Рішення № 67889500, 20.07.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" липня 2017 р.

Справа № 916/1251/17

Позивач: державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "Техносолюшн"

про стягнення 20 484,95 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариство з обмеженою відповідальністю "Техносолюшн" 20 484,95 грн., де 14 794,87 грн. – пеня, 5 690,08 грн. – штраф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.06.2017р. позовну заяву (вх.№1327/17) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/1251/17 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 20.07.2017р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ України №18 від 26.12.2011р., зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у постанові від 07.07.2016р. у справі №910/21819/15, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, суд встановив:

За результатами проведення відкритих торгів на закупівлю ДК 016-2010 28.11.1. "Частини двигунів/ДК 021-2015 34300000-0 "Частини та приладдя до транспортних засобів і їх двигунів" 9 частин до суднових двигунів, 05.07.2016р. між державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Техносолюшн" (Постачальник) було укладено Договір про постачання частин до суднових двигунів №222-В-ІЛФ-16, згідно умов п.1.1. якого, Постачальник зобов'язується поставити Замовнику товар, в асортименті, обсязі та за цінами, вказаними в специфікації (додаток №1 до Договору), що є невід'ємною частиною цього Договору, а Замовник зобов'язаний прийняти товар та оплати його на умовах визначених цим Договором.

Відповідно до п.1.2. Договору, найменування товару згідно з ДК016-2010 продукції та послуг визначається як "Частини двигунів", код 28.11.4/ДК 021-2015- 34300000-0 "Частини та приладдя до транспортних засобів і їх двигунів".

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що поставка товару здійснюється Постачальником окремими партіями автомобільним транспортом на умовах DDP згідно з міжнародними правилами Інкотермс в редакції правил 2010р. з урахуванням особливостей внутрішнього характеру поставки на склад Замовника (м. Чорноморськ) за адресою, вказаною Замовником у заявці на поставку партії товару.

Зі змісту п.2.2. Договору вбачається, що конкретна партія товару повинна бути поставлена Постачальником Замовнику протягом 40 (сорока) календарних днів з дня отримання Постачальником заявки Замовника з зазначенням асортименту та обсягу товарної партії. Заявка направляється Постачальникові на його адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення із описом змісту конверту, або вручається уповноваженому представнику Постачальника під особистий розпис представника на другому екземплярі заявки за умовою засвідчення розпису печаткою Постачальника, з зазначенням дати отримання заявки.

У відповідності до п.3.1. Договору, загальна ціна товару за цим Договором складає 398 248,80 (триста дев'яносто вісім тисяч двісті сорок вісім гривень, 80 копійок), враховуючи ПДВ 20% - 66 374,80 грн. (шістдесят шість тисяч триста сімдесят чотири гривні, 80 копійок). Ціна Договору включає в себе вартість доставки товару.

Згідно п.3.4. Договору, розрахунок здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів від дати поставки кожної партії товару на склад Замовника (п.4.1. Договору), на підставі рахунку Постачальника.

Відповідно до п.7.3. Договору, у разі порушення строків поставки товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожний календарний день прострочення, а за прострочення понад 20 (двадцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженим представниками сторін та засвідчення печатками сторін і діє до 31.12.2016р.

На виконання умов вищенаведеного договору, позивач, 08.08.2016р. надав відповідачу заявку на поставку товару, згідно специфікації №1.

14.09.2016р. відповідачем на користь позивача було поставлено замовлений товар на загальну суму 316 962,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №7 від 14.09.2016р., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплено їх печатками.

Проте, всупереч умовам договору про постачання частин до суднових двигунів №222-В-ІЛФ-16, товар "Шків натяжителя ременів" та "Приводна муфта насосу забортної води" відповідачем поставлено не було.

Листом №5243 від 11.10.2016р., відповідач повідомив позивача, що поставка "Шків натяжителя ременів" та "Приводна муфта насосу забортної води" є неможливою, з підстав зняття їх з виробництва.

З врахуванням наведеного, вартість непоставленого відповідачем товару складає 81 286,80 грн. з ПДВ.

Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за договором про постачання частин до суднових двигунів №222-В-ІЛФ-16 в частині постачання товару і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов’язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст.656 Цивільного Кодексу України).

Таким чином, судом встановлено не належне виконання відповідачем умов договором про постачання частин до суднових двигунів №222-В-ІЛФ-16 в частині поставки позивачу товару на суму 81 286,80 грн., неналежне виконання останнім договірних зобов'язань в частині оплати отриманого товару, у зв’язку з чим на думку суду позивач правомірно заявив вимоги про стягнення пені та штрафу.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Перевіривши розрахунок позивача пені судом встановлено, що здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:

Сума боргу (грн.)

Період прострочки

Кількість днів прострочки

Розмір пені за кожний день прострочки

Сума пені за період прострочки

81286.80

18.09.2016 - 18.03.2017

182

0.1 %

14794.20

Отже загальна сума пені за самостійним розрахунком суду складає 14 974,20 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня, встановлена судом в розмірі 14 794,20 грн.

В іншій частині позовної вимоги про стягнення пені – суд відмовляє.

Оцінюючи вимоги про стягнення штрафу, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Перевіривши розрахунок позивача штрафу в сумі 5 690,08 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв’язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги позивача, у зв’язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 14 794,20 грн. пені та 5 690,08 грн. штрафу.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1 598,40 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов – задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Техносолюшн" (65104, м. Одеса, пр-т. Академіка Глушка, буд. №29, офіс №404-А, код ЄДРЮОФОПГФ 40061224) на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. №14, код ЄДРЮОФОПГФ 38727770) в особі Іллічівської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРЮОФОПГФ 38728418) пеню в сумі 14 794 (чотирнадцять тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн. 20 коп., штраф в сумі 5 690 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто) грн. 08 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі 1 598 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 10 коп.

3. В іншій частині позову – відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 24 липня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський