Постанова № 67883920, 18.07.2017, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/2103/17

2а/337/169/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2017 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді - Мурашової Н.А.

при секретарі – Чалій Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Запоріжжя справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Правобережного об’єднаного Управління Пенсійного Фонду України м.Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

19.06.2017р. позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що наприкінці 2015р. він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням відповідача №42 від 04.12.2015р. йому відмовлено в призначенні пенсії. Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.06.2016р. було частково задоволено його позов про визнання вказаного рішення протиправним. 17.08.2016р. він вдруге звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії і йому знову було відмовлено. Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22.12.2016р. його позов про визнання відповідних дій УПФУ протиправними було задоволено і зобов’язано призначити пенсію за віком з 17.08.2016р. Вказане рішення набуло законної сили 22.12.2016р. В березні 2017р. відповідач на підставі судового рішення призначив йому пенсію за віком в розмірі 1982,94грн. Після отримання першої виплати він звернувся до УПФУ з приводу розміру пенсії і йому було надано відповідний розрахунок, з якого він дізнався, що при розрахунку пенсії не було враховано його заробітну плату за 1992р. згідно з довідкою від 10.07.1996р. Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки неврахування заробітної плати за цей період є незаконним.

Просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови включити до заробітної плати, з якої йому розраховано пенсію за віком на пільгових умовах, сум заробітної плати за 1992р. та зобов’язати відповідача вчинити такі дії.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в позовній заяві, просять позов задовольнити. Додатково суду пояснили, що після звернення позивача за роз’ясненням з приводу розміру пенсії спеціалістами Управління було надано усне роз’яснення, що заробітна плата за 1992р. не врахована при визначенні розміру пенсії, оскільки за його трудовою книжкою він був звільнений 20.07.1992р., потім прийнятий на роботу 06.01.1993р., а в довідці від 10.07.1996р. вказана заробітна плата за весь 1992р. Однак, 20.07.1992р. він був звільнений у зв’язку з ліквідацією підприємства на підставі п.1 ст.33 КЗпП РСФСР. Звільнення на підставі такої норми відбувалось з наданням пільг, передбачених ст.40-3 КЗпП РСФСР, зокрема, з виплатою за попереднім місцем роботи середньомісячного заробітку на період працевлаштування, але не більше ніж 6 місяців з дня звільнення. Отже, в довідці від 10.07.1996р. за період після звільнення вказаний середньомісячний заробіток. З доводами представника відповідача про те, що заробітна плата за 1992р. не врахована, оскільки з довідки неможливо вирахувати надбавку за районний коефіцієнт роботи в районах Крайньої Півночі, відомості про його розмір відсутні, також не згодні. Вважають, що заробітна плата повинна братись до уваги в повному розмірі, в т.ч. з урахуванням районного коефіцієнту, на суму якого також за діючим на той час законодавством, нараховувались страхові внески.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав повністю, подав письмові заперечення та додатково суду пояснив, що дійсно позивачу була нарахована пенсія, для розрахунку пенсії була взята до уваги довідка про заробітну плату за 60 місяців роботи, однак при розрахунку не було взято до уваги заробітну плату за 1992р., оскільки суми записані з урахуванням районного коефіцієнту 2. Але обчислення пенсії із заробітку з урахуванням процентних надбавок , поправочних коефіцієнтів проводилось до 01.01.1992р. Законом СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян СРСР» з 01.01.1992р. було передбачено, що у разі виїзду особи за межі районів Крайньої Півночі обчислення заробітної плати, із якої призначаються пенсії, проводяться із виключенням цих сум. Довідка про заробітну плату не містить відомостей про конкретний розмір надбавок, тому їх неможливо було виключити. Просить в позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає повному задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.06.2016р. було частково задоволено позов ОСОБА_1 до УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя про визнання дій протиправним та зобов’язано зарахувати в загальний стаж роботи періоди його роботи в районах Крайньої Півночі з 23.12.1977р. по 24.04.1978р., з 31.07.1980р. по 16.10.1981р., з 04.11.1981р. по 26.04.1982р., з 25.06.1982р. по 26.08.1982р. та період строкової військової служби в лавах ОСОБА_2 в районах Крайньої Півночі з 07.05.1978р. по 12.05.1980р. із розрахунку один рік роботи та служби за один рік та шість місяців стажу роботи. Також зобов’язати УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя провести додаткову перевірку дотримання умов для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, здійснити розрахунок стажу роботи і повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 26.11.2015р.

Постановою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 22.12.2016р. було задоволено позов ОСОБА_1 до УПФУ в Хортицькому районі м.Запоріжжя про визнання дій протиправним та зобов’язано призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 17.08.2016р.

В березні 2017р. на підставі зазначеного судового рішення позивачу призначена пенсія за віком в розмірі 1982,94грн.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публiчно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відсутність хоча б однієї з наведених вище ознак, є підставою для задоволення адміністративного позову.

При вирішенні цієї справи суд керується принципом верховенства права (ст. 8 КАС України) відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин пенсійного забезпечення здійснюється в Україні на підставі Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються форми та види пенсійного забезпечення. Умови і порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлюються Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-IV), який набрав чинності з 01.01.2004р., та іншими законами України.

Згідно з ст.5 Закону №1058-IV він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Так, виключно цим Законом визначаються види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат тощо.

Згідно з ст.27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп ? Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25цього Закону.

За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Згідно з ст.40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.41 Закону №1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Відповідно до ст.64,65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 05.11.1991 №1788-XII (далі – Закон №1788-XII), який було введено в дію з 01.01.1992р., пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату

(виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до ст.66 Закону №1788-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у заробіток для обчислення пенсій включаються всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески, крім виплат одноразового характеру, не обумовлених діючою системою оплати праці (компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога та інші), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав – учасників СНД в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. пенсійне забезпечення громадян держав – учасниць СНД і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Для визначення права на пенсію зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої із цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до введення в дію цієї Угоди. Обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди, які зараховуються до трудового стажу.

При цьому, відповідно до ст.78 Закону України «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» від 15.05.1990 № 1480-I особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, зверх посадового окладу (ставки) за основною посадою враховуються виплати за районним коефіцієнтом і надбавки за роботу в цих районах і місцевостях.

Відповідно до пп. «д» п.15 Інструкції про порядок утримання страхових внесків і використання коштів державного соціального страхування, затвердженої постановою Президії ВЦРПС від 29.02.1960р., яка діяла в спірний період роботи позивача, в загальну суму заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, включаються проценти, надбавки за роботу у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до них.

З’ясувавши повно, всебічно та об’єктивно обставини справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, проаналізувавши вищевикладені норми діючого законодавства, суд вважає, що відповідач неправомірно не врахував при визначенні позивачу розміру пенсії за віком його заробітну плату за 1992р.

Так, суд виходить з того, що чинне пенсійне законодавство України надає право особі на визначення розміру пенсії, виходячи із заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000р. (ст.40 Закону №1058-IV).

При цьому, заробітна плата за період роботи до набрання чинності Законом №1058-IV визначається на умовах і в порядку, передбаченому законодавством, що діяло раніше.

Так, ст.66 Закону №1788-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у заробіток для обчислення пенсій включаються всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески.

Як встановлено судом, згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав – учасників СНД в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., Тимчасовою Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993р. громадянам, які працювали в районах Крайньої Півночі, гарантується право на пільгове зарахування відповідного стажу роботи при призначенні пенсії

Згідно з пенсійним законодавством СРСР особам, які працювали у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, зверх посадового окладу (ставки) за основною посадою при обчисленні пенсії враховуються виплати за районним коефіцієнтом і надбавки за роботу в цих районах і місцевостях.

Судом встановлено і на даний час не оспорюється сторонами, що позивач з 20.02.1986р. по 20.07.1992р. працював помічником бурильника, помічником машиніста, помічником кухаря Заполярної ГРЕ ПГО «Якутськгеологія», тобто в районах Крайньої Півночі. Цей стаж роботи зарахований йому в страховий стаж при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно з довідкою АГК «Заполярное» від 10.07.1996р. заробітна плата ОСОБА_1 за період з 01.01.1988р. по 31.12.1992р. (60 календарних місяців роботи підряд що 30.06.2000р.), яка повинна враховуватись при призначенні пенсії, склала 348 089,00 руб. Заробітна плата зазначена з урахуванням районного коефіцієнту 2.

При обчисленні розміру пенсії позивачу відповідачем була узята до уваги саме зазначена довідка і пенсія обчислена, виходячи із заробітної плати з урахуванням районного коефіцієнту 2 лише за період з 01.01.1988р. по 31.12.1991р. Заробітна плата за 1992р. при обчисленні пенсії не врахована.

Однак суд вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки пенсія позивачу повинна обчислюватись із заробітної плати, яка визначалась в порядку та умовах раніше діючого законодавства, яке, в свою чергу, передбачало нарахування страхових внесків на заробітну плату з урахуванням надбавки районного коефіцієнту за роботу в районах Крайньої Півночі. Розмір заробітної плати підтверджений належним чином – довідкою підприємства, законність якої відповідач не оспорює.

Доводи представника відповідача про те, що заробітна плата позивача за весь 1992р. не може бути врахована при обчисленні розміру його пенсії, оскільки визначена з урахуванням районного коефіцієнту 2, і суми цієї надбавки в довідці від 10.07.1996р. не відокремлені, суд вважає в даному випадку безпідставними.

Посилання представника відповідача на те, що з 01.01.1992р. Законом СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян СРСР» передбачалось обчислення заробітної плати для призначення пенсії за виключенням районних коефіцієнтів у випадку виїзду особи за межі районів Крайньої Півночі, суд також вважає безпідставними.

Як вже вказувалось, з 01.01.1992р. набрав чинності Закон України «Про пенсійне забезпечення», на підставі якого і повинно здійснюватись обчислення заробітної плати для визначення розміру пенсії позивачу.

Крім того, жодних доказів тому, що позивач протягом 1992р. виїхав за межі районів Крайньої Півночі матеріали справи не містять.

Також суд враховує, що згідно із ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Між тим, відповідачем не надано доказів правомірності вчинення оскаржуваних дій.

Таким чином, суд вважає, що відповідач при незарахуванні в заробітну плату, з якої позивачу обчислено пенсію за віком, діяв не відповідно до Закону, не в спосіб, передбачений ним, у зв’язку з чим такі його дії є протиправними і відповідач зобов’язаний поновити порушені права позивача шляхом проведення перерахунку розміру призначеної пенсії, включивши в заробітну плату, з якої обчислено розмір пенсії, суми заробітної плати за період з 01.01.1992р. по 31.12.1992р.

На підставі вищевикладеного, позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вказаного, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 640,00грн.

Керуючись ст.8,19,46 Конституції України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», ст..2,8,9,11,14,159-162 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Правобережного об’єднаного УПФУ м.Запоріжжя щодо відмови у включенні до заробітної плати, з якої обчислено розмір пенсії за віком ОСОБА_1, сум заробітної плати за період з 01.01.1992р. по 31.12.1992р.

Зобов’язати Правобережне об’єднане УПФУ м.Запоріжжя провести ОСОБА_1 перерахунок розміру пенсії за віком, включивши в заробітну плату, з якої обчислено розмір пенсії, суми заробітної плати за період з 01.01.1992р. по 31.12.1992р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору 640,00грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо вона не скасована, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Н.А.Мурашова

18.07.2017