Ухвала суду № 67880446, 24.07.2017, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа 235/4178/16-к

Номер провадження 1-кп/235/107/17

У Х В А Л А

20 липня 2017 року м. Покровськ

Колегія суддів Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Карабан І.І.

суддів Клікунової А.С.,Корнєєвої І.В.

при секретарі Димитрієвій О.А.

за участю прокурора Регана Ю.А.

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши в відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Красноармійського міськрайонного суду Донецької області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

Відповідно довимог ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Ухвалою суду від 26 травня 2017 року обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань №6» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 липня 2017 року.

Прокурор Реган Ю.А. в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу оскільки у звязку з проведенням АТО обвинувачені можуть виїхати на непідконтрольну територію, ухилитися від суду, отже ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зникли, а інший запобіжний захід обраний не може бути.

Колегія суддів, заслухавши учасників судового провадження, а саме:

захисника ОСОБА_3, який заперечував проти продовження строку запобіжного заходу, оскільки відсутні будь-які ризики, що дають підстави для продовження запобіжного заходу, зазначивши, обвинувачений ОСОБА_1 не зможе виїхати на непідконтрольну територію, оскільки там оголошений у розшук, оскільки залишився вірний присязі України, крім того про його вірність державі вказували і свідки, що служили разом з ним, також відсутні докази вчинення ним злочину. Що стосується обвинуваченого ОСОБА_2, то останній має постійне місце проживання на території, що контролюється владою України, має міцні соціальні звязки, оскільки одружений, має неповнолітніх дітей, раніше не судимий;

обвинуваченого ОСОБА_1, який заперечував проти продовження запобіжного заходу, посилаючись на відсутність ризиків, та свою невинуватість у вчиненні злочину;

обвинуваченого ОСОБА_2, який також заперечував проти продовження тримання його під вартою, посилаючись на відсутність намірів ухилятися від суду, зокрема шляхом виїзду на неконтрольовану територію, вказав, що в нього є дружина, неповнолітні діти, яким потрібна його допомога;

приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною пятою статті 176 цього Кодексу.

При вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу, суд повинен врахувати обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або зявилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також прокурор повинен довести, що зазначені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

При обранні запобіжного заходу відносно обвинувачених, а також в подальшому при його продовженні, підставами для тримання обвинуваченого під вартою зазначалося наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, можливість переховуватись від суду.

На наявність зазначеного ризику, при обґрунтування необхідності продовження тримання обвинувачених під вартою, було зазначено прокурором і в судовому засіданні 20 липня 2017 року. При цьому, обґрунтовуючи наявність зазначеного ризику прокурор вказав на ту обставину, що проводяться АТО і обвинувачені можуть виїхати на територію, що неконтролюється владою України.

На думку суду, прокурором не наведено достатніх обставин, що доводять наявність зазначеного ризику і відповідно виправдовують тримання обвинувачених під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строків тримання під ватою, як у впродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для подальшого втручання у право особи на свободу (рішення Єлоєв проти України, Фельдман проти України). Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свобод і прокурор повинен навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою.

Обвинувачені під вартою утримаються з 31 січня 2016 року. Протягом зазначеного часу було закінчено досудове розслідування, зібрані необхідні докази, що на думку сторони обвинувачення доводять провину обвинувачених у вчинення кримінальних правопорушень, що їм інкриміновано.

Зазначені докази надані суду і досліджені в судовому засідані майже в повному обсязі на час розгляду клопотання про продовження тримання обвинувачених від вартою.

Також в судовому засіданні допитані свідки, окрім декількох свідків, явка яких не забезпечена прокурором в порядку ст.23 ч.3 КПК України.

Прокурором жодних інших підстав, окрім тих, що були наведені в попередніх клопотаннях про продовження строку тримання обвинувачених під вартою, зазначено не було.

Натомість, на думку колегії судів, зазначений ризик зі спливом часу та закінченням досудового розслідування, проведенням судового розгляду, зник.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 приймав участь в АТО, зокрема в м.Авдіївка, щодо відсутності в нього намірів виїхати на територію, що неконтролюється владою в судовому засіданні вказали свідки ОСОБА_4В, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, що проходили службу в правоохоронних органах разом з обвинуваченим. Також відповідно до загальнодоступної інформації в мережі Інтернет ОСОБА_1 включений до списків працівників правоохоронних органів, що на думку невідомих осіб, що складали зазначені переліки, є зрадником так званої ДНР, з зазначенням його адреси проживання. Зазначені обставини також в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_1, батько обвинуваченого, який вказав, що наглядає за будинком сина, який розташований в м.Донецьку, і сусіди вкрай негативно ставляться до його сина, який не залишився в м.Донецьку, а виїхав на території, що контролюється владою Україну та продовжив службу в правоохоронних органах.

Обвинувачений ОСОБА_2 має постійне місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на території, що контролюється Українською владою, де проживає разом з сімєю дружиною та дітьми, один із яких неповнолітній, позитивно характеризується на місцем мешкання, раніше не судимий.

Отже, та обставина, що на думку прокурора свідчить про наявність ризику, а саме переховування обвинувачених на території, яка не контролюється Українською владою, є припущенням, і не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.

Таким чином, в судовому засіданні недоведені обставини наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що є умовою для продовження запобіжного заходу, а тому клопотання прокурора не підлягає задоволенню, але суд вважає за можливе зобов`язати обвинувачених прибувати за кожною вимогою до суду, що узгоджується з вимогами ч.3 ст.194 КПК України, яка передбачає, що суд має право зобовязати обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

Позиція сторони захисту, що досліджені докази спростовують причетність обвинуваченого до злочину, суд не може врахувати на цій стадії судового розгляду, оскільки оцінку доказам, а також доведеність провини обвинувачених суд вирішує в нарадчій кімнаті при ухвалені вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.331,372, 376 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.

Зобов`язати ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.

Зобов`язати ОСОБА_2 прибувати за кожною вимогою до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області.

Звільнити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з-під варти негайно в залі суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

Судді