Постанова № 67889596, 20.07.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2017 р. Справа № 909/1046/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого суддіДубник О.П.

суддівГриців В.М.

ОСОБА_1

при секретаріМокрій А.В.

розглянув апеляційну скаргу Колективного підприємства (далі КП) Івано-Франківськвторресурси б/н від 13.03.2017року (вх.№01-05/1315/17 від 20.03.2017року)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2017 р.

у справі № 909/1046/16 (суддя Гриняк Б.П.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) Українська залізниця, м. Київ в особі регіональної філії Львівська залізниця, м. Львів

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) Віза-Вторма, м. Івано-Франківськ

до відповідача-2: КП Івано-Франківськвторресурси, м. Івано-Франківськ

до відповідача-3: Регіонального відділення Фонду державного майна України (далі РВ ФДМУ) по Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ

про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу від 21.02.1994р., укладеного ОКВЗП Івано-Франківськвторресурси та РВ ФДМ України по Івано-Франківській області, в частині продажу залізничної підїзної колії 1520мм довжиною 139 м, що знаходиться на вул. Ботанічній, 10а в м. Івано-Франківськ та визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу №10/10/2003 від 06.10.2003р., укладеного ОКВЗП Івано-Франківськвторресурси та ТОВ Віза-Вторма

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2- представник (довіреність у матеріалах справи);

від відповідача-1: ОСОБА_3- представник (довіреність у матеріалах справи);

від відповідача-2: ОСОБА_4 директор;

від відповідача-3: ОСОБА_5- представник (довіреність у матеріалах справи).

Судом розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст.20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від сторін не надходило, у звязку з чим хід судового засідання фіксується у протоколі судового засідання.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2017р. (головуючий суддя Хабіб М.І., судді: Зварич О.В., Юрченко Я.О.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 11.04.2017р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 р. задоволено заяви про самовідвід суддів Хабіб М.І. та Зварич О.В.

У звязку з задоволенням заяви головуючого судді Хабіб М.І. та судді члена-колегії ОСОБА_6 про самовідвід розпорядженням керівника апарату суду № 23 від 12.04.2017 р. призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у даній справі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2017р. до складу колегії входять: головуючий суддя Матущак О.І., судді: Юрченко Я.О., Мирутенко О.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 р. призначено розгляд справи на 18.05.2017р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді Матущака О.І., суддів Мирутенко О.Л. та Юрченко Я.О. заяву головуючого судді Матущака О.І. про самовідвід задоволено, а справу № 909/1046/16 скеровано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу колегії суддів у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату суду №30 від 22.05.2017р., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2017р. до складу колегії входять: головуючий суддя Дубник О.П., судді: Мирутенко О.Л., Юрченко Я.О.

У звязку з перебуванням у відпустці судді члена колегії Мирутенка О.Л. розпорядженням керівника апарату суду №239 від 24.05.2017р., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у даній справі.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.05.2017р. до складу колегії входять: головуючий суддя Дубник О.П., судді: Скрипчук О.С., Юрченко Я.О.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2017р. призначено розгляд справи на 14.06.2017р.

У судовому засіданні 14.06.2017р. у розгляді справи № 909/1046/16 оголошувалась перерва до 13.07.2017р.

У звязку з перебуванням у відпустці судді члена колегії Юрченка Я.О. розпорядженням керівника апарату суду №307 від 11.07.2017р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у даній справі.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.07.2017р. до складу колегії входять: головуючий суддя Дубник О.П., судді: Гриців В.М., Скрипчук О.С.

В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений п. 3 ч. 5 ст. 48 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року N 1402-VIII принцип незмінності судді, слід починати з початку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору.

Новим складом суду розпочато розгляд справи по суті спочатку та завершено її розгляд прийняттям постанови.

У судовому засіданні 13.07.2017р. у розгляді справи № 909/1046/16 оголошувалась перерва до 20.07.2017р.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2017р. у справі № 909/1046/16 (суддя Гриняк Б.П.) позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі продажу, укладений між ОКВЗП " Івано-Франківськвторресурси" та РВ ФДМУ в Івано-Франківській області від 21.02.1994 р. в частині продажу залізничної під'їзної колії 1520 мм. довжиною 139 м., яка знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Ботанічна, 10-а, з моменту його укладення. Визнано недійсним договір, укладений між ОКВЗП "Івано-Франківськвтрресурси" та ТОВ "Віза Вторма" від 06.10.2003 р. №10/10/2003 , з моменту його укладення. Стягнуто з ТОВ Віза-Вторма, КП Івано-Франківськвторресурси, РВ ФДМУ по Івано-Франківській області на користь ПАТ Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця по 918,67 грн судового збору.

Судове рішення у справі мотивоване ст.ст. 182, 191, 203, 215, ч. 2 ст. 331, ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), ст.ст. 1, 5 Закону України Про залізничний транспорт від 4 липня 1996 року №273/96-ВР (далі Закон №273/96-ВР), ч. 1 ст. 9 Закону України Про транспорт від 10 листопада 1994 року №232/94-ВР (далі Закон №232/94-ВР), ч. 1 ст. 5 Закону України Про приватизацію майна державних підприємств" від 4 березня 1992 року № 2163-XII (далі Закон №2163-XII), Законом України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10 вересня 1991 року № 1540-ХІІ (далі Закон № 1540-ХІІ), ч. 3 ст. 4, ч. 2 ст. 5 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23 лютого 2012 року №4442-VI (далі Закон №4442-VI) , п. 1 постанови Ради міністрів СРСР від 26 травня 1962 року № 478, ст. 67 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. №457, указом Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року №1452-ХІІ Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави", і зроблено висновок, що передавальний акт ДТГО "Львівська залізниця" від 03.08.2015р. підтверджує право власності ПАТ "Українська залізниця" на під'їзну колію, право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації, а спірна під'їзна колія не зареєстрована за TOB "Віза-Вторма".

КП Івано-Франківськвторресурси не погоджується з ухваленим рішенням суду і вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права на підставі не повністю досліджених доказів. Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що відповідно до технічного паспорту підїзної колії на ст. Івано-Франківськ Львівської залізниці власником спірної колії є ТОВ "Віза-Вторма", а правову оцінку оскаржуваним договорам було надано у рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.2016р., яким визнано право власності на спірну підїзну колію за ТОВ "Віза-Вторма" та Львівським апеляційним господарським судом у постанові від 16.01.2017р. Стверджує, що перебування майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності, а баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна, баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства (таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові по справі №3-1584к07/28/18 від 12.06.2007р.). Посилається на те, що власником спірної колії з моменту введення у експлуатацію була держава, від імені якої РВ ФДМУ по Івано-Франківській області 21.02.1994р. відчужило її товариству покупців членів трудового колективу ОВЗП Івано-Франківськвторресурси, уклавши договір купівлі-продажу. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції посилається на Закони України, які були прийняті після укладення договору купівлі-продажу державного майна від 21.02.1994р. Стверджує, що КП Івано-Франківськвторресурси не було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. Зазначає, що представником ТОВ "Віза-Вторма" у судовому засіданні заявлялося клопотання про застосування судом позовної давності, однак суд не надавши можливості подати таке клопотання в письмовому вигляді і не розглянувши його прийняв оскаржуване рішення. Просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2017р. у справі № 909/1046/16, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізницяпросить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що спірна підїзна колія 1520 мм довжиною 139 м по вул. Ботанічна, 10А у м. Івано-Франківську з моменту її введення в експлуатацію в 1963 р. перебуває на балансі Івано-Франківської дистанції колії філії Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця, що підтверджується інвентарними карточками та іншими матеріалами. ОСОБА_7 відомості підїзної колії "Віза-Вторма", технічно-розпорядчого акту по станції Івано-Франківськ, вказана підїзна колія знаходиться на балансі залізниці. Зазначає, що спірна підїзна колія є загальнодержавною власністю і належить до єдиної транспортної системи держави Україна. Вказує на відсутність будь-яких доказів про передачу спірної колії з відання залізниці іншій особі, що спірна колія не перебувала на балансі позивача або у його віданні, оскільки обліковувалась за залізницею та була безпідставно включена у склад майна, що підлягає приватизації.

Відповідачі-1,3 не скористалися своїм правом та не надали відзивів на апеляційну скаргу.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивом на неї, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані по справі докази, та дослідивши фактичні обставини у справі, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення. При цьому Львівський апеляційний господарський суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.1994 між РВ ФДМУ по Івано-Франківській області (продавець) та товариством покупців членів трудового колективу ОВЗП "Івано-Франківськвторресурси" (покупець) укладено договір купівлі-продажу державного майна, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу Обласного виробничо-заготівельного підприємства Івано-Франківськвторресурси, відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, який знаходиться за адресою: 284014, м. Івано-Франківськ, вул. Ботанічна, 10а, майно підприємства включає в себе всі активи і пасиви, основні засоби, обладнання, устаткування, запаси і затрати та інше майно згідно з актом інвентаризації, який додається до цього договору (а.с.16-18). Договір купівлі-продажу державного майна від 21.02.1994р. підписаний і скріплений печатками сторін, посвідчений нотаріусом першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 3Д-201. Крім того, даний договір зареєстровано Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської Ради народних депутатів за № 66-р. 05.03.1994р.

ОСОБА_7 п. 1.2 договору купівлі-продажу державного майна від 21.02.1994р. передбачено, що право власності на майно, що приватизується, переходить до покупця з часу підписання договору та його нотаріального посвідчення.

Відповідно до п. 1.4 договору купівлі-продажу державного майна від 21.02.1994р. вказаний в цьому договорі обєкт продано за 544987,9 тис. крб.

ОСОБА_7 Переліку нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу, продавець згідно з договором купівлі-продажу від 21.01.1994р. № 3Д-201, передав покупцеві колективному виробничо-заготівельному підприємству Івано-Франківськвторресурси, яке є правонаступником товариства покупців членів трудового колективу ОВЗП "Івано-Франківськвторресурси", обєкти нерухомості, в тому числі залізничну колію інвентарний номер 18 вартістю 15237776 крб., що знаходиться в м. Івано-Франківську по вул.Ботанічна, 10 а. Перелік нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу засвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_9 21.07.2015 року, зареєстровано в реєстрі за №991 (а.с.19).

06.10.2003р. між ОКВЗП "Івано-Франківськвторресурси" (продавець) та ТОВ "Віза-Вторма" (покупець) укладено договір № 10/10/03, згідно якого продавець зобовязується продати, а покупець купити підїздну колію, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Ботанічна, 10а. (а.с.20). Договір № 10/10/03 від 06.10.2003р. підписаний та скріплений печатками сторін.

Відповідно до п. 1.2 договору від 06.10.2003р. нерухоме майно належить продавцю ОКВЗП Івано-Франківськвторесурси.

ОСОБА_7 п. 1.4, 1.5 договору від 06.10.2003р. право власності на дане майно переходить покупцю на підставі акта прийому-передачі майна, який є невідємною частино цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору від 06.10.2003р. загальна вартість підїзної колії, що продається складає 13492,00 грн., в т.ч. ПДВ 2248,66 грн.

У пункті 4.1 договору від 06.10.2003р. зазначено, що договір набуває чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами зобовязань.

06.10.2003р. представники ТОВ Віза-Вторма та ОКВЗП Івано-Франківськвторресурси піписали акт прийому-передачі підїзної колії, яким підтверджено відповідність майна умовам договору від 06.10.2003р. та його належний стан (а.с.21).

