Ухвала суду № 67886429, 18.07.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Костіва О.З.

суддів - Сташків Б. І., Хома М. В.,

при секретарі - Романюк Х.Ю.

з участю представника апелянта - ОСОБА_10,

представника Тернопільської РДА - Господар А.Р.,

представника Петриківської с/ради - Боднар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Тернопільської районної державної адміністрації, Петриківської сільської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Відділу Держгеокадастру у Тернопільському районі (правонаступник - Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області), третя особа - приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу САЛІЙ Олесь Васильович про визнання протиправним та скасування розпорядження, скасування кадастрового номера земельної ділянки, визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу земельної ділянки, вилучення запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду із даним позовом.

Заявлені вимоги позивач мотивувала тим, що в її користуванні перебувала земельна ділянка площею 0.127 га для ведення особистого селянського господарства на території Петриківської сільської ради, на яку 19 жовтня 2010 року рішенням №107 їй надано згоду на безоплатну передачу у власність. 14 вересня 2012 року Тернопільською районною державною адміністрацією Тернопільської області видано розпорядження № 898-09 про передачу безоплатно зазначеної земельної ділянки ОСОБА_4 у власність. 22 липня 2013 року вона звернулась до державного кадастрового реєстратора з проханням зареєструвати за нею цю земельну ділянку, в чому їй відмовлено через перетин її ділянки з ділянкою № НОМЕР_1, площа якої співпадає на 93.1393%. Вважає, що посадовими особами Тернопільської РДА Тернопільської області сфальсифіковано ряд документів, оскільки проект землеустрою на спірну земельну ділянку ОСОБА_8 затверджено, як на землі запасу - пасовища за межами населеного пункту, при тому, що згідно з рішенням Петриківської сільської ради №107 ця земельна ділянка класифікована як рілля. Крім того, ОСОБА_8 не було належним чином отримано дозволу на виготовлення проекту землеустрою, не було узгоджено проект землеустрою та, відповідно, не дотримано вимог закону щодо проведення обов'язкової державної експертизи проекту землеустрою, у ОСОБА_8 відсутнє рішення про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність, державний акт йому видано з порушенням вимог закону. 21 грудня 2011 року ОСОБА_8 відчужив спірну земельну ділянку відповідачу ОСОБА_6 Оскільки правовстановлюючі документи на цю земельну ділянку видані з порушенням вимог закону, ОСОБА_8 не мав права на укладення цього договору. З цих підстав позивач вважає, що розпорядження голови Тернопільської РДА від 28 жовтня 2011 року №1017 порушує її права та законні інтереси, гарантовані чинним законодавством України.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на вказане рішення в частині скасування кадастрового номера земельної ділянки, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Зазначає, що користувалась земельною ділянкою площею 0.1270 га., що підтверджується довідкою, виданою Петриківською сільською радою Тернопільської області, з якої вбачається, що у земельно-кадастровій книзі наявні записи, відповідно до яких за гр. ОСОБА_4 обліковувалась вказана земельна ділянка. Крім того, не погоджується з висновком суду, що апелянт не реалізувала розпорядження Тернопільської РДА про передачу їй безоплатно за рахунок земель сільськогосподарського призначення у власність земельної ділянки, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язковий термін, протягом якого повинно проводитись оформлення документів, для державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов в частині скасування кадастрового номера земельної ділянки задовольнити, в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_4 - ОСОБА_10 апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Представник Тернопільської РДА - Господар А.Р., проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Петриківської сільської ради - Боднар І.В., проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Інші сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлений про час і місце судового засідання.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив із того, що право власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку зареєстроване не було, тому таке право в неї не виникло, а відтак, судовому захисту не підлягає.

З такими висновками колегія суддів погоджується.

Апеляційна скарга подана в частині скасування кадастрового номеру НОМЕР_1, який присвоєний земельній ділянці площею 0.1200 га, що розташована на території Петриківської сільської ради, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2, виданий Управлінням держкомзему у Тернопільському районі на ім'я ОСОБА_8, а тому в іншій частині рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 травня 2017 року колегією суддів не переглядається.

Судом встановлено наступні обставини.

Рішенням Петриківської сільської ради від 19 жовтня 2010 року №107 ОСОБА_4 надано згоду на безоплатну передачу у власність земельної ділянки площею 0.1270 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, раніше наданих в користування - рілля, яка розташована в селі Петриків за межами населеного пункту.

Відповідно до вимог ст.ст.83, 84 Земельного кодексу України, в редакції, яка була чинною станом на день прийняття зазначеного рішення, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Зазначеним вище рішенням ОСОБА_4 надано згоду на безоплатну передачу у власність земельної ділянки за межами населеного пункту, тобто, яка не перебуває у комунальній власності.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.122 Земельного кодексу України в редакції, яка була чинною станом на день прийняття зазначеного рішення, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання передають районні державні адміністрації на їх території.

Таким чином, рішенням Петриківської сільської ради №107 від 19 жовтня 2010 року земельна ділянка площею 0.1270 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту не була та не могла бути відповідно до чинного на той час законодавства передана у власність ОСОБА_4

У пункті 4 вказаного рішення зазначено «просити Тернопільську районну державну адміністрацію дати дозвіл на безоплатну передачу у власність земельної ділянки площею 0.127 га для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4»

28 жовтня 2011 року головою Тернопільської районної державної адміністрації видано розпорядження №1017 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_8 у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва на території Петриківської сільської ради», відповідно до якого вирішено:

затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_8 у власність земельної ділянки площею 0.12 га для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі запасу - пасовище) за межами населеного пункту на території Петриківської сільської ради.;

передати ОСОБА_8 у власність земельну ділянку площею 0.12 га для ведення індивідуального садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі запасу - пасовище) за межами населеного пункту на території Петриківської сільської ради.

Станом на день видачі зазначеного розпорядження статті 83, 84 та частини 1, 3 ст.122 Земельного кодексу України діяли у тих же редакціях, що зазначено вище.

Тобто, розпорядження №1017 від 28 жовтня 2011 року прийнято Тернопільською районною державною адміністрацією в межах повноважень, передбачених чинним на той час земельним законодавством.

На підставі зазначеного розпорядження 21 листопада 2011 року Управлінням Держкомзему у Тернопільському районі ОСОБА_8 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №284267, відповідно до якого він є власником земельної ділянки площею 0.1200 га на території Петриківської сільської ради (за межами населеного пункту) для індивідуального садівництва.

Відповідно до довідки про правовий статус, кількісні та якісні характеристики земельної ділянки, розподілення земель серед землевласників та землекористувачів Петриківської сільської ради № 8342 від 20 вересня 2011 року за фактичним використанням станом на 01 липня 2011 року земельна ділянка, виділена ОСОБА_8 загальною площею 0.12 га, відноситься до земель, які входять до адміністративно-територіальних одиниць (індивідуальне садівництво), з яких 0.12 га сільськогосподарські землі, у тому числі садів - 0.12 га.

Висновком комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою №684 від 20 жовтня 2011 року погоджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0.1200 га для ведення індивідуального садівництва на території Петриківської сільської ради (за межами населеного пункту).

У вказаному висновку, серед іншого, зазначено місце розташування (адреса) земельної ділянки: Петриківська сільська рада (за межами населеного пункту) Тернопільського району (п.3), характеристика земельної ділянки: розташована на землях сільськогосподарського призначення (землі запасу - пасовище) за межами населеного пункту (п.8), цільове використання земельної ділянки (проектне): землі сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва (п.9), фактичне використання земельної ділянки (існуюче): земля сільськогосподарського призначення (землі запасу - пасовище) (п.10).

21 грудня 2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватний нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Салій О.В., відповідно до якого ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_6 купила земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва площею 0.1200 га (кадастровий номер НОМЕР_1) на території Петриківської сільської ради (за межами населеного пункту).

На підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 2092, посвідченого 29 серпня 2016 року приватним нотаріусом Салій О.В., станом 10 листопада 2016 року власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_9, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Рішенням Петриківської сільської ради від 23 листопада 2012 року №702 визнано, що ОСОБА_4 дійсно користувалася земельною ділянкою площею 0.127 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, раніше наданих в користування - рілля, яка розташована за межами населеного пункту, як така, що дійсно користувалася земельною ділянкою до 01 січня 2002 року і користується по даний час.

Відповідно до повідомлення №843 від 15 серпня 2014 року зазначені рішення Петриківської сільської ради (№107 від 19 жовтня 2010 року та №702 від 23 листопада 2012 року) не були скасовані.

14 вересня 2012 року головою Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області видано розпорядження № 898-09, відповідно до підпункту 3 пункту 1 якого вирішено передати безоплатно за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі, надані в користування для ведення особистого селянського господарства - рілля) у власність ОСОБА_4 земельну ділянку орієнтовною площею 0.127 га за межами населеного пункту на території Петриківської сільської ради.

Згідно з інформацією № 01-1197/04 від 29 серпня 2014 року зазначене розпорядження голови Тернопільської районної державної адміністрації не було скасоване.

Колегія суддів погоджуєься із висновками суду першої інстанції, що вказане розпорядження могло би бути реалізованим з моменту отримання позивачем державного акта на право власності. Лише з цього часу в суб'єктів таких правовідносин виникає право заперечувати проти зміни чи припинення права власності на земельну ділянку.

Однак, зазначене розпорядження № 898-09 позивачем не реалізовано, державного акта ОСОБА_4 не отримала.

22 липня 2013 року ОСОБА_4 звернулася до державного кадастрового реєстратора про внесення відомостей до Державного земельного кадастру.

Рішенням № РВ-6100023682013 від 22 липня 2013 року ОСОБА_4 відмовлено у внесенні цих відомостей з таких підстав: перетин ділянок з ділянкою № НОМЕР_1; площа якої співпадає на 93.1393%.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Зазначена стаття в аналогічній редакції була чинною і на момент видачі оспорюваного розпорядження.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що оскільки право власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку ні станом на 28 жовтня 2011 року, ні в подальшому, зареєстроване не було, то таке право в неї не виникло, а відтак, судовому захисту не підлягає.

Доводи представника апелянта про те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах, а не за межами населеного пункту - с. Петриків, жодними доказами у справі не підтверджені.

Відповідно до вимог ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Положеннями ст.3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Щодо посилання представника апелянта на порушення права ОСОБА_4 на безоплатну приватизацію земельної ділянки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту "а" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України безоплатна передач земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, я перебувають у користуванні громадян.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що, остання користувалася земельною ділянкою до 01 січня 2002 року і користується по даний час площею 0.127 га для ведення особистого селянського господарства рахунок земель сільськогосподарського призначення, раніше наданих в користування - рілля, яка розташована за межами населеного пункту, що підтверджується рішенням Петриківської сільської рад від 23 листопада 2012 року № 702, оскільки Земельним кодексом України, який набрав чинності з 01 січня 2002 року, не передбачено права постійного користування земельною ділянкою для фізичних осіб.

Відповідно до ст.22, 23 Земельного Кодексу України 1990 року, який діяв до 01 січня 2002 року, визначено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно ст.20 Земельного Кодексу УРСР 1970 року, який діяв до 15 березня 1991 року, право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем для підтвердження свого права користування вказаною земельною ділянкою не надано ні державного акта на право користування земельною ділянкою площею 0.127 га для ведення особистого селянського господарства, ні інших належних доказів, які відповідно до закону можуть підтверджувати право громадян на користування земельними ділянками. З таким висновком колегія суддів погоджується.

Пунктом 2 рішення Петриківської сільської ради № 702 вирішено: вважати акт обстеження, складений постійною комісією з питань земельних відносин та охорони довкілля від 20 листопада 2012 року про встановлення факту користування громадянами згідно списку (додається) земельними ділянками для ведення особистого селянського господарства та для будівництва та обслуговування житлового будинку станом на 01 січня 2002 року і на даний час, первинним рішенням «Про надання земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства громадянам станом на 01 січня 2002 року».

Судом першої інстанції вірно встановлено, що зазначене рішення не є належним доказом права ОСОБА_4 на користування цією земельною ділянкою, оскільки законом чітко визначено, що право постійного користування земельними ділянками до 15 березня 1991 року засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а з 01 січня 2002 року - державними актами.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження її права користування земельною ділянкою площею 0.127 га для ведення особистого селянського господарства, у зв'язку з чим суд не міг прийти до переконання про порушення її права на безоплатну приватизацію цієї земельної ділянки внаслідок видачі оспорюваного розпорядження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено її права на земельну ділянку, яку відведено у власність ОСОБА_8 на підставі зазначеного розпорядження.

На підставі розпорядження №1017 у встановленому законом порядку ОСОБА_8 отримано державний акт на земельну ділянку, та їй присвоєно кадастровий номер.

Відповідно до ч.6 ст.16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Отже, з цих підстав вимоги позивача про визнання протиправним та скасування розпорядження №1017, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №284267 від 21 листопада 2011 року, скасування кадастрового номеру НОМЕР_1, який присвоєний земельній ділянці площею 0,1200 га, що розташована на території Петриківської сільської ради не могли бути задоволеними.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо не залучення до справи в якості відповідача ОСОБА_9, оскільки вказане твердження спростовується даними журналу судового засідання від 30 січня 2017 року, 12 год. 18 хв. 43 сек. (а.с.251).

Згідно з вимогами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст.ст.57, 58 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Будь-яких порушень прав ОСОБА_4 не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для їх скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 травня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно: