Ухвала суду № 67889952, 20.07.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11225/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є. В. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 липня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача Мартинюка Є. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до головного державного інспектора Головного управління Державної служби України з питань праці у Київській області Шевченка Артема Володимировича про визнання протиправними та скасування акта перевірки та припису № 26-190/781-645 від 13 липня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до головного державного інспектора Головного управління Державної служби України з питань праці у Київській області Шевченка Артема Володимировича про визнання протиправним та скасування акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 26-190/781, складеного головним державним інспектором ГУ Держпраці у Київській області Шевченком А. В.; визнання протиправним та скасування припису № 26-190/781-645, складеного 13.07.2016 р. головним державним інспектором ГУ Держпраці у Київській області Шевченком А. В.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2017 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, особу, що з'явилась, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем у період із 08 по 13 липня 2016 року проведено позапланову перевірку позивача, за результатами якої складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 26-190/781.

Перевірка проведена на підставі доручення Державної служби з питань праці від 30.06.2016 р. № 1008/4.3/4.-ЗВ-16 та направлення на проведення перевірки Головного управління Держпраці у Київській області від 06.07.2016 р. № 959 (а. с. 9).

Згідно з висновками акту перевірки та винесеного припису позивачем були порушені вимоги норм Кодексу законів про працю України:

- в ході проведення перевірки головний державний інспектор ГУ Держпраці у Київській області Шевченко А. В. встановив, що відповідно до табелю обліку використання робочого часу за січень 2016 року та листка непрацездатності, ОСОБА_4 з 15 по 28 січня 2016 року був відсутній на роботі. Повідомлення про дату початку відпустки (відповідно до пояснень заступника директора департаменту управління персоналом ОСОБА_5.) ОСОБА_4 було направлено електронною поштою, що не відповідає вимог ч. 5 ст. 79 КЗпП України;

- у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 перебував на лікарняному з 02 по 10 лютого 2016 року та з 15 по 28 лютого 2016 року, що підтверджується листками непрацездатності, використати основну безперервну частину щорічної відпустки, а саме: 14 календарних днів у лютому 2016 року, у межах установлених графіком у ОСОБА_4 не було можливості. На вимогу ОСОБА_4 надати йому щорічну оплачувану відпустку з 29.02.2016 р. відповідно до його заяви від 16.02.2016 р., заступник директора департаменту Лола А. А. не заперечив у наданні щорічної відпустки, але з 21.03.2016 р., що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 80 КЗпП України.

З огляду на встановлені порушення відповідачем винесено оскаржуваний припис від 13.07.2016 р. № 26-190/781-645, яким приписано дотримуватись вимог ч. 5 ст. 79, ч. 3 ст. 80 КЗпП України, та у строк до 15.08.2016 р. письмово поінформувати ГУ Держпраці у Київській області про виконання цього припису.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Кодексу законів про працю України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877-V, Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР, Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96, розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної служби з питань праці» від 16.09.2015 р. № 929-р, наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 р. № 340.

Відповідно до норм ч. 1 і 2 ст. 259 гл. XVIII КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Згідно з ч. 1 і 2 ст. 27 Закону України «Про відпустки» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нагляд за додержанням законодавства про відпустки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а також іншими уповноваженими на це державними органами. Контроль за додержанням законодавства про відпустки здійснюють в межах своєї компетенції центральні та місцеві органи виконавчої влади та профспілкові органи.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 11.02.2015 р. № 100 було утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної служби з питань праці» від 16.09.2015 р. № 929-р на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 96 (далі - Положення).

Відповідно до п.п. 1, 4 цього Положення, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Наказом Державної служби з питань праці від 06.05.2015 р. № 15 затверджено Положення про Головне управління Держпраці у Київській області, у пункті 1 якого зазначено, що головне управління є територіальним органом Держпраці України та здійснює свої повноваження на території Київської області, що кореспондується з положеннями п. 1 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 р. № 340.

В частині компетенції відповідача на здійснення перевірки позивач в адміністративному позові та апеляційній скарзі наголошує на тому, що на бланку акту перевірки та припису зазначено Державну інспекцію України з питань праці, якої станом на дату перевірки не існувало.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що перевірка проведена посадовою особою Головного управління Держпраці у Київській області, яке згідно вищезазначених норм, як вірно встановлено судом першої інстанції, та відомостей ЄДР юридичних осіб, ФОП та громадських формувань (ЄДРПОУ 39794214), на час проведення перевірки мало статус юридичної особи та було наділене повноваженнями зі здійснення нагляду (контролю).

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність закону, виключно яким може визначатися орган, уповноважений здійснювати державний нагляд, з огляду на те, що згідно ст. 27 Закону України «Про відпустки» нагляд за додержанням законодавства про відпустки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а також іншими уповноваженими на це державними органами.

Щодо наявності в діях позивача встановлених порушень, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч. 5 ст. 79 КЗпП України конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції стосовно розуміння вищевказаної норми як такої, що зобов'язує роботодавця у документальній формі повідомити працівника за 14 днів до відпустки, проте, не забороняє надсилати таке повідомлення засобами електронного зв'язку.

В той же час, позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що працівником отримано таке повідомлення за 14 днів до 01.02.2016 р., що виключає можливість для судів першої та апеляційної інстанції зробити висновок про дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 79 КЗпП України.

Згідно ч. 3 ст. 80 КЗпП України у разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що вказану норму слід застосовувати в поєднанні з ч. 2 ст. 80 КЗпП України, яка визначає підстави для перенесення відпустки на інший період: коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

Доводи апелянта щодо перенесення відпустки з ініціативи працівника, а не позивача, колегією суддів до уваги не приймаються, позаяк, працівник просив надати йому відпустку з 29.02.2016 р., в той час як саме роботодавець встановив дату, сприятливу для надання відпустки працівнику: з 21.03.2016 р.

Відтак, в розумінні вищезазначених норм, позивач повинен був обґрунтувати неможливість надання відпустки з 29.02.2016 р. порушенням виробничого процесу чи іншими обставинами, що могли несприятливо відобразитись на нормальному ході роботи підприємства.

Однак, докази про неможливість надання відпустки з 29.02.2016 р. в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та апеляційним судом відхиляються.

Окремо колегія суддів зауважує, що припис у вигляді зобов'язання позивача дотримуватись вимог діючого законодавства про працю у формі, в якій його винесено, не може негативно впливати на права позивача, оскільки відповідає вимогам ст. 68 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до головного державного інспектора Головного управління Державної служби України з питань праці у Київській області Шевченка Артема Володимировича про визнання протиправними та скасування акта перевірки та припису № 26-190/781-645 від 13 липня 2016 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 24.07.2017 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.