Рішення № 67889604, 20.07.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" липня 2017 р.Справа № 916/1302/17

Позивач: комунальне підприємство "Малиновський ринок"

Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1

про стягнення 1 886,41 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: Швець Г.Ю. - довіреність

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, комунальне підприємство "Малиновський ринок", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1 886,41 грн., де 1 808,70 грн. - сума основної заборгованості, 13,21 грн. - сума 3% річних, 64,50 грн. - сума інфляційного збільшення суми боргу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.06.2017р. позовну заяву (вх.№1380/17) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/1302/17 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у постанові від 07.07.2016р. у справі №910/21819/15, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, подані сторонами докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

05 грудня 2014р. між комунальним підприємством "Малиновський ринок" (Підприємство) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Підприємець) було укладено Договір про надання послуг з організації торгівлі №2200/с-44Е, згідно умов п.2.1. якого, Підприємство надає Підприємцю послуги, направлені на організацію ринкової торгівлі на території ринку, а Підприємець зобов'язується проводити оплату наданих йому послуг, згідно з умовами, цього Договору.

Відповідно п.5.1. Договору, послуги, що надаються Підприємством, сплачуються за тарифами, встановленими Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №529 від 14.09.2005р.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що оплата послуг здійснюється Підприємцем у вигляді авансового платежу в строк до 01 числа наступного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підприємства.

Зі змісту п.7.1. Договору вбачається, що строк дії Договору встановлено: з 01 грудня 2014р. до 30.09.2015р.

Згідно п.7.2. Договору, по закінченню строку дії Договору, при відсутності заперечень сторін, його дії пролонгується на один рік на тих самих умовах.

Відповідно до п.8.1. Договору, у разі зміни тарифів на послуги, умови Договори, які стосуються таких змін, змінюються з моменту їх прийняття органом місцевого самоврядування. Всі інші зміни та доповнення до цього Договору оформлюється сторонами в письмовому вигляді та вступають в силу з моменту їх підписання сторонами, або в строк, встановлений даними угодами.

Після укладення вищенаведеного Договору, сторони приступили до його виконання.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради "Про встановлення тарифів на послуги, що надаються комунальним підприємством "Малиновський ринок" №128 від 28.04.2016р. було встановлено нові тарифи на послуги, що надаються комунальним підприємством "Малиновський ринок".

Зазначене рішення виконавчого комітету Одеської міської ради з метою оприлюднення було розміщено на офіційному сайті Одеської міської ради.

Так, в період з 31.12.2016р. по 30.04.2017р. відповідачем, вартість отриманих від позивача послуг оплачувалась не в повному обсязі, внаслідок чого за зазначений період за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 1 808,70 грн.

З врахуванням вищенаведених обставин, позивач був вимушений звернутись до господарського суду Одеської області за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві, відповідачем в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобов'язання щодо оплати послуг в період з 31.12.2016р. по 30.04.2017р. не виконані, внаслідок чого за відповідачем уторилась заборгованість в сумі 1 808,70 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості в сумі 1 808,70 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 13,21 грн. та інфляційне збільшення суми боргу в сумі 64,50 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, суд зазначає:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних в сумі 13,21 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційного збільшення суми боргу, суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційного збільшення суми боргу судом встановлено, що він здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано інфляційні наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції01.12.2016 - 31.12.2016330.301.0092.97333.2701.01.2017 - 31.01.2017699.901.0117.70707.6001.02.2017 - 28.02.20171069.501.01010.691080.2001.03.2017 - 31.03.20171439.101.01825.901465.0001.04.2017 - 30.04.20171808.701.00916.281824.98Отже, за самостійним розрахунком суду інфляційне збільшення суми боргу складає 63,54 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляційне збільшення суми боргу в сумі 63,54 грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З врахуванням вищенаведеного, заявлені позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню судом.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1 599,20 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь комунального підприємства "Малиновський ринок" (65017, м. Одеса, вул. Маршала Бабаджаняна, буд. №40-В, код ЄДРЮОФОПГФ 33659062) заборгованість у сумі 1 808 (одна тисяча вісімсот вісім) грн. 70 коп., 3% річних у сумі 13 (тринадцять) грн. 21 коп., інфляційні в сумі 63 (шістдесят три) грн. 54 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 1 599 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 20 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 25 липня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський