Рішення № 67886210, 20.07.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/13289/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/789/526/17 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія - 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2017 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С.,

при секретарі - Коваль О.І.

з участю сторін - представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 березня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на частину автомобіля та встановлення порядку користування автомобілем та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу в частині покупця удаваним та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

в листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, у якому після уточнення позовних вимог, просила визнати недійсним договір купівлі-продажу №6141/16/2209 від 26.02.2016 року транспортного засобу марки TOYOTA COROLLA 1.33L реєстраційний номер НОМЕР_1, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, визнати право власності на 1/2 частину вищевказаного автомобіля та встановити порядок його користування, посилаючись на те, що автомобіль марки TOYOTA COROLLA 1.33L був придбаний за час шлюбу її із ОСОБА_3 за їх спільні кошти, а тому є їх спільною власністю. Проте, чоловік відчужив вказаний автомобіль батькові без її згоди та відома, а тому договір купівлі продажу є незаконним. Враховуючи те, що спірний автомобіль є неподільною річчю, просить встановити порядок користування ним - по 6 місяців за кожним із подружжя.

В січні 2017 року ОСОБА_6 звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача ОСОБА_5 про визнання удаваним договору купівлі-продажу про придбання в ТОВ «Кристал Моторс» автомобіля TOYOTA COROLLA 1.33L від 01 липня 2015 року в частині покупця, визнати її покупцем та власником вказаного автомобіля. Позов мотивовано тим, що вона є реальним покупцем та користувачем вказаного автомобіля, оскільки він куплений за її з чоловіком кошти, за згодою чоловіка, та за їх дорученням, сина ОСОБА_3 в договорі купівлі продажу зазначено власником, оскільки на той час в неї не було часу займатися оформленням документів, а також оформлялися візи для поїздки за кордон, у зв'язку з чим у неї був відсутній паспорт громадянина України. Її син та невістка за час шлюбу мали мізерні доходи, перебували на їх утриманні, а тому не могли за незначний проміжок спільного проживання купити автомобіль такого класу. Домовлялася з менеджерами автосалону про істотні умови договору купівлі-продажу даного автомобіля саме вона, оплачувала спірний автомобіль, позичивши частково кошти в сестри, також вона і користується цим автомобілем.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 29 березня 2017 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано договір купівлі продажу №6141/16/2209 від 22.06.2016 року транспортного засобу марки TOYOTA COROLLA 1.33L реєстраційний номер НОМЕР_1 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 недійсним.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля НОМЕР_2 сірого кольору, номер двигуна НОМЕР_3, кузов № НОМЕР_4, 2015 року випуску.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу удаваним в частині його оформлення, як покупцем ОСОБА_3 визнання ОСОБА_6 дійсним покупцем та власником автомобіля - відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 1205 (одну тисячу двісті п'ять) гривень 25 коп. сплаченого судового збору.

Стягнуто із ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 1205 (одну тисячу двісті п'ять) гривень 25 коп. сплаченого судового збору.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 04 квітня 2017 року виправлено описку в рішенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 березня 2017 року, зазначивши у тексті резолютивної частини рішення дату укладення договору купівлі- продажу № 6141/16/2209 транспортного засобу марки TOYOTA COROLLA 1.33L реєстраційний номер НОМЕР_1 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 26.02.2016 року замість 22.06.2016 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її зустрічний позов, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене без будь-яких допустимих доказів, без повного і всебічного з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, а також із порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування скарги апелянт зазначила, що сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя. Судом безпідставно відкинуто покази свідків працівників автосалону, які ствердили, що спірний автомобіль вибирала саме ОСОБА_6, домовлялася про ціну і про інші істотні умови договору саме вона та і оплачувала власними коштами також вона. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували про наявність коштів у ОСОБА_1 на придбання спірного автомобіля, чи спільних сумісних коштів, оскільки ОСОБА_1 жодного дня не працювала, а ОСОБА_3 був аспірантом і отримав лише незначну стипендію і це був єдиний дохід сім'ї, в зв'язку з чим їх сім'я потребувала постійної матеріальної допомоги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 березня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на частину автомобіля та встановлення порядку користування автомобілем скасувати, у задоволенні даного позову відмовити за недоведеністю.

В обґрунтування вимог апелянт зазначає, що суд визнаючи недійсним договір купівлі-продажу автомобіля, укладений між ним та ОСОБА_5, зроблений лише на припущеннях ОСОБА_1, які не були підтверджені жодними доказами і не містяться у матеріалах справи. Також, не має доказів обставин, які суд вважав встановленими, щодо податкових декларацій про доходи від підприємницької діяльності позивача за час такої діяльності, які начебто існували до шлюбу; доказів реально отриманої подружжям весільних коштів, в якості подарунка; доказів того, що громадянин, який є дядьком позивача, котрий начебто проживає у м. Лондоні дарував їй кошти на навчання та отримання їх ОСОБА_1, а також, що під час навчання у ДВНЗ, дозволило їй заробити 12 тисяч доларів. Відсутні будь які докази того, що автомобіль був спільною сумісною власністю подружжя, оскільки вказаний автомобіль придбаний його матір'ю, за її кошти і для її потреб.

У судовому засіданні ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 апеляційні скарги підтримали, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційні скарги не визнала, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_6 частковому задоволенню, виходячи з таких мотивів.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та відмовляючи у зустрічному позові ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя сторона на стороні позивача - ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не було надано доказів того, що кошти на придбання спірного автомобіля були особистим майном ОСОБА_3, а тому суд вважає, що автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, який без згоди позивача був відчужений відповідачем батькові. Крім цього, суд вважав, що ОСОБА_6 не довела факту укладення правочину, що, на її думку є удаваним, що воля учасників даного правочину була спрямована на укладення інших правовідносин, ніж ті, що ними передбачені в договорі.

Колегія з даними висновками суду погодитися не може, оскільки вони не відповідають обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також порушено норми матеріального права, тому відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду слід скасувати і ухвалити нове рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норму статті 60 СК України застосовано правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до обєктів права спільної сумісної власності подружжя.

Дана позиція узгоджується з правовим висновком ВСУ висловленим у справі № 6-399цс17 від 15 квітня 2017 року, який відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обовязковим для застосування.

З матеріалів справи вбачається, що 14 жовтня 2014 року за № 1458 ОСОБА_3 та Герасимюк (дошлюбне прізвище Гошовська) ОСОБА_7 зареєстрували шлюб в міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції (а.с. 53). З грудня 2015 року подружжя Герасимюк проживають окремо, шлюбні відносини припинені.

01 липня 2015 року між ТОВ «Кристал Моторс» та ОСОБА_3 було укладено договір № КМ-1023 купівлі-продажу автомобіля марки TOYOTA COROLLA 1.33L, 2015 року випуску за ціною 373 573 (триста сімдесят три тисячі п'ятсот сімдесят три) гривні (а.с. 99-101).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка працівник автосалону ТОВ Кристал Моторс, менеджер з продажу - ОСОБА_8 пояснив, що саме ОСОБА_6 разом з чоловіком обирала автомобіль, зокрема модель, колір, комплектацію, з'ясовувала технічні характеристики і погоджувала ціну автомобіля.

Крім цього, допитаний в судовому засіданні в якості свідка працівник автосалону ТОВ Кристал Моторс, касир ОСОБА_9 підтвердила, що в касі розраховувалася за спірний автомобіль власними коштами саме ОСОБА_6

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 підтвердила те, що 28 червня 2015 року нею були позичені кошти ОСОБА_6 в сумі 80000 грн. для придбання автомобіля.

Даний факт підтверджується і письмовою розпискою, складеною ОСОБА_6 28 червня 2015 року, згідно якої ОСОБА_6 взяла у борг грошові кошти в ОСОБА_10 у сумі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень для придбання автомобіля, які зобов'язалась повернути не пізніше 01 липня 2017 року (а.с. 91).

Факт придбання спірного автомобіля за кошти, отримані від матері ОСОБА_3 - ОСОБА_6 в судовому засіданні визнала і сама позивач ОСОБА_1

Також, як вбачається з довідок про доходи ОСОБА_5 - батька ОСОБА_3, який працює у ДВНЗ Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського міністерства охорони здоров'я на посаді завідувача кафедри (Кафедра №16 Анатомія людини) отримав дохід з січня 2013 року по липень 2015 року у сумі 374 824 (триста сімдесят чотири тисячі вісімсот двадцять чотири) гривні 92 копійки (147 337, 75 грн. + 152 814,38 + 74 672,79) (а.с. 87-89) та ОСОБА_6 - матері ОСОБА_3, яка працює у Тернопільській обласній комунальній клінічній психоневрологічній лікарні на посаді завідувача відділення вищої категорії отримала дохід з січня 2013 року по грудень 2015 року у сумі 157 638 (сто п'ятдесят сім тисяч шістсот тридцять вісім) гривень 44 копійки (53 946,70 грн. + 51 176,89 грн. + 52 514,85 грн.) (а.с. 93-95), а також дохід у вигляді пенсії за віком при повному стажу за січень 2013 року по грудень 2015 року у сумі 62 414 (шістдесят дві тисячі чотириста чотирнадцять) гривень 31 копійку (19 840,47 грн. + 20 630,88 грн. + 21 942,96 грн.) (а.с. 96-98).

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що дійсним покупцем автомобіля TOYOTA COROLLA 1.33L була ОСОБА_6, яка виконала обов'язки покупця і скористалася правами покупця, а саме домовилася про істотні умови договору купівлі-продажу автомобіля, зокрема, про його ціну, з продавцем, сплатила за власні кошти його покупну ціну, обирала модель автомобіля, колір, комплектацію, з'ясовувала технічні характеристики, і придбала даний автомобіль для власного користування, оскільки за станом здоров'я самостійно пересуватися не могла.

Відповідач ОСОБА_3 лише формально був вписаний в даний договір, оскільки на той момент паспорт ОСОБА_6 знаходився у візовому центрі для оформлення поїздки за кордон на лікування.

Відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. У такій ситуації йдеться про два правочини: один удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин.

Удаваним може бути не весь правочин, а лише в частині когось з його учасників. Зокрема, встановивши, що обов'язки покупця за договором купівлі-продажу виконав позивач, і він же скористався правами покупця (саме він домовлявся про істотні умови договору купівлі-продажу стосовно ціни, моделі, технічних характеристик, комплектації, сплатив за власні кошти покупну ціну, придбав товар для себе), а відповідач вдає з себе покупця, будучи лише формально вписаним таким в договір, суд визнає договір купівлі-продажу в частині покупця удаваним і визнає покупцем за договором позивача у справі.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України у справі за позовом Бобринецького міжгосподарського сортонасінницького підприємства до Н. про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині покупця удаваним і визнання права власності на автомобіль (Бюлетень законодавства і юридичної практики України.-1995.№ 2 с.40-42).

Отже, колегія суддів вважає, що зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу в частині покупця удаваним та визнання права власності слід задовольнити частково. Визнати договір купівлі-продажу № КМ-1023, який укладений 01 липня 2015 року між ТОВ «Кристал Моторс» (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) про придбання транспортного засобу марки TOYOTA COROLLA 1.33L, 2015 року випуску в частині покупця удаваним. Визнати ОСОБА_6 дійсним покупцем автомобіля TOYOTA COROLLA 1.33L, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 в договору купівлі-продажу № КМ-1023, що укладений 01 липня 2015 року між ТОВ «Кристал Моторс» (продавець) та ОСОБА_3.

Відносно визнання права власності на даний автомобіль слід відмовити, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 26 лютого 2016 року ОСОБА_3 продав спірний автомобіль ОСОБА_5 і даний договір сторонами угоди не оспорюється.

Не заслуговують на увагу доводи позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, що спірний автомобіль був придбаний за спільні кошти подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з огляду на таке.

Як видно з повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що 30 жовтня 2014 року внесено запис № 21030060004059637 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.132). Відповідно до довідок ДВНЗ «Запорізький національний університет» від 02.02.2015 року, диплома магістра з відзнакою серії АР№47770640, ОСОБА_1 із 01.09.2013 року по 31.01.2015 року навчалася у вказаному навчальному закладі на економічному факультеті та здобула кваліфікацію магістра з фінансово-економічної безпеки на контрактній основі (а.с. 119-121).

Відповідач ОСОБА_3 також навчається і згідно довідки про доходи ОСОБА_3, який навчається у ДВНЗ Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського міністерства охорони здоров'я, форма навчання аспірант денної державної форми навчання отримав дохід у вигляді стипендії за грудень 2014 року по грудень 2015 року у сумі 55 087 (п'ятдесят п'ять тисяч вісімдесят сім) гривень 47 копійок (а.с. 84-85).

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази того, що у подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 була можливість придбати автомобіль TOYOTA COROLLA 1.33L, 2015 року випуску за ціною 373 573 (триста сімдесят три тисячі п'ятсот сімдесят три) гривні.

Суду не було надано жодного доказу відносно розміру подарованих коштів на весілля, про які стверджувала позивач ОСОБА_1,і що вони були вкладені в покупку автомобіля.

Щодо заяви ОСОБА_11 від 15 березня 2017 року, який у квітні 2014 року дав (подарував) своїй племінниці Гошовській (на теперішній час Герасимюк) Т.В. 10 000 (десять тисяч) фунтів стерлінгів, для того, щоб вона мала змогу продовжити навчання за кордоном і отримати другу вищу освіту (а.с. 126), колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки як видно з самої заяви, що кошти були призначені для продовження навчання ОСОБА_1 і дійсно як вищезазначалося, що ОСОБА_1 у вказаний період навчалася на контрактній формі, і доказів того, що згадані кошти вкладалися в покупку автомобіля не знайшли підтвердження.

Враховуючи те, що судом не було здобуто доказів того, що спірний автомобіль був придбаний за рахунок спільної участі подружжя коштами, яких у них не було або працею в набутті майна, колегія суддів вважає, що в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на частину автомобіля та встановлення порядку користування автомобілем слід відмовити, оскільки сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до обєктів права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 сплачений ним судовий збір 2651,55 грн.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 березня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на частину автомобіля та встановлення порядку користування автомобілем відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа на стороні позивача ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу в частині покупця удаваним та визнання права власності задовольнити частково. Визнати договір купівлі-продажу № КМ-1023, який укладений 01 липня 2015 року між ТОВ «Кристал Моторс» (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) про придбання транспортного засобу марки TOYOTA COROLLA 1.33L, 2015 року випуску в частині покупця удаваним. Визнати ОСОБА_6 дійсним покупцем автомобіля TOYOTA COROLLA 1.33L, 2015 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 в договору купівлі-продажу № КМ-1023, що укладений 01 липня 2015 року між ТОВ «Кристал Моторс» (продавець) та ОСОБА_3.

В решті вимог зустрічного позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 сплачений ним судовий збір 2651,55 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_12