Рішення № 67874886, 19.07.2017, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/2223/17

Провадження № 2/0182/2305/2017

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.07.2017 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Тихомирова І.В.

при секретарі – Малишко Д.О.

за участю: представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що ФОП ОСОБА_3 (далі – позивач) у лютому 2014 року шкільним установам, що підпорядковуються Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради були надані послуги шкільних їдалень для школярів 1-4 класів на загальну суму 74 035,00 грн.

Сторонами були підписані акти приймання – передачі вказаних послуг, однак проплата за отримані послуги відповідачем проведена не була.

У 2015 році ФОП ОСОБА_3 припинила свою підприємницьку діяльність.

20.01.2017 року рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області (по справі №182/2701/16-ц) було задоволено позовні вимоги позивача про стягнення з Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради заборгованість в розмірі 74035,00 грн. та судових витрат у сумі 740,35 грн. на користь ОСОБА_3

У квітні 2017 року ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі №182/2701/16-ц, апеляційну скаргу Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради - відхилено. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2017 року залишено без змін.

Заборгованість, яка виникла у лютому 2014 року, була сплачена Відділом освіти і науки Нікопольської міської ради тільки 26.04.2017 року. Економічна ситуація в Україні протягом 2014 -2017 років була вкрай складною. У зв’язку з чим відбулося суттєве падіння курсу гривні, як результат - стрімке падіння ВВП і прискорення темпів інфляції. Тому, реальний дохід, який позивач повинна була отримати у лютому 2014 року значно відрізняється від тієї суми, яка була отримана у квітні 2017 року.

23.04.2014 року ОСОБА_3 звернулася до Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради з вимогою про виконання зобов’язання з оплати послуг шкільних їдалень з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх начальних закладів м. Нікополя, однак Відповідач не виконав своїх зобов’язань. Тому вважає, що інфляційні втрати та 3% річних повинні розраховуватися з 01.05.2014 року.

Згідно наданого розрахунку, розмір інфляційних втрат за період з 01.05.2014 року по 26.04.2017 року з урахуванням зміни обсягів грошового зобов’язання, складає 71376,91 грн., а розмір 3% річних за той же період прострочення складає 6644,89 грн.

Для захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, позивач, через свого представника звернулася до суду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, пояснивши, що відповідач є бюджетною установою та обслуговується виключно УДКСУ у м. Нікополі Дніпропетровської області. Підставою для виникнення юридичних та фінансових (грошових) зобов’язань, для відділу освіти і науки є - реєстрація укладеного договору, тобто юридичних та фінансових зобов’язань в органі казначейства.

На надання – отримання сторонами послуг шкільних їдалень з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх начальних закладів м. Нікополя жодного договору, зареєстрованого органами казначейської служби у січні - лютому 2014 року не було. Правовою підставою виникнення грошового зобов'язання відповідача є рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.01.2017р., яке набуло чинності 04.04.2017 р.

Після пред’явлення відповідного виконавчого документа сума в розмірі 74 035, 00 грн. була невідкладно сплачена відповідачем ОСОБА_3, тому вважає, що період прострочення грошового зобов’язання взагалі відсутній. У задоволенні позовних вимог просила відмовити.(а.с.35-38)

В наданих поясненнях на заперечення проти позову представник позивача пояснив наступне.

У постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі №11/446 викладена позиція про те, що відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання. Тому, посилання відповідача на те, що вони бюджетна організація та напряму залежать від бюджетних асигнувань – недоречні.

Твердження представника відповідача, що правовою підставою виникнення грошового зобов’язання у розмірі 74 035, 00 грн. є саме рішення по справі № 182/2701/16-ц від 20.01.2017р., не відповідає ні обставинам, встановленим при розгляді цієї справи, ні чинному законодавству. Адже самим рішенням було встановлено, що підставою виникнення грошового зобов’язання є саме надання ФОП ОСОБА_3 послуг їдалень (послуг шкільних їдалень з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх навчальних закладів, які підпорядковані Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради) у лютому 2014 року, а судове рішення було необхідне для того щоб відповідач виконав зобов’язання зі своєї сторони. (а.с.52-55)

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1, п.8 ч.2 ст. 16 ЦК України , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

В силу ч.ч. 1 - 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно положень ст. ст. 16, 611, 625 ЦК України та ст. ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Судом встановлено наступне.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.01.2017 року цивільній по справі (№182/2701/16-ц) за позовом ОСОБА_3 до Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради про стягнення заборгованості, позовні вимоги позивача були задоволені. Стягнуто з Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради на користь ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 74035,00 грн. та судові витрати у сумі 740,35 грн. (а.с.10-14)

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.04.2017 року винесеною по справі №182/2701/16-ц, апеляційну скаргу Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради - відхилено. Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 січня 2017 року залишено без змін. (а.с.15-20)

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тобто, наявність заборгованості Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради перед ОСОБА_3 за лютий 2014 року у розмір 74 035,00 грн. не потребує доказування, так як встановлена у рішенні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.01.2017 року по справі №182/2701/16-ц.

23.04.2014 року ОСОБА_3 звернулася до Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради з вимогою про виконання зобов’язання з оплати послуг шкільних їдалень з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх начальних закладів м. Нікополя, однак відповідач не виконав своїх зобов’язань.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підприємницька діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з 10.09.2014 року припинена.(а.с.28-30)

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши норми ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Грошові зобов’язання охоплюють усі сфери суспільного життя і виникають насамперед у сфері приватноправових (цивільно-правових) відносин.

Особливістю застосування ст.625 ЦК України є можливість зобов`язати боржника у разі невиконання ним свого грошового зобов`язання (за договором кредиту, іпотеки, позики тощо) сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Річні проценти, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов’язання і, на відміну від пені, не є санкцією за порушення грошового зобов’язання, а є способом захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції і в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові. Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних є наслідком невиконання грошового зобов’язання.

Суд вважає, що між сторонами виникло грошове зобов’язання у зв’язку із несплатою за отримані послуги шкільних їдалень з організації харчування школярів 1-4 класів середніх загальноосвітніх начальних закладів м. Нікополя, а невиконання такого зобов’язання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

Згідно із п.18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 №5 роз’яснюється, що, за змістом ст.552, ч.2 ст.625 ЦК, інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов’язання, вираженого в національній валюті, та 3% річних від простроченої суми полягають у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов’язання.

Згідно виписки ПАТ КБ «ПриватБанк» №5D2B-KDPN-BJB0-P8O1 від 04.05.2017 року, заборгованість у сумі 74 035,00 грн. була сплачена Відділом освіти і науки Нікопольської міської ради на картковий рахунок ОСОБА_3 26.04.2017 року.(а.с.21)

Враховуючи той факт, що позивач зверталась до відповідача з вимогою про виконання своїх зобов’язань в квітні 2014 року, інфляційні втрати повинні розраховуватися з 01.05.2014 року і до моменту фактичного їх виконання - 26.04.2017 року. Вказаний період прострочення складає 1092 дні.

Відповідно до роз'яснення, що викладені в листі ВСУ від 03.04.1997 року №62-97р. - розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення суми заборгованості (на момент її виникнення) на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Для визначення індексу інфляції в цілому за певний період індекси інфляції перемножуються. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Отже, на підставі вищевикладеного, розрахунок інфляційних втрат та 3% річних повинен бути наступним.

Сума боргу: 74 035,00 грн.

Дата початку нарахування: 01.05.2014 року.

Дата закінчення розрахунку: 26.04.2017 року.

Розрахунок інфляційних збитків.

Розраховується за формулою:

[Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період

[Збитки від інфляції] = [Сума боргу] ? [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]

Індекс інфляції - 196,41%

Збитки від інфляції = 74035,00*196,41/100-74035,00

Збитки від інфляції = 71376,91 грн.

Відсоткова ставка: 3% річних.

Розраховується за формулою:

[Відсотки] = [Сума боргу] ? [Процентна ставка] / 100 / 365 днів ? [Кількість днів]

Процентна ставка – 3;

Кількість днів прострочення – 1092.

Сума санкції = 74035,00*3/100/365*1092

Сума санкції = 6644,89

Відповідно до п.5.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»: Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої у спорі про застосування наслідків порушення грошового зобов’язання (справа № 6-113 цс 14, постанова від 01.10.2014 року), будь-яке зобов’язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов’язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України, Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

З урахуванням наведеного, внаслідок порушення відповідачем умов грошового зобов’язання, у Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради наявний обов’язок компенсувати позивачу інфляційні втрати та 3% річних за період прострочення грошового зобов’язання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 16, 22, 509,510, 524, 526, 610,611,625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 216-220, 224-226, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 61, 355, 360-7 Цивільного процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 №5, Постановою Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», листом Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 року, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) інфляційні втрати у сумі 71 376 (сімдесят одна тисяча триста сімдесят шість) грн. 91 коп.

Стягнути з Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради на користь ОСОБА_3 3% річних у сумі 6 644 (шість тисяч шістсот сорок чотири) грн. 89 коп.

А всього до стягнення 78 021(сімдесят вісім тисяч двадцять одна) грн. 80 коп.

Стягнути з Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 781 (сімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг) протягом десяти днів з дня його проголошення через Нікопольський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.