Постанова № 67888376, 05.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року Справа № 910/13971/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівКорсака В.А., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомПриватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод", м. Полтавадо1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ", м. Київпростягнення 2 303 800, 03 грн.та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.доПриватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод", м. Полтавапророзірвання договору № 2016/9/1 та витребування давальницької сировини на загальну суму 2 198 300, 08 грн.

за участю представників

позивача за первісним позовом: Данченко А.С., Цицак П.Б.,

відповідача за первісним позовом-1: Сідлецька С.О.,

відповідача за первісним позовом-2: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Полтавський ливарно-механічний завод" (далі за текстом - ПП "Полтавський ливарно-механічний завод") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум" (далі за текстом - ТОВ "Ремсервіс-Оптімум") та товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" (далі за текстом - ТОВ "МЕТІНВЕСТ-СМЦ") про стягнення з ТОВ "Ремсервіс-Оптімум" заборгованості за Договором виконання робіт по виготовленню готової продукції № 2016/9/1 від 01.03.2016 року у розмірі 2 293 800, 03 грн. та стягнення солідарно з ТОВ "Ремсервіс-Оптімум" та ТОВ "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" 5 000 грн. згідно Договору поруки № 3 від 20.07.2016 року.

ТОВ "Ремсервіс-Оптімум" звернулось до господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" про розірвання Договору виконання робіт по виготовленню готової продукції № 2016/9/1 від 01.03.2016 року та витребування майна - ферохром у кількості 8, 455 тон на загальну суму 2 198 300, 08 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 року первісний позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з ТОВ "Ремсервіс-Оптімум" на користь ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" заборгованість за Договором в сумі 2 293 800, 03 грн.; присуджено до стягнення солідарно з ТОВ "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" та ТОВ "Ремсервіс-Оптімум" на користь ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" заборгованість в сумі 5 000 грн. та судовий збір; в задоволенні зустрічного позову - відмовлено повністю.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що позивач за зустрічним позовом не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт істотного порушення умов Договору зі сторони ПП "Полтавський ливарно-механічний завод"; в свою чергу, первісні позовні вимоги про стягнення основного боргу за виконання робіт по виготовленню готової продукції підлягають задоволенню, оскільки факт виготовлення такої продукції і заборгованості відповідача-1 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому такі вимоги є законними та обґрунтованими.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "Ремсервіс-Оптімум" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" до Вищого господарського суду України подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач за первісним позовом проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача-1 за первісним позовом просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 року - скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а представники позивача за первісним позовом проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Відповідача-2 за первісним позовом згідно з приписами ст. 1114 Господарського кодексу України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1 за первісним позовом, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.03.2016 року ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" як виконавцем та ТОВ "Ремсервіс-Оптімум" як замовником укладено Договір виконання робіт по виготовленню готової продукції № 2016/9/1 (далі за текстом - Договір), відповідно до п. 1.1, 1.2 якого виконавець зобов'язується виконати роботи по виготовленню готової продукції із використанням давальницької сировини (та/або із використанням власної сировини) по замовленню замовника, а замовник зобов'язується надати давальницьку сировину виконавцю та прийняти виконані роботи і оплатити їх; кількість, номенклатура, асортимент давальницької сировини, найменування, кількість готової продукції, строки виконання робіт та ціна зазначається сторонами в специфікації, які є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору орієнтовна вартість робіт за Договором складає 2 700 000 грн. з ПДВ. Загальна вартість цього Договору складається з сум специфікації.

Відповідно до п. 2.2 Договору вартість робіт по виготовленню готової продукції погоджується сторонами в специфікаціях до Договору.

В п. 2.4 Договору сторони визначили, що замовник здійснює оплату робіт виконавця згідно рахунків, виставлених виконавцем. Оплата виконаних робіт здійснюється замовником в 30 денний термін з дати підписання акта виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.2 Договору замовник зобов'язався при передачі виконавцем акту виконаних робіт, не пізніше ніж в п'яти денний термін з дня його отримання один примірник з підписом, завіреним печаткою, повернути виконавцю.

Строк дії цього Договору з моменту підписання його обома сторонами до 31.12.2016 року (п. 8.1 Договору).

Також судами встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором за заявками відповідача-1 щодо виготовлення продукції та виконання певних робіт і такі роботи виконано на загальну суму 3 298 800, 03 грн., про що складено позивачем відповідні акти надання послуг переробки (виконаних робіт), а саме: № 1 від 28.03.2016 року на загальну суму 1 482 320 грн.; № 2 від 28.03.2016 року на загальну суму 78 040, 01 грн., № 3 від 01.04.2016 року на загальну суму 204 976 грн.; № 4 від 01.04.2016 року на загальну суму 78 040, 01 грн.; № 5 від 05.04.2016 року на загальну суму 409 951, 99 грн.; № 6 від 11.04.2016 року на суму 889 392 грн., № 7 від 11.04.2016 року на загальну суму 78 040, 01 грн.; № 8 від 15.04.2016 року на загальну суму 78 040, 01 грн.

