Ухвала суду № 67890457, 20.07.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2017 р.Справа № 820/7112/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О. представника позивача Федько С.О.

представника позивача Федько С.О.

представника відповідача Коваленко Л.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2017р. по справі № 820/7112/16

за позовом Дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Харків"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Дочірнє підприємство "Автотрейдінг-Харків" (далі - ДП "Автотрейдінг-Харків", позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 13.12.2016 р. №0002301402, № 0002291402.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2017 р. адміністративний позов Дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Харків" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 13.12.2016 року №0002301402.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 13.12.2016 року №0002291402

Стягнуто на користь Дочірнього підприємства "Автотрейдінг-Харків" (код ЄДРПОУ 31941457, вул. Клочківська, 188 м. Харків, 61145) сплачену суму судового збору в розмірі 101851,06 (сто одна тисяча вісімсот п'ятдесят одна) грн. 06 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська 46, м. Харків, 61057).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недотримання судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2017р. та прийняту нову - про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представники відповідача - Губська В.В., Юсупова М.С. та Коваленко Л.Д. в ході розгляду справи підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв'язку з чим просить суд апеляційної інстанції скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Вказану позицію висловили представники позивача - Федько С.О. та Юрченко Д.В. в ході розгляду справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що на підставі наказу від 29.07.2016 року №2002 ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП "АВТОТРЕЙДІНГ - ХАРКІВ" з 09.08.2016 року тривалістю 10 днів.

19.08.2016 року Наказом № 2327 ГУ ДФС у Харківській області продовжено строк проведення документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства з 09.08.2016 року по 22.08.2016 року.

За результатами перевірки складено акт №521/20-40-14-02-07/31941457 від 06.09.2016 року (т.1, а.с. 3-75), в якому зафіксовані наступні порушення:

- по податку на прибуток підприємств:

п. 14.1.27, 14.1.36, пп.14.257, 14.1.231, п.14.1 ст.14, п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.135,1, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1, 138.2, 138.10.5, 138.10.3 п.138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (у редакції до 01.01.2015 року), пп. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, п.4-7, 19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджених Наказом МФУ від 31.12.1999 року № 318 (у редакції з 01.01.2015 року), що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток в сумі 7284074 грн. за 2015 рік.

- по податку на додану вартість:

п.44.1 ст.44, п.185.1, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.4, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 359722 грн., у т.ч. за лютий 2013 року - 6430 грн., серпень 2013 року - 41333 грн., січень 2014 року - 107081 грн., липень 2014 року - 92893 грн., липень 2015 року - 111985 грн.

12.09.2016 року позивач подав свої заперечення на акт №521/20-40-14-02-07/31941457 від 06.09.2016 р.

21.09.2016 року позивач отримав Рішення про розгляд заперечень на акт перевірки за вих. №5361/10/20-40-14-02-10 від 19.09.2016 року, яким повідомлено про те, що висновки акту залишаються без змін.

На підставі акту №521/20-40-14-02-07/31941457 від 06.09.2016 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: №0001571402 від 22.09.2016 року, яким було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток у розмірі 7 284 074,00 гривень; №0001581402 від 22.09.2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем на додану вартість на суму 441 615,00 гривень, в тому числі 353 292,00 гривень - за податковими зобов'язаннями та 88 323,00 гривень - за штрафними санкціями.

Позивач не погодився з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями і звернувся до ДФС України з метою їх оскарження.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги (вих. 26433/6/99-99-11-01-01-25 від 07.12.2016 року) скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.09.2016 року №0001571402 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток по операціях за період 2015 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником на користь ТОВ "А.П.К. ТРЕЙД" комісійної винагороди в частині операцій з організації транспортування, перевалки, інспекції навантаження на морське судно олії соняшникової, сертифікації експортного товару ТОВ "МАЛАХІТ ПРОФТЕХНОЛОГІЇ" і не встановлено наявності дебіторської заборгованості за 2015 рік у відповідній частині, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення - залишено без змін. Також рішенням ДФС України від 07.12.2016 року скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.09.2016 року №0001581402 в частині 41 333 гривень податку на додану вартість та штрафних санкцій в сумі 10 333 гривень, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення - залишено без змін.

13 грудня 2016 року ГУ ДФС України у Харківській області винесені податкові повідомлення - рішення №0002301402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем на додану вартість на суму 389 948,75 гривень, в тому числі 311 959,00 гривень - за податковими зобов'язаннями та 77989,75 гривень - за штрафними санкціями, та №0002291402, яким було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток у розмірі 6935604,00 гривень.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з п. 14.1.257 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсації у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Відповідно до приписів п.135.1 ст. 135 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України).

Зі змісту положень п.п.135.4.1 п.135.4 ст. 135 ПК України вбачається, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно до п.п.135.5.4. п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Як вбачається з акта перевірки, позивач у перевіряємому періоді користувався коштами, отриманими від ТОВ "Автотрейдінг Атолл Груп" в рамках договорів поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до договорів про надання поворотної фінансової допомоги, укладених з ТОВ "Автотрейдінг Атолл Груп", надавач поворотної фінансової допомоги не має права на одержання від отримувача відсотків від суми поворотної фінансової допомоги або іншої компенсації за її користування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач нарахував та включив до складу доходу суму процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги, в розмірі 179 034 грн. за 2013 рік та 79 938 грн. за 2014 рік.

Також, матеріалами справи підтверджено, що позивач користувався сумою неповернутої фінансової допомоги (позики) у розмірі 29 783 000,00 гривень у І кварталі 2013 року протягом 10 днів, у II кварталі 2013 року - протягом 10 днів, у III кварталі 2013 року - протягом 6 днів, у ІУ кварталі 2013 року - протягом 7 днів, у 2014 році - протягом 7 днів, а не безперервно протягом 2013-2014 років, як зазначає ГУ ДФС у Харківській області.

Зазначене підтверджується банківськими виписками, договорами фінансової допомоги, що надавалися при перевірці та знаходяться в матеріалах судової справи, та розрахунками умовних відсотків за 2013-2014 роки.

Відповідно до висновків акту перевірки №521/20-40-14-02-07/31941457 від 06.09.2016 року, позивач "здійснює повернення фінансової допомоги 21.06.2013 року за договором №13/0322-ААГ-РАХТ суму в розмірі 20 000 000,00 гривень, хоча отримано за цим договором 10 000 000,00 гривень. Згідно банківських виписок заборгованість в розмірі 10 000 000,00 гривень за договором №13/0321-ААГ-РАХТ не погашалася".

В свою чергу, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком, оскільки у платіжних дорученнях №3786 та №3785 від 21 червня 2013 року містилася помилка у призначенні платежу, що підтверджується листом №187/2 від 22.06.2013 року до ТОВ "Автотрейдінг Атолл Груп", в якому підприємство повідомило про зазначену вище помилку та просило вважати вірним наступне призначення платежу за платіжними дорученнями №3786 та №3785: "Повернення поворотної фінансової допомоги згідно договору від 21.03.2013 року №13/0321 -ААГ-РАХТ", що підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів зауважує, що діюче законодавство України не встановлює обмежень щодо способів та джерел повернення поворотної фінансової допомоги, а містить лише вказівку на обов'язковість такого повернення, тому позивач здійснював повернення фінансової допомоги, в тому числі, за рахунок укладення інших договорів про надання фінансової допомоги, що не заборонено законодавством України та Статутом підприємства.

Таким чином, заборгованість в розмірі 10 000 000,00 гривень за договором №13/0321- ААГ-РАХТ була погашена позивачем, а тому встановленні відповідачем порушення п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.44.1, 44.2 44, п. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 ПК України, які зазначені в акті перевірки №521/20-40-14-02-07/31941457 від 06.09.2016 року, є помилковими.

Також, перевіркою зроблено висновок, що ДП "АВТОТРЕЙДІНГ-ХАРКІВ" по операціям фінансового лізингу на порушення пп.138.10.5 п.138.10, п.138.1 ст.138 ПК України з урахуванням норм пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України завищено витрати за 2014 рік на суму 607573 грн.

В свою чергу, відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9 підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цією статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6, пунктами 138.11, 138.12 цією статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього кодексу.

Згідно з п.п.138.10.2 п.138.10 ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються, зокрема: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, серед яких, витрати на врегулювання спорів у судах; інші витрати загальногосподарського призначення (витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ДП "АВТОТРЕЙДІНГ-ХАРКІВ" мало взаємовідносини з ТОВ "ОПТ ЛІЗИНГ" в частині придбання основних засобів (легкових автомобілів) на умовах фінансового лізингу відповідно до укладених договорів: від 28.11.2013 року № 1276-FL , № 1275-FL,№ 1274-FL.

Предмет лізингу переданий актом прийому - передачі від 30.12.2013 року, загальною вартістю 164307,10 грн., у т.ч. ПДВ 27384,51 грн., актом передачі від 30.12.2013 року, загальною вартістю 332323,60 грн., у т.ч. ПДВ 55387,26 грн., актом прийому - передачі від 30.12.2013 року, загальною вартістю 1547779,60 грн., у т.ч. ПДВ 25796,6 грн.

Розрахунки за об'єкт лізингу проведені у безготівковій формі на загальну суму 651410,3 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, за умовами даних договорів ДП "АВТОТРЕЙДІНГ-ХАРКІВ" зобов'язується сплачувати, крім вартості об'єкта лізингу, орендні платежі (комісійна винагорода) за фінансовим лізингом.

Згідно актів виконаних робіт (наданих послуг) всього нараховано орендних платежів (комісійної винагороди) на загальну суму 607573,23 грн., у т.ч. за 2017 рік - 607573,23 грн. Розрахунки проведені у повному безготівковій формі.

У податковому обліку суму орендних платежів (комісійної винагороди) за фінансовим лізингом у розмірі 607573 грн. ДП "АВТОТРЕЙДІНГ-ХАРКІВ" відображено у складі витрат по рядку 06.3 Декларацій "Фінансові витрати відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України.

Високі орендні платежі (комісійна винагорода) за фінансовим лізингом пояснюється тим, що вони вираховуються з прив'язкою гривні до офіційного курсу долару США, встановленого НБУ на дату здійснення платежу (п.6.7 Договорів фінансового лізингу). На момент укладання договорів фінансового лізингу та передачі автомобілів курс НБУ був стабільним та складав 7.99 гривень за 1 дол. США. На момент дострокового погашення позивачем лізингових платежів курс НБУ змінився та складав 15.66 гривень за 1 дол. США. Зазначене підтверджується даними з офіційного сайту НБУ станом на 28.11.2013 року, 30.12.2013 року, 23.12.2014 року. Отже позивач не міг передбачити таку значну зміну курсу долару США до національної валюти України на момент укладання договорів фінансового лізингу.

Матеріалами справи підтверджено, що ДП "АВТОТРЕЙДІНГ-ХАРКІВ" придбав дані автомобілі у ТОВ "ВІННЕР ІМПОРТС УКРАЇНА ЛТД" відповідно до видаткових накладних від 24.12.2013 року № 14367, від 02.12.2013 року № 13229, від 29.11.2013 року № 828149/1076.

У подальшому дані автомобілі продані ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" відповідно до наступних видаткових накладних: від 25.12.2013 року №0000001337, від 25.12.2013 року № 0000001335, від 25.12.2013 року № 0000001336 та актів прийому - передачі від 25.12.2013 року.

Надалі відповідно до договорів від 28.11.2013 року № 1276-FL, № 1275-FL,№ 1274-FL, укладених між ДП "АВТОТРЕЙДІНГ-ХАРКІВ" та ТОВ "ОПТ ЛІЗИНГ", ці автомобілі придбані на умовах фінансового лізингу.

Також, матеріалами справи підтверджено, що лізингові автомобілі було реалізовано за ціною, що значно перевищує ціну придбання їх позивачем у ТОВ"ВІННЕР ІМПОРТС УКРАЇНА ЛТД ".

