Ухвала суду № 67876088, 19.07.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/1148/14-к

Провадження № 11-кп/779/310/2017

Категорія ч.2 ст.368 КК України

Головуючий у 1 інстанції Керніцький І. І.

ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Васильєва О.П.

суддів Дячука В.М., Повзла В.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук І.Я.,

прокурора Мельника В.М.,

виправданого ОСОБА_2,

та його захисника ОСОБА_3,

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №42013090000000133 за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_6 на вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 травня 2017 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, українця, громадянина України, що має вищу освіту, в минулому не судимого,

визнано невинуватим у предявленому обвинуваченні за ч.2 ст.368 КК України, -

в с т а н о в и л а :

Обвинувальним актом у кримінальному провадженні №42013090000000133 ОСОБА_2 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, за таких обставин.

Наказом голови ДПА України №708-о від 21.05.2010 ОСОБА_2 призначено на посаду начальника відділу внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області Управління внутрішньої безпеки ДПА України. Відповідно до затвердженого положення про ВВБ при ДПА в Івано-Франківській області, начальник відділу несе персональну відповідальність, передбачену чинним законодавством за організацію якісного та ефективного виконання завдань і функцій, передбачених цим положенням, в тому числі ініціювання перевірок з питань дотримання податкового законодавства субєктами господарювання щодо яких є відомості про сприяння їхній діяльності працівниками податкової служби та здійснення контролю за їх проведенням. Таким чином, ОСОБА_2 постійно здійснював функції представника влади, та згідно з положеннями Примітки 1 до статті 364 Кримінального кодексу України був службовою особою. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ОСОБА_2 був працівником правоохоронного органу. Свої службові повноваження ОСОБА_2 використовував у злочинних цілях за наступних обставин. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2010 порушено провадження у справі про банкрутство Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства. У звязку з цим, в період з 04.08.2010 по 31.08.2010 Долинською оДПІ проводилась виїзна позапланова перевірка підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Приблизно в цей же час старший оперуповноважений ВВБ при ДПА в Івано-Франківській області УВБ ДПА України ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_2 про наявність у нього оперативної інформації про умисне доведення керівництвом Долинського ВУВКГ підприємства до банкрутства та особисте сприяння в цьому окремих працівників Долинської оДПІ. ОСОБА_2, переслідуючи корисливі мотиви, діючи умисно та всупереч інтересів служби, з метою отримання незаконної наживи та створення умов за яких можливе ініціювання проведення додаткових перевірок податкового законодавства, володіючи достовірною інформацією про родинні стосунки директора Долинського ВУВКГ ОСОБА_8 та заступника начальника Долинської оДПІ ОСОБА_9, 11.08.2010 дав вказівку своєму підлеглому працівнику - старшому оперуповноваженому ВВБ при ДПА в Івано-Франківській області ОСОБА_7 взяти участь в проведенні вказаної перевірки, контролювати хід її проведення, виявляти порушення фінансово-господарської діяльності підприємства та фіксувати можливі порушення працівників Долинської оДПІ під час перевірки. Виконуючи вказівку свого керівника, ОСОБА_7, не перебуваючи в злочинній змові з ОСОБА_2, протягом 11-13 серпня 2010 року був присутній при проведенні позапланової перевірки фінансово-господарської дільності Долинського ВУВКГ, знайомився з бухгалтерськими документами, то що особисто доповідав ОСОБА_2 20 серпня 2010 року ОСОБА_2, реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на отримання хабара, з метою створення тиску на керівництво Долинського ВУВКГ та схиляння їх до дачі йому хабара, дав вказівку ОСОБА_7 підготувати листа