Постанова № 67887696, 20.07.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2017 року Справа № 915/1126/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий, суддяЯценко О.В.СуддіБакуліна С.В., Ходаківська І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 рокуу справі№ 915/1126/16Господарського судуМиколаївської областіза позовомДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС"доКомунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство"про стягнення 2 412 131,15 грн,в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Рубінс А.А.- відповідача:не з'явивсяВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом", позивач, виробник) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (далі - КП", відповідач, споживач) про стягнення 2 412 131, 15 грн., з яких 2 088 447, 10 грн. - основний борг, 15 581, 84 грн. - 3 % річних, 146 191, 30 грн. - штраф в розмірі 7 %, 161 910, 90 грн. - пеня.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016 (суддя Олейняш Е.М.) позовні вимоги ДП "НАЕК "Енергоатом" задоволені частково, стягнуто з КП 2 088 447, 10 грн. - основного боргу, 80 955, 45 грн. - пені, 73 095, 65 грн. - 7 % штрафу, 15 524, 16 грн. - 3 % річних.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд врахував фінансовий стан відповідача та зазначив, що він є несприятливим (збитковим), а кредиторська заборгованість перевищує дебіторську, тому в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України, ці обставини надають підстави для зменшення розміру пені та штрафу на 50 %, що є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 (судді: Головей В.М., Гладишева Т.Я., Разюк Г.П.) рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016 залишено без змін.

Позивач звернувся з касаційною скаргою в якій з постановою апеляційного господарського суду рішення господарського суду першої інстанції не погодився, просить їх скасувати в частині зменшення штрафу та пені з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, змінивши рішення стягнути штраф та пеню в повному обсязі.

Скаржник вважає, що за нормою ст. 83 ГПК України суд може зменшувати розмір пені та штрафу лише у виняткових випадках з урахуванням, в тому числі ступеню виконання зобов'язання боржником, майнового стану сторін, а також не лише майнових, але й інших інтересів сторін; відповідач не платить з моменту укладення договору, у випадку відповідача виняткові обставини відсутні, тому зменшення штрафних санкцій є звільненням відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.06.2017 у складі колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Бакуліної С.В., Ходаківська І.П. касаційна скарга Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 20.07.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.12.2015 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" (виробник) та Комунальним підприємством "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (споживач) був укладений договір № 145 на видаляння та оброблення стічних вод, відповідно до умов якого виробник бере на себе зобов'язання у 2016 році приймати від споживача на очистку господарсько-побутові стічні води (водовідведення) в потрібний йому обсягах, а споживач зобов'язується сплачувати за очистку господарсько-побутових стічних вод (далі-стічні води) за встановленим тарифом в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 6.2.6 Договору споживач зобов'язаний проводити оплату за прийняті виробником на очистку господарсько-побутові стічні води в строки і порядки, передбачені цим договором.

Судом встановлено, що відповідачем частково проведено оплату за надані послуги водовідведення в сумі 682 337, 84 грн, не здійснено оплату виставлених рахунків за водовідведення за період з березня 2016 року (частково) по червень 2016 року, договірні зобов'язання не виконано, у зв'язку з чим сума боргу (з урахуванням часткової оплати) за водовідведення за вказаний період склала 2 088 447, 10 грн.

Отже, вимога про стягнення суми основної заборгованості з відповідача в розмірі 2088447, 10 грн є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Сторони відповідних обставин та висновків суду не заперечують.

Предметом оскарження є застосування судом права «зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання»; судові рішення перевіряються касаційною інстанцією в межах доводів скарги.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення строків оплати водовідведення по договору споживач сплачує виробнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості водовідведення за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочку більше, ніж 30 днів - додатково штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Позивачем здійснено нарахування пені за прострочення оплати за період з 17.05.2016 року по 10.10.2016 року в сумі 161 910, 91 грн., а також 7 % штрафу в розмірі 146 191, 30 грн.

Перевіривши розрахунок розміру пені судом встановлено, що позивачем правильно визначено період нарахування.

Суд, не виходячи за межі позовних вимог дійшов висновку про обґрунтованість пені в розмірі, заявленому до стягнення позивачем, тобто в сумі 161 910, 91 грн.

Перевіривши розрахунок розміру штрафу, судом встановлено, що нарахування штрафу в розмірі 7% в сумі 146191, 30 грн. є обґрунтованим та підставним.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій у порядку ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України.

Відповідно до норми ст. 551 ЦК України «…розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення».

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як роз'яснено у п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" зобов'язання щодо оплати за надані послуги згідно спірного договору № 145 від 31.12.2015 року виконано частково; заборгованість виникла не з вини відповідача, а є наслідком зокрема невідповідності тарифів для населення та інших споживачів, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" є підприємством комунальної форми власності, основним видом його діяльності згідно Статуту є задоволення потреб населення, підприємств, установ, організацій в наданні послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення. Тобто, є об'єктом стратегічного значення, діяльність якого заснована на самофінансуванні; КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" є підприємством, що на даний час та в особливий період виконує мобілізаційні завдання щодо постачання населенню м. Южноукраїнськ питної води та тепла; зі звіту про фінансові результати за 9 місяців 2016 року КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" в розділі фінансових результатів від операційної діяльності, вбачається, що за звітний період 2016 року збиток відповідача становив 18713 тис. грн., а за аналогічний період попереднього року збиток відповідача становив - 15415 тис. грн, що свідчить про те, що фінансовий стан відповідача є несприятливим (збитковим), а кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість.

Враховуючи викладене, суд визнав, що наведені ПАТ КП "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" обставини є винятковими в розумінні ст. 233 ГК України, яка надає підстави для зменшення пені та штрафу.

Разом з тим, суд також врахував доводи позивача та його майновий стан, та з метою співвідношення інтересів сторін, дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру штрафу та пені, що підлягає стягненню з відповідача, на 50 %, визнавши відповідне зменшення оптимальним балансом інтересів сторін, що також дозволить уникнути настанню негативних наслідків для обох сторін.

За таких обставин, суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивача: 80 955, 45 грн. - пені (161910, 91 грн х 50 %); 73 095, 65 грн. - штрафу (146 191, 30 грн х 50 %).

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника відхиляються, оскільки зводяться до заперечення правильності висновків на підставі доведення інших обставин, що виходить за межі касаційного перегляду.

Касаційна інстанція вважає, що в контексті заперечень скаржника щодо можливості зменшення штрафних санкцій, суду має бути доведено, що сума, на яку суд зменшив штрафні санкції є явно заниженою та не співмірною тим збиткам, які він несе через порушення його контрагентом грошового зобов'язання.

Касаційна інстанція не має підстав для переоцінки висновків суду щодо наявності обставин та їх оцінки на предмет «винятковості» та «поважності», та врахування їх для висновку про наявність підстав для застосування права зменшити розміри штрафних санкцій, та не вбачає при використанні права на зменшення розміру штрафних санкцій явного порушення балансу інтересів сторін, тому доводи скаржника відхиляє.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Враховуючи наведене, підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська АЕС" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 року залишити без задоволення.

2.Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 року у справі № 915/1126/16 Господарського суду Миколаївської області залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіС.В. Бакуліна І.П. Ходаківська