З наданих в ході розгляду справи та письмових пояснень позивача вбачається, що дана операція була необхідна для виконання зобов'язання по викупу відповідної кількості автомобілів у офіційного представника марки "Форд" в Україні - ТОВ "Віннер Імпорте Україна ЛТД", з яким у позивача укладено дилерську угоду. У разі порушення своїх зобов'язань з викупу автомобілів, позивач отримав би санкції та інші несприятливі умови (переведення позивача на передплату по всім авто, розірвання дилерської угоди тощо).

Наведене підтверджується дилерською угодою №055/F від 01.01.2012 року (п.2.6., п.13.3), політикою використання демонстраційних автомобілів офіційними дилерами Форд в Україні (п.4.5), електронним листом ТОВ "Віннер Імпортс Україна, Лтд".

Враховуючи складний фінансовий стан підприємства, що підтверджується фінансовою звітністю за 2013 рік, та відсутність можливості отримати банківський кредит через збитковість підприємства та кризову ситуацію в Україні, продаж і наступний лізинг були здійсненні позивачем для того, щоб повернути обігові кошти.

Політикою використання демонстраційних автомобілів офіційними дилерами Форд в Україні передбачаються вимоги до наявності Демо-автомобілів у дилера (кількість, модельний ряд, комплектація тощо). Дилер має можливість забронювати у Імпортера Демо-авто та отримати усю необхідну інформацію про нього (модель, модифікацію, номер шасі тощо) ще до його ввезення на територію України.

З огляду на викладене, висновки ГУ ДФС у Харківській області, викладені в акті перевірки та в апеляційній скарзі, про відсутність факту обізнаності про стан даних автомобілів у сторін договору фінансового лізингу не відповідають дійсності.

Таким чином, висновок відповідача про відсутність у підприємства наміру одержати економічний ефект від операції, не знайшов свого підтвердження і спростовується наведеними вище доказами.

Також, перевіркою встановлено порушення ДП "АВТОТРЕЙДІНГ-ХАРКІВ" пп. 44.1 ст.44, п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139. пп.138.10.3 п. 138.10 ст.138 ПК України, в результаті чого завищено витрати (витрати на збут) на загальну суму 1450141 гри., у т.ч. за 2013 рік - 698091 грн., 2014 рік 752050 грн., порушення пп. 44.1 ст.44 Податковою кодексу України, п.4-7. 19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом МФУ від 31.12.1999р. №318, завищено витрати за 2015 рік у розмірі 348470 грн., порушення п.44.1 ст.44. п.185.1. п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198 ПК України.

В свою чергу, колегія суддів зауважує на те, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Водночас згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується удвох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг) (пункт 201.4 статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми ПК України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що протягом 2013-2015 р.р ДП "АВТОТРЕЙДІНГ-ХАРКІВ" здійснювало реалізацію товарів (олії соняшникової) за межі митної території України (експортні операції) в рамках договорів комісії, які містяться в матеріалах справи.

Товар (олія соняшникова) придбаний ДП "АВТОТРЕЙДІНГ-ХАРКІВ" у ТОВ "САТЕЛЛИТ", що підтверджується видатковими накладними.

Даний товар ДП "АВТОТРЕЙДІНГ-ХАРКІВ" передано комісіонерам ТОВ "А.П.К. ТРЕЙД" та ТОВ "Слобожанська торгова компанія" відповідно до договорів комісії, згідно умов яких Комітент доручає, а комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду здійснити для комітента від свого імені і за рахунок комітента одну або декілька правочинів з продажу товарів за межі митної території України.

Комісіонери здійснили реалізацію товарів за межі митної території України відповідно до договорів комісії, що підтверджується звітами комісіонерів та доданих до них вантажно - митних декларацій, які містяться в матеріалах справи.

На реалізовану продукцію оформлені сертифікати. Сертифікацію експортного товару здійснено виробником ТОВ "САТЕЛЛИТ".