Зі справи вбачається також, що РВ ФДМУ в Івано-Франківській області листом від 16.08.2016 р. №11-03-01693 на запит позивача надано відповідь, що продаж спірної під'їзної колії відбувся на підставі інвентаризаційного опису та ОСОБА_7 оцінки вартості цілісного майнового комплексу (а.с. 28). У матеріалах інвентаризації основних засобів є залізнична колія та залізнична рампа.

У листі Фонду державного майна України № 10-15-17240 від 09.09.2016р. вказано, що за інформацією наданою Міністерством інфраструктури України, в Єдиному реєстрі обєктів державної власності закрито запис щодо державного майна "верхня будова підїздної колії № 1 "Вторресурси" ст. Івано-Франківськ" за інв. № 020125034 розміром 139 пог.м., яке перебувало на балансі ДТГО Львівська залізниця відповідно до прийнятого управлінського рішення (а.с.32).

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу від 21.02.1994р., укладений ОКВЗП Івано-Франківськвторресурси та РВ ФДМУ по Івано-Франківській області, в частині продажу залізничної підїзної колії 1520мм довжиною 139 м, що знаходиться на вул. Ботанічній, 10а в м. Івано-Франківськ та визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу №10/10/2003 від 06.10.2003р., укладений ОКВЗП Івано-Франківськвторресурси та ТОВ Віза-Вторма, оскільки вказана під'їзна колія 1520 мм довжиною 139 м що по вул. Ботанічна, 10-а Івано-Франківську з моменту її введення в експлуатацію перебуває на балансі Івано-Франківської дистанції колії регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", що підтверджується інвентарними карточками та іншими матеріалами. Зокрема, згідно відомості під'їзної колії TOB " Віза-Вторама", технічно-розпорядчого акту по станції Івано-Франківськ, вказана під'їзна колія знаходиться на балансі залізниці.

Частина 1 ст. 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013р. (далі постанова пленуму № 11) визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

У справі, що переглядається, фактом, щодо якого слід застосовувати той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого він настав або мав місце, є 21.02.1994р., а саме укладення договору купівлі-продажу державного майна.

Таким чином, судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні невірно застосовано норми матеріального права, а саме ст.ст. 1, 5 Закону України Про залізничний транспорт від 4 липня 1996 року №273/96-ВР, ч. 1 ст. 9 Закону України Про транспорт від 10 листопада 1994 року №232/94-ВР, ч. 3 ст. 4, ч. 2 ст. 5 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23 лютого 2012 року №4442-VI, оскільки дані закони були прийняті після укладення договору купівлі-продажу державного майна від 21.02.1994р., а тому договір не може бути оцінений щодо його відповідності переліченим та застосованим місцевим судом нормам законодавства.

Судом оцінюється договір купівлі-продажу державного майна від 21.02.1994р. щодо його відповідності актам цивільного законодавства станом на момент його укладення.

Відповідно до п. 1 постанови Ради Міністрів СРСР від 26 травня 1962 року № 478, залізнодорожні під'їзні колії не загального користування, не пов'язані з технологічним перевезенням, підлягають передачі в 1962-1963 роках у відання залізних доріг Міністерства шляхів зв'язку (а.с. 222).

ОСОБА_7 від 06.08.1976р. була проведена комісійна перевірка стану новозбудованих підїзних колій Івано-Франківської фірми «Меблі» та горконитори «Вторресурси», а спірна підїзна колія була введена у експлуатацію (а.с. 225), а тому посилання позивача на постанову Ради Міністрів СРСР від 26 травня 1962 року № 478 є безпідставним.

У додаткових поясненнях на апеляційну скаргу позивач зазначає, що не стверджував про побудову колії в 1963р., як на це посилається відповідач, а зазначав про її взяття на баланс на підставі акта 1963р., а саме постанову Ради Міністрів СРСР від 26 травня 1962 року № 478. Такі доводи позивача суд вважає необґрунтованими, оскільки передача підїзних колій згідно постанови Ради Міністрів СРСР від 26 травня 1962 року №478 відбувалась в 1962-1963 роках, а спірна колія була введена у експлуатацію 06.08.1976р.

У Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається, затвердженого декретом Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1992 р. N 26-92, додаток №1 (станом на 21.02.1994р.), відсутні підїзні колії.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про приватизацію майна державних підприємств" від 4 березня 1992 року № 2163-XII (далі Закон №2163-XII) (у редакції станом на 21.02.1994р.) до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

У ч. 2 ст. 5 Закону №2163-XII (в редакції станом на 21.02.1994р.) вказано перелік обєктів, що не підлягають приватизації, де також відсутні підїзні колії.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону №2163-XII (в редакції станом на 21.02.1994р.) державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць. Фонд державного майна України та його регіональні відділення і представництва на місцях діють на підставі цього Закону та Положення про Фонд державного майна України, що затверджується Верховною Радою України.

ОСОБА_7 абз. 4 ч. 2 ст. 7 Закону №2163-XII (в редакції станом на 21.02.1994р.) Фонд державного майна України у процесі приватизації здійснює такі основні повноваження, зокрема, продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності, у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва.

ОСОБА_7 ч. 4 ст. 7 Закону №2163-XII (в редакції станом на 21.02.1994р.) органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць здійснюють такі функції: розробляють проекти республіканської (Республіки Крим) і місцевих програм приватизації; здійснюють методичне керівництво щодо реалізації цих проектів, організують та контролюють їх виконання; створюють комісії по приватизації республіканського та комунального державного майна, затверджують плани його приватизації; здійснюють повноваження власника майна, що приватизується.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №2163-XII (в редакції станом на 21.02.1994р.) при приватизації майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу підлягає нотаріальному посвідченню, а також реєстрації виконкомами Рад народних депутатів протягом одного місяця з дня його укладення. (ч. 4 ст. 27 №2163-XII (в редакції станом на 21.02.1994р.).

Указом Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року №1452-ХІІ Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" від 10 вересня 1991 року № 1540-ХІІ (далі Закон № 1540-ХІІ ) визначено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.

Таким чином, станом на час укладення договору купівлі-продажу державного майна від 21.02.1994р. власником підїзної колії була держава, а РВ ФДМУ по Івано-Франківській області (продавець) у межах наданих повноважень розпорядилось державним майном.

Суд зазначає, що на час приватизації Обласного виробничо-заготівельного підприємства Івано-Франківськвторресурси чинне законодавство не мало будь-яких заборон щодо приватизації залізничних підїзних колій. Крім того, приватизація відповідача не була визнана незаконною в установленому законом порядку. Аналогічна правава позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України у справі №3/128/09 від 25.05.2010р.

ОСОБА_7 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У оскаржуваному договорі купівлі-продажу державного майна від 21.02.1994р. відсутні посилання на продаж залізничної підїзної колії, а предметом договору вказано майно підприємства, яке включає в себе всі активи і пасиви, основні засоби, обладнання, устаткування, запаси і затрати та інше майно згідно з актом інвентаризації, який додається до цього договору. Також у договорі вказана загальна вартість обєкту у розмірі 544987,9 тис. крб.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав, передбачених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України для визнання недійсним договору купівлі-продажу між ОКВЗП "Івано-Франківськвторресурси" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Івано-Франківській області від 21.02.1994 р. в частині продажу залізничної під'їзної колії 1520 мм. довжиною 139 м., яка знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Ботанічна, 10-а з моменту його укладення.

У матеріалах справи наявний технічний паспорт підїзної залізничної колії ТОВ Віза-Вторма на ст. Івано-Франківськ Львівської залізниці колія 1520 мм 2005р., у якому у розділі ІІ «Загальні зведення» вказано, що залізнична колія належить власнику, а обслуговується засобами залізниці. Даний технічний паспорт погоджений власником колії ТОВ Віза-Вторма, Івано-Франківською дирекцією Львівської залізниці та начальником станції про що свідчать печатки та підписи сторін (а.с. 36-37)

До матеріалів справи долучено зміни і доповнення до технічного паспорту під їзної залізничної колії ТОВ Віза-Вторма на ст. Івано-Франківськ Львівської залізниці колія 1520 мм 2005р., однак у даному документі відсутні підписи та печатки власника підїзної колії ТОВ Віза-Вторма, начальника станції Івано-Франківськ та дата його затвердження(а.с. 38).

