Вирок № 67869981, 20.07.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/13151/14-к

н/п 1-кп/640/26/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2017

Київський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого судді Нев'ядомського Д.В.

при секретарі Коломойцеві М.М.,

за участі прокурора Калюжко А.А. ,

захисника Костіва Т.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова кримінальне провадження № 42013220100000328 від 07 листопада 2013 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Харкова, громадянина України, освіта - вища, раніше не судимого, одруженого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, займав посаду заступника командира з кадрового забезпечення роти №2 полку ПС ХМУ ГУМВСУ в Харківській області та мав спеціальне звання капітана міліції,

у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.4 ст. 368 КК України, суд -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 в період з 26.07.2013 по 12.12.2013 перебував на посаді заступника командира з кадрового забезпечення роти № 2 полку ПС ХМУ ГУМВС України в Харківській області, мав спеціальне звання капітана міліції, відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» був працівником правоохоронного органу.

ОСОБА_2 відповідно до Статуту ППСМ України, затвердженого Наказом МВС України від 28.07.1994 року № 404, не маючи повноважень на проведення розстановки нарядів патрулювання,згідно графіку виходу на службу особового складу роти, 26.10.2013 року, діючи з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3, який працював інспектором патрульної служби роти № 2 полку ПС ХМУ ГУМВС України в Харківській області прапорщика міліції ОСОБА_3,і перебував на лікарняному через травму спини, шляхом обману, повідомив останньому завідомо неправдиві відомості про те, що командиром роти № 2 полку ПС ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_4, начебто, видано розпорядження про переведення ОСОБА_3 на інші умови патрулювання у полку ППСМ, а саме: включення його до пішого наряду замість наряду, який здійснює патрулювання на автомобілі. При цьому, ОСОБА_2, діючи умисно з метою реалізації злочинного наміру на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3,повідомив йому також завідомо неправдиву інформацію, що для того, щоб уникнути зміну умов патрулювання зі складу автомобільного наряду на пішій наряд, треба через ОСОБА_2 передати ОСОБА_4 неправомірну вигоду у розмірі 8000 грн.

ОСОБА_3, не маючи через наявність травми спини можливості здійснювати патрулювання у складі пішої патрульної групи, замість патрулювання інспектором ППСМ на службовому транспорті, будучи введеним ОСОБА_2 в оману щодо наявності відповідного розпорядження командира роти № 2 полку ПС ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_4, змушений був погодитись на умови ОСОБА_2 щодо передачі ОСОБА_2 неправомірної вигоди, начебто, для ОСОБА_4 у розмірі 8000 грн.

21.11.2013 о 13 годині 16 хвилин ОСОБА_2, діючи умисно з корисних спонукань, продовжуючи реалізовувати злочинний намір, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 шляхом обману, повторно повідомив ОСОБА_3 про необхідність передачі йому неправомірної вигоди, начебто, для ОСОБА_4 у розмірі 8000 грн.

25.11.2013 близько 11 години 30 хвилин ОСОБА_2, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 шляхом обману, прибув на перехрестя по вул. Сидора Ковпака та вул. С. Челюскіна у м. Харків, де зустрівся з ОСОБА_3 у своєму автомобілі НОМЕР_1. Перебуваючи в автомобілі, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 8000 грн., начебто, для передачі ОСОБА_4, за не переведення ОСОБА_3 з патрулювання на службовому автомобілі на маршрут пішого патрулювання, а насправді, бажаючи привласнити їх і розпорядитися ними на власний розсуд, після чого злочинна діяльність ОСОБА_2 була припинена працівниками правоохоронних органів.

Органами досудового розслідування ОСОБА_2 було інкриміновано кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.368 КК України, тобто одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, поєднане з вимаганням такої неправомірної вигоди. Проте, в судовому засіданні суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, натомість винуватість ОСОБА_2 саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, тобто у заволодінні грошовими коштами шляхом обману підтверджується наступними належними та допустимими доказами, безпосередньо досліджених судом в судовому засіданні.

