іпотечний кредит №2309-н від 14 березня 2008 року, а саме визнати недійсним пункт 1.5 договору (т.2 а.с.184).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 21 січня 2013 року зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору про іпотечний кредит прийнято до спільного розгляду з позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії про стягнення заборгованості, позовом ОСОБА_2 про захист прав споживачів, примушення до вчинення певних дій (т.2 а.с.208).

В судовому засіданні ОСОБА_2 позов підтримала просила задовольнити . Позов ПАТ «Державний ощадний банк України» не визнала ,просила відмовити у його задоволенні.

Позов ОСОБА_3 визнала, просила задовольнити.

Представник ПАТ «Державний ощадний банк України» первісний позов підтримав просив задовольнити, позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_3 не визнав, просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_3 зустрічний позов підтримав просив задовольнити, позов ОСОБА_2 визнав, просив задовольнити. Позов ПАТ «Державний ощадний банк України» не визнав просив відмовити у його задоволенні.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 9 квітня 2013 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за договором про іпотечний кредит в загальній сумі 2001180,84 грн.; відмовлено в задоволенні вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» про внесення змін до договору; відмовлено в задоволенні позову позичальника ОСОБА_2; відмовлено в задоволенні зустрічного позову поручителя ОСОБА_3; розподілено судові витрати (т.2 а.с.227-233).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 9 грудня 2013 року (описку виправлено ухвалою від 5 жовтня 2015 року), ухваленим за результатами розгляду апеляційної скарги ПАТ «Державний ощадний банк України», рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 9 квітня 2013 року змінено в частині стягнення заборгованості та розподілу судових витрат; стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитом, процентами, пеню в загальній сумі 253753,16 Євро, стягнуто комісію в сумі 5055,20 грн., пеню на комісію в сумі 1295,20 грн.; стягнуто судові витрати з кожного з відповідачів в рівних частках; в іншій частині рішення суду залишено без змін (т.3 а.с.53-59).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24.03.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено ,рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 09.04.2013 року в частині вирішення вимог зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Одеського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» про визнання частково недійсним договору про іпотечний кредит - залишено без змін.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині задоволення позову ПАТ «Державний ощадний банк України» та відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 і в цій частині постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України» - відмовити в повному обсязі, позов ОСОБА_2 - задовольнити (а.с.179 т.3).

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задовленні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог.

Задовольняючи частково позов ПАТ «Державний ощадний банк України» ,суд першої інстанції виходив з того, що Банк набув право дострокової вимоги стягнення заборгованості, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свої зобов'язання по погашенню кредиту виконували неналежним чином , внаслідок чого станом на 15.04.2011 року виникла заборгованість.

Судом першої інстанції встановлено,що між ВАТ «Державний ощадний банк України» (після зміни найменування ПАТ «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит №2309-н від 14 березня 2008 року, за яким надано кредит в іноземній валюті в сумі 163050,00 Євро під 11,3% річних з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 14 березня 2026 року на придбання житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 (т.2 а.с.12-15).

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір від 14 березня 2008 року, за яким передано в іпотеку житловий будинок по АДРЕСА_1 та додатково в той же день між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладено договір поруки №1 від 14 березня 2008 року (т.2 а.с.16-18,19-20).

Отримання ОСОБА_2 кредиту підтверджується заявкою на видачу кредиту № 712393-001 від 17.03.2008 року (т.2 а.с.27).

Відповідно до п.1.5 договору кредиту ОСОБА_2 зобов'язала здійснювати погашення кредиту ануїтетними платежами в сумі 1 780 Євро ,що складає 14002,16 грн. по купсу НБУ станом на 14.03.2008 року починаючи з квітня 2008 року .

Графік погашення кредиту сторони визначили в додатку № 3 до договору кредиту , що відповідно до п.8.5 догвору кредиту є невід'ємною частиною договору кредиту.

Відповідно до п.1.13 у випадку надання кредиту в іноземній валюті ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе позичальник.

Згідно п.п. 4.3.1, 4.3.2, 4.3.3. договору про іпотечний кредит №2309-н ОСОБА_2 зобов'язалася належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання, своєчасно сплачувати проценти за користуванням Кредитом, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань достроково повернути кредит з одночасною сплатою відсотків за фактичний час користування кредитними ресурсами та пені.