Відповідно до звітів комісіонерів та доданих до них документів перевезення товару зі складу ТОВ "САТЕЛЛИТ" м. Маріуполь, вул. Таганрозька до Маріупольського порту здійснено відповідно до товарно - транспортних накладних, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно звітів комісіонерів ТОВ "А.П.К. ТРЕЙД" і ТОВ "Слобожанська торгова компанія" та доданих до них документів, комісіонер самостійно не здійснював операції з транспортування, перевалки, інспекції навантаження на морське судно олії соняшникової, а уклав договори з ПП "МАЛАХІТ-2004" та ТОВ "МАЛАХІТ ПРОФТЕХНОЛОГІЇ", ТОВ "МІЗОН ТРЕЙД".

Згідно умов договорів комісії (п.1.5) та ст. 1016 ЦК України за угодою, здійсненою Комісіонером з третьою особою, придбає права та стає зобов'язаним Комісіонер.

Факт здійснення вищезазначених господарських операції підтверджується тим, що відповідно до цілого ряду митних декларацій товар перетнув межі кордону України.

ТОВ "А.П.К.Трейд", ТОВ "Слобожанська торгова компанія" та всі треті особи, з якими комісіонерами було укладено угоди на виконання договорів комісії, на цей час є зареєстрованими органами ДФС України та за інформацією з офіційного сайту ДФС України не мають податкового боргу.

Суму ПДВ у розмірі 359722 грн. ДП "АВТОТРЕЙДІНГ-ХАРКІВ" відображено у складі податкового кредиту, а саме: лютий 2013 року - 6430 грн., серпень 2013 року - 41333 грн., жовтень 2013 року - 91856 грн., січень 2014 року - 15225 грн., травень 2014 року - 75687 грн., червень 2014 року - 17206 грн., листопад 2014 року - 18444 грн., грудень 2014 року - 23847 грн., січень 2015 року - 16569 грн., квітень 2015 року - 53125 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що відповідачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю позивача. У ході перевірки відповідачем не встановлено факту невикористання ДП "АВТОТРЕЙДІНГ-ХАРКІВ" у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від контрагентів, взаємопов'язаності позивача та вказаних контрагентів, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом, придбані товари використані позивачем у власній господарській діяльності, а тому позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

З приводу посилань відповідача на ряд порушень з оформлення первинної документації ТОВ "МАЛАХІТ-2004", ТОВ "МАЛАХІТ ПРОФТЕХНОЛОГІЯ", ТОВ "МІЗОН ТРЕЙД", а саме відсутність у актах наданих послуг посад осіб, які їх підписували, не зазначення місця складання; неповне заповнення товарно-транспортних накладних ТОВ "САТЕЛЛИТ", колегія суддів зауважує на таке.

Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податку.

При цьому, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" бухгалтерський облік господарських операцій в Україні ведеться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи складаються під час здійснені господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В даному випадку, первинними документами, що підтверджують факт господарської операції, є видаткові, податкові накладні та розрахункові документи.

Також, необхідно зауважити на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що загальна сума господарської операції з придбання товару включена до складу податкового кредиту.

Придбаний позивачем товар використовувався у власній господарській діяльності.

Отже, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності (накладних), невірне оформлення такого документу як товарно-транспортна накладна чи акт наданих послуг не може бути підставою для висновків про відсутність документального підтвердження податкового кредиту та підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки ві дповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не витрати з придбання ТМЦ.

Також, колегія суддів зауважує на індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку. ДП "АВТОТРЕЙДІНГ-ХАРКІВ" не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентом та постачальниками по ланцюгу постачання.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та вищезазначеними контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені пп. 44.1 ст. 44, п. 14.1.27, 14.1.36, пп.14.257, 14.1.231, п.14.1 ст.14, п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.135,1, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1, 138.2, 138.10.5, 138.10.3 п.138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.185.1, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.4, ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що в даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, а тому податкові повідомлення - рішення від 13.12.2016 року № 0002301402 та № 0002291402 підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2017р. по справі № 820/7112/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя П'янова Я.В.Судді Чалий І.С. Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 25.07.2017 р.