Ухвала суду № 67891068, 18.07.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Рєзнікової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2017р. по справі № 820/762/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд:

- скасувати штрафні санкції у сумі 5100,00 грн., які містяться у податковому повідомленні-рішенні від 29.12.2016 № НОМЕР_1 та додатку до нього.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.17р. року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 29.12.2016р. № НОМЕР_1.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач в своїх запереченнях на апеляційну скаргу просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 1 ст. 41 КАС УКраїни.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивача зареєстровано Харківським міським управлінням юстиції від 13.01.2016р. за № 24800000000179430 та отримано ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі підакцизними товарами № 16203166618 (тютюн) з терміном дії з 05.08.2016р. по 05.08.2017р., № 162031641909 (алкоголь) з терміном дії з 06.04.2016р. по 06.04.2017р., № 16203164774 (алкоголь) з терміном дії з 16.10.2016р. по 16.10.2017р., місце здійснення роздрібної торгівлі підакцизними товарами: м. Харків, вул. Сумська, буд. 52, бар.

Фахівцями Київської ОДПІ м. Харкова 10.11.2016р. проведено камеральну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питання дотримання термінів надання декларації з акцизного податку за травень, червень, липень, серпень, вересень 2016р., результати якої оформлено актом № 3281/20-31-40/09/НОМЕР_2.

Як було встановлено контролюючим органом під час проведення перевірки, ФОП ОСОБА_1 за основним видом діяльності по КВЕД 47.99 здійснює роздрібну торгівлю поза магазинами та взято на облік до Центральної ОДПІ м. Харкова.

За результатами проведеної перевірки встановлено неподання ФОП ОСОБА_1 декларації з акцизного податку за травень-вересень 2016р., чим порушено вимоги п. 49.2-1 п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, ст. 223 Податкового кодексу України.

На підставі вище зазначеного акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2016р. № НОМЕР_1.

Позивач, не погодившись із вищезазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з ст. 16 Податкового кодексу України - платник податків зобов'язаний, зокрема:

- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Податкового кодексу України, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтями 36,37,38 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Відповідно до статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

- особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

- надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

- засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (пунктом 49.4 статті 49 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 49.18.1 п. 49.18 ст.49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 49.20 ст.49 Податкового кодексу України у разі якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

З 1 січня 2015 року відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон № 71) запроваджено акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів (пиво, алкогольні напої, тютюнові вироби, нафтопродукти та інше паливо) та одночасно скасовано збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.

Відповідно до пп. 9.1.4 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України акцизний податок належить до загальнодержавних податків.

Згідно з п.п. 14.1.4 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Відповідно до з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Законом України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" статтю 212 Податкового кодексу України доповнено підпунктом 212.3.1-1, відповідно до якого особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність.

Згідно з п. 223.2 ст.223 Податкового кодексу України платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 222.3.2 п. 222.3 ст. 222 ПКУ особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, сплачує податок за місцем здійснення реалізації таких товарів.

Таким чином, суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, подає декларацію акцизного податку з відповідним додатком до контролюючого органу, який обслуговує адміністративно-територіальну одиницю, на якій розташовано пункт продажу підакцизних товарів, і відповідно реєструється у цьому контролюючому органі як платник акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів та. сплачує податок до бюджету тієї адміністративно-територіальної одиниці, на території якої розташовано пункт продажу підакцизних товарів.

Разом з тим, саме за контролюючим органом, в якому зареєстрований платник податків, як платник акцизного податку, виникає одночасний обов'язок щодо прийняття податкової звітності по акцизному податку від суб'єкта господарювання.

До того ж, відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Порядок заповнення та подання Декларації затверджений Наказом Міністерством фінансів України від 23.01.2015 р. № 14 Про затвердження форми декларації акцизного податку, Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку (далі - Наказ № 14).

Відповідно до п. п. 12, 13 Наказу № 14 у разі подання платником податку до контролюючого органу Декларації, заповненої з порушеннями вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 глави 2 розділу II Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику письмове повідомлення про відмову у прийнятті Декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання поштою або засобами електронного зв'язку - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання, у разі отримання особисто - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

У разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті Декларації платник має право подати нову Декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання або оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, встановленому статтею 56 глави 4 розділу II Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 засобами електронного зв'язку подано до Центральної ОДПІ м. Харкова, як до контролюючого органу, податкові декларації по акцизному податку від 01.06.2016р., 05.07.2016р., 05.09.2016р., 05.10.2016р., які були прийняті податковим органом без зауважень, що підтверджується відповідними повідомленнями та квитанціями №1, № 2 (а.с. 9-34).

Відповідно до Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України №233 від 10.04.2008р. належними доказами прийняття контролюючим органом відповідної податкової декларації є направлення платнику податків квитанції № 2, що свідчить про прийняття Центральним офісом декларацій акцизного податку позивача за травень, червень, липень, серпень, вересень 2016 року.

Натомість, жодних доказів направлення позивачу контролюючим органом відповідних повідомлень про неприйняття даних декларацій відповідачем не надано та з матеріалів справи не вбачається, що в свою чергу вказує на відсутність в діях ФОП ОСОБА_1 правопорушень щодо не подачі податкових декларацій акцизного податку.

Крім того, позивач звернувся із запитом до інформаційно - довідкового департаменту ДФС щодо подання звіту № 1 -РА "Звіти про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі" та декларації акцизного податку.

Інформаційно - довідковим департаментом ДФС надано відповідь на вказаний запит ФОП ОСОБА_1, відповідно до якого зазначено, що згідно п. 223.2 ст. 223 Податкового кодексу України, платники податку, визначені пунктом 212.1 статті 212 цього Кодексу (крім імпортерів підакцизних товарів, зазначених у підпунктах 215.3.4, 215.3.5, 215.3.5 1, 215.3.5 2, 215.3.6, 215.3.7, 215.3.8 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу), подають щомісяця не пізніше 20 числа наступного звітного (податкового) періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію з акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1, здійснюючи спроби виконати свої зобов'язання щодо подачі податкових декларацій акцизного податку у відповідності та у порядку визначеному чинним законодавством, зверталась до інформаційно - довідкового департаменту ДФС з проханням надати роз`яснення щодо якого саме територіального органу слід подавати податкову звітність.

Разом з цим, позивач, усвідомлюючи необхідність у подачі таких декларацій у строки, передбачені Податковим кодексом України, систематично подавала податкову звітність по акцизному податку до Центральної ОДПІ, зауважень щодо чого у вказаного суб'єкта владних повноважень не виникло, незважаючи на те, що ФОП ОСОБА_1 не було зареєстрована в Центральній ОДПІ як платник саме акцизного податку.

Згідно з п.п. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 цього Податкового кодексу України одним із принципів податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що ФОП ОСОБА_2 протягом травня - вересня 2016 року не вчинено порушень щодо не подання податкових декларацій акцизного податку, а всі сумніви щодо правомірності рішення платника податку, відповідно до п. 4.1.4. ст.4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку), повинні трактуватися на користь платника податку з метою забезпечення основних засад податкового законодавства України.

При цьому, в силу норм п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України, "податкові правопорушення" характеризуються як протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 109.2 ст. 109 Податкового кодексу України, вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при подачі податкової декларації до невірно визначеного територіального органу ДФС України не може вказувати на факт взагалі відсутності виконання платником податків свого обов'язку щодо подачі податкової декларації у строки, визначені Податковим кодексом України та, відповідно, не може кваліфікуватись як податкове правопорушення у контексті розуміння ст. 120 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не надано достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 21.04.2017 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2017р. по справі № 820/762/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 24.07.2017 р.