Рішення № 67886698, 22.06.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/1395/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 22-ц/783/2834/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Р. В.

Категорія: 55

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.,

за участі секретаря: Фейір К.О.

з участю: представника Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" на рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" про стягнення недорахованої заробітної плати,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся із зазначеним позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що працював у Львівському комунальному підприємстві «Львівелектротранс» на посаді водія тролейбуса у 2010-2012 роках.

Відповідач всупереч умовам Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010 - 2012 роки (додаток № 3) та Галузевої Угоди між Міністерством з питань житлово-комунального господарства України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі "Федерація роботодавців ЖКГ України та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2010 - 2012 (додаток № 6) не виплачує доплати водіям трамваїв та тролейбусів за інтенсивність праці в розмірі до 12%.

Саме така доплата проводилась адміністрацією ЛКП «Львівелектротранс» до січня 2011 року включно.

З лютого 2011 року в порушення вище згаданих угод адміністрація ЛКП «Львівелектротранс» припинила проводити нарахування та виплату доплати за інтенсивність праці, чим порушила вимоги статі 97 КЗпП України, якою передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами… Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Також позивачем було подано до суду додаткові пояснення у яких він посилався на те, що станом на дату відміни адміністрацією ЛКП «Львівелектротранс» доплати за інтенсивність праці діяла Колективна угода на 2005 2006 роки.

Пунктом 5.7 Колективної угоди на 2005 2006 роки встановлювалися перелік, конкретні розміри та порядок виплати доплат і надбавок, передбачених законодавством, згідно з додатком №24 до цієї Колективної Угоди.

У додатку 24 до Колективної Угоди передбачена доплата за інтенсивність праці в розмірі до 12 %. Аналогічні вимоги містяться у п. 5.12 Колективної Угоди на 2011 2013 роки та додатком № 13 до неї. Така доплата проводилася впродовж 2010р. та у січні 2011р. З лютого 2012р. адміністрація ЛКП «Львівелектротранс» в односторонньому порядку в порушення вимог ст. 21 Закону України «Про оплату праці» та п. 5.27 Колективної Угоди на 2005 2006 роки та п. 5.35 Колективної Угоди на 2011 2013 роки.

Як доказ неправомірної відміни доплати за інтенсивність праці позивачем було долучено до матеріалів справи акт перевірки Територіальної державної інспекції з питань праці № 13-01-032/0571 від 30 березня 2011 року, в якому було підтверджено факт порушення вимог Генеральної, Галузевої угоди на 2007 2009 роки, вимог ч. 4 ст.97 КЗпП України в частині прийняття рішення в односторонньому порядку з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

З урахуванням зазначених обставин, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь недонараховану зарплату в сумі 5469, 92гривень.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 03 березня 2017 року позов задоволеною

Стягнуто з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» на користь ОСОБА_3 недоплачену частину заробітної плати за січень-грудень 2011 року у розмірі 5469,92 грн.

Стягнуто з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» судовий збір в розмірі 1600 грн. на користь держави.

Рішення суду оскаржив ЛКП «Львівелектротранс».

В апеляційній скарзі посилається на те, що відміна доплати за інтенсивність праці водіям трамваїв і тролейбусів була здійснена відповідно до наказів відповідача від 27 жовтня 2009 року №264 та від 31 січня 2011 року №15. При цьому дані накази, прийняті у відповідності до вимог трудового законодавства та Колективних угод та ніким не оскаржувалися.

У період виникнення спірних правовідносин: жовтень 2009 року січень 2011 року, коли відповідачем були прийняті відповідні накази від 27 жовтня 2009 року №264 та від 31 січня 2011 року №15 діяла Колективна угода ЛКП «Львівелектротранс» на 2005-2006 роки, яка не передбачала твердої ставки доплати за інтенсивність, а лише зазначала можливість її запровадження у певних межах від 0 до 12 відсотків від тарифної ставки. Аналогічні межі, а не тверда ставка, були передбачені відповідними додатками до Генеральної, Галузевої та Колективних угод.

Крім того, Положенням про оплату праці і преміювання водіїв тролейбусного депо ЛКП «Львівелектротранс», що є Додатком №22 до Колективної угоди на 2005-2006 роки, яка діяла на підприємстві до прийняття нової Колективної угоди на 2011-2013 роки з 25 серпня 2011 року не було передбачено доплату водіям тролейбусів за інтенсивність праці. Аналогічно, вказана доплата не була передбачена також і Положенням про оплату праці та преміювання водіїв пасажирських трамваїв і тролейбусів ЛКП «Львівелектротранс» (додаток №31 до Колективної угоди на 2011-2013 роки).

Зазначає, що розмір доплати «За інтенсивність праці» у фіксованому розмірі у додатках до Генеральної, Галузевої чи Колективних угод, що діяли в період виникнення спірних відносин, визначено не було, а тому підприємство було вправі визначити такий розмір самостійно без погодження із профспілковим органом, а , відтак, прийняття зазначених наказів не могло призвести до одностороннього погіршення умов в оплаті праці, встановлених законом, угодами, колективними договорами ч. 4 ст. 97 КЗПП України). Оскільки вказана доплата за «інтенсивність» була різновидом додаткової заробітної плати, то її виплата не була обов'язковою.

Таким чином, до спірних правовідносин слід застосовувати правила ч. 3 ст. 32 та ст.. 103 КЗпП України, а не ч. 4 ст. 97 КЗпП України та ст.. 22 ЗУ «Про оплату праці», оскільки жодного одностороннього рішення в сторону погіршення умов оплати праці відповідачем як роботодавцем при відміні доплати за інтенсивність праці не приймалось, а мало зміна істотних праці у передбаченому законом порядку.

Просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «Львівелектротранс» ОСОБА_2, ОСОБА_3 який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Львівелектротранс» підлягає до задоволення, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 березня 2017 скасуванню на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач в порушення вимог Генеральної та Галузевої угоди на 2007 -2009 роки, вимог ч.4 ст.97 КЗпП України в односторонньому порядку прийняв рішення з питань оплати праці, що погіршують умови встановлені законодавством, угодами, колективними договорами і у спірний період (січень-грудень 2011 року) не проводилась доплата за інтенсивність праці в розмірі до 12%.

З таким висновком суду погодитися не можна виходячи із наступних підстав.

Судом та матеріалами справи установлено, що позивач ОСОБА_3 працював у ЛКП «Львівелектротранс» на посаді водія тролейбуса, з оплатою праці згідно штатного розпису. На підприємстві для таких працівників встановлена оплата праці по схемах тарифних окладів та тарифних ставках, які розраховуються з врахуванням визначеного законом розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до пункту 5.7 вимог Колективної Угоди ЛКП «Львівелектротранс» на 2005 2006 роки встановлювалися перелік, конкретні розміри та порядок виплати доплат і надбавок, передбачених законодавством, згідно з додатком №24 до цієї Колективної Угоди. У додатку 24 до Колективної Угоди передбачена доплата за інтенсивність праці в розмірі до 12 %.

27 жовтня 2009 року був виданий наказ директора ЛКП «Львівелектротранс» № 264 «Про відміну виплат і надбавок».

31 січня 2011р директором ЛКП «Львівелектротранс» був виданий наказ № 15 «Про зміну оплати праці водіїв рухомого складу (трамваїв і тролейбусів)». Наказами, зокрема, відмінялася доплата за інтенсивність праці водіям трамваїв і тролейбусів.

Зазначені накази ніким не оспорені і є чинними.

Дійсно, у період виникнення спірних правовідносин: жовтень 2009 року січень 2011 року, коли відповідачем були прийняті відповідні накази від 27 жовтня 2009 року №264 та від 31 січня 2011 року №15 діяла Колективна угода ЛКП «Львівелектротранс» на 2005-2006 роки, яка не передбачала твердої ставки доплати за інтенсивність, а лише зазначала можливість її запровадження у певних межах від 0 до 12 відсотків від тарифної ставки. Аналогічні межі, а не тверда ставка, були передбачені відповідними додатками до Генеральної, Галузевої та Колективних угод.

Крім того, Положенням про оплату праці і преміювання водіїв тролейбусного депо ЛКП «Львівелектротранс», що є Додатком №22 до Колективної угоди на 2005-2006 роки, яка діяла на підприємстві до прийняття нової Колективної угоди на 2011-2013 роки з 25 серпня 2011 року не було передбачено доплату водіям тролейбусів за інтенсивність праці. Аналогічно, вказана доплата не була передбачена також і Положенням про оплату праці та преміювання водіїв пасажирських трамваїв і тролейбусів ЛКП «Львівелектротранс» (додаток №31 до Колективної угоди на 2011-2013 роки).

Отже, розмір доплати «За інтенсивність праці» у фіксованому розмірі у додатках до Генеральної, Галузевої чи Колективних угод, що діяли в період виникнення спірних відносин, визначено не було, а тому підприємство через незадовільний економічний стан було вправі визначити такий розмір (нульовий) самостійно без погодження із профспілковим органом, а, відтак, прийняття зазначених наказів не могло призвести до одностороннього погіршення умов в оплаті праці, встановлених законом, угодами, колективними договорами (ч. 4 ст. 97 КЗПП України), оскільки вказана доплата за «інтенсивність» була різновидом додаткової заробітної плати, то її виплата не була обов'язковою.

Зазначених обставин не врахував суд першої інстанції та дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга ЛКП «Львівелектротранс» підлягає до задоволення, рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 березня 2017 року скасуванню на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс» про стягнення недорахованої заробітної плати відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

ОСОБА_4