Рішення № 67894829, 13.07.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4528/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів: Черевка П.М.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: представника прокуратури Одеської області ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокуратури Одеської області на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 23 березня 2017 року за позовом ОСОБА_4 до держави Україна (державний орган Державне казначейство України), прокуратури Одеської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб державного органу,-

В С Т А Н О В И Л А:

06 вересня 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до держави Україна в особі Державного казначейства України, прокуратури Одеської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб державного органу.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що Постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 25 квітня 2016 року закрито провадження по справі №501/846/16-п щодо ОСОБА_4 за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185-8 ч.1 КУпАП. Постанова набрала законної сили, не змінена та не скасована.

У мотивувальній частини цієї постанови суд зазначив, що 14.04.2016 року до Іллічівського міського суду Одеської області надійшов протокол про вчинення адміністративного правопорушення слідчим Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 У протоколі зазначається, що будучи слідчим Король І.В., всупереч вимогам ч.1 ст.36, ч.4 ст.40 КПК України, не виконала законні вимоги прокурора про проведення слідчих (розшукових) дій при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014160160001298.

Між тим вказівки працівниками прокуратури м.Іллічівська і в подальшому Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області безпосередньо слідчій ОСОБА_4 по вказаному провадженню не надсилались. Процесуальним керівником по зазначеному провадженню ОСОБА_5 зазначені вказівки направлені на адресу іншим посадовим особам.

Крім того, слідча ОСОБА_4 взагалі не є субєктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-8 КУпАП.

Притягнення до адміністративної відповідальності за недостовірними фактами, вказаними у даному протоколі, призвело б до звільнення ОСОБА_4 з органів Національної поліції за ганебною підставою, зазначені факти негативно вплинули на позивача, вона знаходилася у стані постійного нервового напруження та стресу. В результаті чого, у неї різко знизилась працездатність та викликало неповагу робочого колективу до неї.

На підставі зазначеного, ОСОБА_4 звернулась до суду із вказаним позовом та просила його задовольнити в повному обсязі з наведених у позовній заяві правових підстав.

В судовому засіданні представник прокуратури проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у посимових запереченнях (а.с.28-29).

Представник Державної казначейської служби України надав письмові заперечення проти позову (а.с.19-20), у задоволення позову просив відмовити в повному обсязі, справу слухати за відсутності представника Казначейства.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 23 березня 2017 року позов задоволено частково, стягнуто з держави Україна (державний орган Державне казначейство України) на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 гривень.

В апеляційній скарзі прокуратура Одеської області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання до апеляційного суду позивач по справі ОСОБА_4 не з'явилась, але про розгляд справи вона була сповіщена належним чином, причини неявки до суду не повідомила. Тому у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України неявка позивача до суду апеляційної інстанції не перешкоджає подальшому розглядові справи та у її доступі до апеляційного суду.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та пояснення на апеляцію, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

На виконання вимог ст.303 ЦПК України, суд, під час розгляду справи в апеляційному порядку, перевіряє законністьі обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, що Постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 25 квітня 2016 року закрито провадження по справі №501/846/16-п щодо ОСОБА_4 за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185-8 ч.1 КУпАП. Постанова набрала законної сил, не змінена та не скасована.

У мотивувальній частини цієї постанови суд зазначив, що 14.04.2016 року до Іллічівського міського суду Одеської області надійшов протокол про вчинення адміністративного правопорушення слідчим Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 У протоколі зазначається, що будучи слідчим Король І.В., всупереч вимогам ч.1 ст.36, ч.4 ст.40 КПК України, не виконала законні вимоги прокурора про проведення слідчих (розшукових) дій при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014160160001298.

Судом встановлено, що вказівки працівниками прокуратури м.Іллічівська і в подальшому Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області безпосередньо слідчій ОСОБА_4 по вказаному провадженню не надсилались. Процесуальним керівником по зазначеному провадженню ОСОБА_5 вказані вказівки направлені на адресу іншим посадовим особам.