голові ДПА в Івано-Франківській області про ніби-то виявлені сумнівні операції з субєктами господарювання та доведення до банкрутства Долинського ВУВКГ. Того ж дня, на виконання вказівки ОСОБА_2, ОСОБА_7 підготував лист №1053/27-007, який, у звязку з відсутністю на робочому місці ОСОБА_2, підписав його заступник - ОСОБА_10 30 серпня 2010 року вказаний лист згідно резолюцій керівництва Управління податкової міліції ДПА в Івано-Франківській області було передано для виконання старшому оперуповноваженому Долинського відділення податкової міліції Калуської ДПІ ОСОБА_11 8 вересня 2010 року директор Долинського ВУВКГ ОСОБА_8 з метою вияснення обставин можливих наслідків проведення перевірки фінансово-господарської діяльності очолюваного ним підприємства та здійснення тиску на нього та підлеглих працівників зі сторони працівників ВВБ при ДІІА в Івано-Франківській області в м.Долина, зустрівся з ОСОБА_2, з яким перебував у дружніх стосунках протягом останніх 5 років та спитав останнього про причини перебування ОСОБА_7 при проведенні перевірки на Долинському ВУВКГ. ОСОБА_2, повідомив ОСОБА_8, що він особисто, як начальник відділу ВБ при ДПА в Івано-Франківській області, контролює хід проведення працівниками Долинської оДПІ перевірки фінансово-господарської діяльності Долинського ВУВКГ, що йому відомо про порушення податкового законодавства на підприємстві, однак, він може не ініціювати проведення додаткової перевірки і погодитись за грошову вигоду з актом, що буде складений працівниками Долинської оДПІ. 14 вересня 2010 року ОСОБА_8, зустрівся з ОСОБА_2 у його службовому кабінеті, де ОСОБА_2Ф запевнив ОСОБА_8, що за передачу йому 1000 доларів США не буде ініціювати проведення додаткових перевірок фінансово-господарської діяльності Долинського ВУВКГ і погодиться зі складеним працівниками Долинської оДПІ актом, не дивлячись на нібито відомі йому порушення податкового законодавства, при цьому ОСОБА_2 сказав, що гроші в сумі 1000 доларів СІІІА необхідно передати через його сестру ОСОБА_12, яка працювала бухгалтером на Долинському ВУВКГ. ОСОБА_8, не бажаючи настання негативних наслідків для себе особисто та очолюваного ним підприємства погодився дати хабар ОСОБА_2, через його сестру ОСОБА_12Ф одним із заступників Долинського ВУВКГ. В свою чергу ОСОБА_2, повідомив ОСОБА_8, що вже дав вказівку виконувачу обовязків начальника Управління податкової міліції ДПА в Івано-Франківській області ОСОБА_13 не проводити додаткових перевірок Долинського ВУВКГ. Про необхідність передачі хабара ОСОБА_2 та у який спосіб, ОСОБА_8 повідомив головного бухгалтера підприємства ОСОБА_14 та начальника виробничо-технічного відділу ОСОБА_5, які погодились спільно зібрати гроші в сумі 8000 гривень та прийняли рішення звернутись в УСБУ в Івано-Франківській області з метою викрити хабарника. 20.09.2010,. близько 13 год. 30 хв., ОСОБА_5 біля приміщення Долинського ВУВКГ, що по вул. Б.Хмельницького,57 в м. Долина, зустрівся з рідною сестрою ОСОБА_2 - ОСОБА_12, яка сіла до нього в автомобіль марки «Пежо Експерт». У салоні автомобіля ОСОБА_5Й сказав, що приніс гроші для ОСОБА_2 в сумі 8000 гри. Одразу ж після цього, ОСОБА_12, не перебуваючи в злочинній змові з ОСОБА_2, та не будучи обізнаною про призначення вказаних грошових коштів, зателефонувала до свого брата ОСОБА_2, якому сказала, що гроші їй принесли в національній валюті. Отримавши згоду ОСОБА_2 на отримання хабара, ОСОБА_12 сказала, щоб ОСОБА_5 перерахував їх і переконавшись, що сума хабара складала 8000 грн., наказала загорнути їх в аркуш паперу, після чого взяла гроші в сумі 8000 грн. та вийшла з автомобіля ОСОБА_5 Одразу після цього, дії ОСОБА_12 були припинені співробітниками УСБУ в Івано-Франківській області та вилучено предмет хабара. Таким чином, ОСОБА_2 з мотивів користі, діючи всупереч інтересам служби, з метою незаконної наживи, одержав та прийняв від ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_14 хабар в розмірі 8000 грн. за виконання дій в інтересах потерпілих з використанням наданої йому влади та службового становища.

Таким чином, стороною обвинувачення ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 368 КК України (в редакції закону про кримінальну відповідальність 2001 року) одержанні хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище, за виконання в інтересах того, хто дає хабар, дій з використанням наданої йому влади та службового становища.

Вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 травня 2017 року ОСОБА_2 у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 368 КК України визнано невинним та виправдано за відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення.

Залишено без розгляду цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.

Вирішено питання про речові докази в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор вважає вирок Долинського районного суду від 03.05.2017 року незаконним з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України, та призначити йому покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в органах виконавчої влади на 3 роки з конфіскацією майна. Згідно з ч.5 ст.72 КК України зарахувати строк призначеного покарання строк попереднього увязнення з 21.09.2010 по 23.11.2012.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що всупереч вимогам ст.374 КПК України, суд першої інстанції не навів підстав для виправдування обвинуваченого, не зазначив як мотивів, з яких відкинув докази обвинувачення, так і не дав їм оцінки, не спростував і залишив поза увагою низку доказів сторони обвинувачення. Крім того, судом не вирішено питання щодо запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Вважає, що не відповідає фактичним обставинам провадження твердження суду першої інстанції про те, що під час судового розгляду вказаного кримінального провадження по суті не здобуто даних, які б вказували на те, що працівники Долинської оДПІ якимось чином сприяли діяльності Долинського ВУВКГ, та ОСОБА_2 не мав права ініціювати проведення додаткової перевірки дотримання податкового законодавства на вказаному підприємстві.

Вказує, що суд першої інстанції при кваліфікації вчиненого діяння ОСОБА_2 не врахував Постанову Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про хабарництва» №5 від 26.04.2002 та правовий висновок Верховного суду України від 13.11.2014 - щодо застосування ст. 368 КК України, відповідно до яких представник влади, яким є і начальник ВВБ при ДПА в Івано-Франківській області УВП ДПА України ОСОБА_2, не вправі одержувати будь-якої винагороди у зв'язку із здійсненням своїх службових повноважень. Вказане законодавче положення передбачає, що кримінальна відповідальність за порушення цієї заборони настає у тому разі, коли особа, яка дає неправомірну вигоду службовій особі, усвідомлює, що дає її саме такій особі й у зв'язку з її можливостями, можливостями її посади, а особа, яка одержує неправомірну вигоду (хабар), розуміє (не може не розуміти) значущість займаної нею посади, її статусність та можливості. Ураховується також вагомість цієї посади у сприйнятті хабародавцем, мета, яку він переслідує, та його переконаність в тому, що ця мета буде досягнута завдяки можливостям посади, яку обіймає хабароодержувач. Крім даного, Верховний суд України у постанові від 07 листопада 2013 року у справі щодо ОСОБА_15 роз'яснив, що відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи не виконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або таких, які вона не уповноважена була вчиняти, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_8 усвідомлював, що ОСОБА_2 як начальник ВВБ при ДПА в Івано-Франківській області УВП ДПА України має і в майбутньому буде мати безпосереднє відношення до працівників ДПІ в Івано- Франківській області, в тому числі і до працівників Долинської оДПІ, які на той час проводили перевірку на Долинському ВУВКГ, де він ОСОБА_8 є керівником. Так, ОСОБА_2 з метою створення умов необхідності проведення додаткових перевірок на Долинському ВУВКГ дав вказівку своєму підлеглому працівнику ОСОБА_7 взяти участь у проведенні виїзної позапланової перевірки вказаного підприємства, при цьому, як вказують в своїх показах ОСОБА_7, працівники Долинської оДПІ ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 він - ОСОБА_7 був допущений до проведенні вказаної перевірки, під час якої він спонукав працівників Долинської оДПІ до з'ясування різних питань. Окрім даного, з метою створення умов нібито необхідності проведення додаткових перевірок на Долинському ВУВКГ, ОСОБА_7 було виготовлено лист №1053/27-007 від 20.08.2010 «Щодо проведення перевірок» на ім'я голови ДПА в Івано-Франківській області, який підписаний заступником начальника ВВБ при ДПА в Івано-Франківській області ОСОБА_10, про який, як вказують в своїх показах ОСОБА_10 та ОСОБА_7 було відомо ОСОБА_2 З даного листа випливає, що він виготовлений після втручання працівниками очолюваного ОСОБА_2 відділу ВБ при ДПА в Івано-Франківській області в проведення перевірки Долинського ВУВКГ, і яким підтверджується намір ОСОБА_2 створити умови нібито необхідності проведення додаткових перевірок на Долинському ВУВКГ та яким підтверджується ініціювання ним проведення перевірок щодо нібито виявлених порушень податкового законодавства у фінансово-господарській діяльності Долинського ВУВКГ.

