Ухвала суду № 67890244, 19.07.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі №808/805/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування пунктів висновку службового розслідування, скасування висновків перевірки та зобов'язання провести повторне службове розслідування,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області (далі - відповідач-1), Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач-2), в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати пункти 2 та 3 висновку службового розслідування, проведеного та затвердженого 08.12.1998 УМВС України в Запорізькій області, як такі що не відповідають фактичним обставинам події, яка мала місце 24.10.1998;

- скасувати висновок за матеріалами перевірки, проведеної за відомостями, викладеними у зверненні позивача, затверджені Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області 14.12.2016;

- зобов'язати ліквідаційну комісію ГУМВС України у Запорізькій області провести повторне службове розслідування за фактом ДТП за участю позивача, що сталася 24.10.1998р..

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Із рішенням суду першої інстанції не погодився позивач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неналежну оцінку доказів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, позивач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду у даній справі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду були повідомлені у встановленому порядку.

Від позивача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з посиланням на неможливість забезпечити явку до суду, оскільки він перебуває на санаторно-курортному лікуванні, а путівка була придбана раніше, ніж отримана судова повістка.

Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача, ухвалила залишити його без задоволення.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, та неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Оскільки представники сторін не прибули у судове засідання, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що у період з 10.05.1995 по 11.02.1999 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, був звільнений на підставі ст.65 п."б" (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС.

У 1998році ОСОБА_1 займав посаду дільничного інспектора Дніпрорудненського МВ УМВС України у Запорізькій області. 24.10.1998 близько 21 год., позивач, керуючи мотоциклом ІМЗ-Урал М-62 д.н.НОМЕР_1, перевозячи пасажирів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої отримав тілесні ушкодження, став інвалідом І групи.

За даним фактом проводилось службове розслідування. Позивач вважає, що факти, викладені у висновку, не відповідають обставинам події, а висновки оформлено з порушенням вимог діючих на той час нормативних та законодавчих актів.

15.11.2016 позивач звернувся з заявою до ГУНП в Запорізькій області про скасування висновків службового розслідування, затвердженого 08.12.1998 УМВС України в Запорізькій області, оскільки розслідування проведено не об'єктивно, просив провести повторне службове розслідування.

14.12.2016 позивача повідомлено про неможливість об'єктивно підтвердити або спростувати відомості, викладені у його зверненні, оскільки матеріали службового розслідування за фактом ДТП за участю позивача знищені за закінченням строку зберігання.

На заяву про проведення повторного розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень 24.10.1998 та складення актів Н-1, Н-5 позивача повідомлено письмово, що єдиним документом на той час, який встановлював факт травмування, його обставини та кваліфікацію дій, вважався висновок за матеріалами службового розслідування. По факту нещасного випадку, що стався, було проведено службове розслідування та затверджено висновок від 08.12.1998. На даний час висновок не скасований і має юридичну силу.

Позивач, вважаючи висновки службового розслідування та висновки перевірки за його зверненням, протиправними, звернувся до суду з даним позовом та вимогами, у тому числі, про зобов'язання ліквідаційну комісію ГУМВС України у Запорізькій області провести повторне службове розслідування за фактом ДТП за участю позивача, що мала місце 24.10.1998р..

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Виходячи зі змісту цієї норми, адміністративне судочинство направлене на захист лише порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів учасників правовідносин через здійснення правосуддя.

Верховний Суд України у постановах від 1 грудня 2015 року (справа № 21-3222а15) від 15 грудня 2015 року (справа № 800/206/15) вказував на те, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно фактичних обставин, встановлених судом, позивачем оскаржується висновок службового розслідування за фактом отримання ним тілесних ушкоджень під час проходження служби, затверджений 08.12.1998 заступником начальника УМВС України в Запорізькій області начальником УМВС (а.с. 8-11).

Так, підсумковим документом службового розслідування є висновок, з урахуванням якого приймається відповідне рішення компетентним органом чи посадовою особою. Тобто, сам по собі висновок носить рекомендаційний характер та не є тим документом, що породжує певні права чи обов'язки для особи.

Вимоги про визнання протиправним та скасування результатів службового розслідування не можуть бути задоволені.

Щодо вимог про скасування висновку за матеріалами перевірки, проведеної за відомостями, викладеними у зверненні позивача (вих.№К-254/01/3-16 від 14.12.2016) слід зазначити наступне.

У Висновку (вих.№К-254/01/3-16 від 14.12.2016), затвердженому 14.12.2016 тимчасово виконуючим обов'язки начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, вказано, що матеріали службового розслідування за фактом ДТП за участю ОСОБА_1 від (вих.№16/409 від 29.12.1998) та службова документація Дніпрорудненського МВ за 1998 рік знищені по закінченню терміну зберігання, на теперішній час відсутня можливість призначити та провести службове розслідування за відомостями, викладеними у зверненні (а.с.12-22).

Позивач у позові просить скасувати вказаний Висновок, але не наводить жодних правових підстав для його скасування.

В той же час, суд першої інстанції вірно вказав, що такий Висновок складався не за результатами службового розслідування травмування позивача 24.10.1998, а за його зверненням до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, тобто, за його скаргою, і має інший функціональний зміст і призначення.

В межах апеляційної скарги позивача підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі № 808/805/17 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.А. Щербак