Судом зроблено висновок про відсутність роботи по провадженню самого процесуального керівника ОСОБА_5

Судом встановлено, що слідча ОСОБА_4 взагалі не є субєктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-8 КУпАП.

Під час вирішення спірних правовідносин суд безпідставно дійшов до висновку про те, що прокуратура Одеської області є відповідачем у цій справі, оскільки відносно позивача ніяких протиправних дій вона не вчиняла, судові рішення, які б вказували на незаконність дій посадових осіб прокуратури Одеської області позивачем не надано, у звязку з чим, прокуратура Одеської області є неналежним відповідачем у цій справі.

Необґрунтованим є висновок суду також про те, що підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди є незаконне складення посадовими особами Іллічівськом місцевої прокуратури Одеської області протоколу про адміністративне правопорушення, що нібито встановлено постановою Іллічівського міського суду від 25.04.2016 у справі №501/846/16-ц, якою адміністративне провадження відносно ОСОБА_4 закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Водночас, позивач не є субєктом, що підпадає під дію вказаної статті, оскільки, протокол про адміністративне правопорушення складено відносно ОСОБА_4, як службової особи органу поліції.

З вищевикладених підстав необґрунтованим є застосування судом до спірних правовідносин положень ст. 1174 ЦК України, якою визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичні особі незаконним рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні нею свої повноважень, відшкодовується державою, незалежно від вини цієї особи, оскільки позивач не є у розумінні вказаної статті ні фізичною, ні юридичною особою, а виступає як службова особа органу поліції.

Між тим, судом не взято до уваги норми, визначені ч. 2 ст. 1176 ЦК України, якою передбачено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

При цьому, п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього Закону відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно- розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно- розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. Вказані підстави спричинення шкоди є вичерпними.

Отже, відшкодуванню підлягає шкода за наявності не тільки права в особи на таке відшкодування, а й виключно та шкода, яка спричинена визначеним обсягом дій.

Таким чином, через закриття провадження по справі щодо позивача про адміністративне правопорушення право на відшкодування моральної шкоди у позивача могло б виникнути лише внаслідок дій відповідача, передбачених ч. 1 ст. 1 цього Закону.

Між тим, жодних дій та рішень, передбачених ч. 1 ст. 1 цього Закону щодо позивача не вчинялось. Протилежного не встановлено й постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 25.04.2016 у справі № 501/846/16-ц, яким обґрунтовані позовні вимоги та судове рішення.

Відповідно до частини 3 статті 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, надавши докази відповідно до вимог статей 57-60 ЦПК України. Проте, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 щодо стягнення на її користь моральної шкоди, судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, а саме вимог статті 10 ЦПК України, оскільки доводи ОСОБА_4 про заподіяну шкоду, ґрунтуються лише на її твердженнях та документально їх нічим не було підтверджено.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Таким чином, стягнута судом сума моральної шкоди у розмірі 2 000 гривень є недоведеною позивачем з посиланням на відповідні докази та фактичні обставини справи. Судом у порушення ст. ст. 212-213 ЦПК України не наведено обґрунтованих розрахунків, з яких він виходив визначаючи такий розмір стягнутої моральної шкоди.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Обовязок доказування наявності шкоди та обґрунтування її розміру покладено на позивача відповідно до ст. 60 ЦПК України. При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час розгляду справи судом порушено норми частини 3 статті 23 ЦК України та не враховано розяснення пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Відповідно до цих нормативних актів, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Однак, судом першої інстанції ці норми законодавства не дотримано через те, що судом не зясовано питання про наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи, вище викладене судова колегія прийшла до висновку про скасування рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 23.03.2017 року з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу прокуратури Одеської області задовольнити, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 23 березня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до держави Україна (державний орган Державне казначейство України), прокуратури Одеської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадових осіб державного органу відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак воно може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

ОСОБА_6

ОСОБА_2