При цьому вказує, що судом при ухваленні вироку не досліджено та не взято до уваги показання свідка - заступника начальника ВВБ при ДПА в Івано-Франківській області ОСОБА_10, який вказував, що ОСОБА_7 приймав участь у проведенні перевірки Долинського ВУВКГ з відома ОСОБА_2 та лист №1053/27-007 від 20.08.2010 «Щодо проведення перевірок» на ім'я голови ДПА в Івано-Франківській області він підписав тільки з відома ОСОБА_2

В запереченні на апеляційну скаргу прокурора виправданий ОСОБА_2 зазначає, що під час розгляду кримінального провадження, судом були дослідженні всі докази надані стороною обвинувачення і надана їм належна юридична оцінка, а тому суд дійшов вірних висновків про недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України. Тому просить відхилити апеляційну скаргу прокурора, дослідити письмові докази, аудіозаписи судових засідань Долинського районного суду.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор підтримав доводи та вимоги поданої ним апеляційної скарги, просив її задовольнити;

- обвинувачений та його захисник вважають апеляційну скаргу прокурора не обґрунтованою, просили залишити її без задоволення, а вирок суду без змін;

- потерпілі підтримували апеляційну скаргу прокурора.

Заслухавши доповідь судді, думку учасників процесу з приводу поданої апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, вирок суду необхідно скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції за наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.374 КПУ України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою повинно бути зазначено формулювання обвинувачення, яке предявлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення;мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд;

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. .

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (Справа "Салов проти України").

Необхідно звернути увагу на те, що метою судочинства є не лише формальне вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку відповідно до вимог ст.368 КПК України, а досягнення правосуддя, в звязку з чим суд зобовязаний дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі прийнятого ним рішення й забезпечують його правосудність.

Відсутність належної мотивації висновків суду призводить до того, що сторона позбавляється можливості обґрунтувати свою позицію під час оскарження вироку суду, а суд вищої інстанції - переглянути його.

Зокрема, зі змісту мотивувальної частини вироку суду вбачається, що суд першої інстанції прийшов до висновку, що в ході судового розгляду кримінального провадження не здобуто доказів того, що в діях обвинуваченого має місце склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 КПК України, тобто фактично прийшов до висновку про недоведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину.

Однак, в резолютивній частині вироку суд першої інстанції, допускаючи протиріччя в своїх висновках, безпідставно вказав на те, що виправдовує ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 КК України.

Суд першої інстанції, обмежившись простим перерахуванням доказів, досліджених в судовому засіданні, не проаналізував їх зміст, не вказав які саме фактичні дані вони підтверджують або спростовують, як співвідносяться між собою та чому не достатні для прийняття відповідного процесуального рішення про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд першої інстанції, допускаючи протиріччя, прийшовши до висновку про недоведеність в діях обвинуваченого ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, посилаючись на показання потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_14, які прямо вказували на обвинуваченого, як на особу, що вчинила злочин; на протокол прийняття усних заяв потерпілих про злочин від 20.09.2010 року зі зверненням в УСБУ в Івано-Франківській області з повідомленням про те, що начальник відділу внутрішньої безпеки при ДПА в Івано-Франківській області ОСОБА_2 вимагає хабар у сумі 1000 доларів США за подальше непроведення перевірок правильності відображення порушень, виявлених під час перевірки фінансово-господарської діяльності Долинського ВУВКГ; протокол огляду та вручення грошових коштів від 20.09.2010 р. , відповідно до якого оглянуто та описано 16 купюр номіналом 500 гривень, які були помічені препаратом люмінесцентного свічення, і які були вручені ОСОБА_5 для передачі в якості хабара ОСОБА_2 через його сестру ОСОБА_12; протокол огляду місця події від 20.09.2010 року з план-схемою та фототаблицею до нього, де описано виявлення та вилучення на території приміщення Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства, що по вул. Б. Хмельницького, 59, в м. Долина Івано-Франківської області у ОСОБА_12 коштів в сумі 8000 гривень.

Суд першої інстанції також вказав, що під час судового розгляду були досліджені відеокасети з записом огляду місця події від 20.09.2010року, на території приміщення Долинського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства в м. Долина Івано-Франківської області, в ОСОБА_12 було вилучено кошти в сумі 8000 гривень. Висновок судово-криміналістичної експертизи № 1153 від 29.09.2010 року на грошових купюрах, вилучених 20.09.2010року під час огляду місця події у ОСОБА_12 виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини з яскравою жовто-зеленою люмінесценцією і вказана речовина має спільну родову належність із речовиною «Промінь-1».

Суд першої інстанції також вказав, що відповідно до висновку судово-криміналістичної експертизи № 1154 від 29.09.2010 року на ватному тампоні із змивами лівої та правої рук ОСОБА_12, вилучених 20.09.2010 року під час огляду місця події, виявлено спеціальні хімічні речовини з яскравою жовто-зеленою люмінесценцією і вказана речовина має спільну родову належність із речовиною «Промінь-1», а відповідно до висновку судово-криміналістичної експертизи № 09/07-389 від 29.09.2010 року 16 купюр номіналом 500 гривень, вилучені 20.09.2010 року під час огляду місця події у ОСОБА_12, відповідають купюрам, які знаходяться в офіційному обігу.

Таким чином , суд першої інстанції дослідивши сукупність доказів на які посилається сторона обвинувачення в обґрунтування своїх доводів про доведеність обвинувачення ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, прийшов до невмотивованого висновку про недоведеність складу злочину.

Відсутність належної мотивації висновків суду першої інстанції не дозволяє перевірити їх правильність під час апеляційного розгляду, оскільки суд першої інстанції не вказав які саме фактичні дані обвинувачення, висунутого ОСОБА_12 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не встановив обставини, які мають істотне значення для правильного розгляду кримінального провадження та не оцінив кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги вищевказані істотні порушення кримінального процесуального закону та неповноту судового розгляду, яка полягає у тому, що залишилися недослідженими обставини, зясування яких необхідно для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення по даному кримінальному провадженню, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а вирок суду необхідно скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Задовольняючи частково апеляційну скаргу та призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції, відповідно до положень ч.2 ст.415 КПК України, не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність чи недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому доводи апеляційної скарги підлягають ретельній перевірці при новому розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,409,411,412,418,419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 травня 2017 року відносно ОСОБА_2 скасувати, призначити новий розгляд кримінального провадження в Долинському районному суді Івано-Франківської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О.П. Васильєв

Судді: В.М. Дячук

ОСОБА_19