Рішення № 67889375, 18.07.2017, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

РІШЕННЯ

Іменем України

18 липня 2017 рокуСправа№910/13414/16

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Цимбал-Нарожної М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

"Виробничо-промислова компанія "АГРОРЕСУРС"

01054, вул. О.Гончара, 36-а, оф. №3, м. Київ;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "АСВІО БАНК"

14000, вул. Преображенська, 2, м. Чернігів;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державної податкової інспекцї у Шевченківському р-ні

Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві

04107, вул. Багговутівська, 26, м.Київ;

предмет спору: про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії;

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність №10 від 11.11.2016 - представник;

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність №12 від 02.06.2017- представник;

від третьої особи: не прибули;

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-промислова компанія АГРОРЕСУРС звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у знятті з валютного контролю зовнішньоекономічних операцій за митними деклараціями від 24.02.2016 за №504050002/2016/101001 і від 24.02.2016 №504050002/2016/101003 та зобов'язання відповідача зняти з валютного контролю зовнішньоекономічні операції за митними деклараціями від 24.02.2016 №504050002/2016/101001, №504050002/2016/101003.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 25.10.2016 у справі №910/13414/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 рішення господарського суду Чернігівської області від 25.10.2016 по справі №910/13414/16 скасовано та прийнято нове рішення яким: визнано протиправними дії Публічного акціонерного товариства АСВІО БАНК щодо відмови у знятті з валютного контролю зовнішньоекономічних операцій за митними деклараціями №504050002/2016/101001 від 24.02.2016 та №504050002/2016/101003 від 24.02.2016; зобов'язано Публічне акціонерне товариство АСВІО БАНК зняти з валютного контролю зовнішньоекономічні операції за митними деклараціями №504050002/2016/101001 від 24.02.2016 та №504050002/2016/101003 від 24.02.2016; стягнуто з ПАТ АСВІО БАНК на користь ТОВ ВИРОБНИЧО- ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ АГРОРЕСУРС 5512,00грн. судового збору за подання позову та 6063,20 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2017 скасовано рішення господарського суду Чернігівської області від 25.10.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 по справі №910/13414/16, а справу направлено на новий розгляд.

Під час нового розгляду, в своїх поясненнях позивач підтримує свої вимоги та зазначає підставою зняття операцій з валютного контролю саме повну оплату Компанією «ANSERCONE ENTERPRISE LP» товару - олії соняшникової за митними деклараціями від 24.02.2016 за №504050002/2016/101001 і від 24.02.2016 за №504050002/2016/101003. Так, олію соняшникову було придбано у січні - лютому 2016 року Позивачем, як комісіонером за контрактом комісії №OС-ANS/2201-16 від 22.01.2016. Витрати щодо придбання олії соняшникової були відшкодовані за рахунок надходження доходу від реалізації товарів (природного газу) за контрактом комісії №GC-ANS/2201-16 від 22.01.2016. Крім того, позивач зазначає, що Відповідач безпідставно застосував Інструкцію про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою правління Національного банку України від 24.03.1999 №136 до експортних операцій по вищезазначеним митним деклараціям, оскільки зазначена інструкція застосовується до резидентів, а в даному випадку власником товару (олії соняшникової ) є нерезидент.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що відсутні правові підстави для зняття з валютного контролю експортних операцій за митними деклараціями відповідно до Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою правління Національного банку України від 24.03.1999 №136. Крім того, відповідач зазначає, що Компанією «ANSERCONE ENTERPRISE LP» не здійснювались перерахування коштів за придбані товари на користь Позивача як за контрактом комісії №OС-ANS/2201-16 від 22.01.2016 так і за контрактом комісії №GC-ANS/2201-16 від 22.01.2016.

Розглянувши подані документи та матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд зазначає наступне:

Підставами для скасування рішення господарського суду Чернігівської області від 25.10.2016 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 по справі №910/13414/16 зазначено:

-не вирішення судами питання про залучення до участі у справі відповідного податкового органу, оскільки спір може вплинути на його права та обовязки щодо обох сторін;

-не надання господарськими судами оцінки дійсній правовій природі цього спору, з огляду на його субєктивний склад учасників, предмет позовних вимог та характер спірних правовідносин та не зясували чи є даний спір господарським.

