Ухвала суду № 67890460, 18.07.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 р.Справа № 816/513/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2017р. по справі № 816/513/17

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Світанок"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Селянське (фермерське) господарство «Світанок», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо неможливості застосування до позивача (ідентифікаційний код 24828666) спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності як платника єдиного податку четвертої групи, визначене листом-повідомленням № 3200/10/16-31-12-28 від 23.03.2017 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2017 року по справі № 816/513/17 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржувана постанова не відповідає нормам чинного законодавства, що полягає у порушенні норм матеріального та процесуального права, постанова є необґрунтованою та незаконною, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення та постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Селянське (фермерське) господарство «Світанок» (ідентифікаційний код 24828666) зареєстроване юридичною особою, перебуває на обліку у Полтавській ОДПІ ГУДФС у Полтавській області та зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та з 01.01.2015 року є платником єдиного податку IV групи.

З метою щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку IV групи, у 2017 році позивач, у відповідності до п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України, подав до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку IV групи, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва та відомості про наявність земельних ділянок.

Проте, Головне управління Держжавної фіскальної служби у Полтавській області повідомило позивача про неможливість застосування спрощеної системи оподаткування як платника єдиного податку ІV групи на 2017 рік у зв'язку з наявністю у останнього станом на 01.01.2017 року податкового боргу в сумі 27,20 грн (код платежу 14011001 - суми ПДВ с/г підприємства за операціями із зерновими і технічними культурами згідно ст. 209 ПК України), про що позивачу було повідомлено листом від 23.03.2017 року за № 3200/10/16-31-12-02-28 (а.с. 9).

Не погоджуючись із позицією та таким рішенням відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано та в судовому порядку не встановлено доказів на підтвердження його дій на підставі та в межах повноважень, визначених завоном.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України, юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються відповідно до п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України на групи платників єдиного податку, зокрема, четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Сільськогосподарське (фермерське) господарство «Світанок» на протязі 2015-2016 років є платником єдиного податку четвертої групи.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до п.п. 298.8.1-298.8.4 п. 298.8 ст. 298 Податкового кодексу України.

Згідно п.п. 298.8.1. п. 298.8. ст. 298 Податкового кодексу України, сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та митну політику; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

На виконання зазначеного, позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи за 2017 рік, у якій, зокрема зазначено категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, площа кожної земельної ділянки, нормативна грошова оцінка одиниці площі кожної земельної ділянки, ставка податку, річна сума податку, нарахованого на 2017 рік за кожну земельну ділянку; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2016 рік від 25.01.2017 року; додаток № 1 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи від 27.01.2017, який включає відомості про наявність земельних ділянок, категорію земельних ділянок - сільськогосподарські угіддя, документи, які засвідчують/підтверджують право власності та/або користування земельними ділянками: право користування, у тому числі на умовах оренди, державну реєстрацію, кадастровий номер кожної земельної ділянки, місце розташування земельної (их) ділянки (ок) (код регіону, код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ), площу кожної земельної ділянки (а.с. 42-74).

Листом від 23.03.2017 року за № 3200/10/16-31-12-02-28 відповідач повідомив позивача про неможливість застосування спрощеної системи оподаткування як платника єдиного податку ІV групи на 2017 рік у зв'язку з наявністю у останнього станом на 01.01.2017 року податкового боргу в сумі 27,20 грн (код платежу 14011001 - суми ПДВ с/г підприємства за операціями із зерновими і технічними культурами) (а.с. 9).

Проте, колегія суддів вважає необґрунтованою відмову у застосуванні позивачем спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності як платника єдиного податку четвертої групи з огляду на наступне.

Як встановлено п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України, групу платників єдиного податку запроваджено для сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

У відповідності до п.п. 291.5.-1.3 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, не може бути платником єдиного податку четвертої групи суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Як визначено п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Із інтегрованої картки платника податків позивача вбачається, що станом на 01.01.2017 року за позивачем рахується борг по рахунку «ПДВ с/г підприємства за операціями із зерновими і технічними культурами» - пеня у розмірі 27,20 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пояснень представника відповідача встановлено, що заборгованість позивача з податку на додану вартість с/г підприємства за операціями із зерновими і технічними культурами в розмірі 27,20 грн утворилася таким чином.

Згідно інтегрованої картки платника податків з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за червень 2015 року за позивачем рахувалася заборгованість в розмірі 206,00 грн.

