Постанова № 67889510, 19.07.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2017 р.Справа № 914/255/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - суддіМатущака О.І.

ОСОБА_1

ОСОБА_2

розглянув апеляційну скаргукомунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» м.Львів

на рішеннягосподарського суду Львівської області від 10.05.2017 р.

у справі№ 914/255/17

за позовом: комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» м.Львів

до відповідача: публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» м.Київ в особі регіональної філії м.Львів

про стягнення 6 056, 40 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_3 за довіреністю №2410-10-1818 від 02.03.2017 р.;

відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю б/н від 26.10.2016 р.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.05.2017 р.(суддя О.І. Щигельська) відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду мотивоване тим, що власником рекламних конструкцій, які розповсюджувач розміщає на об'єктах залізничного транспорту, є рекламодавець, тобто товариство з обмеженою відповідальністю «С'юзі Продакшн Україна» а не регіональна філія «Львівська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження звернення із вимогою про усунення чи демонтаж конструкції до її власника.

Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що згідно рішення Львівської міської ради №569 від 21.05.2010 р. «Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові» конструкції встановлені без відповідного дозволу органу місцевого самоврядування є самовільно встановленими та підлягають демонтажу. Крім цього, скаржник стверджує, що договори, укладені ПАТ «Укрзалізниця», на підставі яких розміщені конструкції, є нікчемними, оскільки укладені з субєктом, який не мав права на їх укладення.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що фактичний власник рекламних конструкцій є ТОВ «С'юзі Продакшн Україна», а тому вимога про демонтаж рекламних конструкцій до залізниці є необґрунтованою. Крім цього, відповідач зазначає, що реклама розміщена на території підприємства залізничного транспорту є рекламою на транспорті, а тому, посилання позивача на Типові правила та Правила, затверджені міською радою є безпідставними, оскільки регулюють відносини, що виникають у звязку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено апеляційним господарським судом, представниками КП «Адміністративно-технічне управління» на підставі наказу департаменту економічної політики Львівської міської ради №59Д від 08.08.2016р., проведено 19.10.2016р. демонтаж рекламної конструкції розміром 6х3м за адресою: вул.Луганська (непарна сторона, місце №10), що підтверджується актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 19.10.2016р. Такий демонтаж проведено із залученням підрядної організації, а саме ТОВ «Благоустрій-Захід», з яким позивачем 06.09.2016 р. укладено договір про надання послуг.

Власником такої рекламної конструкції у вказаному наказі визначено регіональну філію «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця». Позивач стверджує, що відповідач самовільно, без отримання дозволу на розміщення реклами, встановив спеціальну конструкцію зовнішньої реклами просто неба за адресою: м.Львів, вул. Луганська, непарна сторона, місце №10, чим порушив вимоги ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу».

Зважаючи на те, що претензію позивача №2410-10-9467 від 24.11.2016р. про відшкодування витрат, повязаних із демонтажем рекламної конструкції, її перевезенням та зберіганням, на суму 4628,40 грн. відповідачем залишено без відповіді та задоволення, КП «Адміністративно-технічне управління» звернулось до суду із позовом про їх стягнення із відповідача.

Наявними матеріалами справи також підтверджується, що Департамент економічної політики Львівської міської ради 15.07.2016р. звернувся до регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» із вимогою №23/Р-7-2894, в якій зазначено, що ним порушено вимоги ч.1 ст.16 Закону України «Про рекламу», а саме: самовільно встановлено спеціальну конструкцію зовнішньої реклами, на газоні, по вул.Луганській (непарна сторона, місце №10), розміри площини рекламної конструкції 6,00 х 3,00 м, характеристика конструкції зовнішньої реклами просто неба, та запропоновано в термін до 27.07.2016р. усунути вказане порушення.

Враховуючи невиконання такої вимоги щодо добровільного демонтажу конструкції, керуючись п.8.1.1 «Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові», затверджених рішенням виконкому від 21.05.2010р. №569 та п.5.5 договорів тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, а також поданням КП «Адміністративно-технічне управління» №2410-06-6399 від 05.03.2016р., департаментом економічної політики Львівської міської ради видано наказ №59-Д від 08.08.2016р., яким покладено на КП «Адміністравно-технічне управління» обовязок в термін до 31.12.2016р. демонтувати самовільно встановлені конструкції, зокрема розміром 6х3м встановлену просто неба за адресою вул.Луганська (непарна сторона, місце №10).

В подальшому, департамент економічної політики Львівської міської ради звернувся із адресованим керівникові регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» попередженням №2410-06-6655 від 16.08.2016р., в якому повідомлено, що згідно наказу №59Д від 08.08.2016р. департаменту економічної політики Львівської міської ради «Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами» та зважаючи на невиконання вищезазначеної вимоги про усунення порушень, рекламна конструкція за адресою вул.Луганська (непарна сторона, місце №10) підлягає демонтажу у зв'язку з незаконним встановленням. Також запропоновано добровільно демонтувати самовільно встановлену конструкцію до 24.08.2016р., про що повідомити КП «Адміністративно-технічне управління», у протилежному випадку вказаним комунальним підприємством буде здійснено демонтаж рекламної конструкції із покладенням обов'язку компенсації витрат по її демонтажу, перевезенню та зберіганню.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Матерілами справи підтверджується, що між державним територіально-галузевим об'єднання «Львівська залізниця» (правонаступником якого є ПАТ «Українська залізниця»; розповсюджувач) та ТОВ «С'юзі Продакшн Україна» (рекламодавець) укладено договір про надання рекламних послуг №Л/ДН-1-1514п/НЮ від 30.12.2014р., відповідно до якого, розповсюджувач розміщає рекламні конструкції, які є власністю рекламодавця на об'єктах залізничного транспорту, а рекламодавець здійснює оплату згідно виставлених рахунків за розміщення реклами на залізниці у сумі, визначеній у додатках до цього договору.