Крім того, отримання замовником виготовленої виконавцем продукції підтверджується також товарно-транспортними накладними, а саме: № 1 від 28.03.2016 року, відповідно до якої замовником отримано насос 8/6 W-II- (4)-560-75-PET у кількості 5 штук, за супровідним документом: акт приймання-передачі № 1 від 28.03.2016 року; № 2 від 11.04.2016 року, відповідно до якої замовником отримано насос 8/6 W-II- (4)-560-75-PET у кількості 9 штук, за супровідним документом: акт приймання-передачі № 6 від 11.04.2016 року.

В свою чергу, ТОВ "Ремсервіс-Оптімум" було оплачено вартість виготовленої продукції лише на суму 1 000 000 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку.

В обґрунтування заявлених вимог позивач також вказував, що акти виконаних робіт, підписані зі сторони виконавця (позивача), рахунки на оплату, тощо було направлено на адресу замовника 11.05.2016 року для підпису супровідним листом № 230 від 29.04.2016 року та отримано відповідачем-1, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 5007401687508.

15.09.2016 року ТОВ "Ремсервіс-Оптімум" листом № 49 повідомило позивача, що документи раніше на отримували і зауважили, що первинні документи надіслані лише в одному екземплярі, а тому просили оформити первинні документи відповідно до умов Договору.

21.06.2016 року позивачем направлено вимогу про сплату заборгованості з оригіналами актів виконаних робіт у 2 примірниках та рахунків на оплату, однак, таку вимогу залишено без виконання, заборгованість не погашено, акти зі сторони відповідача-1 не підписано, як і не надано письмових обґрунтованих заперечень щодо не підписання таких актів, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до приписів ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, сторонами підписано специфікації № 1 від 01.03.2016 року на виготовлення продукції - насоса 8/6 W-II- (4)-560-75-PET (на рамі шківів та кріплення, без електродвигуна) у кількості 5 штук на суму 1 482 320 грн. та специфікацію № 6 від 11.04.2016 року на виготовлення насоса 8/6 W-II- (4)-560-75-PET (на рамі шківів та кріплення, без електродвигуна) у кількості 3 штуки на суму 889 392 грн.

Крім того, замовником направлено на адресу виконавця замовлення по виготовленню на підставі Договору № 2016/9/1 від 01.03.2016 року роботи, а саме: насоса 8/6 W-II- (4)-560-75-PET (на рамі шківів та кріплення, без електродвигуна) у кількості 5 штук; корпуса ЛМЗ.73.01.000 СБ (3 шт.), колеса ЛМ.73.02.000-03 МСБ (3 шт.), диска всмоктування ЛМЗ.73.03.000 СБ (3 шт.), диска напірного ЛМЗ.73.04.000 СБ (3 шт.), втулки захисної ЛМЗ.73.00.002 (3 шт.); корпуса ЛМЗ.115.00.001 (4 шт.), колеса ЛМ.83.03.000 СБ (4 шт.), диска напірного ЛМЗ.115.00.002 (4 шт.), втулки захисної ЛМЗ ЛМЗ.83.00.002 (4 шт.); насоса 8/6 W-II- (4)-560-75-PET (на рамі шківів та кріплення, без електродвигуна) у кількості 3 штуки.

Також, на виконання умов Договору замовник передав, а виконавець прийняв на підставі актів приймання-передачі давальницьку сировину № РСО00000203 від 03.03.3016 року та № РСО00000204 від 04.03.3016 року ферохром 0, 25 у кількості 12 тон.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що сторонами було досягнути згоди щодо виготовлення кількості продукції.

Згідно з ч. 1. ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В силу п. 5.2 Договору замовник зобов'язався при передачі виконавцем акту виконаних робіт, не пізніше ніж в п'ятиденний термін з дня його отримання один примірник з підписом, завіреним печаткою, повернути виконавцю.

Однак, ТОВ "Ремсервіс-Оптімум" було отримано акти надання послуг переробки (виконаних робіт) 11.05.2016 року, проте у строк, визначений у п. 5.2 Договору, такі акти не підписано, як і не надано судам попередніх інстанцій відповідних доказів щодо відмови від підписання актів у зв'язку з неякісним виконанням робіт у 5 п'ятиденний термін з моменту отримання актів, що визначено умовами Договору.

При цьому, судами попередніх інстанцій вірно відзначено, що листи відповідача-1 від 15.06.2016 року № 49 та № 50 від 18.06.2016 року не можуть вважатися належними доказами відмови від підписання актів, оскільки їх зміст не містить причин та обґрунтувань по суті відмови, а лише містить посилання щодо неналежності оформлення претензій.

За змістом ч. 1 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства виконавець не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

В свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладено саме на замовника.

Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що позивачем було виконано роботи та складено акти виконаних робіт, в той час як відповідач-1 всупереч вимогам ст. ст. 853, 882 Цивільного кодексу України відмовився від оплати таких робіт лише після надіслання йому претензії позивачем, що свідчить про недотримання замовником обов'язку негайно розпочати прийняття виконаних робіт та заявити про їх недоліки у випадку їх наявності.

