Постанова № 67887680, 29.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2017 року Справа № 903/722/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівКорсака В.А., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Агро", м. Київна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 рокуу справі господарського суду Волинської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВВ Агро", м. КиївдоКіверцівської районної державної адміністрації Волинської області, м. Ківерці, Волинська обл.за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1. Хорлупівської сільської ради Ківерцівського району, с. Хорлупи, Волинська обл.; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Зоря", с. Зоря, Рівненська обл.провизнання права користування земельною ділянкою та поновлення договору оренди землі

за участю представників

позивача: Нестеришин Т.С.,

відповідача: не з'явився,

третьої особи-1: не з'явився,

третьої особи-2: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВ Агро" (далі за текстом - ТОВ "ВВ Агро") звернулось до господарського суду Волинської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) до Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області (далі за текстом - Ківерцівська РДА) про визнання Договору оренди землі, укладеного Ківерцівською РДА та ТОВ "ВВ АГРО" щодо оренди земель на території Хорлупівської сільради загального площею 162, 05 гектара, в тому числі рілля - 73, 9197 гектара, сінокіс - 88, 1303 гектара, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у Ківерцівському районі Волинської області № 072180004000148 від 05.05.2011 року - поновленим строком на 7 (сім) років з дня набрання законної сили судовим рішенням у цій справі; внесення змін до абзацу першого п. 8 та п. 9 Договору оренди землі, укладеного між Ківерцівською РДА та ТОВ "ВВ АГРО" щодо оренди земель на території Хорлупівської сільради загального площею 162, 05 гектара, у тому числі рілля 73, 9197 гектара, сінокіс - 88, 1303 гектара, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему у Ківерцівському районі Волинської області № 072180004000148 від 05.05.2011 та викладення їх в наступній редакції: "8. Договір укладено на 7 (сім ) років."; "9. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 31 883, 22 грн. на рік (3 % від нормативної грошової оцінки землі)."

Ухвалою господарського суду Волинської області від 17.10.2016 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Хорлупівську сільську раду Ківерцівського району Волинської області (далі за текстом - Хорлупівська сільрада).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 21.11.2016 року допущено до участі у справі за заявою як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг "Зоря" (далі за текстом - ТОВ "Агрохолдинг "Зоря").

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.12.2016 року залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється, а тому право позивача на укладення договору оренди припинилось, оскільки відповідач, якому належать повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування, не бажає передавати земельну ділянку, яка перебувала в оренді позивача за Договором, в оренду ні позивачу, ні іншим особам.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "ВВ АГРО" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 05.12.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 року і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

ТОВ "Агрохолдинг "Зоря" до Вищого господарського суду України подано заперечення на касаційну скаргу, в яких третя особа проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Волинської області від 05.12.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідача та третіх осіб з приписами ст. 1114 Господарського кодексу України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.05.2011 року ТОВ "ВВ Агро" та Ківерцівською РДА укладено Договір оренди землі, відповідно до якого в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 162, 05 га, у тому числі рілля - 73, 9197 га., сінокіс - 88, 1303 га., розташовані на території Хорлупівської сільради, а 02.04.2014 року сторонами укладено Додаткову угоду до Договору від 05.05.2011 року, якою внесено зміни в п. п. 2, 5, 9 Договору, а саме, стосовно площі, грошової оцінки та орендної плати.

Згідно з п. 8 Договору його укладено на 5 (п'ять) років (у разі укладання договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою), а відтак, укладений Договір припиняє дію 04.05.2016 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.04.2016 року ТОВ "ВВ Агро" було направлено Ківерцівській РДА лист-повідомлення про намір продовжити дію Договору разом з проектом додаткової угоди оренди землі. До зазначеного листа позивачем додано проект додаткової угоди про продовження (поновлення) Договору оренди на новий строк - на 7 років.

06.05.2016 року на сесії Хорлупівської сільради було розглянуто питання щодо поновлення Договору оренди землі, укладеного та зареєстрованого 05.05.2016 року за № 0721180004000148, з проектом додаткової угоди до Договору оренди землі від 05.05.2011 року та прийнято рішення № 5/4 "Про погодження передачі не витребуваних паїв в оренду ТОВ "ВВ Агро" не погоджувати поновлення Договору оренди землі, з посиланням на агротехнічно неграмотне використання сільськогосподарських угідь позивачем та несвоєчасне ведення розрахунків з власниками землі недоброякісним товаром.

У відповідь на лист позивача від 01.04.2016 року відповідач листом від 16.05.2016 року № 1071/37/2-16 запропонував позивачу провести повний розрахунок по орендній платі відповідно до умов зазначеного Договору оренди землі та припинити дію Договору шляхом його розірвання за взаємною згодою.

У зв'язку із зазначеними обставинами, ТОВ "ВВ Агро" звернулось до суду з відповідними позовними вимогами.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірними висновки апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві правові конструкції поновлення договору оренди земельної ділянки (з використанням переважного права орендаря та за наслідками продовження використання земельної ділянки за відсутності відповідного заперечення орендодавця), що відрізняються підставами виникнення та механізмом їх реалізації.

Так, в ч. ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

У разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених ст. 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Відтак, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Як вірно відзначено судами попередніх інстанцій, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що сторонами було досягнуто вищезазначених юридичних фактів щодо зміни орендної плати, строку дії Договору, площі за укладеним Договором, а відповідач, якому належать повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування, не бажає передавати земельну ділянку, яка перебувала в оренді позивача за Договором, в оренду ні позивачу, ні іншим особам, з огляду на що переважне право позивача на укладення Договору оренди припинилось.

Також, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся з клопотанням про поновлення Договору оренди на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яке було отримано відповідачем 01.04.2016 року. Листом від 16.05.2016 року № 1071/37/2-16 відповідач повідомив позивача про відмову у поновленні Договору оренди землі та запропонував припинити дію Договору. Крім того, цим же листом відповідач висловив заперечення щодо продовження подальшого користування земельними ділянками позивачем.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

З огляду на те, що лист відповідачем було направлено позивачу протягом місяця з моменту закінчення терміну дії Договору оренди, то відмова орендодавця у поновленні Договору оренди є правомірною. Оскільки, законодавством не передбачено форми повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні Договору оренди, доводи позивача про те, що лист від 16.05.2016 року не є запереченням правомірно було не прийнято до уваги судами попередніх інстанцій.

Відтак, суди дійшли вірних висновків про те, що Договір оренди землі між сторонами не поновлений, а припинив свою дію відповідно до положень ст. 31 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, як було вищезазначено, згідно п. 2 Договору від 05.05.2011 року в оренду передано земельні ділянки загальною площею 162, 05 га, у тому числі рілля - 73, 9197 га., сінокіс - 88, 1303 га., розташовані на території Хорлупівської сільради.

02.04.2014 року сторонами укладено Додаткову угоду до Договору оренди землі від 05.05.2011 року, згідно якої п. 2 Договору оренди землі викладено а наступній редакції: "В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 71, 6338 га, у тому числі рілля - 39, 6594 га, сіножаті 31, 9744 га."

15.07.2016 року позивач направив відповідачу клопотання про поновлення Договору оренди землі на новий строк, мотивуючи його тим, що він добросовісно продовжував користуватися орендованою земельною ділянкою, а тому Договір оренди землі від 2011 року слід вважати таким, що поновлений на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені укладеним Договором.

Водночас, в надісланій додатковій угоді передбачено оренду земельних ділянок загальною площею 162, 05 га, з них рілля - 73, 9197 та сінокіс 88, 1303 га та термін оренди на 7 (сім) років, хоча, як було вищезазначено, Додатковою угодою від 02.04.2014 року зменшено площу орендованих земельних ділянок, переданих в оренду, а саме встановлено передачу земельних ділянок загальною площею 71, 6338 га, у тому числі рілля - 39, 6594 сіножаті - 31, 9744 га та орендна плата за землю у розмірі 12 295, 35 грн. на рік.

В силу приписів ч. 10 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у разі зміни межі земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється в порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Райдержадміністрація нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки на підставі розпорядження може передати в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди землі згідно ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв)".

В ході господарської діяльності позивача власники земельних часток (паїв) - витребували свої земельні ділянки та посвідчили право на них державними актами чи зареєстрували та отримали витяги згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових на нерухоме майно та їх обтяжень". Відповідно змінилися істотні умови договору оренди землі: об'єкт оренди (розмір земельної ділянки зменшився у зв'язку з витребуванням земельних ділянок); строк дії договору оренди (переглядається з моменту витребування власниками земельних ділянок); орендна плата із зазначенням її розміру (3 % від нормативної грошової оцінки).

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними висновки господарських судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивачем не доведено досягнення домовленості щодо орендної плати, строку дії Договору, площі та інших істотних умов Договору та наявності правових підстав для поновлення Договору оренди землі у розумінні приписів ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що інші доводи ТОВ "ВВ АГРО", викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують правомірних висновків господарських судів попередніх інстанцій та вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді і обгрунтовано ним відхилені.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 року у справі № 903/722/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.А. Корсак В.О. Швець