Рішення № 67889337, 19.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2017Справа №910/8591/17Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О. розглянувши справу за позовом Державної екологічної інспекції у м Києві до Дочірнього підприємства "Тетра Пак Україна" про стягнення 265 234,83 грн., за участю представників позивача - Дацько Я.О. довіреність №1387-07/08. від 15.06.2017 року, відповідача - Виговської Є.С., довіреність №07/16-2 від 14.06.2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення шкоди на суму 265 234,83 грн., завданої державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 05.11.2013 року по 24.07.2014 року, з яких 79 570,45 грн. - в дохід спеціального фонду Державного бюджету (30%) та 185 664,38 грн. - в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Київської міської ради (70%).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2017 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 14.06.2017 року.

13.06.2017 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

13.06.2017 року відповідачем через канцелярію суду надано заяву про застосування позовної давності в якій відповідач просить суд застосувати позовну давність та наслідки її спливу у справі.

14.06.2017 року в судовому засіданні оголошено перерву на 19.06.2017 року.

19.06.2017 року в судовому засіданні оголошено перерву на 19.07.2017 року.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено планову перевірку дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства відповідачем за період з 05.10.2016 року по 24.10.2016 року та встановлено, що у період з 05.11.2013 року по 24.07.2014 року відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, про що був складений відповідний акт №05/744а перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

За результатами перевірки винну особу ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності, та винесено відповідну постанову №01416 від 24.10.2016 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, який було сплачено в добровільному порядку.

За результатами проведеної перевірки позивачем винесено припис №05/343п від 24.10.2016 року з вимогами про здійснення первинного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, зберігаються та утилізуються за формою №1-Вт, надання довідки щодо годин роботи стаціонарних джерел за період з 05.11.2013 року по 24.07.2014 року які знаходяться на території відповідача, по кожному джерелу окремо, а також про отримання у висновків висновків екологічної експертизи на ліквідацію діючного підприємства ДП "Тетра Пак Україна" та надання копію таких висновків позивачу.

Статтею 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що атмосферне повітря - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень; викид це надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин, а норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела-гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду.

За умовами ст. 10 вказаного Закону підприємства, установи, організації та громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин, вживати заходи щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів.

Нормами ч.ч. 6 та 7 ст. 11 Закону встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. При цьому, до першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

Пунктами 2, 3, Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого Постановою №302 від 13.03.2002 року Кабінету Міністрів України, передбачено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб'єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди. Дозвіл видається безоплатно на строк не менш як п'ять років: суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до першої групи, - Мінприроди за погодженням з Держсанепідслужбою; суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до другої або третьої групи, - обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища через дозвільні центри за погодженням з територіальними органами Держсанепідслужби.

Відповідно до п. 4 зазначеного Порядку для отримання дозволу суб'єкт господарювання: оформляє заяву; готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання; проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони; розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди; обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов'язаних з реалізацією заходів щодо їх створення; проводить оцінку та аналіз витрат, пов'язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря; готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства.

Отже, у відповідача є право здійснювати викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами виключно на підставі дозволу.

В матеріалах справи відсутні докази того, що у відповідача є дозвіл від уповноваженого органу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в спірний період.

Тобто відповідач в порушення вимог чинного законодавства здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, що підтверджено актом перевірки № 05/744 а за 2016 рік та не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря несуть особи, зокрема винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до Закону (ст. 33 Закон України "Про охорону атмосферного повітря").

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

При цьому, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто, за змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) визначений у Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 року.

При цьому, п.п. 2.1.2, 2.7.1 Методики встановлено, що наднормативними викидами вважаються зокрема, викиди забруднюючих речовин на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства і розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

Згідно п. 4.1 Методики розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1,2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за формулою :

З = mi х 1.1П х Аі х Кт х Кзі, де -

mi - маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т;

1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т;

Аі - безрозмірний показник відносної небезпечностї і-тої забруднюючої речовини;

Кт - коефіцієнт, що вираховує територіальні соціально-екологічні особливості;

Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною.

Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

При цьому, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду забруднюючих речовин, віднесеного до основних джерел викидів, здійснюється за формулами викладеними в п.3 Методики.

Відповідно до п. 3.6. Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Позивачем на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснено розрахунок збитків, які заподіяні державі в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду без дозволу, які складають 265 234,83 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми збитків, які заподіяні державі в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду без дозволу, суд встановив, що він є вірним і відповідає вимогам чинного законодавства та вищезазначеній Методиці.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення шкоди на суму 265 234,83 грн., завданої державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 05.11.2013 року по 24.07.2014 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

За приписами п."г" ч.4, ч.6 ст. 47 вказаного Закону державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.

Статтею 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2016 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України. Аналогічна вимога була закріплена і в Законі України "Про Державний бюджет України на 2015 рік".

Відповідно до ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Отже, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, з відповідача підлягає стягненню 265 234,83 грн. завданої державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 05.11.2013 року по 24.07.2014 року, з яких 79 570,45 грн. - в дохід спеціального фонду Державного бюджету (30%) та 185 664,38 грн. - в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Київської міської ради (70%).

Судом дана належна оцінка відзиву відповідача на позовну заяву, проте доводи відповідача з приводу того, що ним регулярно та в повному обсязі сплачувався екологічний податок не приймаються судом до уваги з огляду на те, що екологічний податок являє собою податковий платіж, який обраховується суб'єктами господарювання та сплачується щокварталу, виходячи з фактичних обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, є загальнообов'язковим незалежно від наявності чи відсутності у суб'єкта відповідного дозволу в силу прямої норми ст.240 ПК України, натомість, розрахунок розміру збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря визначається Методикою, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 року №639, і їх нарахування залежить від характеру діяльності суб'єкта господарювання (правомірна/протиправна) провадженої у сфері забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище. В цьому сенсі збитків слід розглядати як компенсаційну санкцію за порушення суб'єктом вимог природоохоронного законодавства. Тому сплата відповідачем екологічного податку, за наявності всіх складових цивільно-правової відповідальності, не звільняє останнього від обов'язку щодо відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення правил охорони навколишнього природного середовища.

Посилання відповідача у відзиві на те, що заявлена позивачем до стягнення шкода є адміністративно-господарською санкцією у розумінні ст. ст. 238, 250 Господарського кодексу України, яка може бути застосована до суб'єкта господарювання лише протягом шести місяців з дня виявлення порушення, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки, згідно ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру. спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ст. 239 Господарського кодексу України видами адміністративно-господарських санкцій є: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені Господарським кодексом України та іншими законами.

Статтею 250 Господарського кодексу України визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим.

Таким чином, відшкодування шкоди (збитків) не відноситься до адміністративно-господарських санкцій.

13.06.2017 року відповідачем через канцелярію суду надано заяву про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ст. 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Факт викидів у атмосферне повітря забруднюючих речовин без належного дозволу позивачем виявлено у жовтні 2016 року в ході проведення перевірки відповідно до наказу № 670 від 03.10.2016 року щодо здійснення перевірки та враховуючи, що позовна давність по даній категорії спорів становить три роки з моменту виявлення порушення, то на момент подання позивачем позову (29.05.2017 року) - строк позовної давності не сплив.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Тетра Пак Україна" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 82; код 05381099) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України шкоду завдану державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в розмірі 79 570 (сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 45 коп.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Тетра Пак Україна" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 82; код 05381099) шкоду в розмірі 185 664 (сто вісімдесят тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 38 коп. в дохід спеціального фонду місцевого бюджету Київської міської ради на спеціальний рахунок державного бюджету за реквізитами: одержувач УДКСУ у Подільському районі ГУ ДКСУ м. Києва, код ЄДРПОУ 37975298, банк одержувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 33119331700008, код бюджетної класифікації 24062100.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Тетра Пак Україна" (04080, м. Київ, вул. Межигірська,82; код 05381099) на користь Державної екологічної інспекції у м. Києві (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4; код 37975277) судовий збір у розмірі 3 978 (три тисячі дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 52 коп.

Після вступу рішення в законну силу видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.07.2017 р.

Суддя С.О.Чебикіна