Так, враховуючи положення ст.111-12 ГПК України, на виконання вказівок, що містяться в постанові касаційної інстанції, господарський суд Чернігівської області ухвалою від 03.05.2017 залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державну податкову інспекцію у Шевченківському р-ні Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві.

На зясування правової природи та характеру спірних правовідносин, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції, і відповідно до вимог статей 1, 4-1, 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК (1798-12), а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Так, в даному випадку правовідносини між позивачем і відповідачем виникли на підставі ОСОБА_4 банківського рахунку №700-201/15Т від 12.08.2015 (далі - Договір банківського рахунку), відповідно до умов якого ОСОБА_3 відкриває Клієнту один або декілька поточних рахунків у національній та/або іноземній валютах (далі - рахунки), та здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку(ів) Клієнта відповідно до законодавства України, нормативно-правових актів Національного Банку України (далі - НБУ), умов цього ОСОБА_4 та умов функціонування кореспондентських рахунків Банку, а також надає Клієнту комісійні та інші послуги, передбачені законодавством України та Тарифами Банку для корпоративних клієнтів.

Банк відкриває рахунки Клієнту №26006557150002 (USD), №26005557150003(EUR) №26007557150001(UAH).

Відповідно до п.2.3.13 ОСОБА_4, Банк взяв на себе зобовязання виконувати функції агента валютного контролю у відповідності до вимог валютного законодавства України.

Так, ОСОБА_3, відповідно до положення Про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року № 49, виконує функції агента валютного контролю, делеговані Національним банком України.

Господарський суд дійшов висновку, що відповідно до умов ОСОБА_4 банківського рахунку №700-201/15Т сторони погодили, що ОСОБА_3 взяв на себе зобовязання виконувати функції агента валютного контролю, а відтак спір про оскарження дій Банку як агента валютного контролю є таким, що виник на підставі не лише Закону, а також в силу господарського ОСОБА_4, а відтак підвідомчий господарському суду.

За відсутності укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 банківського рахунку у Банку були б відсутні підстави виконувати функції агента валютного контролю по відношенню до Позивача.

Розглянувши подані документи та матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд зазначає наступне:

Враховуючи, що позивач оскаржує дії Банку як агента валютного контролю, то господарський суд вважає за необхідне застосувати положення наступних нормативних актів: Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про Національний банк України», Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.1993 №15-93, Положення Про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 №49, Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою правління Національного банку України від 24.03.1999 №136 (далі Інструкція №136).

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю, згідно з п.1 ч.1 ст. ст.44 Закону України «Про Національний банк України», належить, зокрема, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.

Частиною 2 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обовязковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Згідно з пунктом 1.2. розділу 1 Положення «Про валютний контроль», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 №49, функції агента валютного контролю обов'язки уповноваженого банку, іншої фінансової установи та національного оператора поштового зв'язку, які отримали від Національного банку генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, щодо здійснення контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Цей контроль полягає в запобіганні уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку проведенню резидентами і нерезидентами через ці установи незаконних валютних операцій та/або своєчасному інформуванні уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку у випадках та в порядку, установлених законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій.

Відсутність в уповноважених банках, інших фінансових установах та в національного оператора поштового зв'язку документів, що підтверджують правомірність проведення ними валютних операцій своїх клієнтів, за умови, що з дати здійснення цих операцій минуло не більше п'яти років, кваліфікується як нездійснення цими установами функцій агента валютного контролю.

Так, ПАТ «Асвіо Банк» (далі - ОСОБА_3) є агентом валютного контролю за валютними операціями та відповідно до генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій №133 від 16.11.2011, виданої Національним банком України і йому надано право здійснення валютних операцій, перелік яких визначений додатком до генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій (а.с.151-152 т.1).

Відповідно до п.2.3.13 ОСОБА_4 банківського рахунку №700-201/15Т, ОСОБА_3 взяв на себе зобовязання виконувати функції агента валютного контролю у правовідносинах з позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.1993 №15-93 валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. Під валютними операціями розуміються:

операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей;

Уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

При виконанні функцій агента валютного контролю та проведення валютних операцій клієнтів, банк керується, серед іншого, Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР, Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою Правління НБУ від 24.03.1999 № 136 та постановою Правління НБУ від 08.06.2016 № 342 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України».

Банк, виконуючи функції агента валютного контролю, отримав інформацію в електронному реєстрі митних декларацій про факт перетину товаром (олії соняшникової) кордону на підставі митних декларацій від 24.02.2016 за №504050002/2016/101001 на суму 23718320,95грн. і за №504050002/2016/101003 на суму 12942517,56грн.

Так, в митних деклараціях за №504050002/2016/101001 і за №504050002/2016/101003 форми МД-2 зазначалось наступне:

В графі 2 «Відправник/експортер» зазначено товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-промислова компанія «Агроресурс»

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за №651 (далі Порядок №651), якщо описом цієї графи не передбачено інше, у Графі 2 зазначаються відомості про відправника.

Якщо оформлення товарно-транспортного документа здійснюється після оформлення МД, а також якщо з урахуванням особливостей умов поставки товарів відповідно до правил Інкотермс відправником у транспортному документі вказаний нерезидент, у графі зазначаються відомості про відправника відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а за відсутності зазначених відомостей у такому договорі або іншому документі - про особу, вказану в Графі 9 МД.

Враховуючи положення Порядку №651, в Графі 8 митних декларацій зазначено Компанію «ANSERCONE ENTERPRISE LP» з адресою: 89, Albert Street, Edinburg, EH7 5 LY, United Kingdom як «Одержувач вантажу» і в графі 17 «Країна призначення» зазначено Індія.

Відповідно до Порядку №651 в графі 9 «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання», якщо описом цієї графи не передбачено інше, у зазначаються відомості про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту).

…В інших випадках (зокрема якщо відповідно до законодавства України нерезидент має право розпоряджатись товарами на митній території України) зазначаються відомості про відповідну особу, яка згідно з вимогами законодавства України вчиняє від свого імені юридично значущі дії щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відомості про осіб наводяться в графі згідно з додатком до цього Порядку.

Так, в графі 9 митних декларацій від 24.02.2016 за №504050002/2016/101001 і за №504050002/2016/101003 зазначено товариство з обмеженою відповідальністю «виробничо-промислова компанія «Агроресурс» як особу, відповідальну за фінансове врегулювання з додатковою інформацією про її місцезнаходження. Посилання на інших осіб, в тому числі на нерезидентів в зазначеній графі відсутні.

Відповідно до Прядку 651 графа 28 «фінансові та банківські відомості» заповнюється у разі здійснення грошових розрахунків за товар.

У графі наводяться відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) окремими рядками відомості про уповноважені банки особи, яка здійснює розрахунки за зовнішньоекономічним договором (контрактом):

код за ЄДРПОУ вповноваженого банку;

найменування банку;

код (МФО) банку.

Графа не заповнюється:

при ордерних поставках;

при декларуванні товарів у митний режим безмитної торгівлі;

у періодичній МД;

при декларуванні товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами.

В графі 28 митних декларацій від 24.02.2016 за №504050002/2016/101001 і за №504050002/2016/101003 зазначено відомості банку Позивача (відповідача у даній справі), а саме: ЄДРПОУ: 09809192; ПАТ «Асвіо Банк», МФО: 353489.

В графі 31 «Вантажні місця та опис товарів» митних декларацій від 24.02.2016 за №504050002/2016/101001 і за №504050002/2016/101003 зазначено: олія соняшникова сира, нерафінована, першого ґатунку, ДГСТУ4492:2005, наливом, з насіння урожаю 2015 року.

Виходячи з викладеного та враховуючи відомості і реквізити, що зазначені у графах 2, 8, 9, 17 і 28 митних декларацій від 24.02.2016 за №504050002/2016/101001 і від 24.02.2016 за №504050002/2016/101003 господарський суд приходить до висновку, що у Банку були всі підстави вважати, що здійснені операції з продажу товарів є експортом і продавцем/власником товару (олії соняшникової) є резидент (Позивач), а отримувачем є нерезидент - Компанія «ANSERCONE ENTERPRISE LP».

Будь-які додаткові відомості щодо іншого власника товару у митних деклараціях відсутні.

Чинним законодавством України на комерційні банки покладено функції здійснення валютного контролю щодо своєчасності надходження виручки від нерезидентів за зовнішньоекономічними контрактами.

Частиною 1 ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютних ринках України від 03.03.2016 №140 (діяла з 05.03.2016 по 08.06.2016) установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютних ринках України від 08.06.2016 №342 (діяла з 09.06.2016 по 14.09.2016) установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.

Згідно пункту 2.2 Розділу 2 Інструкції №136 відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення митної декларації.

Так, Відповідач ОСОБА_3, отримавши в електронному реєстрі митних декларацій інформацію про факт перетину товаром (олії соняшникової) митного кордону, з 23.02.2016 почав відлік законодавчо встановленого граничного строку, протягом якого мають відбутися розрахунки за експортною операцією.

Враховуючи, що розрахунки за експортними операціями за митними деклараціями від 24.02.2016 за №504050002/2016/101001 і від 24.02.2016 за №504050002/2016/101003 у встановлений строк не відбулись, Банком, відповідно до пункту 5.9 Розділу 5 Інструкції №136 надано податковим органам та Національному банку України інформацію про виявлені факти порушень з ненадходження виручки.

В послідуючому позивач почав звертався до Банку про зняття операцій з валютного контролю за вищевказаними митними деклараціями з різних підстав:

13.05.2016 листом за №893 «Про зняття операції з валютного контролю» (а.с. 70-75 т.3), відповідно до якого просив банк зняти з валютного контролю експортні операції поставки товару за контрактом комісії від №OС-ANS/2201-16 від 22.01.2016 на користь компанії ANSERCONE ENTERPRISE LP з підстав, що взаємні зобовязання ТОВ «ВПК «Агроресурс» та компанії ANSERCONE ENTERPRISE LP є виконаними шляхом проведення заліку однорідних вимог.

23.05.2016 листом №809 Про зняття операції з валютного контролю (а.с.33-35 т.1), відповідно до якого просив банк зняти з валютного контролю експортні операції поставки товару за контрактом комісії №OС-ANS/2201-16 від 22.01.2016 на користь компанії ANSERCONE ENTERPRISE LP, відповідно до митних декларацій: від 24.02.2016 за №504050002/2016/101001 на поставку олії соняшникової загальною вартістю 23718320,95 грн та від 24.02.2016 за №504050002/2016/101003 на поставку олії соняшникової загальною вартістю 12942517,56 грн, посилаючись на те, що товар придбаний за рахунок нерезидента - Компанії ANSERCONE ENTERPRISE LP, що є комітентом по ОСОБА_4 і товар є таким, що повністю оплачений нерезидентом. ТОВ «ВПК «Агроресурс» зазначив, що він, як комісіонер, має зобовязання щодо перерахування доходу, отриманого від продажу товару за контрактом комісії №GC-ANS/2201-16 від 22.01.2016 на користь компанії ANSERCONE ENTERPRISE LP (Комітент), а компанія ANSERCONE ENTERPRISE LP має зобовязання щодо перерахування грошових коштів за товар, придбаний та експортований ТОВ ВПК АГРОРЕСУРС (комісіонером) відповідно до контракту комісії №OС-ANS/2201-16 від 22.01.2016.

Грошові кошти, отримані ТОВ ВПК АГРОРЕСУРС, як дохід від реалізації товарів відповідно до контракту комісії №GC-ANS/2201-16 від 22.01.2016 були зараховані як погашення зобовязання компанії ANSERCONE ENTERPRISE LP здійснити оплату товару, експортованого за контрактом №OС-ANS/2201-16 від 22.01.2016. Таким чином, зобовязання з оплати товару за митними деклараціями від 24.02.2016 №504050002/2016/101001, №504050002/2016/101003 є повністю виконаними.

Листом від 08.11.2016 за №976 позивач звернувся до Банку та зазначив, що у звязку з зміною підстав закриття валютного контролю за експортними операціями та повторним зверненням до ПАТ «Асвіо Банк» листом від 23.05.2016, перший лист від 13.05.2016 №893 є відкликаним.

Проте, Банк на його лист від 23.05.2016 відмовив Позивачу у знятті з валютного контролю операцій за митними деклараціями, оскільки Інструкцією №136 передбачений виключний перелік випадків зняття операцій клієнтів з валютного контролю і такої підстави, як оплата товару в інший спосіб, ніж передбачено Інструкцією №136 не передбачений.

Господарський суд звертає увагу на той факт, що предметом даного позову є визнання протиправними дій відповідача (Банку) щодо відмови у знятті з валютного контролю зовнішньоекономічних операцій за митними деклараціями від 24.02.2016 за №504050002/2016/101001 і від 24.02.2016 №504050002/2016/101003 та зобов'язання відповідача зняти з валютного контролю зовнішньоекономічні операції за митними деклараціями від 24.02.2016 №504050002/2016/101001, №504050002/2016/101003.

А відтак, господарський суд надає оцінку правомірності дій Банку щодо відмови у знятті з валютного контролю вищезазначених зовнішньоекономічних операцій на підставі норм діючого на момент спірних правовідносин законодавства.

Так, відповідно до п. 1.11. Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою правління Національного банку України від 24.03.1999 №136 зі змінами (далі Інструкції №136 від 24.03.1999 зі змінами), експортна, імпортна операція можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Пунктами 4 постанови Правління Національного банку України Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютних ринках України від 03.03.2016 №140 (діяла з 05.03.2016 по 08.06.2016) та постанови Правління Національного банку України Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютних ринках України від 08.06.2016 №342 (діяла з 09.06.2016 по 14.09.2016) передбачено, що уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог: в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора/російських рублях (незалежно від суми операції); в інших валютах (якщо загальна сума зобов'язань, що припиняються зарахуванням у межах одного договору щодо експорту товарів, перевищує в еквіваленті 500000 доларів США).

Надходження в іноземній валюті за експортними операціями клієнтів банку мають бути продані в порядку, установленому в пункті 2 цієї постанови.

Вимоги цього пункту не поширюються на випадки припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за операціями операторів телекомунікацій з оплати міжнародних телекомунікаційних послуг (міжнародного роумінгу та пропуску міжнародного трафіку).

Пунктами 7 постанови Правління Національного банку України Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютних ринках України від 03.03.2016 №140 (діяла з 05.03.2016 по 08.06.2016) та постанови Правління Національного банку України Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютних ринках України від 08.06.2016 №342 (діяла з 09.06.2016 по 14.09.2016) визначено, що на час дії цих постанов інші нормативно-правові акти Національного банку України діють у частині, що не суперечить вимогам цих постанов.

Пунктом 2.3. Інструкції №136 від 24.03.1999 зі змінами передбачено, що банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього.

Додатковою підставою для зняття експортної операції з контролю, крім зарахування виручки, може бути: повідомлення іншого банку про зарахування виручки за цією операцією на відкритий у цьому банку поточний рахунок резидента (у повідомленні зазначається вся наявна в реквізитах платежу інформація: номер і дата договору, сума платежу у тій частині, у якій відомості передаються іншому банку, тощо). Зазначене повідомлення надається на запит такого резидента або запит банку тільки тому банку, який зазначений у запиті резидента або якому резидент дозволив цей запит; повідомлення іншого банку про надходження реєстру МД за цією операцією резидента (у повідомленні зазначається вся наявна в реєстрі МД інформація). Зазначене повідомлення надається на запит резидента або запит банку тільки тому банку, який зазначений у запиті резидента або якому резидент дозволив цей запит.

Відповідно до п. 2.4. Інструкції №136 від 24.03.1999 зі змінами, якщо відповідно до чинного законодавства України МД на продукцію, яка вивозиться з митної території України, не оформляється (вивозиться продукція у сумі, що не перевищує 100 євро або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті), то банк після надходження згідно з експортним договором виручки за цю продукцію на користь резидента знімає таку експортну операцію з контролю.

Пункт 2.5. Інструкції №136 від 24.03.1999 зі змінами передбачає, якщо змінюються умови договору, що перебуває у банку на контролі, унаслідок чого виконання нерезидентом зобов'язань за експортною операцією резидента повністю здійснюється шляхом поставки товару, то після отримання банком від резидента копії документа, згідно з яким унесені зміни до цього договору, банк знімає цю експортну операцію з контролю.

Якщо змінюються умови договору, що перебуває у банку на контролі, унаслідок чого виконання нерезидентом зобов'язань за експортною операцією резидента частково здійснюється шляхом поставки товару, то після отримання банком від резидента копії документа, згідно з яким унесені зміни до цього договору, банк здійснює контроль за своєчасністю розрахунків лише щодо тієї частини договору, яка передбачає розрахунки в грошовій формі.

Згідно з п.2.6. Інструкції №136 від 24.03.1999 зі змінами, банк знімає з контролю експортну операцію, якщо взаємні зобов'язання за експортним договором частково або повністю не виконані та відбувається часткове або повне повернення резиденту продукції, що була поставлена ним нерезиденту за договором, на підставі інформації про зазначену операцію в реєстрі МД (яка оформляється з використанням МД типу IM-40 "Імпорт", IM-41 "Реімпорт", IM-75 "Відмова на користь держави", IM-76 "Знищення або руйнування"). Якщо немає інформації про зазначену операцію в реєстрі МД, то додатковою підставою для зняття експортної операції резидента з контролю може бути повідомлення митного органу, а також засвідчена в установленому законодавством України порядку копія зазначеної МД, що отримані на запит цього резидента.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд доходить висновку, що Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою правління Національного банку України від 24.03.1999 №136 зі змінами, встановлено виключний перелік обставин при настанні яких банк, як агент валютного контролю, має право знімати з контролю експортні операції клієнтів.

Так, позивачем не доведено наявність однієї з вищезазначених підстав, що слугували б зняттю з валютного контролю експортних операцій за митними деклараціями від 24.02.2016 за №504050002/2016/101001 і від 24.02.2016 за №504050002/2016/101003.

Разом з тим, в своїх письмових та усних поясненнях позивач зазначає підставою зняття операцій з валютного контролю саме повну проплату Компанією «ANSERCONE ENTERPRISE LP» товару - олії соняшникової за митними деклараціями від 24.02.2016 за №504050002/2016/101001 і від 24.02.2016 за №504050002/2016/101003 в інший спосіб. Поставка зазначеного товару здійснювалась на підставі і на виконання контракту комісії №OС-ANS/2201-16 від 22.01.2016 між ANSERCONE ENTERPRISE LP (комітентом) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "АГРОРЕСУРС (комісіонер), посилання на який є в графах 43 вищезазначених митних декларацій і здійснення оплати вартості олії соняшникової на суму 36660838,51грн., як зазначає позивач, відбулось шляхом отримання доходу за контрактом комісії №GC-ANS/2201-16 від 22.01.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, між Компанією ANSERCONE ENTERPRISE LP (комітентом) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "АГРОРЕСУРС (комісіонер, позивач) укладено контракт комісії №OС-ANS/2201-16 від 22.01.2016, відповідно до п.1.1. якого комітент доручає за плату, а комісіонер зобовязується за рахунок комітента та за його дорученням вчиняти правочини від свого імені на користь комітента.

Відповідно до п. 1.3 контракту комісії №OС-ANS/2201-16 від 22.01.2016, на основі окремих доручень комітента, наведених у специфікаціях (додатках) до цього контракту, комісіонер зобовязується укладати від власного імені договори та здійснювати правочини щодо: придбання на митній території України будь-яких товарів, робіт і послуг (далі товари) у продавців (виробників, видобувачів, імпортерів і оптових покупців тощо (далі треті особи); продажу товарів на митній території України кінцевим споживачам/покупцям; продажу товарів поза митною територією України кінцевим споживачам/покупцям; відвантаження/переміщення товарів за межі митної території України кінцевим споживачам/покупцям/одержувачам або комітенту; перерахування на вимогу комітента доходу, отриманого від купівлі-продажу товарів за цим контрактом; передачі товарів для відповідального зберігання і їхньої подальшої переробки у якості давальницької сировини підприємствам та території України, що здійснюють переробку давальницької сировини; отримання продуктів переробки давальницької сировини та їх подальшого відвантаження/переміщення комітенту (включно з обовязком здійснення митного оформлення); інших дій, доручених комітентом відповідно до специфікацій (додатків) до цього контракту.

До контракту комісії №OС-ANS/2201-16 від 22.01.2016, компанією ANSERCONE ENTERPRISE LP (комітентом) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "АГРОРЕСУРС (комісіонером) були підписані та скріплені печатками специфікації, від 22.01.2016: №1 від 22.01.2016 на суму 47083192,00 грн; №1/1 від 28.01.2016 на суму 7044664,20 грн; №1/2 від 10.02.2016 на суму 30548080,00 грн; №1/3 від 11.02.2016 на суму 42628366,00 грн; №2/1 від 15.02.2016 на суму 19342260,00 грн; №2/2 від 15.02.2016 на суму 31630472,00 грн; №3 від 16.02.2016 на суму 5822856,00 грн; №4 від 22.02.2016 на суму 3392296,20 грн (а.с.111-116, 118-121, 124-128 т.1), відповідно до яких позивач на виконання контракту комісії №OС-ANS/2201-16 від 22.01.2016 повинен був здійснити закупівлю олії соняшникову нерафінованої українського походження. У вказаних специфікаціях сторонами було зазначено кількість та вартість продукції, яка повинна була бути придбана та відвантажена позивачем.

Пунктом 1.6. контракту комісії №OС-ANS/2201-16 від 22.01.2016 передбачено, що будь-які грошові кошти, отримані комісіонером внаслідок здійснення операцій зазначених в п. 1.3. контракту, у тому числі дохід від реалізації товарів, належить на праві власності комітенту та використовуються комісіонером для виконання будь-яких інших доручень комітента в рамках цього контракту.

Пунктами 1.8.-1.9. контракту комісії №OС-ANS/2201-16 від 22.01.2016 передбачено, що комісіонер має право від власного імені та за рахунок комітента залучати кредитні та позикові кошти від третіх осіб шляхом укладення з ними відповідних кредитних договорів та договорів про надання поворотної фінансової допомоги. Зазначені вище залучені кошти від третіх осіб використовуються комісіонером виключно для виконання доручень комітента за цим контрактом (придбання товарів) та належить на праві власності комітенту.

Право власності на товари, придбані комісіонером у межах цього контракту, належить комітенту. При цьому будь-які товари, придбані комісіонером за цим контрактом вважаються придбаними за рахунок комітента.

Додатковою угодою №1/1 від 23.01.2016 до контракту комісії №OС-ANS/2201-16 від 22.01.2016 передбачено, що комісіонер придбає товари, роботи, послуги за рахунок Комітента. Для виконання комісійного доручення, Комісіонер має право залучати грошові кошти у третіх осіб або власні грошові кошти. Комісіонер має право використовувати прибуток, отриманий від здійснення купівлі-продажу товарів за контрактом комісії за №GC-ANS/2201-16 від 22.01.2016 для виконання комісійних доручень за цим контрактом.

Відповідно до ст.1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Отже, відповідно до вимог закону, грошові кошти на вчинення правочину повинен надати комітент.

Виходячи з викладеного, положення п.1.8 контракту комісії №OС-ANS/2201-16 та Додаткової угоди №1.1 від 23.01.2016 суперечать нормам чинного законодавства.

Слід зазначити, що в своїх письмових поясненнях (аркуш справи 68 т.3) позивач зазначив: що за контрактом комісії №OС-ANS/2201-16 від 22.01.2016 у зв'язку з терміновою необхідністю придбання товарів, було залучено фінансову допомогу від третьої особи. Проте, комітент повністю відшкодував ці витрати на придбання товарів за рахунок прибутку, отриманого за контрактом комісії від 22.01.2016 за №GC-ANS/2201-16.

Отже, безпосередня закупівля олії соняшникової здійснювалась за залучені кошти третіх осіб.

Компанією ANSERCONE ENTERPRISE LP кошти на закупівлю олії соняшникової не перераховувались.

Що стосується доводів позивача щодо оплати товару за рахунок прибутку, отриманого при виконанні контракту комісії №GC-ANS/2201-16 від 22.01.2016, суд зазначає наступне.

Дані твердження позивача судом не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав:

Так, між Компанією ANSERCONE ENTERPRISE LP (комітентом) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "АГРОРЕСУРС (комісіонер, позивач по справі) було укладено контракт комісії GС-ANS/2201-16 від 22.01.2016, відповідно до п.1.1. якого у порядку та на умовах, визначених цим контрактом, комітент доручає за плату, а комісіонер зобовязується за рахунок комітента та за його дорученням вчиняти правочини від свого імені на користь комітента.

Відповідно до п. 1.3. контракту комісії №GC-ANS/2201-16 від 22.01.2016, на основі окремих доручень комітента, наведених у специфікаціях (додатках) до цього контракту, комісіонер зобовязується укладати від власного імені договори та здійснювати правочини щодо: придбання на митній території України товару у продавців (виробників, видобувачів, імпортерів і оптових покупців тощо (далі треті особи), названих комітентом у специфікаціях (додатках) до цього контракту; продажу товару на митній території України кінцевим споживачам/покупцям, названим комітентом у специфікаціях (додатках); перерахування на вимогу комітента доходу, отриманого від купівлі-продажу товару за цим контрактом; інших дій, доручених комітентом до специфікацій (додатків) до цього контракту.

До контракту комісії №GC-ANS/2201-16 від 22.01.2016, компанією ANSERCONE ENTERPRISE LP (комітентом) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "АГРОРЕСУРС (комісіонером) були підписані та скріплені печатками специфікації, а саме: №GC-ANS/2201-16/1 від 23.01.2016 за період з 23.01.2016 по 01.02.2016; №GC-ANS/2201-16/2 від 27.01.2016 за період з 23.01.2016 по 01.02.2016; №GC-ANS/2201-16/3 від 01.02.2016 за період з 01.02.2016 по 29.02.2016; №GC-ANS/2201-16/4 від 01.02.2016 за період з 01.02.2016 по 29.02.2016; №GC-ANS/2201-16/5 від 01.03.2016 за період з 01.03.2016 по 31.03.2016; №GC-ANS/2201-16/6 від 01.03.2016 за період з 01.03.2016 по 31.03.2016 (а.с.131-136 т. 1), відповідно до яких позивач повинен був здійснити закупівлю природного газу. У вказаних специфікаціях сторонами було зазначено кількість та вартість природного газу.

В підтвердження факту виконання контракту комісії №GC-ANS/2201-16 від 22.01.2016 позивачем надані суду звіти комісіонера про виконання контрактів комісії №GC-ANS/2201-16 від 22.01.2016 та №OС-ANS/2201-16 від 22.01.2016, а також договори купівлі-продажу природного газу: №1К-01/16 від 25.01.2016; №1П-01/16 від 28.01.2016; №2П-01/16 від 28.01.2016; №3П-01/16 від 28.01.2016; №4П-01/16 від 25.02.2016 з специфікаціями та актами приймання-передачі природного газу до них; (а.с.2-145 т.2).

Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що кошти від компанії ANSERCONE ENTERPRISE LP вони не отримували, оскільки купівля природного газу відбувалась з відстрочкою платежу з боку компанії ANSERCONE ENTERPRISE LP.

Відповідно до ст.1011 Цивільного кодексу України, комісіонер вчиняє правочини за договором комісії від свого імені, але за рахунок комітента.

Позивачем не надано суду жодного доказу про те, що виконання контракту комісії №GC-ANS/2201-16 від 22.01.2016 здійснювалось саме за рахунок компанії ANSERCONE ENTERPRISE LP (комітент), тобто комітент здійснював платежі на виконання контракту комісії №GC-ANS/2201-16 від 22.01.2016.

Відповідно до ст.32,34,43 Господарського процесуального кодексу України, доказами у

справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

В порушення вищезазначених вимог, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність обставин, визначених Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою правління Національного банку України від 24.03.1999 №136 зі змінами, при настанні яких ОСОБА_3, як агент валютного контролю, зобовязаний зняти з контролю експортні операції, проведені Позивачем за митними деклараціями від 24.02.2016 №504050002/2016/101001, №504050002/2016/101003.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у знятті з валютного контролю зовнішньоекономічних операцій за митними деклараціями від 24.02.2016 за №504050002/2016/101001 і за №504050002/2016/101003 відповідають вимогам чинного законодавства.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у знятті з валютного контролю зовнішньоекономічних операцій на виконання контракту комісії №ОC-ANS/2201-16 від 22.01.2016 за митними деклараціями від 24.02.2016 №504050002/2016/101001, №504050002/2016/101003 та зобов'язання відповідача зняти з валютного контролю зовнішньоекономічні операції за митними деклараціями від 24.02.2016 №504050002/2016/101001, №504050002/2016/101003, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Посилання позивача на Довідку Державної фіскальної служби України від 05.09.2016 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами - постачальниками ТОВ "Газпромінвест ЛТД" за січень - червень 2016 року та контрагентами - покупцями з приводу подальшої реалізації товару, послуг за січень-червень 2016 року не приймаються судом до уваги, оскільки вказана довідка не є первинним документом, що підтверджує факт проведення господарських операцій, зокрема на виконання контракту комісії №GC-ANS/2201-16 від 22.01.2016.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в разі відмови у позові повністю, витрати, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладаються на позивача.

Керуючись 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

В позові відмовити повністю.

СуддяЦимбал-Нарожна М.П.

Повний текст рішення підписаний 24.07.2017

СуддяЦимбал-Нарожна М.П.