Умовами вказаного договору визначено, що власником рекламних конструкцій, які розповсюджувач розміщає на об'єктах залізничного транспорту, є рекламодавець, тобто ТОВ «С'юзі Продакшн Україна», а не регіональна філія «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», тому позов подано до неналежного відповідача, яким у даному разі може бути лише рекламодавець та власник рекламних конструкцій. В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження звернення із вимогою про усунення чи демонтаж конструкції до її власника чи згода позивача в порядку ст. 24 ГПК України на зміну неналежного відповідача на належного.

Необхідно зазначити також таке.

Основні засади рекламної діяльності в Україні, а також відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закон України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996р.

Відповідно до ст.1 даного Закону, реклама буває наступних видів: внутрішня реклама реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються; зовнішня реклама реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; реклама на транспорті реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

З аналізу зазначеної статті випливає, що реклама на транспорті є окремим рекламним засобом, що має багато спільних рис із зовнішньою та внутрішньою рекламою, проте в той же час, має і певні особливості, а також окремий порядок регулювання її розповсюдження.

Порядок розповсюдження реклами на транспорті регулюється статтею 18 Закону України «Про рекламу», яка передбачає, що розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об'єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами). За умови розміщення реклами на транспорті з дотриманням вимог безпеки і правил дорожнього руху забороняється вимагати від власників транспортних засобів отримання дозволів, погоджень, інших документів щодо розміщення реклами.

Таким чином, для розміщення реклами на транспорті не потрібно отримувати дозволи органів місцевого самоврядування, як це потрібно при розміщенні зовнішньої реклами. Розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками обєктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.13 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», територія підприємства належить до обєктів благоустрою населених пунктів.

Положеннями статті 1 вказаного Закону визначено поняття території, як сукупності земельних ділянок, які використовуються для розміщення обєктів благоустрою населених пунктів, зокрема, обєктів промисловості та інших обєктів у межах населеного пункту.

Відповідно до ст. 67 Земельного кодексу України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

Положеннями ст. 68 Земельного кодексу України, котрі є аналогічними із положеннями ст.6 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що реклама розміщена на землях смуг відведення залізниці є рекламою розміщеною на території підприємства залізничного транспорту, а відтак рекламою на транспорті, а тому при запереченні на позовні вимоги необґрунтованими є покликання відповідача на Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою КМУ №2067 від 29.12.2003р., а також на Правила розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджені рішенням Львівської міської ради №569 від 21.05.2010р., оскільки вони регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Відповідно до п.1.1 статуту КП «Адміністративно-технічне управління», підприємство створене шляхом реорганізації КП «Інспекція благоустрою та екології м. Львова» та підпорядковане департаменту містобудування, яке є представником власника територіальної громади м. Львова і органом, до сфери управління якого входить комунальне підприємство.

Основними напрямками діяльності підприємства є, зокрема, виконання функцій визначених окремими ухвалами міської ради, рішеннями виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, наказами та дорученнями департаменту містобудування (пп.2.2.4 Статуту).

Відповідно до рішення Львівської міської ради №569 «Про затвердження Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові» від 21.05.2010р., КП «Адміністративно-технічне управління» виступає оператором зі справляння плати та нагляду за станом зовнішньої реклами.

Відповідно до п.3.4 зазначеного рішення, оператор: - у межах своєї компетенції здійснює нагляд за дотриманням підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, та фізичними особами встановленого Законом України «Про рекламу», Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, цими Правилами порядку розміщення, утримання та експлуатації рекламних засобів; інформує робочий орган про виявлені порушення, готує проекти вимог та надсилає рекламорозповсюджувачам вимоги робочого органу про усунення виявлених порушень законодавства у сфері реклами у встановлений у вимогах термін; - за результатами нагляду за станом зовнішньої реклами інформує відповідним поданням робочий орган про рекламні засоби, що підлягають примусовому демонтажу, готує проект наказу про примусовий демонтаж та здійснює демонтаж рекламних засобів у відповідності до вимог п.8 цих Правил; - організовує або проводить власними силами демонтаж самовільно розміщених рекламних засобів у порядку, визначеному у розділі 8 цих Правил.

Таким чином, з наведеного вбачається, що позивач згідно статутних документів та рішення № 569 уповноважений лише здійснювати нагляд за дотриманням розміщення зовнішньої реклами, а також уповноважений на здійснення демонтажу рекламних конструкцій із зовнішньої реклами. Однак позивач не вправі здійснювати нагляд та демонтаж рекламних конструкцій із реклами на транспорті.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 10.05.2017 р. у справі

№ 914/255/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.07.2017 р.

ОСОБА_5 Матущак

СуддіН.М. Кравчук

ОСОБА_2