Постанова № 67890514, 19.07.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 р. Справа № 816/575/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Присяжнюк О.В., Курило Л.В.

при секретарі Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2017р. по справі № 816/575/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аикон-Авто»

до Управління Держпраці у Полтавській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Аикон-Авто», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: про визнати протиправною та скасувати постанову № 16-01-200/371-235 від 19.04.2017 р. про накладення штрафу у розмірі 96000,00 грн.; визнати протиправною та скасувати постанову № 16-01-200/371 - 236 від 19.04.2017 р. про накладення штрафу у розмірі 3200,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2017р. по справі № 816/575/17 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу № 06-01-200/371-235 від 19.04.2017 р. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (ідентифікаційний код 39777136) на користь ТОВ «Аикон-Авто» (ідентифікаційний код 38019594) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1596 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто шість) гривень 32 (тридцять дві) копійки.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2017р. по справі № 816/575/17 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 21.03.2017 р. по 06.04.2017 р. Управлінням Держпраці у Полтавській області проведено перевірку додержання суб'єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування ТОВ «Аикон-Авто», за результатами якої складено акт № 16-01-200/371 (а.с. 20-24), в якому перевіряючими зафіксовані наступні порушення вимог трудового законодавства: 1) ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: підприємством допущено до роботи ОСОБА_1 на підставі цивільно-правових угод, що мають ознаки трудових правовідносин; 2) п. 2.5. глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58, а саме: в особовій картці відсутній підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з наказом про прийняття на роботу; 3) ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 116 КЗпП України, а саме: охоронця ОСОБА_1 звільнено 05.01.2017 р., а виплату всіх належних від підприємства сум проведено 12.01.2017 р.; 4) ч. 1 ст. 117 КЗпП України, а саме: виплату середнього заробітку за весь час затримки виплати по день фактичного розрахунку не проведено.

За наслідками перевірки Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято постанову № 16-01-200/371-235 від 19.04.2017 р. про накладення на ТОВ «Аикон-Авто» штрафу в розмірі 96000,00 грн. на підставі статті 265 КЗпП України за порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України (а.с. 91-92), а також постанову № 16-01-200/371-236 від 19.04.2017 р. про накладення на ТОВ «Аикон-Авто» штрафу в розмірі 3200,00 грн. на підставі ст. 265 КЗпП України за порушення п. 2.5. глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 116 КЗпП України та ст. 117 КЗпП України (а.с. 18-19).

Не погодившись з прийнятими відповідачем постановами про накладення штрафу, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що підприємством не було порушено приписи ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України.

Відповідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що фактично відповідач оскаржує постанову суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

В свою чергу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ «Аикон-Авто» (замовник) та гр. ОСОБА_1 (виконавець) укладено цивільно-правові угоди від 01.10.2015 р. (а.с. 86-87) та від 01.09.2015 р. (а.с. 83-84), за умовами яких виконавець зобов'язується надати замовнику послуги в обсязі і на умовах передбачених даним договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити дані послуги.

Згідно пп. 1.2. зазначених угод, виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг, у тому числі використовує власні засоби та матеріали. Також відповідно до пп. 2.1 цих угод, обов'язки виконавця полягали у наданні послуг, шляхом виконання роботи з охорони території та розташованого на даній території майна та матеріальних цінностей ТОВ «Аикон-Авто» за адресою: с. Горбанівка, вул. Київське шосе, б. 31-А.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення, договору про надання послуг, тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація.

В свою чергу, за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена Вищим адміністративним судом в ухвалі від 07.02.2012 р. по справі № К-19381/10.

Таким чином, аналізуючи наведені нормативно правові акти та дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла до висновку, що відносини між підприємством позивача та гр. ОСОБА_1 оформлено договором про надання послуг та не є підставою виникнення трудових відносин, на які поширюється трудове законодавство. Разом з тим, укладення таких цивільно-правових договорів чинним законодавством не заборонено. Результати наданих послуг за цивільно-правовими угодами оформлені сторонами шляхом складання актів прийому наданих послуг, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач за правилами, визначеними ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності прийнятого рішення відносно порушення підприємством позивача вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2017р. по справі № 816/575/17 в частині задоволення позовних вимог прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, з огляду на наступне.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (ідентифікаційний код 39777136) на користь ТОВ «Аикон-Авто» (ідентифікаційний код 38019594) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1596,32 грн.

Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Тобто, судовий збір - це платіж який підлягає сплаті за звернення до суду, за видачу судами документів, а також ухвалення визначених Законом судових рішень.

Аналіз положень Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку про те, що у суб'єктів, зазначених у ст. 5 Закону, наявна пільга при зверненні до суду, при видачі судами документів, а також ухвалення визначених Законом судових рішень.

Згідно Довідки про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України «Про судовий збір», доданої до Постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 р. № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-УІ «Про судовий збір» якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, то і відповідно судовий збір з нього не стягується. Тобто в разі задоволення адміністративного позову повністю судовий збір з відповідача, звільненого від сплати судового збору, не стягується, а у разі часткового задоволення позову у справі, в якій відповідач звільнений від сплати судового збору, судовий збір стягується лише з позивача пропорційно до відхиленої частини вимоги.

Водночас, якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, а позивач його сплатив, то у разі задоволення позову на користь позивача стягується сплачений розмір судового збору з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету.

Оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору, витрати з його сплати на користь позивача повинні були бути віднесені за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно вирішено питання про необхідність стягнення не користь позивача витрат зі сплати судового збору, але неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 201, 205, 207, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2017р. по справі № 816/575/17 - задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2017р. по справі № 816/575/17 - змінити, шляхом викладення абзацу четвертого резолютивної частини тексту постанови в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Аикон-Авто» (ідентифікаційний код 38019594) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1596 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто шість) гривень 32 (тридцять дві) копійки.».

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2017р. по справі № 816/575/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Курило Л.В.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24.07.2017 року.