Рішення № 67889352, 20.07.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2017р. Справа № 917/814/17

За позовом Заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області, вул. Незалежності, 64а, смт. Диканька, Полтавська обл., 38500

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Великобудищанської сільської ради Диканського району Полтавської області, вул. Юрія Кононенка, 31, с. Великі Будища, Диканський р-н, Полтавська обл., 38521

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання звільнити орендоване приміщення

Суддя Семчук О.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 20.07.2017р.);

від прокуратури: Вороненко А.М., посвідчення №035938 від 05.10.2015р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області (далі - прокурор/прокуратура) в інтересах держави в особі Великобудищанської сільської ради Диканського району Полтавської області (далі - позивач/сільська рада) звернувся до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач/ФОП ОСОБА_1) про визнання недійсним договору оренди № 12 від 01.01.2017р., припинення на майбутнє виконання зобов'язання за договором оренди та зобов'язання звільнити орендоване приміщення площею 1378,4 квадратних метри, вартістю 317130 грн., розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.06.2017р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.06.2017р.

Ухвалою суду від 21.06.2017р. розгляд справи відкладено на 20.07.2017р.

В судове засідання 20.07.2017р. представник позивача не з'явився.

Листом № 02-23/459 від 13.07.2017р. позивач повідомив про підтримання ним позовних вимог у повному обсязі, а також просив суд розглянути справу без його участі.

В п. 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач відзиву на позов не надав.

В судовому засіданні 20.07.2017р. представник відповідача проти задоволення позову не заперечував.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 20.07.2017р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

З огляду на викладене, позов пред'явлено прокурором відповідно до чинного законодавства в межах його процесуальних повноважень.

07.07.2016р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди № 12 строком дії з 07.07.2016р. по 31.12.2016р. (п. 4.3 договору). Відповідно до вказаного договору орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно за адресою: АДРЕСА_2) площею 1378,4 кв.м.

У подальшому, 01.01.2017р. між позивачем та відповідачем було укладено новий договір оренди № 12 (далі - договір).

Рішенням 15 сесії 7 скликання Великобудищанської сільської ради від 23.01.2017р. «Про затвердження договорів на оренду приміщень на 2017 рік» затверджено у тому числі і договір оренди № 12 від 01.01.2017р., укладений з ФОП ОСОБА_1

Відповідно до п. 1.1 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, приміщення площею 1378,4 кв.м., яке розміщене за адресою: АДРЕСА_2).

Згідно акту приймання - передачі орендованого приміщення від 01.01.2017р. позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно приміщення школи-сад с. Чернечий Яр площею 1378,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 з метою розміщення їдальні, буфету, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи.

Відповідно до п. 2.1 договору орендна плата встановлена рішенням сесії сільської ради і на 2017 рік становить 1585,16 грн.

Згідно п. 4.3 договору, строк дії договору з 01.01.2017р. по 31.12.2017р.

Прокуратура вважає, що вказаний договір оренди укладений з порушенням вимог чинного законодавства, а відтак підлягає визнанню недійсним та припиненню на майбутнє з наступних підстав.

Відповідно до наданої Великобудищанською сільською радою інформації (лист від 07.04.2017р. № 02-19/164) незалежна оцінка будівлі бувшої школи-сад села Чернечий Яр перед укладенням договору з ФОП ОСОБА_1 не проводилася, при розрахунку орендної плати використовувалася балансова вартість будівлі (317130,00 грн.).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.08.2010р. за територіальною громадою села Великі Будища в особі Великобудищанської сільської ради зареєстровано право комунальної власності на нежитлову будівлю (школа) площею 1364 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до технічного паспорту на спірне нерухоме майно виготовленого 15.09.2010р. Полтавським бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» з урахуванням внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщення, загальна площа будівлі складає 1378,4 кв. м., яка змінилась з попередньої у зв'язку з оздобленням.

Відповідно до звіту про оцінку спірної будівлі, проведеної ПП «Оцінювач», ринкова вартість вказаного приміщення станом на 02.11.2010р. складає 317130,00 грн.

Зокрема, розмір річної орендної плати дорівнює вартості орендованого майна поділеній на площу приміщення 1378,4 кв. м., помноженій на орендну ставку в розмірі 6 % та розділеній на 12 місяців, що складає 1,15 грн. за І кв. м. та 1585,16 грн. за місяць.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон) оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

Аналогічна позиція щодо оцінки об'єкта оренди викладена у ч. 2 ст. 284 Господарського кодексу України (далі - ГК України) згідно якої, оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об'єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Частиною 2 ст. 19 Закону «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у комунальній власності органами місцевого самоврядування на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Порядок визначення розміру орендної плати за користування комунальним майном закріплено в п. 8 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 768 від 04.10.1995р. та в п. 5 Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності Великобудищанської сільської ради та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням 19 сесії 6 скликання сільської ради від 10.10.2012р., якою встановлено формулу визначення розміру річної орендної плати. Згідно вказаної формули, розмір річної орендної плати дорівнює вартості орендованого майна, яка визначена шляхом проведення незалежної оцінки помноженої на орендну ставку, визначену Додатком до Методики, та поділену на 100.

Виходячи з вищевикладеного, суд погоджується з прокурором стосовно того, що, орендна плата за користування нерухомим майном, яке перебуває в комунальній власності, повинна бути визначена на основі незалежної оцінки.

Частиною 2 п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» визначено, що умова договору щодо вартості об'єкта оренди державного або комунального майна повинна відповідати Методиці оцінки об'єктів оренди, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.95р. № 629 (з подальшими змінами та доповненнями).

Пунктами 1, 2 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 629 від 10.08.1995р. (далі - Методика) передбачено, що окреме індивідуально визначене майно, що перебуває у комунальній власності та передається в оренду, проходить відповідну оцінку. Оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати.

Оцінка обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому.

Згідно п. 2 Методики, результати незалежної оцінки є чинними протягом шести місяців від дати оцінки, якщо інший строк не передбачений у звіті щодо незалежної оцінки.

Відповідно до звіту про оцінку майна спірної будівлі від 08.11.2010р., результати оцінки дійсні протягом 6 місяців за умови відсутності різких змін соціально-економічної ситуації Україні, які б суттєво впливали на інвестиційну діяльність, вартість капіталу в Україні і таке інше (п. 2.7. звіту).

Тобто під час укладання спірного договору оренди орендна плата була визначена на основі балансової вартості об'єкта визначеної за результатами проведеної оцінки від 08.11.2010р.

Таким чином, прокурор вважає, що при укладенні договору оренди № 12 від 01.01.2017р. порушені вимоги законодавства в частині не проведення оцінки комунального майна перед його укладенням та, в зв'язку з цим, невірно визначено розмір орендної плати за оцінкою проведеною 7 років тому, що є порушенням істотних умов, недотримання яких є підставою для визнання договору недійсним. В зв'язку з цим прокурор просить суд визнати недійсним договір оренди № 12 від 01.01.2017р., припинити на майбутнє виконання зобов'язання за договором оренди та зобов'язати звільнити орендоване приміщення площею 1378,4 кв.м. вартістю 317130 грн., розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідач проти задоволення позову не заперечує.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Статтею 179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставою недійсності правочину є його невідповідність в момент вчинення цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. І ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (далі - Постанова Пленуму ВГСУ № 11) на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно - правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Судом встановлено, що спірний договір не відповідає вимогам Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також Методиці оцінки об'єктів оренди, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 203, 215, 236 ЦК України він підлягає визнанню недійним.

Таким чином, вимога прокурора щодо визнання недійсним договору оренди № 12 від 01.01.2017р. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Частиною 3 ст. 207 ГК України передбачена можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє.

Пунктом 2.7 Постанови Пленуму ВГСУ № 11 визначено: якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 п. 2.13. Постанови Пленуму ВГСУ № 11 вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і, з урахуванням припису частини першої статті 58 ГПК, бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе). У разі задоволення позову господарський суд у резолютивній частині рішення зазначає про визнання правочину недійсним (у тому числі й на майбутнє) і одночасно може зазначити про застосування передбачених законом наслідків, вказавши, зокрема, розмір сум, що підлягають стягненню, та/або найменування майна, що піддягає передачі, і місце його знаходження (пункт 4 частини першої статті 84 ГПК), а за необхідності й строк виконання певних дій (абзац другий частини другої цієї статті ГПК).

У вирішенні питання про застосування передбачених законом наслідків недійсності правочину, який є оспорюваним (а не нікчемним), господарському суду слід виходити зі змісту позовних вимог. Якщо спір з приводу таких наслідків між сторонами відсутній, у господарського суду немає правових підстав зобов'язувати їх вчиняти дії, прямо передбачені законом, зокрема частиною першою статті 216 ЦК України, частиною другою статті 208 ГК України.

Виходячи з вищевикладеного, вимоги прокурора про припинення на майбутнє виконання зобов'язання за договором оренди та зобов'язання звільнити орендоване приміщення площею 1378,4 кв.м., вартістю 317130 грн., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 - підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору, покладаються на відповідача пропорційно від задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди № 12 від 01.01.2017р., укладений між Великобудищанською сільською радою Диканського району Полтавської області та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

3. Припинити на майбутнє виконання зобов'язань за договором оренди № 12 від 01.01.2017р., укладеним між Великобудищанською сільською радою Диканського району Полтавської області та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

4. Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код платника податків НОМЕР_1) звільнити орендоване приміщення Великобудищанської сільської ради Диканського району Полтавської області площею 1378,4 квадратних метрів, вартістю 317 130 грн., розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

5. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код платника податків НОМЕР_1) на користь Прокуратури Полтавської області (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р 35210088006160, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЗКПО 02910060; код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у сумі 3200 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.07.2017 року.

Суддя О.С. Семчук