Відповідачем-2 у справі до суду апеляційної інстанції подано заяву про застосування позовної давності, однак така заява має бути поданою стороною до прийняття рішення судом першої інстанції. У заяві посилається на те, що не був належно повідомлений про час та місце розгляд справи судом першої інстанції. Дані доводи спростовуються наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих відправлень від 21.12.2016р., від 25.01.2017р. (а.с. 17, 67), що підтверджують належне повідомлення відповідача-2 про час та місце розгляду справи.

Відповіднодо абз. 1,2 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою. У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

ОСОБА_7 абз. 1, 2 п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Наведене дає можливість вважати безпідставними висновки місцевого господарського суду щодо недійсності договору купівлі-продажу від 21.02.94 р. в частині продажу під їзної колії, а від так і необґрунтованими є висновки суду першої інстанції про недійсність наступного правочину: щодо відчуження під їзної колії ТОВ Віза-Вторма.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

ОСОБА_7 ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення (ч.ч. 1,2 ст. 104 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги КП Івано-Франківськвторресурси, скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2017р. у справі № 909/1046/16 та прийняття нового, яким у задоволенні позову ПАТ Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця до відповідача-1: ТОВ Віза-Вторма, до відповідача-2: КП Івано-Франківськвторресурси, до відповідача-3: РВ ФДМУ по Івано-Франківській області про визнання недійсними з моменту укладення: договору купівлі-продажу від 21.02.1994р., укладеного ОКВЗП Івано-Франківськвторресурси та РВ ФДМУ по Івано-Франківській області, в частині продажу залізничної підїзної колії 1520мм довжиною 139 м, що знаходиться на вул. Ботанічній, 10а в м. Івано-Франківськ, та договору купівлі-продажу №10/10/2003 від 06.10.2003р., укладеного ОКВЗП Івано-Франківськвторресурси та ТОВ Віза-Вторма, відмовити.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України коли приймається нове судове рішення апеляційної інстанції після скасування судового рішення місцевого господарського суду, або судом касаційної інстанції після скасування судових рішень судів нижчих інстанцій, то розподіл сум судового збору здійснюється постановою відповідно апеляційної або касаційної інстанції, який прийняв нове рішення.

Враховуючи вимоги ст. 49 ГПК України, судові витрати в сумі 2756,00 грн за розгляд позовної заяви слід залишити за позивачем, а 3031,60 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги слід стягнути з позивача на користь відповідача-2.

Керуючись ст. ст. 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу задоволити. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2017р. у цій справі скасувати і прийняти нове рішення. У задоволенні позову ПАТ Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця до відповідача-1: ТОВ Віза-Вторма, до відповідача-2: КП Івано-Франківськвторресурси, до відповідача-3: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу від 21.02.1994р., укладеного ОКВЗП Івано-Франківськвторресурси та РВ ФДМ України по Івано-Франківській області, в частині продажу залізничної підїзної колії 1520мм довжиною 139 м, що знаходиться на вул. Ботанічній, 10а в м. Івано-Франківськ, та визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу №10/10/2003 від 06.10.2003р., укладеного ОКВЗП Івано-Франківськвторресурси та ТОВ Віза-Вторма, відмовити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1; код ЄДРПОУ ВП 40081195) на користь Колективного підприємства "Івано-Франківськвторресурси" (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Ботанічна, 10а; код ЄДРПОУ 01885880) 3031,60 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3.Місцевому господарському суду видати наказ.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Головуючий суддяДубник О.П.

СуддяГриців В.М.

СуддяСкрипчук О.С.