Відповідно до п.5.4. договору про іпотечний кредит Банк має право у разі порушення позичальником умов Договору звернути стягнення на Предмет іпотеки за рішенням суду.

Згідно з п.п. 3.2 договору Поруки №1, Солідарні боржники залишаються зобов'язаними перед Кредитором до тих пір, поки всі зобов'язання за Кредитним договором не будуть виконані повністю.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини ,встановлені судовим рішенням у цивільній,господарській або адміністративній справі,що набрало законної сили ,не доказуються при розгляді інших справ ,у яких беруть участь ті самі особи або особа , щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до обставин, встановлених рішенням апеляційного суду Одеської області від 09.12.2013 року відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 свої зобов'язання по погашенню кредиту виконували неналежним чином, внаслідок чого станом на 15.04.2011 року виникла заборгованість у розмірі : залишку основного боргу по кредиту у розмірі 148 212,33 Євро, простроченого основного боргу по кредиту у розмірі 12 521,45 Євро, процентів за користування кредитом за період з 01/112/2009 по 25/12/2012 у розмірі 66 216,99 Євро, пені за прострочений основний борг по кредиту за період з 01/12/2009 по 25/12/12 - у розмірі 4 313,15 Євро, пені за прострочені проценти за період з 01/12/2009 по 25/12/12 - у розмірі 22 489,24 Євро, заборгованості за комісією в розмірі - 5 055,20 грн., яка складається із: простроченої комісійної винагороди за користування кредитом за період з 01/12/2009 по 25/12/12 - 3760,00 грн., та пені за прострочену комісійну винагороду за супроводження кредиту за період з 01/12/2009 по 25/12/12 - 1295,20 грн. (т.3 а.с.53-59).

Матеріали справи не містять докази скасування рішення апеляційного суду Одеської області від 09.12.2013 року.

Звертаючитсь з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову Банку та в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2

Колегія суддів , при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_2 враховує те, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 9 грудня 2013 року (описку виправлено ухвалою від 5 жовтня 2015 року), ухваленим за результатами розгляду апеляційної скарги ПАТ «Державний ощадний банк України», рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 9 квітня 2013 року змінено в частині стягнення заборгованості та розподілу судових витрат; стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитом, процентами, пеню в загальній сумі 253753,16 Євро, стягнуто комісію в сумі 5055,20 грн., пеню на комісію в сумі 1295,20 грн.; стягнуто судові витрати з кожного з відповідачів в рівних частках; в іншій частині рішення суду залишено без змін (т.3 а.с.53-59).

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції положень п.8.5 договору кредиту та додатку № 3 до цього договору не спростовують обґрунтованість рішення апеляційного суду Одеської області від 09.12.2013 року та не є підставою для його скасування ,відповідно до ч.2 ст.318 ЦПК України.

Стосовно відмови судом першої інстанції у задоволенні позову ОСОБА_2, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.1.5 договору кредиту ОСОБА_2 зобов'язалась здійснювати погашення кредиту ануїтетними платежами в сумі 1 780 Євро ,що складає 14002,16 грн. по купсу НБУ станом на 14.03.2008 року починаючи з квітня 2008 року .

На час укладення договору кредиту ,за курсом НБУ , курс гривні до Євро складав 7866385 грн. за 1 Євро.

Відповідно до п.1.13 у випадку надання кредиту в іноземній валюті ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе позичальник.

Таким чином, у подальшому Банк обґрунтовано звертав увагу на необхідність ОСОБА_2 сплачувати щомісячні платежі з розрахунку 1 780 Євро , розмір яких було обумовлено договором кредиту.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції того,що п.8.5 договору кредиту суперечить пложенням п.1.1. та п.1.5 договору кредиту не заслуговують на увагу , оскільки такі доводи є припущенням.

П.8.5 договору кредиту визначає лише те, що таблиця визначення сукупної вартості споживчого кредиту є невід'ємною частиною договору кредиту проте , п.1.1. та п.1.5 договору кредиту визначає предмет договору кредиту та порядок здійснення погашення заборгованості ,розмір внесків ,строки погашення .

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції додатку № 3 до договору кредиту , оскільки такий довід не спростовує законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Інших доводів, які спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 не наведено.

За таких обставин, відповідно до п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню .

Керуючись ст.ст.303, п.1 ч.1 ст.307, 315,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 квітня 2013 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів та примушення до вчинення певних дій залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.А. Калараш

А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова