Рішення № 67889362, 20.07.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2017 р. Справа № 918/447/17

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Світ"

до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот"

про стягнення заборгованості в сумі 18 164 грн. 68 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

У судовому засіданні 20 липня 2017 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26 червня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар-Світ" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення заборгованості в сумі 18 164 грн. 68 коп., з яких 16 500 грн. основна заборгованість 1 101 грн. 21 коп. пеня, 445 грн. 50 коп. інфляційні втрати та 117 грн. 97 коп. 3% річних.

Ухвалою суду від 27 червня 2017 року позовну заяву від 23 червня 2017 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 918/447/17, розгляд якої призначено на 10 липня 2017 року.

10 липня 2017 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.

10 липня 2017 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 20 липня 2017 року.

20 липня 2017 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява разом із випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якій останній просить суд змінити назву відповідача на ПрАТ "РІВНЕАЗОТ".

Ухвалою суду від 20 липня 2017 року заяву представника Приватного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" щодо зміни назви ПАТ "РІВНЕАЗОТ" на ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" - задоволено. Змінено найменування відповідача з Публічного акціонерного товариства "РІНЕАЗОТ" на Приватне акціонерне товариство "РІВНЕАЗОТ".

Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлений належним чином, (а.с. 27), проте явку своїх повноважних представників у призначене судове засідання не забезпечили.

В пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд здійснює розгляд справи за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій документів поданим учасниками процесу оригіналам цих документів, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стар-Світ" (надалі Експедитор) та Публічним акціонерним товариством "РІВНЕАЗОТ" (надалі Клієнт) укладено договір транспортного експедирування №1163 (надалі Договір; а.с. 8-10), відповідно до п. 1.1. якого за цим договором експедитор зобовязується за плату і за рахунок другої сторони клієнта організувати виконання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

У відповідності до п. 1.2. договору за цим договором експедитор вправі організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним ним самостійно або клієнтом, укладати від свого імені договори перевезення, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також здійснювати інші обовязки, повязані з перевезенням.

Згідно з п. 2.2.9. договору, клієнт зобовязується своєчасно здійснювати розрахунки за надані послуги.

Відповідно до п. 3.1. договору, клієнт зобовязується здійснювати оплату експедитору за послуги, надані у відповідності з даним договором і в розмірі зазначеному в Додатку №1 до даного договору, що підписується сторонами і є невідємною частиною даного договору.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що для проведення розрахунків експедитор повинен надати клієнту наступні документи:

- ксерокопію заявки на перевезення, завірена печаткою експедитора;

- 4-й оригінальний екземпляр товарно-транспортної накладної;

- податкову накладну;

- акт приймання передачі наданих послуг;

- рахунок на оплату.

За відсутності будь-якого з перерахованих вище документів оплата послуг здійснюватися не буде. Не правильно і не в повному обсязі оформлені документи повертатимуться на доопрацювання з відповідним продовженням термінів оплати.

Оплата наданих послуг здійснюється на протязі 10 банківських днів після розвантаження автомобіля на території клієнта та надання документів, зазначених в п.3.2. договору (п. 3.3. Договору).

Згідно з п. 4.5. договору, у випадку затримки оплати рахунків, клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожну добу прострочення.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12 2015 року (п. 7.1. Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено відбитками печаток.

Матеріалами справи стверджено, що сторонами на виконання умов договору відповідно до заявки на міжміське перевезення вантажу автомобільним транспортом ПАТ "РІВНЕАЗОТ", перевезення вантажу здійснювалось за маршрутом ПАТ "РІВНЕАЗОТ" ЦСМД Київська обл., Бориспільський р-н, с. Вороньків, ПГ "Києво-Печерської Лаври" автомобільним транспортом ОСОБА_1. №ВК1628АК, ОСОБА_1. № причепа ВК8996ХХ, дата завантаження 07.02.2017 року, дата розвантаження 08.02.2017 року. Вартість перевезення 9 000 грн. 00 коп.. (а.с. 12).

Відповідно до заявки на міжміське перевезення вантажу автомобільним транспортом ПАТ "РІВНЕАЗОТ", перевезення вантажу здійснювалось за маршрутом залізничний цех м. Харків, вул. Привокзальна, 1, ТОВ "ПРОМТЕХТРАНС-М" автомобільним транспортом ОСОБА_2. №ВК6607ВТ, дата завантаження 13.02.2017 року, дата розвантаження 15.02.2017 року. Вартість перевезення 7 500 грн. 00 коп.. (а.с. 13).

Таким чином, позивачем було надано відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 16 500 грн. 00 коп.

Належне виконання перевізником транспортних послуг підтверджується товарно-транспортними накладними №452 від 07.02.2017 року та №12 від 13.02.2017 року із відмітками вантажовідправника та вантажоотримувача, які підписані без зауважень та претензій до перевізника (а.с. 14-15).

Крім того, відповідачем підписано та скріплено печаткою Акти прийому-передачі наданих послуг №40 від 08.02.2017 року та №50 від 15.02.2017 року (а.с. 16-17).

Однак, всупереч умовам договору відповідач взятий на себе обовязок по оплаті поставленого товару, у встановлений вищезазначеним правочином строк не виконав.

Таким чином, у відповідача перед позивачем рахується заборгованість в сумі 16 500 грн. 00 коп.

Вимога сплати заборгованості в сумі 161 100 грн. 00 коп., яка вбачається з претензії б/н від 13.04.2017 р. залишена відповідачем без відповіді та задоволення (а.с. 18-19).

Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору в частині проведення розрахунків, на підставі п. 4.5. договору та ст. 625 ЦК України нараховано 1 101 грн. 21 коп. пені, 445 грн. 50 коп. інфляційних втрат та 117 грн. 97 коп. 3% річних.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами у справі укладений договір транспортного експедирування, згідно з яким позивач зобовязався за замовленням відповідача організувати роботу по перевезенню вантажів, а відповідач зобовязався оплатити цю роботу на протязі 10-ти банківських днів.

Нормами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 16 500 грн. 00 коп. заборгованості є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору в частині проведення розрахунків, на підставі п. 4.5. договору та ст. 625 ЦК України нараховано 1 101 грн. 21 коп. пені, 445 грн. 50 коп. інфляційних втрат та 117 грн. 97 коп. 3% річних.

Пунктом 4.5. договору сторони погодили, що у випадку затримки оплати рахунків, клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожну добу прострочення.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Субєктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд здійснивши власний розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір пені становить 1 037 грн. 92 коп., при заявленому 1 101 грн. 21 коп.. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума пені, яка за розрахунком суду складає 1 037 грн. 92 коп..

За таких обставин вимога позивача до відповідача про стягнення пені в сумі 1 101 грн. 21 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 1 037 грн. 92 коп.. У решті позовних вимог у частині стягнення пені в сумі 63 грн. 29 коп. відмовити.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір інфляційних втрат становить 448 грн. 17 коп., при заявленому - 445 грн. 50 коп.. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у заявленому позивачем розмірі 445 грн. 50 коп..

Суд здійснивши власний розрахунок 3% річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір 3% річних становить 74 грн. 59 коп., при заявленому 117 грн. 97 коп.. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних, яка за розрахунком суду складає 74 грн. 59 коп..

За таких обставин вимога позивача до відповідача про стягнення 3% річних в сумі 117 грн. 97 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 74 грн. 59 коп.. У решті позовних вимог у частині стягнення 3% річних в сумі 43 грн. 38 коп. відмовити.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1 590 грн. 60 коп..

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" (33017, м. Рівне-17, код ЄДРПОУ 05607824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Світ" (33000, м. Рівне, вул. Міцкевича, 130, оф. 62, код ЄДРПОУ 36922224) 16 500 (шістнадцять тисяч пятсот) грн. заборгованості, 1 037 (одну тисячу тридцять сім) грн. 92 коп. пені, 445 (чотириста сорок пять) грн. 50 коп. інфляційних втрат, 74 (сімдесят чотири) грн. 59 коп. 3% річних та 1 590 (одну тисячу пятсот девяносто) грн. 60 коп. витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Світ" в частині стягнення пені в сумі 63 грн. 29 коп. та 3% річних в сумі 43 грн. 38 коп. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 25 липня 2017 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (33000, м. Рівне, вул. Міцкевича, 130, оф. 62);

3 - відповідачу рекомендованим (33017, м. Рівне-17).