Ухвала суду № 67876126, 25.07.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/336/17

Провадження № 22-ц/779/1229/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Флоряк Д.В. Д. В.

Суддя-доповідач Проскурніцький

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.

за участю секретаря: Шемрай Н.Б.

сторін: представника відповідачки ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Надвірнянського районного суду від 22 травня 2017 року,-

в с т а н о в и л а :

06.02.2017 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 16.10.2006 року між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" і ОСОБА_1 було укладено договір № 1516pv17-06, на підставі якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 30 000 доларів США з відсотковою ставкою 15,00 % річних в обмін на зобов'язання по поверненню кредиту, сплаті процентів, а також можливих комісій, з кінцевим терміном повернення до 16.10.2021 року. 01.09.2008 року між банком та позичальником укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору, відповідно до якої процентна ставка за користування кредитом, починаючи з 01.09.2008 року, встановлена в розмірі 16% річних. Однак позичальник ОСОБА_1 умови договору належним чином не виконує, кредитні кошти банку вчасно не сплачує, в зв'язку з чим станом на 28.12.2016 року виникла заборгованість в загальній сумі 1 026 473,49 грн.

Просили задовольнити позов, стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість в розмірі 1 026 473,49 грн. та судові витрати.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 22.05.2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 538 736,17 грн. заборгованості по Кредитному договору № 1516pv17-06 від 16.10.2006 року та судові витрати по справі. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Вважає, що визначення судом розміру пені не відповідає приписам матеріального права та висновкам Верховного суду України.

Зазначає, що кредитний договір відповідає встановленим законодавством вимогам, умови цього договору не суперечать положенням нормативно-правових актів та визнані відповідачем, а відтак має виконуватись сторонами належним чином.

Вказав, що відповідно до п. 6.1 Кредитного договору, за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення. Вважає, що співвідношення розміру пені в сумі 512 737,32 грн. до розміру заборгованості відповідача по капіталу та відсотках в сумі 1 026 473,49 грн. є розумним та справедливим, та відповідає приписам законодавства. Для зменшення пені необхідна наявність суттєвих обставин, що мають істотне значення. У якості таких обставин ОСОБА_1 вказує, що заборгованість по кредитному договору виникла у зв'язку з важким матеріальним становищем, яке склалось в сім'ї, проте жодних підтверджень не надає суду.

Суд, постановляючи оскаржуване рішення, керувався лише припущеннями відповідача, що є невірним при вирішенні спору по суті.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені та відсотків в повному обсязі є правомірною та відповідає обставинам справи.

Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість по кредитному договору від 16.10.2006 року в сумі 1 026 473 грн. 49 коп. та 15 397 грн. 10 коп. судових витрат.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, представника відповідачки, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 16.10.2006 року між Банком "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1516pv17-06, на підставі якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 30 000 доларів США з відсотковою ставкою 15,00 % річних в обмін на зобов'язання по поверненню кредиту, сплаті процентів, а також можливих комісій. 01.09.2008 року між банком та позичальником укладено Додаткову угоду №1 до кредитного договору, відповідно до якої процентна ставка за користування кредитом починаючи з 01.09.2008 року встановлена в розмірі 16% річних.

Банк умови договору виконав, що не оспорюється відповідачем.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з умовами кредитного договору, погашення кредиту та сплата процентів здійснюється позичальником в порядку та строки відповідно до розмірів, визначених в кредитному договорі.

Незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, ОСОБА_1 належно їх не виконувала, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 28.12.2016 року, згідно якого заборгованість по кредиту становить загалом 1 026 473,49 грн., в тому числі:

- загальна сума заборгованості по основному боргу кредиту - 15 661, 23 доларів США, що по курсу НБУ становить 417 382, 27 грн.,

- сума строкової заборгованості по відсоткам - 194,90 доларів США, що по курсу НБУ становить 5194, 22 грн.,

- сума простроченої заборгованості по відсоткам - 3 420, 54 доларів США, що по курсу НБУ становить 91 159, 68 грн.,

- пеня за несвоєчасне погашення платежів - 512 737, 32 грн.

Відповідно до наведених розрахунків вбачається, що відповідачем порушено терміни сплати кредиту та процентів по кредитному договору. Останнє погашення по тілу кредиту здійснено відповідачем в січні 2015 року, а по нарахованим відсоткам - у вересні 2016 року (а.с.9-11).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З врахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення заборгованості по тілу кредиту по нарахованих відсотках є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

ОСОБА_1 заявлено клопотання про зменшення суми заборгованості в частині штрафних санкцій, врахувавши їх матеріальний стан (а.с.53-54).

Зменшуючи розмір пені суд виходив з того, що заявлена позивачем сума пені значно

перевищує розмір завданих позивачу збитків внаслідок неповернення кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, так як він відповідає вимогам закону та встановленим судом обставинам.

Так, відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф, пеня - це є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто ця сума є неустойкою.

Згідно зі ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому закон дозволяє сторонами домовитись про зміну розміру неустойки у бік її зменшення або збільшення, крім випадків, передбачених законом.

Частина 3 цієї ж статті надає суду право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 27 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 року, положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише до відсотків, які нараховуються як неустойка та не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, які мають іншу правову природу.

Скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 551 ЦК України, суд першої інстанції правильно зменшив розмір неустойки до суми 25 000 гривень.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не мав права зменшувати розмір штрафних санкцій до вказаної суми не ґрунтуються на вимогах Закону, оскільки ст. 551 ЦК України не містить обмежень щодо суми, до якої може зменшуватись пеня.

Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року № 5, положення ч.3 ст. ст. 551 ЦК України про

зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка.

Із акту обстеження матеріально-побутових умов, виданого Ліснотарновицькою сільською радою Надвірнянського району Івано-Франківської області, вбачається, що ОСОБА_1 проживає у складних матеріальних умовах, а саме - на її утриманні троє дітей, які навчаються; онкохвора мати та батько - ветеран війни, вона отримує невелику заробітну плату і даних коштів їй не вистачає на сплату кредиту (а.с., а.с. 75,76).

Колегія суддів вважає, що за таких обставин зменшення розміру пені до 25 000 гривень відповідає вимогам ст.3 ЦК України, - загальним засадам справедливості та розумності. Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.

Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з

додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" відхилити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 22 травня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з

розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: І.В. Бойчук

Л.В. Ясеновенко