Постанова № 67890722, 18.07.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Шевцової Н.В. ,

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 18.11.2016р. по справі № 534/1556/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-визнати протиправними дії Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1;

-зобов'язати Кременчуцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, починаючи з 01.01.2016 року, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 15.04.2016 року, у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та здійснити відповідні виплати з урахуванням виплачених сум.

Постановою Комсомольського міського суду Полтавської області від 18.11.2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що мають значення для справи, просить постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 18.11.2016 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 01.02.2010 перебуває на обліку в Кременчуцькому об'єднаному УПФУ Полтавської області (м. Горішні Плавні) та одержує пенсію працівників, які займають прокурорські посади при повній вислузі років, що підтверджується довідкою від 25.08.2016 №3380 (а.с.12).

У зв'язку з підвищенням заробітної плати та з метою здійснення перерахунку пенсії, 15.04.2016 позивач отримав в Прокуратурі Полтавської області (останнє місце роботи позивача) довідку №18161/16 про зарплату, що надається для перерахунку пенсії (а.с.10).

Відповідно до вищевказаної довідки ОСОБА_1 працював на посаді прокурора в Прокуратурі м. Комсомольська (м. Горішні Плавні), заробітна плата за даною посадою, з якої призначено пенсію, для її перерахунку з 01.12.2015 року становить: посадовий оклад - 2 888 грн., класний чин - 135 грн., надбавка за вислугу років - 906 грн. 90 коп. та інші виплати передбачені чинним законодавством - 8 678 грн. 79 коп. (а.с.10).

18.04.2016 року позивач звернувся до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про перерахунок пенсії, до якої долучив вищевказану довідку.

Рішенням Кременчуцького об'єднаного УПФУ Полтавської області від 19.04.2016 ОСОБА_1 було відмовлено в проведенні відповідного перерахунку з посиланням на пункт 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 (надалі за тестом - Закон №213).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для перерахунку пенсії, але з інших мотивів та підстав, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що пенсію за вислугу років позивачу призначено 01.02.2010 року за нормами Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. у розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг отриманих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, в тому числі щодо розміру раніше призначеної пенсії.

Таким чином, враховуючи, що позивачу 01.02.2010 року призначено пенсію у розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію, її розмір у відсотковому відношенні до чинної заробітної плати відповідної категорії осіб, що працюють в органах прокуратури не може бути зменшено.

На момент призначення позивачу пенсії чинною була норма Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р., а саме ст. 50-1, яка передбачала право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, тобто позивач набув право на цю соціальну гарантію та не може бути його позбавлений.

Також за приписами Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р., чинними на час призначення пенсії позивачу граничний розмір пенсії обмежено не було.

Таким чином, на час призначення позивачу пенсії, з урахуванням змін до ст. 50-1 від 12.07.2001 р. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру», його пенсійне забезпечення включало наявність у нього права на отримання пенсії у розмірі 90 % без обмеження граничного розміру пенсії та право на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Отже, оскільки на час набуття позивачем права на пенсійне забезпечення за ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р., з урахуванням змін, було встановлено його право на отримання пенсії у розмірі 90 % за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію без обмеження граничного розміру та на перерахунок пенсії, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена норма зберігає юридичну силу, як для позивача, так і для відповідача на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії від 18.04.2016р., що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 01.07.2014р. по справі № 21-244а14, яка в силу положень ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватись судами загальної юрисдикції.

Відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р., умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Між тим, на час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України не було прийнято нормативно-правовий акт, який би врегулював порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суханов та Ільченко проти України" (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26.09.2014 зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Станом на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії законодавцем не визначено іншого ніж існувало на час призначення позивачу пенсії порядку та підстав для її перерахунку, але скасовано механізм його реалізації.

Між тим, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини у рішенні по справі "Суханов та Ільченко проти України", бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на перерахунок пенсії на час звернення з заявою передбачене ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р. та ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань, а тому неприйняття Кабінетом Міністрів України постанови щодо умов перерахунку пенсії не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії та позбавлення позивача наданих йому соціальних гарантій.

Разом з тим, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки прокуратури Полтавської області № 18-161/вих16 від 15.04.2016 року, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи в довідці за № 18-161/вих16 від 15.04.2016 року прокуратурою Полтавської області зазначено заробітну плату прокурора м. Комсомольська станом на 01 грудня 2015 року, яка складається з : основного окладу - 2888 грн., класного чину - 135,00 грн., вислуги років - 906.90 грн., інших виплат - 8678.79 грн., всього 12608,69 грн. (а.с.10).

Між тим, колегія суддів зазначає, що у вказаній довідці відсутня розшифровка виплат зазначених під назвою «інші виплати», а також не визначено чи підлягали нарахуванню на вказані виплати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

На час видачі довідки постановою правління Пенсійного фонду України №15-1 від 04.09.2013 року (в редакції на час видачі довідки та прийняття рішення), затверджено форму довідки про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, яка містить розшифровку назв всіх складових заробітної плати та посилання, що на всі виплати уключені в довідку, нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Приписи постанови правління Пенсійного фонду України №15-1 від 04.09.2013 року щодо обов'язкового зазначення у довідці про нарахування на всі виплати страхових внесків відповідають вимогам ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції до 15.07.2015 р.) та ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції з 15.07.2015 р.), відповідно до яких пенсія призначається у відсотковому розмірі від заробітної плати з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У зв'язку з тим, що довідка прокуратури Полтавської області № 18-161/вих16 від 15.04.2016 року не відповідає приписам діючих нормативних актів, то колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для перерахунку пенсії на підставі зазначеної довідки.

Таким чином підстави для задоволення позову відсутні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, але з інших мотивів та підстав, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині.

Керуючись ст.ст.41 160, 167, 195, 196, 200, 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 18.11.2016 р. по справі № 534/1556/16-а змінити в частині мотивів та підстав відмови в задоволенні позову.

В іншій частині постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 18.11.2016 р. по справі № 534/1556/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24.07.2017 р.