Постанова № 67886910, 12.07.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним рішення та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

20.06.2017 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач) в якому просить:

- визнати недійсними, протиправними рішення Антимонопольного комітету України, яке міститься у його листі від 02.06.2017 року № 128-17/02-6034, не задовольняти вимоги скарги ОСОБА_4 від 26.04.2017 року, зобов'язати розглянути її об'єктивно, всебічно, по суті, прийняти по ним відповідні заходи та надати на них обґрунтовану відповідь;

- стягнути з Антимонопольного комітету України на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000,00 грн. + по 20,00 грн. за кожен наступний день, починаючи з 19.06.2017 року, тобто, дати позову, до винесення судового рішення по справі/або усунення Антимонопольного комітету України допущених порушень законодавства, якщо це буде раніше;

- винести окрему ухвалу та направити її до Адміністрації Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щодо притягнення винних співробітників Антимонопольного комітету України до відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 02.06.2017 року отримав відповідь на свою скаргу, в якій скарга по суті розглянута не була та її вимоги не виконані. У відповіді зазначено про відсутність ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку посадових осіб Дніпропетровського обласного територіального відділення Комітету. Дану відповідь позивач вважає протиправною, та такою, що порушує його права та інтереси, тому, він оскаржив її до суду.

Також, враховуючи тривалу бездіяльність, позивач зазначає, що йому завдається моральна шкода, яка зростає щодня, та зволікає до значних хвилювань, тому, позивач просить суд відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн. та по 20,00 грн. щоденно, починаючи із дня подання позовної заяви до суду, або до усунення допущених порушень Антимонопольним комітетом України, якщо цей факт буде встановлено раніше.

05.07.2017 року позивачем через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду подано пояснення по суті справи, з письмовими доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог. Проте в судове засідання не з'вився, надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'вився, надав письмові заперечення проти позову, у яких посилався на те, що позивачем не зазначено, які саме норми чинного законодавства порушено Комітетом при розгляді його скарги, а відтак, твердження позивача про те, що відповідь Комітету про розгляд звернення від 02.06.2017 року №128-17/02-6034 є неправомірною, не відповідає дійсності, на підставі викладеного у задоволенні позову просив відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що сторони у судове засідання не з'явились, ухвалою суду від 12.07.2017 року відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу призначено до розгляду у письмовому провадженні на підставі наявних в справі доказів, за відсутності сторін.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів робить висновок, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що 26.04.2017 року ОСОБА_4 звернувся до Антимонопольного комітету України із скаргою, в якій просив у найкоротший термін та без попередніх умов поновити подачу газу в його квартиру АДРЕСА_1, та притягнути до відповідальності ПАТ «Дніпрогаз» та винуватих осіб Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, щодо прийнятих заходів надати детальну, обґрунтовану, письмову відповідь.

Вказана скарга отримана Антимонопольним комітетом України 04.05.2017 року за вхідним №14-01/547.

Листом №128-17/02-6034 від 02.06.2017 року про розгляд звернення, Антимонопольний комітет України повідомив позивача, що Дніпропетровське обласне територіальне відділення Комітету здійснювало розгляд його попередніх аналогічних за змістом звернень та повідомляло, зокрема, про те, що ПАТ «Дніпрогаз» надало документи, які засвідчують виїзд робочої групи до його житлового будинку з метою відновлення газопостачання, а також акт, складений представниками ПАТ «Дніпрогаз», завірений підписами незацікавлених осіб, та печаткою балансоутримувача, яким було зафіксовано відсутність вільного доступу до його квартири для проведення огляду встановленого газового обладнання та проведення опресування газопроводу, що унеможливлює пуск газу у систему.

Крім того, у даному листі відповідач зазначив, що Відділення пропонувало позивачу надати, зокрема, копію договору на постачання природного газу, укладеного між ним та ПАТ «Дніпрогаз».

Посилаючись на викладене, Антимонопольний комітет України зробив висновок у своєму листі, що відсутність документів, які б підтверджували факти та обставини, зазначені у зверненнях, не дають можливість Органам Комітету зробити відповідні висновки щодо наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях ПАТ «Дніпрогаз».

Отже, при розгляді звернень ОСОБА_4, відділення діяло в межах компетенції та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог щодо визнання протиправною відмови Антимонопольного комітету України, яка міститься у його листі від 02.06.2017 року № 128-17/02-6034 та зобов'язання вчинити певні дії, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

У статті 8 Закону України «Про звернення громадян» міститься вичерпний перелік випадків коли звернення не розглядається, а саме звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

У відповідності до вимог статті частини 1 статті 19 Закону України «Про звернення громадян» на органи державної влади покладено обов'язок в межах своїх повноважень:

- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Закон України «Про звернення громадян» забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Скарга, це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

ОСОБА_4 звертався до Антимонопольного комітету України зі зверненням, яке містило всі необхідні вимоги передбачені частиною 7 статті 5 Закону України «Про звернення громадян» та яке не було анонімним, тому, суд вважає, що у відповідача не було підстав для не розгляду скарги по суті заявлених вимог.

Проте, під час розгляду справи колегією суддів встановлено, що відповідачем в порушення вимог зазначеної статті, не було розглянуто питання про вжиття заходів щодо відновлення газопостачання квартири позивача, а також не порушено питання щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Натомість дана відповідь дублювала листи Дніпропетровського обласного територіального відділення Комітету, а також стосувалась в більшій мірі інформації щодо нарахування заборгованості за послуги газопостачання.

Таким чином, колегія суддів робить висновок, що відповідачем протиправно не було надано обґрунтованої відповіді на скаргу позивача від 26.04.2017 року та вважає за необхідне зобов'язати Антимонопольний комітет України належним чином, об'єктивно та всебічно розглянути скаргу ОСОБА_4 від 26.04.2017 року, надавши при цьому на неї обґрунтовану відповідь, згідно вимог чинного законодавства України.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення з Антимонопольного комітету України на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000,00 грн. + по 20,00 грн. за кожен наступний день, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно пункту 3 Постанови Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. за № 4, моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з абзацом 2 пункту 5 Постанови Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. за № 4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Колегією суддів не встановлено заподіяння моральної шкоди позивачу, адже на підтвердження наявності порушення звичної душевної рівноваги позивача, наявності негативного психічного впливу, значних хвилювань, враховуючи, що позивачем доказів надано не було (медичні довідки про погіршення стану здоров'я, перелік куплених ліків щодо відновлення нервової системи тощо).

Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованою також суму, яку позивач оцінив у 2000,00 грн. + по 20,00 грн. за кожен наступний день. Посилання позивача на те, що розмір моральної шкоди встановлюється до внутрішнього переконання особи не може бути обґрунтованим та належним фактом.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач заявивши вимогу про відшкодування моральної шкоди посилався на відсутність газопостачання в своєму мешканні та пов'язував свої моральні страждання саме з фактом відсутності газопостачання, а не з протиправними діями Антимонопольного комітету України щодо не розгляду його скарги, тому, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про винесення окремої ухвали та направлення її до Адміністрації Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щодо притягнення винних співробітників Антимонопольного комітету України до відповідальності, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Колегія суддів зазначає, що зобов'язання винесення судом ухвал не відповідає приписам частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено перелік вимог, які може містити адміністративний позов.

У разі необхідності, на власний розсуд, та за внутрішнім переконанням суд наділений повноваженнями щодо реагування на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до відповідальності.

Отже, колегія суддів вважає, що постановлення окремої ухвали є правом суду, а не обов'язком, тому, у цій частині позовні вимоги задоволенню також не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Антимонопольного комітету України про визнання протиправним рішення та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Антимонопольного комітету України, яка виразилась у не повному розгляді скарги ОСОБА_4 від 26.04.2017 року по суті звернення та міститься у листі від 02.06.2017 року.

Зобов'язати Антимонопольний комітет України повно та всебічно розглянути скаргу ОСОБА_4 від 26.04.2017 року та надати на неї обґрунтовану відповідь, згідно вимог чинного законодавства України.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.