Рішення № 67888910, 18.07.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2017Справа №910/23511/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзас Україна"

До Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"

про стягнення 232 950,43 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Мещерякова Л.А. (довіреність)

від відповідача: Горбач І.В. (довіреність)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транзас Україна" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (відповідач) про стягнення 232 950,43 грн., з яких 191098,44 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 36667,65 грн. пені, 5 184,34 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0809934.074 в частині виплати страхового відшкодування, у зв'язку із настанням страхового випадку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23511/16 та призначено її до розгляду на 26.01.2017.

23.01.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2017 відкладено розгляд справи № 910/23511/16 на 14.02.2017.

03.02.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі

10.02.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідач звернувся до ТОВ "Асистуюча компанія "Укравтоекспертиза" з метою проведення експертного комплексного дослідження, яким встановлено швидкість руху автомобіля під час ДТП та встановлено порушення водієм транспортного засобу технічних вимог правил дорожнього руху в обстановці ДТП. Враховуючи наведений висновок, відповідачем відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з грубим порушенням ПДР.

Крім того, відповідач зазначив, що 27.05.2015 на гарячу лінію ПрАТ "СК "Альфа Страхування" було повідомлено про настання страхового випадку, проте письмову заяву про дану подію позивачем було написано лише 19.06.2015, що є окремою підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

У судовому засіданні 14.02.2017 представник відповідача подав додаткові письмові пояснення до відзиву, у яких відповідач додатково зазначив про порушення позивачем умов пунктів 13.1.8, 16.1.6 договору страхування, що було підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/23511/16 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 23.02.17.

17.02.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання з переліком питань, які необхідно поставити перед судовим експертом.

23.02.2017 від позивача надійшли додаткові пояснення та документи по справі. У наданих письмових поясненнях позивач заперечує проти тверджень, викладених у висновку ТОВ "Асистуюча компанія "Укравтоекспертиза".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2017 призначено у справі № 910/23511/16 судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, провадження у справі №910/23511/16 зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

25.05.2017 через відділ діловодства суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №5113/17-54 від 22.05.2017, в якому експертна установа звертається з клопотанням про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2017 поновлено провадження у справі №910/23511/16 та задоволено клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2017 провадження у справі зупинено до закінчення проведення судової автотехнічної експертизи.

14.06.2017 через канцелярію суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок, складений 09.06.2017 за результатами проведення судової експертизи та матеріали справи №910/23511/16.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2017 поновлено провадження у справі №910/23511/16, розгляд справи призначено на 18.07.2017.

14.07.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 18.07.2017 представник позивача підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог, просив прийняти її до розгляду.

У своїй заяві позивач просить стягнути з відповідача 208 440,12 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 36 667,65 грн. пені, 8 356,42 грн. 3% річних та судові витрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом встановлено, що заява позивача про збільшення позовних вимог відповідає приписам ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим, подальший розгляд справи буде здійснюватись щодо позовних вимог викладених у даній заяві та відповідно має місце нова ціна позову.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.07.2017 заявив клопотання про виклик судового експерта та спеціаліста для надання додаткових роз'яснень щодо поданого ним висновку та з метою поставлення усних питань.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача про виклик в судове засідання експерта.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про виклик в судове засідання судового експерта, виходячи з наступного.

Висновок судового експерта містить докладний опис проведених досліджень, в результаті яких зроблені висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені судом питання.

Висновок є повним та ясним, а тому підстав для виклику судових експертів на підставі статті 42 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) України немає.

Більше того, у судовому засіданні 18.07.2017 представник відповідача не надав суду відповіді, які саме запитання має намір поставити відповідач судовому експерту.

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Отже, на переконання суду, відкладення судового розгляду з метою виклику судового експерта в даній справі є недоцільним і таким, що суперечить принципу розумності строку вирішення спору.

Представник позивача в судовому засіданні 18.07.2017 підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.07.2017 позовні вимоги заперечив.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні18.07.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.11.2014 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа Страхування" (далі - страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транзас Україна" (далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0809934.074 (далі - Договір).

Відповідно до розділу 5 частини 1 Договору, застрахованими є транспортні засоби, зазначені у Додатку № 2 до цього Договору.

Строк дії договору - з 29.11.2014 по 28.11.2015 (розділ 10 частини 1 Договору).

Відповідно до п. 1.1 частини 2 Договору, предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним цим Договором (частина 1 або Додаток до Договору) наземним транспортним засобом, у тому числі причепом до нього, та всіма видами транспортних засобів спеціального призначення, та додатковим обладнанням, встановленим на ньому - страхування транспортного засобу (КАСКО).

