Ухвала суду № 67889702, 20.07.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 липня 2017 року

справа № 808/1620/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

розглянув у порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Запорізької обласної ради на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року по справі № 808/1620/17 за позовом Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради до Запорізької обласної ради про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальний заклад «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради звернувся до суду із позовом, в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо оголошення проведення конкурсу конкурентного відбору (конкурсу) на зайняття посад керівників комунальних підприємств, установ та закладів, що є об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області в частині оголошення конкурсу на зайняття посади ректора Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради та розміщення «Оголошення про проведення конкурентного відбору (конкурсу) на зайняття посади ректора комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради;

зобов'язати відповідача вчинити дії щодо організації та проведення виборів, обрання керівника комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради у відповідності до вимог статті 42 Закону України «Про вищу освіту», приписів постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.2014 № 726 «Деякі питання реалізації статті 42 Закону України «Про вищу освіту» та Порядку проведення конкурсу щодо визначення претендентів на посаду керівника вищого навчального закладу, що є об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, затвердженого рішенням обласної ради від 25.02.2016 № 27.

Разом із адміністративним позовом позивач подав заяву про його забезпечення, в якій просив суд заборонити відповідачу вчиняти дії щодо призначення на посаду керівника Комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради за приписами, встановленими Рішенням Запорізької обласної ради № 1 від 15.12.2016 «Про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників комунальних підприємств, установ та закладів, що є об’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області» у тому числі, але не виключно, дії щодо проведення конкурсу, прийому документів від кандидатів, проведення іспиту та відбору кандидатів, проведення співбесід із кандидатами, підготовки проекту рішення про призначення керівника та прийняття рішення про призначення керівника.

Запорізький окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 14 червня 2017 року задовольнив частково клопотання позивача про забезпечення позову та заборонив відповідачу вчиняти будь-які дії, приймати будь-які рішення щодо проведення конкурсу на зайняття посади ректора комунального закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради, прийому документів від кандидатів, проведення іспиту та відбору кандидатів, проведення співбесід із кандидатами, підготовки проекту рішення про призначення керівника та прийняття рішення про призначення керівника до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Вважаючи вказане рішення таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, вказавши на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник вказує на те, що наявність умови про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень при вирішенні питання забезпечення позову є обов’язковою. Однак, суд першої інстанції не надав оцінки наявності протиправності дій відповідача, спрямованих на оголошення конкурсу про зайняття посади ректора комунального закладу та розміщення такого оголошення, всупереч чого, така обставина як очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень судом не була врахована. Однак, відповідно до п. 1 ст. 117 КАС України та абзацу 2 п. 17 постанови Пленуму ВАСУ від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ» це є обов’язковою умовою для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно задовольнити, а ухвалу суду скасувати.

Частково задовольняючи клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній адміністративній справі у разі невжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки в разі проведення конкурсу і призначення за його результатами керівника установи, позивачу для відновлення своїх прав та інтересів необхідно буде додати значних зусиль та витрат.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з аналізу наведеної норми процесуального права, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є названі обставини, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 117 КАС України, подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Адміністративний позов, крім способу, встановленого частиною третьою цієї статті, може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Правова позиція по даному питанню висловлена в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування клопотання про забезпечення позову позивач, яким є комунальний заклад, зазначає, що небезпека заподіяння шкоди його права та інтересам полягає у можливому призначенні за результатами конкурсу на посаду керівника установи некваліфікованої особи.

Зазначене обґрунтування суд апеляційної інстанції вважає таким, що не свідчить про наявність жодної з підстав, передбачених ст..117 КАС України, оскільки дії щодо організації та проведення конкурсу з боку уповноваженого органу не мають очевидних ознак протиправності, а посилання на можливість призначення некваліфікованої особи на посаду не свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача як комунальної установи. Інших обґрунтувань та доказів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або необхідності докласти значних зусиль та витрат на захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, суду надано не було.

Навпаки, колегія суддів вважає, що інтересам позивача як установи відповідатиме вирішення питання про призначення у встановленому законодавством порядку керівника.

Таким чином, позивач не навів переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, не подав до суду належних та допустимих доказів як щодо наявності очевидних ознак протиправності дій відповідача, так і наявності очевидної небезпеки правам, свободам та інтересам останнього, неможливості або ускладнення захисту їх без вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята із порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 199, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Запорізької обласної ради - задовольнити.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року по справі № 808/1620/17 – скасувати та постановити нову ухвалу.

Відмовити Комунальному закладу «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» Запорізької обласної ради у задоволенні клопотання про забезпечення позову повністю.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту винесення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко