Постанова № 67887309, 24.07.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2017 р. Справа №805/1303/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 16 год. 15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., при секретарі Шташаліс О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Дочірнього підприємства «Санаторно курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» ЗАТ Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Дочірнє підприємство «Санаторно курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» ЗАТ Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги № Ю-1342-25 від 10 лютого 2017 року частково в сумі 110 000 грн.

09 червня 2017 року представником позивача через відділ документообігу та архівної роботи суду надано заяву про уточнення позовних вимог, яка була прийнята судом, відповідно до якої просив суд скасувати вимогу № Ю-1342-25 від 10 лютого 2017 року в сумі 1 439 692,24 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що відповідачем 10 лютого 2017 року виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, якою позивача зобовязано сплатити недоїмку з єдиного внеску у розмірі 1 439 692,24 грн. Позивач вважає зазначену вимогу незаконною та такою, що порушує права позивача, оскільки не відповідає вимогам пунктів 9-3 та 9-4 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», відповідно до яких платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обовязків, визначених статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

В звязку з чим, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через відділ документообігу та архівної роботи суду надав клопотання про розгляд справи без участі представника підприємства.

Відповідач через відділ документообігу та архівної роботи суду надав заперечення на позовну заяву, в обґрунтування якого посилається на те, що позивач є страхувальником та на нього покладений обовязок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування. Згідно з даними витягу з картки особового рахунку підприємства за платежем «71010000 «Єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування» станом на 31.01.2017 сума боргу (недоїмки) склала 1 439 692,24 грн. Відповідач зазначає, що відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території, визначених переліком населених пунктів, де проводилась антитерористична операція або було оголошено військовий чи надзвичайний стан на період антитерористичної операції звільняються від своїх обовязків, зокрема щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, подання звітності. Платники, які продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату, зобовязані виконувати встановлені всі зобовязання зі сплати єдиного соціального внеску. Крім того, відповідач зазначає, що Закон № 1669 не скасовує обовязків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, а надає можливість платникам єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом № 2464 за невиконання, несвоєчасне виконання, виконання не в повному обсязі обовязків платників єдиного внеску, у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції не застосовуються. Крім того, відповідач звертає увагу, що позивач до фіскального органу повинен подавати заяву про звільнення від виконання обовязків щодо сплати єдиного внеску та сертифікат Торгово промислової палати про засвідчення форс мажорних обставин. Однак, згідно копії сертифікату Торгово промислової палати України № 2370 про настання обставин непереборної сили від 29 грудня 2014 року № 6644/05-4 вбачається, що сертифікатом засвідчено настання обставин непереборної сили з 14 квітня 2014 року позивачу відповідно до пунктів 100.4 і 100.5 ст. 100 Податкового кодексу України, яким передбачено розстрочення грошових зобовязань або податкового боргу та відстрочення грошових зобовязань або податкового боргу. Відповідач вважає, що наданий позивачем сертифікат ТПП України про настання обставин непереборної сили не звільняє останнього від сплати податкового боргу. Також, відповідач зазначив, що Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни до Закону № 1669, у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 було виключено, який вносив зміни у Закон № 1669.

На підставі вищевикладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України), неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте, за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.

З огляду на наведене, а також з метою дотримання вимог ч. 1 ст. 122 КАС України, суд не вбачає перешкод для розгляду справи по суті у даному судовому засіданні без участі представників позивача та відповідача.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Санаторно курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» ЗАТ Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» зареєстровано в якості юридичної особи 10 березня 2000 року за № 1 277 120 0000 000946, включене до ЄДРПОУ за номером 30708792, юридична адреса: 84110, Донецька область, м. Словянськ, вул. Пушкінська, буд. 2), та перебуває на обліку у Словянській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с. 10-12, 13).

З матеріалів справи встановлено, що позивачем до контролюючого органу були подані звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з січня 2016 року по лютий 2017 року. Відповідно до яких позивачем самостійно визначені зобовязання зі сплати страхових внесків за січень 2016 року в розмірі 65 565,85 грн., за лютий 2016 року 99 249,37 грн., за березень 2016 року 133 292,45 грн., за квітень 2016 року - 108 821,20 грн., за травень 2016 року 103 357,75 грн., за червень 2016 року 167 025,23 грн., за липень 2016 року 163 254,48 грн., за серпень 2016 року 168 997,62 грн., за вересень 2016 року 152 822,77 грн., за жовтень 2016 року 132 753,85 грн., за листопад 2016 року 130 013,66 грн., за грудень 2016 року 170 693,43 грн., за січень 2017 року 162 951,06 грн., за лютий 2017 року 100 645,74 грн., за березень 2017 року 142 507,06 грн. (а.с. 95-152).

Позивачем не надано суду доказів сплати єдиного внеску за період з січня 2016 року по лютий 2017 року.

У звязку з несплатою єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування з січня 2016 року по лютий 2017 року, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області 10 лютого 2017 року позивачу виставлено вимогу № Ю-1342-25 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 1 439 692,24 грн. (а.с. 6).

Суд зазначає, що позивач не згоден з вимогою відповідача про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в розмірі 1 439 692,24 грн., оскільки відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» позивач звільнений від виконання обовязків, щодо сплати єдиного внеску, отже, саме ця обставина стала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем не сплачено єдиний внесок за період з січня 2016 року по лютий 2017 року в сумі 1 439 692,24 грн., зазначені обставини склалися внаслідок проведення на території Донецької області антитерористичної операції.

До матеріалів справи долучений сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України № 2370 від 29 грудня 2014 року (вих. № 6644/05-4) про настання обставини непереборної сили, виданий Дочірньому підприємству «Санаторно курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» ЗАТ Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», та яким засвідчено настання обставин непереборної сили з 14 квітня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обовязкових платежів, на момент видачі сертифікату обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (а.с. 8).

Також позивачем до суду наданий сертифікат Донецької торгово-промислової палати України № 7117 від 22 грудня 2016 року (вих. № 1325/12.1-17-03) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Дочірньому підприємству «Санаторно курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» ЗАТ Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», та яким засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) відносно виконання позивачем обовязку, зокрема, зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за квітень грудень 2014 року; січень грудень 2015 року; січень листопад 2016 року у строк: не пізніше 20-го числа наступного за звітним місяця, а саме: 20 травня 2014 року, 20 червня 2014 року, 20 липня 2014 року, 20 серпня 2014 року, 20 вересня 2014 року, 20 жовтня 2014 року, 20 листопада 2014 року, 20 грудня 2014 року, 20 січня 2015 року, 20 лютого 2015 року, 20 березня 2015 року, 20 червня 2015 року, 20 липня 2015 року, 20 червня 2015 року, 20 липня 2015 року, 20 серпня 2015 року, 20 вересня 2015 року, 20 жовтня 2015 року, 20 листопада 2015 року, 20 грудня 2015 року, 20 січня 2016 року, 20 лютого 2016 року, 20 березня 2016 року, 20 квітня 2016 року, 20 травня 2016 року, 20 червня 2016 року, 20 липня 2016 року, 20 серпня 2016 року, 20 вересня 2016 року, 20 жовтня 2016 року, 20 листопада 2016 року, 20 грудня 2016 року. Період дії форс мажорних обставин (обставин непереборної сили) дата настання: 14 квітня 2014 року, дата закінчення: тривають станом на 22 грудня 2016 року (а.с. 7).

Крім того, вбачається, що позивач звертався до начальника Головного управління ДФС у Донецькій області ОСОБА_1 з заявою від 13 червня 2017 року № 10юк/11, відповідно до якої просив звільнити підприємство від виконання своїх обовязків, визначених частиною 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», а саме від нарахування, утримання, сплати єдиного внеску та подання звітності (а.с. 91-93).

Листом від 27 червня 2017 року №10752/10/05-99-17-02-26 Головне управління ДФС у Донецькій області відмовило позивачу у списанні заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування (а.с. 161-163).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з проведенням адміністративної реформи» від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Податкового кодексу України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України передано органам доходів і зборів.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі за текстом Закон № 2464) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 9 Закону № 2464 визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобовязані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з п. 12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Спірним питанням даної справи є не виникнення податкового боргу, а прийняття та виставлення контролюючим органом позивачу, який здійснює діяльність в зоні проведення антитерористичної операції, податкової вимоги.

Спеціальним законодавством стосовно справляння податків, зборів та єдиного внеску на час проведення АТО встановлено, що позивач, який зареєстрований в зоні проведення АТО, звільнений від сплати поточних зобовязань зі сплати єдиного внеску виходячи з наступного.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ (далі по тексту Закон № 1669).

Законом України № 1669-VІІ внесено зміни до Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зокрема, розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктами 9-3 та 9-4 такого змісту:

Тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.

Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку.

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Таким чином, пункт 9-4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 є умовною нормою, оскільки звільняє платників єдиного внеску від виконання своїх обовязків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, крім іншого, за умови надання заяви платником єдиного внеску про звільнення від сплати єдиного внеску до контролюючого органу.

Суд зазначає, що згідно статті 28 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VII, підпункт 8 пункту 4 ст. 11 виключено з норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII.

Однак статті 9-3 та 9-4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI на час розгляду справи є чинними і підстав не застосовувати до спірних правовідносин вищезазначені норми у суду не має.

Тобто на теперішній час жодних рішень про виключення з чинної редакції Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пункту 9-4 розділу VIII прийнято не було.

З матеріалів справи встановлено, що сертифікатом (висновком) Торгово-промислової палати України № 2370 від 29 грудня 2014 року (вих. № 6644/05-4) та висновком Донецької торгово промислової палати № 7117 від 22 грудня 2016 року (вих. № 1325/12.1-17-03) про настання обставини непереборної сили, позивачеві підтверджено настання та дію обставин непереборної сили на території Донецької області з 14 квітня 2014 року, дату закінчення обставин непереборної сили встановити не можливо (а.с. 7, 8).

Суд також зазначає, що заява платника єдиного внеску щодо звільнення від виконання своїх обовязків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції, тому строки звернення із відповідною заявою позивачем не пропущено.

Суд зазначає, що позивач звертався до Головного управління ДФС у Донецькій області з заявою від 13 червня 2017 року за вих. № 10юк/11, з проханням звільнити позивача від виконання своїх обовязків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» (а.с. 91-93).

Листом від 27 червня 2017 року №10752/10/05-99-17-02-26 Головне управління ДФС у Донецькій області відмовило позивачу у списанні заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування (а.с. 161-163).

Спірним питанням, що є предметом розгляду в даній справі, є несплата позивачем самостійно визначених грошових зобовязань зі сплати єдиного внескуза період з січня 2016 року по лютий 2017 року в розмірі 1 439 692,24 грн.

Також, суд зазначає, що абзацом 2 статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 02 грудня 2015 року № 1275-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктами 23 пункту 1 додатку до вказаного розпорядження м. Словянськ, віднесені до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Дочірнє підприємство «Санаторно курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» ЗАТ Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» зареєстровано за адресою: 84110, Донецька область, м. Словянськ, вул. Пушкінська, буд. 2, відповідно до пп. 23 п. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р м. Словянськ входять до зазначеного переліку.

З викладених підстав, внесені Законом України № 1669 зміни до Закону № 2464 звільняють від сплати єдиного внеску субєктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, оскільки на час розгляду даної справи Президентом України не приймався указ про завершення проведення антитерористичної операції, тобто період проведення АТО триває. Крім того, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обовязків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Статтею 10 цього Закону встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Тобто, наявність сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України, незалежно від напрямку його видачі є доказом настання саме обставин непереборної сили (форс-мажору) та є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобовязань щодо сплати штрафних санкцій та пені за несплату позивачем єдиного соціального внеску.

В матеріалах справи наявні відповідні Сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати України від 29 грудня 2014 року № 2370 (вих. № 6644/05-4) та сертифікат Донецької торгово промислової палати № 7117 від 22 грудня 2016 року (вих. № 1325/12.1-17-03) (а.с. 7, 8). Тобто на думку суду, наявність форс-мажорних обставин позивачем підтверджено.

Суд зазначає, що позивач діяв в межах Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», яким відповідно до пунктів 9-3 та 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 позивач звільняється від виконання своїх обовязків визначених статтею 6 на період проведення антитерористичної операції.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується правомірність винесення Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-1342-25 від 10 лютого 2017 року про сплату Дочірнім підприємством «Санаторно курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» ЗАТ Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» недоїмки в сумі 1 439 692,24 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимога Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 10 лютого 2017 року № Ю-1342-25 у розмірі 1 439 692,24 грн., є протиправною та такою, що не відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішень суб'єктів владних повноважень відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за звернення до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір у сумі 21 595,39 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 3120 від 03 березня 2017 року та квитанцією № 0.0.768030192.1 від 18 травня 2017 року, наявним в матеріалах справи (а.с. 3, 49), тому на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 21 595,39 грн.

Повний текст постанови складений 25 липня 2017 року.

Керуючись ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126-128, 130, 133-135, 138-140, 143, 150154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Санаторно курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» ЗАТ Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 10 лютого 2017 року № Ю-1342-25 в сумі стягнення з Дочірнього підприємства «Санаторно курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» ЗАТ Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» недоїмки в розмірі 1 439 692,24 грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, юридична адреса: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-й Таганрозької дивізії, буд. 114) на користь Дочірнього підприємства «Санаторно курортний реабілітаційний центр «Словянський курорт» ЗАТ Лікувально оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (код ЄДРПОУ 30708792, юридична адреса: 84110, Донецька область, м. Словянськ, вул. Пушкінська, буд. 2) судовий збір у розмірі 21 595 (двадцять одна тисяча пятсот девяносто пять) гривень 39 копійок.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 24 липня 2017 року без участі сторін.

Повний текст постанови складається у відповідності до вимог ст. 160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Голошивець І.О.