Згідно із Додатком № 2 до Договору страхування, застрахованим транспортним засобом, зокрема, є транспортний засіб "Hyundai Tucson", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, строк дії страхування з 29.11.2014 по 28.11.2015, страхова сума - 254000,00 грн., безумовна франшиза за ризиками ДТП, ПДТО, ПВС, СЛ, ВП, НЗ - 0,25%.

Відповідно до п. 2.1. частини 2 Договору та Додатку № 2 до Договору є, зокрема, пошкодження та/або знищення чи втрата визначеного ТЗ та/або ДО внаслідок: "ДТП" - дорожньо-транспортної пригоди, за винятком випадків, передбачених п. д) цього Розділу (ДТП - дорожньо-транспортна пригода, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки).

Згідно з п. 3.2 частини 2 Договору, страховик, в межах страхової суми компенсує збитки, що виникли внаслідок страхового випадку та пов'язані з компенсацією за втрату або за відновлювальний ремонт ТЗ/ДО, шляхом виплати страхового відшкодування відповідно до умов Договору.

Положенням п. 13.1. частини 2 Договору встановлено, при виникненні події, що може бути кваліфікована як страховий випадок, у зв'язку з якої страхувальник/вигодонабувач звертається до страховика з вимогою про виплату страхового відшкодування, страхувальник/вигодонабувач або його довірені особи/водій зобов'язані, зокрема: негайно, але не пізніше 24-ох як тільки страхувальнику/вигодонадувачу або його довіреним особам/водію стане відомо про такі події повідомити страховика за телефоном та надати інформацію відповідно до п. 13.1.6 параграфу 1 частини 2 договору;

- письмово подати страховику заяву про настання страхового випадку не пізніше п'яти робочих днів, з моменту як страхувальник/вигодонабувач або його довірені особи/водій довідався або повинен був довідатись про випадок, якщо такий випадок відбувся на території України;

- надати страховику (його представнику) впродовж 3 робочих днів ТЗ та обладнання, що постраждали внаслідок страхового випадку у світлий час доби для огляду;

- на запит страховика надати всі необхідні документи та інформацію щодо страхового випадку.

Згідно з п.14.1 частини 2 Договору, виплата страхового відшкодування проводиться страховиком на підставі письмової заяви від страхувальника/вигодо набувача або його довіреної особи/водія, письмового рішення вигодонабувача про виплату страхового відшкодування страхувальнику і страхового акта, що складається страховиком.

27.05.2015 о 00 год 10 хвилин водій ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом "Hyundai Tucson", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на блок-посту по Мелітопольському шосе, відволікся від керування, внаслідок чого здійснив наїзд на деталі-блоки, в результаті чого було пошкоджено застрахований транспортний засіб.

За твердженням позивача та відповідача, 27.05.2015 позивач, в телефонному режимі, повідомив відповідача про подію, що має ознаки страхового випадку.

19.06.2015 позивачем подано відповідачу заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

20.10.2015 повторно передав відповідачу заяву щодо напрямку виплати страхового відшкодування та 03.11.2015 рахунок з СТО щодо вартості ремонту транспортного засобу.

Листом від 05.11.2015 вих. № 024/11 відповідач повідомив, що у зв'язку із необхідністю з'ясування додаткових обставин страхового випадку, відповідачем продовжено строк прийняття рішення по справі № 1046.206.15.01 до 60 робочих днів з дати отримання останнього документа.

Позивач зазначає, що з листа-відповіді відповідача № 1046.206.15.01-0501.04, отриманого 27.05.2016 позивач дізнався, що у січні 2016 йому відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 4.1.6 частини 2 Договору страхування та висновку комплексного експертного дослідження № 1245-15-кт від 22.12.2015, виконаного ТОВ "Асистуюча компанія "Укравтоекспертиза".

Позивач вважає вказану відмову відповідача від виплати страхового відшкодування безпідставною та просить стягнути з відповідача 170016,41 грн. страхового відшкодування, визначеного на підставі Звіту № 522 від 07.10.2015, а також у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Як встановлено судом вище, між ПрАТ "Страхова компанія "Альфа Страхування" як страховиком та ТОВ "Транзас Україна" як страхувальником укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0809934.074, предметом якого є, зокрема, майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом "Hyundai Tucson", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Отже, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".

Статтею 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 8 Закону України "Про страхування" визначено, що страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як встановлено судом вище, 27.05.2015 відбулась дорожньо-транспортна пригода, водій ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом "Hyundai Tucson", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на блок-посту по Мелітопольському шосе, відволікся від керування, внаслідок чого здійснив наїзд на деталі-блоки, в результаті чого було пошкоджено застрахований транспортний засіб.

Страховим відшкодуванням, у відповідності до ст. 9 Закону України "Про страхування" визначається страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

З огляду на положення чинного законодавства та умови договору страхування, у разі якщо подія, що настала, може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, у страховика виникає обов'язок здійснити страхове відшкодування.

З письмових пояснень відповідача та долучених до матеріалів доказів вбачається, що підставою для відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування було те, що вказана подія відноситься до виключення зі страхових випадків.

Так, для з'ясування причин та механізму настання дорожньо-транспортної пригоди відповідач звернувся до ТОВ "Асистуюча компанія "Укравтоекспертиза" з метою проведення експертного комплексного дослідження.

11.01.2016 відповідач отримав висновок експертного комплексного дослідження № 1245-15-КТ від 22.12.2015, у якому було зазначено, що швидкість руху автомобіля "Hyundai Tucson", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 перед ДТП з урахуванням відомих енергозатрат на переміщення, деформацію і відкидання блоку, склала більше 62,2 …66 км/год. У п. 2 зазначеного висновку встановлено, що у даній дорожній обстановці водій транспортного засобу повинен був рухатись в межах дозволеного діапазону швидкостей - не більше ніж 30 км/год.

Згідно параграфу 1 частини 2 договору, грубим порушенням правил дорожнього руху є перевищення встановлених обмежень швидкості руху більш як на 30 км/год.

Розділом 9 частини 1 Договору встановлено, що виключення щодо грубого порушення ПДР діє.

Таким чином, з урахуванням викладеного, за твердженням відповідача, дорожньо-транспортна пригода, що мала місце 27.05.2017 відноситься до виключення зі страхових випадків. Враховуючи наведені висновки експертного комплексного дослідження № 1245-15-КТ від 22.12.2015 відповідачем вирішено відмовити у виплаті страхового відшкодування позивачу у зв'язку з грубим порушенням Правил дорожнього руху: перевищення встановлених обмежень швидкості руху більш як на 30 км/год.

Суд вважає вказані твердження відповідача безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

З метою встановлення дійсної швидкості перед ДТП автомобіля "Hyundai Tucson", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було призначено судову автотехнічну експертизу, на вирішення якої, зокрема, поставлено питання щодо визначення швидкості транспортного засобу «Hyundai», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у дорожній обстановці, яка передувала дорожньо-транспортній пригоді, що відбулась 27.05.2015, враховуючи деформації (пошкодження) транспортного засобу «Hyundai», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та механізм ДТП.

Згідно із висновком експерта № 5113/17-52 від 09.06.2017 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, швидкість руху автомобіля «Hyundai», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у дорожній обстановці, яка передувала дорожньо-транспортній пригоді, що відбулась 27.05.2015, враховуючи деформації (пошкодження) та механізм ДТП, в момент контактування з бетонним блоком не перевищувала 49,5 - 58,7 км/год, а відтак може відповідати поясненням водія, що швидкість була біля 50 км/год.

Судом враховано, що згідно з ч. 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

У пункті 18 постанови Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи № 5113/17-52 від 09.06.2017, складений експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, суд вважає даний висновок таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості, а також не суперечить іншим доказам, наявним у матеріалах справи.

Так, ні довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 64542478, ні протоколом про адміністративне правопорушення серія АП1 № 793339, ні постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області не встановлено порушення водієм автомобіля «Hyundai», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 Правил дорожнього руху України щодо перевищення швидкості руху, а тому вказаний висновок експерта не суперечить матеріалам справи.

За таких обставин, у суду відсутні підстави вважати недостовірним висновок експерта щодо швидкості руху автомобіля «Hyundai», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у дорожній обстановці, яка передувала дорожньо-транспортній пригоді, що відбулась 27.05.2015.

Таким чином, враховуючи швидкість руху автомобіля «Hyundai», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у дорожній обстановці, яка передувала дорожньо-транспортній пригоді, що відбулась 27.05.2015, зокрема 49,5 - 58,7 км/год, суд дійшов висновку, що грубих порушень Правил дорожнього руху, зокрема, перевищення встановлених обмежень швидкості руху більш як на 30 км/год водієм допущено не було, а тому у позивача не було підстав вважати вказану ДТП виключенням зі страхових випадків.