Як вбачається із податкової накладної даний борг виник у зв'язку з частковою сплатою податку на додану вартість за надані послуги з посіву, які наразі відносяться до таблиці 3 додатку 10 декларації з ПДВ (по операціях з сільськогоподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими та технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва)) (а.с. 119-124).

Відповідно до п. 21 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року № 569 (чинного на момент виникнення правовідносин) для перерахування до бюджету та/або на спеціальний рахунок платника податку сум узгоджених податкових зобов'язань відповідно до поданих податкових декларацій з податку ДФС не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого Податковим кодексом України для самостійної сплати податкових зобов'язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім'я та по батькові платника податку, податковий номер або номер та серія паспорта (для фізичних осіб-підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок.

На підставі таких реєстрів Казначейство не пізніше останнього дня строку, встановленого Податковим кодексом України для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету та/або на спеціальні рахунки платників податку з їх електронних рахунків.

Як передбачено п. 22 цього Порядку, у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань та/або для перерахування на спеціальний рахунок:

1) платник податку у строки, встановлені Податковим кодексом України для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з власного поточного рахунка;

2) казначейство перераховує кошти в межах їх залишку на такому рахунку. При цьому залишок узгоджених податкових зобов'язань платника податку, не сплачений до бюджету, обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі шляхом перерахування до бюджету та/або на спеціальний рахунок коштів, що перераховуються платником податку з поточного рахунка на електронний рахунок.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість» від 30.12.2015 року № 1177, який набрав чинності 12.01.2016 року, запроваджено ведення окремого обліку операцій суб'єктами спеціального режиму оподаткування та платників - сільськогосподарських підприємств, які відповідають п. 209.18 ст. 209 Кодексу, а саме: із сільськогосподарськими товарами/послугами, крім зернових і технічних культур та продукції тваринництва, визначених у п. 209.19 ст. 209 Кодексу; із зерновими та технічними культурами, визначеними у п. 209.19 ст. 209 Кодексу; з продукцією тваринництва, визначеною у п. 209.19 ст. 209 Кодексу.

У відповідності до ст. 209 Кодексу, від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду за операціями, зазначеними в абзацах другому-четвертому цього пункту, зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду окремо за кожним видом зазначених операцій.

Позитивна різниця між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду за операціями, зазначеними в абзацах другому - четвертому цього пункту, підлягає перерахуванню окремо в межах кожного виду зазначених операцій в розмірах, визначених п. 209.2 ст. 209 Кодексу, до державного бюджету та на: спеціальний рахунок суб'єкта спеціального режиму оподаткування; на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства, яке відповідає п. 209.18 ст. 209 Кодексу.

З пояснень представника відповідача встановлено, що у зв'язку із запровадженням окремого обліку операцій суб'єктами спеціального режиму оподаткування та платників - сільськогосподарських підприємств наявний у підприємства у 2015 році борг з ПДВ по операціях з сільськогоподарськими товарами/послугами враховано контролюючим органом у інтегрованій картці платника податків з ПДВ.

Отже, на електронному рахунку платника ПДВ - позивача, Державною казначейською службою України обліковувався до виконання в повному обсязі залишок суми в розмірі 206,00 грн.

30.11.2016 року позивачем перераховано на електронний рахунок необхідні кошти для сплати узгоджених податкових зобов'язань за даний період, внаслідок чого в цей же день Державною казначейською службою України залишок суми в розмірі 206,00 грн був перерахований до бюджету як такий, що обліковувався Казначейством до виконання в повному обсязі.

При цьому, представник відповідача у судовому засіданні наголосив на тому, що 30.11.2016 року контролюючим органом нараховано пеню з дня настання строку погашення податкового зобов'язання до дня зарахування коштів на відповідний рахунок.

Згідно п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин), пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Як встановлено п. 129.4 Податкового кодексу України, пеня, визначена п.п. 129.1.1 п. 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Отже, в даному випадку контролюючим органом пеню нараховано на суму податкового боргу та станом на 01.01.2017 року пеня складає 27,20 грн.

Разом з тим, з дослідженої в судовому засіданні таблиці 3 додатку 10 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2016 року (а.с. 160-162) вбачається про наявність станом на 31.12.2016 року у підприємства суми ПДВ у розмірі 136 779,00 грн, яка відображена в якості від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду з ПДВ по операціях з сільськогоподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими та технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва).

Обставини внесення позивачем зазначених сум відповідачем під час судового розгляду справ не оспорювались. При цьому відповідачем зазначено, що такі кошти вважаються контролюючим органом надмірно сплаченими.

Статтею 87 Податкового кодексу України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника, податковий та індивідуальний податковий номер платника та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету. Порядок формування та надсилання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової і митної політики.

Таким чином, для зарахування надміру сплачених платежів у рахунок таких бюджетних платежів податкове законодавство не вимагає від платника податків здійснення будь-яких дій, і надає податковому органу право вчиняти дії по зарахуванню надміру сплачених сум такого податку на сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу.

Відповідач у запереченнях зазначає, що відповідно до Класифікації доходів бюджету, за кодом платежу - 14010901 сплачується податок на додану вартість за операціями з сільськогоподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими та технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва). За кодом платежу 14011001 сплачується податок на додану вартість за операціями із зерновими і технічними культурами.

Оскільки за позивачем рахується від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду по коду платежу 14010901 на який сплачується ПДВ за операціями з сільськогоподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими та технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва), відповідач не міг зарахувати сплачені суми такого платежу в рахунок сплати боргу по податку на додану вартість за операціями із зерновими і технічними культурами, тому по податку на додану вартість за даним видом операцій (код платежу 14011001) станом на 01.01.2017 року рахувалась заборгованість в сумі 27,20 грн.

Проте колегія суддів не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України» щодо податкової реформи запроваджено систему електронного адміністрування ПДВ з 1 січня до 1 липня 2015 року (або до дати, визначеної в окремому рішенні Верховної Ради України про скорочення терміну перехідного періоду відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень Закону 71) - у тестовому режимі; з 1 липня 2015 року - на постійній основі.

Згідно п. 200-1.1 ст. 200-1 Податкового кодексу України, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною п. 200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На підставі абз.2 п. 201-1-2. ст. 201-1 Податкового кодексу України, для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.

У відповідності до вимог п. 200-1.4 ст. 200-1 Податкового кодексу України, на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти: а) з власного поточного рахунку платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до п. 2001.3 ст. 200-1 цьогоКодексу; б) з власного поточного рахунку платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань з цього податку; в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України.

Як передбачено п. 200-1.5 ст. 200-1 Податкового кодексу України, з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Як встановлено п. 200-1.6 ст. 200-1 Податкового кодексу України, за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному ст. 200 цього Кодексу.

Якщо на дату подання податкової декларації з податку сума коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої декларації, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової декларації заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню: а) або до бюджету в рахунок сплати податкових зобов'язань з податку; б) або на поточний рахунок такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов'язань з податку.

На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника. Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).

На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів після граничного терміну, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов'язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на поточний рахунок платника податку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, має право надсилати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коригуючі реєстри для уточнення інформації, зазначеної у раніше надісланих реєстрах.

Відповідно до п. 200-1.7 ст. 200-1 Податкового кодексу України, кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених п. 200-1.5-ст. 200-1 цього Кодексу та погашення податкового боргу з податку на додану вартість. Починаючи з лютого 2015 року перерахування сум податку до бюджету здійснюється у порядку, визначеному п. 200.2 ст. 200 Кодексу, лише з рахунків в системі електронного адміністрування ПДВ. Платник податків не має права самостійно розпоряджатися коштами, які знаходяться на такому рахунку.

Так, з наведених норм вбачається, що платники податків, які зареєстровані платниками ПДВ, з 1 січня 2015 року повинні сплачувати суми із зобов'язань з ПДВ на електронний рахунок, відкритий Державною казначейською службою України, відповідно до вимог чинного законодавства.

У відповідності до Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року № 569, суб'єкти спеціального режиму оподаткування та платники - сільськогосподарські підприємства, які відповідають вимогам п. 209.18 ст. 209 Податкового кодексу України, ведуть окремий податковий облік операцій: із сільськогосподарськими товарами/послугами, крім зернових і технічних культур та продукції тваринництва, визначених у п. 209.19 ст. 209 Кодексу; із зерновими та технічними культурами, визначеними у п. 209.19 ст. 209 Кодексу; з продукцією тваринництва, визначеною у п. 209.19 ст. 209 Кодексу.

Статтею 209 Кодексу визначено, що від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду за операціями, зазначеними в абзацах другому-четвертому цього пункту, зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду окремо за кожним видом зазначених операцій.

Позитивна різниця між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду за операціями, зазначеними в абзацах другому-четвертому цього пункту, підлягає перерахуванню окремо в межах кожного виду зазначених операцій в розмірах, визначених п. 209.2 ст. 209 Кодексу, до державного бюджету та на: спеціальний рахунок суб'єкта спеціального режиму оподаткування; на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства, яке відповідає п. 209.18 ст. 209 Кодексу.

Отже, з метою визначення сум ПДВ, що підлягають сплаті до державного бюджету та перерахуванню на спеціальні/поточні рахунки платників, суб'єкти спеціального режиму оподаткування та платники - сільськогосподарські підприємства, які відповідають вимогам п. 209.18 ст. 209 Кодексу, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту звітного (податкового) періоду визначаються за кожним видом операцій.

Як зазначено п.п. 209.2.2. п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, кошти, зараховані на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, зазначені у п.п. 209.2.1 п. 209.2 ст. 209 ПК України, автоматично протягом наступного операційного дня за днем, в якому кошти надійшли на такі рахунки, перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у таких розмірах:

а)з рахунків, зазначених у п.п. «а» п.п. 209.2.1 п. 209.2 ст. 209 ПК України: 50 відсотків - на рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

б)з рахунків, зазначених у п.п. «б» п. 209.2.1 п. 209.2 ст. 209 ПК України: 85 відсотків - на рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 209.2.3 п.209.2 ст. 209 ПК України, для перерахування до державного бюджету коштів, зарахованих на рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість з рахунків платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, зазначених у п.п. 209.2.1 п. 209.2 цієї статті, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету, зазначена у податковій декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування за звітний (податковий) період. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

Як передбачено п.п. 209.2.4. п. 209.2 ст. 209 ПК України передбачено, що сільськогосподарські підприємства суб'єкти спеціального режиму оподаткування у строки, встановлені цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, повинні забезпечити перерахування на їхні рахунки у системі електронного адміністрування податку, зазначені у п.п. 209.2.1 п. 209.2 цієї статті, коштів у розмірі, достатньому для перерахування до державного бюджету та на спеціальний рахунок, на підставі поданої податкової декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування протягом звітного (податкового) періоду.

Матеріалами справи підтверджено, що для забезпечення розрахунків з бюджетом та перерахування коштів з ПДВ на спеціальні рахунки, підприємством у 2016 році було відкрито додаткові електронні рахунки для кожного з виділених у п. 209.2 ст. 209 ПК Українивидів операцій.

Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цьогоКодексу (п. 6.1 ст. 6 ПК України).

Податковим кодексом визначається, що сільськогосподарські підприємства суб'єкти спеціального режиму оподаткування ведутьокремий податковий облік операцій із сільськогосподарськими товарами/послугами, крім зернових і технічних культур та продукції тваринництва; із зерновими та технічними культурами; з продукцією тваринництва, та повинні сплачувати податок на додану вартість до відповідно бюджету - Державного бюджету України, що позивачем і було зроблено.

Таким чином, вказані види операцій згідно вимог діючого законодавства є різновидами платежу «податок на додану вартість» та повинні сплачуватись як один платіж за всіма видами окремих операцій. Відповідно, передбачене зарахування надмірно сплаченої суми по податку на додану вартість за операціями з сільськогоподарськими товарами/послугами (крім операцій із зерновими та технічними культурами та операцій з продукцією тваринництва) в рахунок сплати боргу по податку на додану вартість за операціями із зерновими і технічними культурами. Таке зарахування можливе без наявності заяви позивача.

У ході розгляду справи, із даних податкової декларації з ПДВ встановлено, що у позивача була наявна переплата з податку на додану вартість у достатньому розмірі для зарахування надміру сплачених платежів в рахунок сплати податкових зобов'язань зі сплати платежу з податку на додану вартість за операціями із зерновими і технічними культурами.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії платника податку цілком відповідають приписам податкового законодавства та не порушують встановлений ст. 87 Податкового кодексу України порядок погашення податкового боргу.

У той же час, в порушення вимог п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, з боку податкового органу зарахування надміру сплачених сум у рахунок такого платежу було ним проігноровано.

Таким чином, колегія суддів вважає протиправною відмову Головного управління ДФС у Полтавській області, що надана листом від 23.03.2017 року за № 3200/10/16-31-12-28 щодо неможливості застосування до Селянського (фермерського) господарства «Світанок» (ідентифікаційний код 24828666) спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності як платника єдиного податку четвертої групи.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач при прийнятті рішення про відмову щодо неможливості застосування до позивача спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності як платника єдиного податку четвертої групи діяв не на підставі, не у спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішень, отже така відмова підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2017 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.06.2017р. по справі № 816/513/17 залишити без змін.

Стягнути зі Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області судовий збір у розмірі 1760, 00 грн. до спеціального фонду державного бюджету України - отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 24.07.2017 р.