До того ж, що відповідачем-1 не надано судам доказів в підтвердження наявності недоліків виконаних робіт.

З урахуванням вищезазначених правових приписів, господарськими судами попередніх інстанцій вірно відзначено, що передання і прийняття робіт на підставі підписаних в односторонньому порядку актів виконаних робіт (наданих послуг) і виникнення за такими актами прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання своєчасної обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки).

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 02.10.2012 року у справі № 23/236.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірним висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що в порушення вимог ст. ст. 853, 882 Цивільного кодексу України замовник безпідставно відмовився від підписання актів, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), а відтак, строк оплати за актами виконаних робіт настав і відповідач-1 не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані позивачем за Договором про виконання робіт по виготовленню готової продукції № 2016/9/1.

При цьому, судами попередніх інстанцій правомірно визнано безпідставними доводи відповідача-1 щодо не досягнення істотних умов Договору сторонами при його укладенні, не направлення заявок на виготовлення продукції, а також оформлення таких заявок неналежним чином, оскільки матеріали справи свідчать про вчинення зі сторони відповідача-1 дій щодо виконання умов Договору, зокрема, передачу сировини на виготовлення продукції, підписання специфікацій № 1 та № 6, прийняття продукції та часткову її оплату.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.07.2016 року ТОВ "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" як поручителем та ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" як кредитором було укладено Договір поруки № 3, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов'язань ТОВ "Ремсервіс-Оптімум" за Договором виконання робіт по виготовленню готової продукції № 2016/9/1 від 01.03.2016 року.

Згідно з п. 2.3 Договору поруки відповідальність поручителя обмежено сумою 5 000 грн.

21.07.2016 року на адресу поручителя позивачем направлено вимогу про сплату заборгованості, проте така вимога залишена без виконання зі сторони відповідача-2.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст. 553 Цивільного кодексу України).

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ст. 556 Цивільного кодексу України).

07.09.2016 року ТОВ "МЕТІНВЕСТ-СМЦ" до суду першої інстанції було подано заяву про визнання позову, відповідно до якої відповідач-2 визнав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

За таких обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення первісних позовних вимог щодо стягнення заборгованості за виконані роботи з відповідача-1 в сумі 2 293 800, 03 грн. та солідарно з відповідачів 5 000 грн.

Також, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні зустрічного позову про розірвання Договору № 2016/9/1 виконання робіт по виготовленню готової продукції від 01.03.2016 року та витребування в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України давальницької сировини на загальну суму 2 198 300, 08 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 852 Цивільного кодексу України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України).

Звернувшись до суду з зустрічним позовом ТОВ "Ремсервіс-Оптімум" мотивовано вимоги тим, що позивачем як виконавцем за Договором № 2016/9/1 від 01.03.2016 року та специфікації № 1 виконано роботи по виготовленню насоса 8/6 W-II- (4)-560-75-PET (на рамі шківів та кріплення, без електродвигуна) у кількості 5 штук, однак, в порушення умов п. 3.4 Договору ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" не надало замовнику акти приймання-передачі готової продукції та акти виконаних робіт; відповідач-1 на виконання п. 3.2 Договору передав, а позивач як виконавець прийняв на підставі актів приймання-передачі давальницьку сировину № РСО00000203 від 03.03.3016 року та № РСО00000204 від 04.03.3016 року ферохром 0, 25 у кількості 12 тон.; позивачем безпідставно в порушення п. 3.3 Договору утримується залишок ферохрому після виконання умов Договору та специфікації № 1, що становить 8, 455 тон (12 тон - 3,545) на загальну суму 2 198 300, 08 грн.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду; якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, однією з підстав розірвання договору за рішенням суду є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 18.09.2013 року у справі № 6-75цс13.

Таким чином, враховуючи недоведеність ТОВ "Ремсервіс-Оптімум" факту істотного порушення умов Договору зі сторони виконавця, а також порушення виконавцем його прав і охоронюваних законом інтересів, господарськими судами попередніх інстанцій правомірно було відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині розірвання договору.

Крім того, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач за зустрічним позовом в обґрунтування своїх позовних вимог, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В той же час, позивачем не враховано, що правовідносини сторін у даній справі врегульовані нормами зобов'язального права, а зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту, зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, а, отже, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідної правової позиція дотримується і Верховний Суд України в своїх постановах від 25.02.2015 року у справі № 3-11гс15, а також від 22.01.2013 року у справі № 3-69г12 та від 02.10.2013 року № 6-88цс13.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у задоволенні зустрічного позову з огляду на те, що сторонами укладено Договір, а відповідач-1 просив повернути у позивача майно, отримане останнім за наявності правової підстави, а, відтак, таке майно не може бути витребуване в порядку приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуте.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що інші доводи ТОВ "Ремсервіс-Оптімум", викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують законних висновків господарських судів попередніх інстанцій та вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді і обгрунтовано ним відхилені.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 року у справі № 910/13971/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.А. Корсак В.О. Швець