Ухвала суду № 67891129, 18.07.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2017 року м. Київ К/800/4579/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

судді: Гончар Л.Я.,

Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Одеської митниці Державної фіскальної служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року

у справі № 815/3961/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно - промислова група «Майстер»

до Одеської митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

ТОВ «ІПГ «Майстер» (далі - Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС (далі - Митниця), в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20 березня 2015 року № 500060804/2015/000005/2; визнати неправомірними дії щодо застосування Митницею другорядного методу визначення митної вартості товару (за ціною щодо подібних товарів) під час митного оформлення МД № 500060804/2015/000365 від 23 березня 2015 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 20 березня 2015 року № 500060804/2015/00005/2. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

У касаційній скарзі Митниця, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати та прийняти нове рішення у справі - про відмову у позові. Касаційна скарга мотивована серед іншого тим, що позивач не виконав вимоги положень ст. 53 Митного кодексу (МК) України та не підтвердив заявлену до митного оформлення митну вартість товарів наданими документами, а тому оспорюване у справі рішення є правомірним та помилково скасоване судами. Водночас, надані позивачем до митного оформлення документи містили суттєві розбіжності, які Товариство не спростувало, а тому Митниця обґрунтовано витребувала додаткові документи та прийняла рішення про коригування митної вартості.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що 11 березня 2015 року Товариство для здійснення митного оформлення товару «сітка із скловолокна» подало електронну митну декларацію (МД) № 500060804/2015/000300, у якій митну вартість товару позивачем визначено на рівні 1,5549 доларів США за кг.

Для підтвердження митної вартості товару, зазначеної у митній декларації, декларантом подані: зовнішньоекономічний контракт від 25 червня 2014 року № 2505614-2 та доповнення до нього, інвойс від 08 січня 2015 року № CYN140103, копію митної декларації іноземної країни від 21 січня 2015 року № 223120150810517064, коносамент від 20 січня 2015 року № BSG15010408A та від 25 лютого 2015 року № COSUODS 000001, сертифікат про походження від 06 лютого 2015 року № G153213614756001.

Під час опрацювання відповідачем наданих для здійснення митного оформлення документів зафіксовано спрацювання профілів ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості товару.

За наслідками візуальної перевірки поданих декларантом документів Митниця встановила, що у цих документах містяться розбіжності, а саме: в сертифікаті про походження від 06 лютого 2015 року № G153213614756001 міститься посилання на неіснуючий інвойс, який до митного оформлення не надавався; митна декларація країни відправлення від 21 січня 2015 року № 223120150810517064 містить посилання на неіснуючий коносамент та зовнішньоекономічний контракт.

Стосовно виявлених розбіжностей в поданих разом з декларацією документах, судами установлено, що в наданих декларантом додаткових документах були представлені листи підприємства виробника, згідно з якими вбачається наявність помилки, допущеної експортером у графі «номера та дати інвойсу» сертифікату походження, з підтвердженням його дійсності (арк. с. 24 переклад листа виробника - постачальника DANYANG ZHAOYANG WINDOW SCREENING FACTORY (Китай).

Щодо митної декларації країни відправлення від 21 січня 2015 року, в якому за доводами митного органу міститься посилання на неіснуючий коносамент та зовнішньоекономічний контракт, декларантом додатково був наданий лінійний коносамент COSU6098148200, який зазначений у експортній декларації постачальника та наданий уточнений переклад експортної декларації виробника від 21 січня 2015 року та лист з Бюро перекладів від 17 березня 2015 року, що підтверджує зазначення номеру інвойсу у декларації країни відправлення від 21 січня 2015 року, а не контракту, що пов'язано з особливостями перекладу з китайської мови.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач надав відповідачу повний пакет документів для визначення митної вартості товару за ціною договору та проведення розмитнення, а тому твердження відповідача, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, які перешкоджають визначенню митної вартості товару за ціною договору, є неправомірним та необґрунтованим. У ході судового розгляду судами не встановлено обставин, які б свідчили про наявність у відповідача обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення декларантом митної вартості товару та наявності підстав для витребування додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч. 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як установлено судами попередніх інстанцій, вказані у наведеній нормі обов'язкові документи для визначення митної вартості за ціною договору позивач митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару надав. Вказані документи розбіжностей чи недоліків не містили, до них у відповідача зауважень не було.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Виявивши окремі розбіжності у додатково наданих позивачем документах, Митниця витребувала додаткові документи.

Водночас, відповідно до положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право серед іншого у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Крім того, у ч. 6 ст. 54 МК України установлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Тобто, з метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 3 ст. 53 МК України.

Як установлено судами попередніх інстанцій, підставою для витребовування додаткових документів стало, як вважає митний орган, те, що у Митниці виникли обґрунтовані підстави вважати, що подані позивачем документи містять розбіжності та викликають сумніви щодо їх достовірності.

Водночас, як установлено судами та не спростовано відповідачем, Товариство подало необхідні документи для визначення митної вартості товару за першим методом, які передбачено ч. 2 ст. 53 МК України. Жодних посилань на те, що саме ці документи містять розбіжності, неповні та/або недостовірні відомості, чи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не встановлено. Своєю чергою, посилання Митниці на виявлені розбіжності в інших документах (сертифікат походження та декларація країни відправлення), які не дають можливості визнати заявлену декларантом митну вартість товару за основним методом, спростовано Товариством та судами у ході розгляду справи на підставі досліджених документів.

Згідно з ч. 7 ст. 54 МК України у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Жодних обставин, які б свідчили про наявність застережень щодо застосування основного методу визначення митної вартості, визначених у ч. 1 ст. 58 МК України, судами попередніх інстанцій не установлено.

Аналіз норм митного законодавства дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року у справі № 21-498а15.

Суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів про те, що надані позивачем документи, які передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, є достатніми та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Водночас, доводи Митниці про наявність у неї обґрунтованих сумнівів щодо достовірності наданої позивачем інформації не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Згідно з положеннями ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Зважаючи на те, що у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, які б перешкоджали застосуванню основного методу визначення митної вартості товарів, а позивачем надано всі передбачені ч. 2 ст. 53 МК України обов'язкові документи, які не містять ознак їх підробки і в них наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, суд вважає правильним висновок судів щодо обґрунтованості визначення позивачем митної вартості товарів за першим (основним) методом та наявності підстав для часткового задоволення позову і скасування оспорюваного рішення про коригування митної вартості у цій справі.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: