Вирок № 67892735, 18.07.2017, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/567/17

Провадження №1-кп/472/85/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2017 року смт. Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

при секретарі - Крамарчук Л.Б.,

з участю прокурора - Морозова Д.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

потерпілої - ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду №3 в смт. Веселинове кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12017150180000239 від 11.05.2017 року, яке надійшло до суду з обвинувальним актом та угодою про примирення між сторонами, по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який перебуває в цивільному шлюбі, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4, не працює, раніше судимого 24 січня 2012 року Веселинівським районним судом Миколаївської області за ч.1 ст. 186 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; 19.12.2012 року Веселинівським районним судом Миколаївської області за ч.3 ст. 185, ст. 71 КК України за сукупністю вироків до 4 років позбавлення волі, звільнений 02.07.2016 року в зв'язку з відбуттям строку покарання,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2017 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, дала свою картку № 5167 4900 9763 0553 банку "Ощадбанк" обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, щоб той зняв в банкоматі гроші в сумі 35 гривень. В подальшому ОСОБА_1 мав принести вищевказану картку ОСОБА_2

24 квітня 2017 року приблизно о 13:25 годині обвинувачений ОСОБА_1 підійшов до банкомату "ПриватБанку", щоб зняти грошові кошти. Проте, обвинувачений ОСОБА_1, маючи при собі картку № 5167 4900 9763 0553 банку "Ощадбанк", яка належала ОСОБА_2, вирішив таємно та протиправно зняти з неї грошової кошти, які належали ОСОБА_2

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужими грошовими коштами, ОСОБА_1 діючи повторно, прибув до банкомату, який розташований за адресою: вул. Мозолевського, 4-А, смт. Веселинове Миколаївської області. Потім обвинувачений ОСОБА_1 знаючи пін - код вказаної картки, через банкомат приблизно о 13 годині 25 хвилин 24 квітня 2017 року зняв гроші в сумі 400 (чотириста) гривень, які належали ОСОБА_2, та 35 гривень віддав за таксі, а іншою сумою в подальшому розпорядився на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями обвинувачений ОСОБА_1 спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальні збитки на суму 365 (триста шістдесят п'ять ) гривень.

Крім цього, 24 квітня 2017 року приблизно о 15:24 годині обвинувачений ОСОБА_1 діючи повторно, умисно та цілеспрямовано прибув до банкомату, який розташований за адресою: вул. Мозолевського, 4-А смт. Веселинове Миколаївської області. Потім обвинувачений ОСОБА_1 знаючи пін - код вказаної картки, через банкомат зняв гроші в сумі 440 (чотириста сорок) гривень, які належали ОСОБА_2

Своїми умисними протиправними діями обвинувачений ОСОБА_1 спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальні збитки на суму 440 (чотириста сорок) гривень.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1 24 квітня 2017 року приблизно о 22.00 годині, знаходячись у кімнаті за адресою: Миколаївська область смт. Веселинове, вул. Мозолевського, 21 скориставшись відсутністю власниці, упевнившись, що його дії є таємними для потерпілої та інших осіб, таємно, з корисливих мотивів з метою здійснення незаконних дій із документами на переказ, з сумки ОСОБА_2, викрав кредитну банківську картку № 5167 4900 9763 0553, видану АТ "Ощадбанк" у користування ОСОБА_2, яка згідно п.1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Положення про міжбанківські розрахунки, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 08 жовтня 1998 року № 414, ст. 200 КК України є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського кредитного рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_2, тобто предметом злочину, передбаченого ч.1 ст. 357 КК України. Після чого обвинувачений ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник та вищевказаною карткою розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч.2 ст.185 КК України - а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно та за ч.1 ст. 357 КК України - а саме, викрадення та пошкодження офіційного документу.

Під час досудового розслідування між сторонами кримінального провадження потерпілою ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1 14 червня 2017 року було досягнуто та підписано угоду про примирення.

За змістом угоди підозрюваний ОСОБА_1 визнав, що 24 квітня 2017 року приблизно о 13:25 годин він, знаючи пін -код картки ОСОБА_2, зняв гроші в сумі 365 гривень, які належали ОСОБА_2, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд. Також 24 квітня 2017 року приблизно о 15:00 годині він повторно, знаючи пін - код карки ОСОБА_2, зняв гроші в сумі 440 гривень та розпорядився ними на власний розсуд. Крім того, 24 квітня 2017 року приблизно о 22:00 годині він, знаходячись у кімнаті за адресою смт. Веселинове, вул. Мозолевського, 21, викрав з сумки потерпілої ОСОБА_2 кредитну банківську картку.

Підозрюваний ОСОБА_1 визнав, що він своїми умисними протиправними діями спричинив потерпілій матеріальні збитки на суму 805 (вісімсот п'ять) гривень, та, таким чином, вчинив кримінальне правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч.2 ст.185 КК України - а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно та кримінальне правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч.1 ст.357 КК України - а саме: викрадення та пошкодження офіційного документу.

Завдану своїми протиправними діями потерпілій майнову шкоду він добровільно повністю відшкодував.

Потерпіла ОСОБА_2 визнала, що заподіяна їй підозрюваним ОСОБА_1 шкода відшкодована в повному обсязі і жодних претензій до підозрюваного вона не має.

Крім того, сторони даної угоди погодили між собою, що підозрюваний ОСОБА_1 понесе покарання за ч.2 ст.185 КК України у вигляді 3 (трьох ) років позбавлення волі та за ч.1 ст. 357 КК України у вигляді 3 (трьох) років обмеження волі. На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворішого покарання більш суворим покаранням, остаточно за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбуття покарання з випробуванням, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Заслухавши в судовому засіданні думку щодо можливості затвердження угоди потерпілу ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_3, які підтримали укладену між сторонами угоду про примирення від 14.06.2017 року та заявили клопотання про її затвердження судом, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення.

На виконання вимог ст.474 КПК України судом було з'ясовано обставини, що дозволяють упевнитися в тому, що обвинувачений ОСОБА_1 усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, який буде до нього застосовано, а також суд переконався в тому, що укладення угоди є добровільним.

Вказана угода відповідає вимогам кримінального процесуального кодексу, за своїм змістом та порядком укладення дана угода відповідає положенням ст.ст. 468 - 469, 471 КПК України, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання, яка передбачена санкцією цієї статті, укладена стосовно кримінального правопорушення, сторонам зрозумілі положення ст. ст. 394 та 424 КПК України та обмеження у звязку з затвердженням вказаної угоди на досягнутих в ній умовах. Угода ініційована сторонами, міра покарання визначена ними у відповідності до санкції ч.2 ст. 185 та ч. 1 ст. 357 КК України і є обґрунтованою. При цьому враховано повне визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1, його щире каяття у вчиненому злочині, повне відшкодування потерпілій спричиненої шкоди, як обставин, які помякшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1

В судовому засіданні прокурор Морозов Д.М. вказав на наявність підстав для затвердження угоди про примирення, оскільки дана угода відповідає вимогам КПК України, зокрема щодо змісту та порядку укладення угоди, і закону України про кримінальну відповідальність, зокрема щодо узгодженої міри покарання між потерпілим та підозрюваним, а саме: підозрюваний ОСОБА_1 понесе покарання за ч.2 ст.185 КК України у вигляді 3 (трьох ) років позбавлення волі та за ч.1 ст. 357 КК України у вигляді 3 (трьох) років обмеження волі. На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворішого покарання більш суворим покаранням, остаточно за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбуття покарання з випробуванням, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Вважає, що підстав для відмови у затвердженні угоди відповідно до ч.7 ст.474 КПК України не має.

Захисник ОСОБА_3 висловив думку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення, оскільки дана угода укладена щодо кримінального злочину середньої тяжкості та невеликої тяжкості, відповідає вимогам кримінального процесуального кодексу України і кримінальному закону та є добровільною.

Вивчивши обвинувальний акт та угоду про примирення між сторонами кримінального провадження, надані прокурором матеріали справи, переконавшись в тому, що укладення угоди є добровільним, відповідає положенням закону України про кримінальну відповідальність, встановивши, що підстави для відмови у затвердженні угоди відсутні, заслухавши думки обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілу ОСОБА_2, прокурора Морозова Д.М., розяснивши потерпілій та обвинуваченому наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України, суд вважає за можливе затвердити угоду про примирення, укладену сторонами кримінального провадження, та ухвалити обвинувальний вирок.

Процесуальні витрати у справі відсутні. Запобіжний захід не обирався, речові докази відсутні.

На підставі наведеного, керуючись п.1 ч.3 ст. 314, ст.ст. 368-371, 373-374, 468, 474, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 14 червня 2017 року між потерпілою ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1, по кримінальному провадженню № 12017150180000239 від 11.05.2017 р. по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 357 КК України, і призначити йому покарання, узгоджене сторонами угоди про примирення від 14.06.2017 року, за ч.2 ст.185 КК України у вигляді 3 (трьох ) років позбавлення волі та за ч.1 ст. 357 КК України у вигляді 3 (трьох) років обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю два роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області через Веселинівський районний суд на протязі 30 днів з дня його проголошення в порядку та з підстав, передбачених ст.394 КПК України:

- обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою-сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;

- потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз'яснення

йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;

- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області ОСОБА_4