Отже, оскільки відсутні підстави вважати вказану ДТП виключенням зі страхових випадків, суд дійшов висновку, що дорожньо-транспортна пригода, яка трапилась 27.05.2017 на блок-посту по Мелітопольському шосе є страховим випадком відповідно до договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0809934.074 від 27.11.2014.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що 27.05.2015 на гарячу лінію ПрАТ "СК "Альфа Страхування" було повідомлено про настання страхового випадку, проте письмову заяву про дану подію позивачем було написано лише 19.06.2015, а тому несвоєчасне повідомлення про страховий випадок стало підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування (п. 16.1.6 договору).

Так, відповідно до п. 16.1.6 частини 2 Договору, підставою для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування, є випадки, передбачені чинним законодавством України, Правилами страхування, які діють на момент укладення договору, а також несвоєчасне повідомлення страхувальником/вигодонабувачем та/або його довіреними особами/водієм про настання страхового випадку без поважних на це причин, або створення страховикові перешкод у визначені обставин, характеру та розміру збитків.

Відповідно ст. 26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку; вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; інші випадки, передбачені законом.

Зі змісту пункту 5 частини першої статті 989, статті 991 ЦК України та статті 26 Закону України "Про страхування" вбачається, що для вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування правове значення має факт повідомлення страховика про настання страхового випадку в строк, який дає страховику можливість дослідити обставини випадку і дійти висновку про визнання його страховим випадком чи про відмову в цьому.

Сам лише факт порушення страхувальником визначеного договором порядку повідомлення про настання страхового випадку за наявності повідомлення страховика про настання такого випадку, не може бути підставою для відмови у здійсненні страхової виплати.

Тобто за змістом зазначених норм можна дійти висновку, що у разі настання страхового випадку, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування. Порушення страхувальником інших умов договору є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком (постанова Вищого господарського суду України від 08.01.2013 N 5028/10/12/2012).

З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що про настання страхового випадку відповідача було повідомлено у телефонному режимі 27.05.2015, тобто в день настання страхового випадку.

02.06.2015 транспортний засіб «Hyundai», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 був оглянутий ТОВ «Асистуюча компанія «Укравтоекспертиза» на замовлення відповідача, про що складено Акт огляду колісного транспортного засобу від 02.06.2015. Зазначений факт підтверджено сторонами у судовому засіданні 18.07.2017, що зафіксовано у протоколі судового засідання.

Відповідачем долучено до матеріалів справи CD-R диск, з якого вбачається, що фото пошкодженого транспортного засобу здійснені відповідачем 02.06.2015.

Вищий господарський суд України у листі «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування» від 14.01.2014 р. N 01-06/15/2014 та Верховний суд України у листі від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» зазначили, що сам факт порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, що стосуються страхового випадку, за наявності факту своєчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку не може бути підставою для відмови від здійснення страхової виплати.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що несвоєчасне подання позивачем письмової заяви про настання страхового випадку, не є підставою для відмови у виплаті страхування у даному випадку, оскільки несвоєчасне подання позивачем письмової заяви за наявності вчасного повідомлення у телефонному режимі не перешкодило страховику дослідити обставини страхового випадку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.09.2015 у справі № 910/28941/14.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено наявності підстав для відмови у виплаті позивачу страхового відшкодування.

Положеннями п. п. 15.5.5, 15.5.7 Договору встановлено, що страхове відшкодування виплачується в межах ліміту відшкодування з вирахуванням з розрахованої суми збитку розміру та виду встановленої договором франшизи.

Розрахунок при частковому пошкодження транспортного засобу: якщо відношення страхової суми до ринкової вартості на дату настання страхового випадку більше, ніж 90%, то розмір страхового відшкодування визначається як: СВ=Свр-Ф, де СВ - страхове відшкодування, Свр - сума вартості відновлювального ремонту, Ф - розмір франшизи.

Позивачем заявлено до стягнення суму страхового відшкодування у розмірі 170 016,41 грн., яка визначена на підставі Звіту № 522 про оцінку автомобіля "Hyundai Tucson" 2.0, держномер ВЕ 5250 ВА, виконаний ТОВ «ЕКЛІС» на замовлення відповідача.

Відповідач, під час розгляду справи, заперечень, письмових пояснень щодо розміру суми страхового відшкодування, заявленої позивачем, не надавав.

В той же час, як зазначається у статті 9 Закону України "Про страхування", франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

Відповідно до 9.3 Договору, франшиза поділяється на «безумовну» і «умовну» та може встановлюватися як у відсотках від страхової суми, так і в грошовому еквіваленті.

Безумовна франшиза передбачає зменшення розміру відшкодування по кожному страховому випадку на розмір зазначеної франшизи.

Згідно із Додатком № 2 до Договору страхування безумовна франшиза за ризиками ДТП, ПДТО, ПВС, СЛ, ВП, НЗ щодо транспортного засобу «Hyundai», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 0,25%.

Зважаючи на вищевикладене, в даному випадку страхове відшкодування, яке підлягає виплаті позивачу становить 169 381,41 грн. (170 016,41 грн. - розмір матеріального збитку, визначений Звітом № 522 від 07.10.2015) - 635,00 грн. (0,25% від страхової суми) = 169 381,41 грн.)

Враховуючи вищевстановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 169 381,41 грн. страхового відшкодування, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, 38 423,71 грн. інфляційних втрат, 8356,42 грн. 3% річних, 36 667,65 грн. пені.

Зазначені позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.11.2015 позивач надав відповідачу останній документ, а тому відповідач, відповідно до п. 15.1 договору повинен був надати відповідь про результати розгляду поданих документів не пізніше 14.11.2015 та здійснити виплату страхового відшкодування до 21.11.2015.

Таким чином, позивачем здійснені нарахування 36667,65 грн. пені за період з 21.11.2015 по 21.05.2015, 38 423,71 грн. інфляційних втрат та 8356,42 грн. 3% за період з 21.11.2015 по 10.07.2017.

Так, відповідно до п. 15.1 договору, після одержання всіх необхідних документів рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком у термін до 10-ти робочих днів з дати отримання останнього документа.

Згідно з п. 15.2 договору, у випадках, коли надані документи суперечать один одному або не дають можливості однозначно з'ясувати обставини, причини, характер, розмір збитку, особу, винну в настанні події - строк прийняття рішення може бути продовжений до 60-ти робочих днів з дати отримання останнього документа для з'ясування обставин події, що має ознаки страхового випадку, про що страховик письмово повідомляє страхувальника/вигодонабувача.

Положеннями п. 15.4 Договору встановлено, що виплата страхового відшкодування, за виключенням випадку за ризиком НЗ, здійснюється протягом 7-ми робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату.

Так, за твердженням позивача, останній документ відповідачу подано 03.11.2015.

Листом від 05.11.2015 вих. № 024/11 відповідач повідомив, що у зв'язку із необхідністю з'ясування додаткових обставин страхового випадку, відповідачем продовжено строк прийняття рішення по справі № 1046.206.15.01 до 60 робочих днів з дати отримання останнього документа.

Отже, строк прийняття рішення, з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 1155-р "Про перенесення робочих днів у 2016 році", продовжено до 28.01.2016, а тому виплата, з урахуванням п. 15.4 договору повинна була бути здійснена до 08.02.2016, а з 09.02.2016 розпочалось прострочення виконання грошового зобов'язання з виплати страхового відшкодування.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з виплати страхового відшкодування, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України.

В той же час, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, наданий позивачем, суд встановив, що останній є невірним, оскільки позивачем невірно визначений початок прострочення виконання зобов'язання та сума, на яку здійснюється нарахування.

За розрахунком суду, здійсненим за період з 09.02.2016 по 10.07.2017 на суму 169 381,41 грн., розмір 3% річних становить 7 211,47 грн., а розмір інфляційних втрат - 34 232,07 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.20.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діяла на момент прострочення платежу, за кожен день прострочення цього платежу.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем,суд встановив, що останній є невірним.

Відповідно до п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За розрахунком суду, здійсненим за період з 09.02.2016 по 21.05.2016 (кінцева дата нарахування, визначена позивачем) на суму 169 381,41 грн., розмір пені становить 20 140,65 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзас Україна" частково.

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Також, у відповідності до п. 23 постанови Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Згідно із актом № 5113/17-52 здачі-приймання висновку експерта, ціна експертизи становить 4952,00 грн.

Позивачем сплачено суму витрат на проведення експертизи у розмірі 4952,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 263 від 11.04.2017.

За таких обставин, сума фактично понесених витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи становить 4952,00 грн.

На підставі ст. 49 ГПК України, витрати на проведення експертизи покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (02160, м. Київ, проспект Соборності, буд. 19, ідентифікаційний код 30968986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзас Україна" (54002, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Лєскова, буд. 3-А, ідентифікаційний код 19285560) 169 381,41 грн. страхового відшкодування, 7 211,47 грн. 3% річних, 34 232,07 грн. інфляційних втрат, 20 140,65 грн. пені, 3 44,48 витрат по сплаті судового збору та 4512,44 грн. витрат на проведення експертизи.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 24.07.2017.

Суддя С.О. Турчин