Так, будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що працював заступником командира з кадрового забезпечення № 2. Командир роти ОСОБА_4 сказав йому, що інспектор роти №2 ППСМ ОСОБА_3 винен грошіу сумі 8 тисяч гривень. Оскільки командир роти неодноразово позичав гроші своїм підлеглим та з ОСОБА_3 ОСОБА_2 був знайомий близько 15 років, і ОСОБА_4 знав про їхні дружні стосунки, ОСОБА_2 погодився забрати ці гроші у ОСОБА_3 для наступної передачі ОСОБА_4 Він отримав від ОСОБА_3 ці гроші у автомобілі та був затриманий працівниками УВБ. Розподіляти інспекторів у наряди для здійснення патрулювання має право тільки командир роти, який видає з цією метою відповідний наказ. У період з26.10.2013 по 25.11.2013 року ОСОБА_2 не заміняв командира роти ОСОБА_4, оскільки той не перебував на лікарняному або відпустці, здійснював сам свої повноваження, в тому числі і щодо розподілу нарядів.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що працював командиром роти № 2 полку ППС у період приблизно з травня 2012 та по жовтень 2013. Під час перебування на лікарняному або у відпустці тимчасово його обов'язки виконував його заступник з кадрового забезпечення ОСОБА_2Між ними були тільки службові стосунки. Ніяких грошей в борг ОСОБА_3 він не давав, ніяких його особистих прохань та доручень щодо отримання грошей від ОСОБА_3, ОСОБА_2 не виконував. Розпорядження про переведення ОСОБА_3 на піший наряд з автомобільного він не видавав.

Свідок ОСОБА_5 пояснив на період жовтня 2013 року працював інспектором патрульної служби,командиром був ОСОБА_4, його заступником ОСОБА_2 Приблизно у жовтні місяці, коли він перебувавна добовому чергуванні з прапорщиком ОСОБА_8 до них підійшов ОСОБА_3 та у ході розмови розповів, що зламав ключицю та перебував на лікарняному, а командир роти з нього вимагає гроші, тому що він, нібито, на думку ОСОБА_4 не знаходився на лікарняному, та не перебував на службі без поважних причин.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що на період 2013 року вже був на пенсії. До нього декілька разів приїжджав ОСОБА_3 та просив полагодити комп'ютер. При цьому неодноразово в бесіді ОСОБА_3 розповідав, що командир роти ОСОБА_4 вимагає в ОСОБА_3 гроші, тому, що ОСОБА_3, нібито, знаходиться на лікарняному неофіційно.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що ОСОБА_3 розповідав йому про те, що ОСОБА_4 вимагав з нього гроші за те, що ОСОБА_3 залишилось 3 місяці до пенсії, і його «спокійно» відпустили на пенсію і не чинили перепон.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що працював інспектором патрульної служби роти №2 полку патрульної служби. У 2013 році інспектор ОСОБА_3., перебуваючи на лікарняному розповідав йому, що з нього командир роти ОСОБА_4 вимагає гроші, за те, що, начебто, ОСОБА_3 прогулював роботу, на що ОСОБА_3 пояснював ОСОБА_4, що в нього відкритий офіційно лікарняний. ОСОБА_4 також вимагав гроші від ОСОБА_8 за те, щоб призначити його до автомобільного екіпажу. ОСОБА_8 відмовився і працював в пішій патрульній службі. Крім того, ОСОБА_8 чув, що ОСОБА_4 неодноразово позичав гроші своїм підлеглим.

Свідок ОСОБА_3 пояснив, що працював інспектором патрульної служби,йому залишалось до пенсії 3 місяці. Він отримав травму хребта і перебував на офіційному лікарняному. ОСОБА_2 пояснив йому, що для того, щоб «нормально» звільнитись на пенсію, не отримуючи надуманих та безпідставних доган, перепон на службі, а також, щоб його залишили в автомобільному патрульному екіпажі, а не перевели у піший патрульний наряд, він має сплатити ОСОБА_2 одну тисячу доларів США, а ОСОБА_2 передасть їх далі командиру ОСОБА_4, оскільки це розпорядження ОСОБА_4 Оскільки грошей в нього не було, а працювати у пішому наряді він не міг через травму хребта, він змушений був звернутись до правоохоронних органів внутрішньої безпеки з відповідною заявою і надалі спілкувався з ОСОБА_2 під контролем УВБ. ОСОБА_4 жодного разу не спілкувався з ним стосовно вимог ОСОБА_2, розмовляв зі свідком лише ОСОБА_2 Ніяких боргових зобов'язань між ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_2 чи ОСОБА_4 з іншої сторони, ніколи не було. Гроші вимагалися саме за те, щоб ОСОБА_3 міг служити без створення з боку керівництва штучних проблем по службі, зокрема, переведення з автомобільного патрулювання до пішого наряду. 25.11.2013, діючи під контролем УВБ, ОСОБА_3, знаходячись в автомобілі ОСОБА_2 «ДеуЛанос», передав останньому на його вимогу 8000 гривень.

Письмовими та речовими доказами:

-Протокол огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр від 25.11.2013 року: грошові купюри являють собою банкноти номіналом: по 500 (п'ятсот) гривень кожна, в кількості 4 (чотири) штуки, 11 (одинадцять) купюр номіналом по 200 (двісті) гривень кожна та 38 (тридцять вісім) купюри номіналом по 100 (сто) гривень кожна на загальну суму 8000 (вісім тисяч) гривень.

-Протокол огляду місця події від 25.11.2013 року, під час якого вилучено з автомобілю НОМЕР_1 : грошові кошти в сумі 2347 гривень, контрольний ватний тампон із спиртовою речовиною, ватний тампон зі змивами з правої руки ОСОБА_2, ватний тампон зі змивами з лівої руки ОСОБА_2, два мобільних телефони ОСОБА_2, грошові кошти в сумі 8000 тисяч гривень, два паспорти та дві довідки про ідентифікаційні номери, флеш-карта Teanscend 8 Gb, блокнот та документи ОСОБА_2

-Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 26.11.2013 року, під час якого оперуповноважений в ОВС УВБ в Харківській області капітан міліції ОСОБА_9 здійснив огляд, помітку та вручення у присутності двох понятих ОСОБА_3 заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр на загальну суму 8000 грн.У той же день, біля 10 год. 00 хв. старшим слідчим другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області юристом І класу ОСОБА_10, разом з особовим складом УВБ в Харківській області ДВБ МВС України здійснено виїзд за адресою: м. Харків, вул. Челюскіна . О 11 год. 28 хв. шляхом візуального спостереження було виявлено факт зустрічі ОСОБА_2 з ОСОБА_3 О 11 год. 38 хв. ОСОБА_3 подав обумовлений знак про передачу грошових коштів ОСОБА_2 В період з 11 год. 50 хв. по 12 год. 55 хв. проведено огляд місця події на прилеглій території біля будинку № 24 по вул. Челюскіна у м. Харкові за участю оперативних працівників УВБ в Харківській області ДВБ МВС України під час ведення якого був оглянутий салон автомобіля НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 та біля куліси коробки передач даного автомобіля були виявлені та вилучені грошові кошти загальною сумою 8000 (вісім тисяч) гривень, на яких під час огляду з застосуванням лампи ультрафіолетового світіння було виявлено світіння жовто-зеленого кольору. При цьому ОСОБА_2 пояснив, що вказані гроші скоріше за все в його автомобілі залишив ОСОБА_3Під час огляду проведено освітлення рук ОСОБА_2 спеціальною лампою, та на долонях та пальцях правої руки було виявлено жовто - зелене світіння, після чого проведені змиви з рук ОСОБА_2;

-Наказ від 26.07.2013 року № 279 о/с, відповідно до якого у зв'язку з організаційно-штатними змінами було призначено ОСОБА_2 на посаду заступника командира роти №2 з кадрового забезпечення;

-Функціональні обов'язки заступника командира роти КЗ 2-ї роти полку патрульної служби ХМУ ГУМВС України в Харківській області капітана міліції ОСОБА_2;

-Графік перспективи виходу особового складу взводу №1 роти №2 на листопад 2013 року, де зазначено, що ОСОБА_3, на протязі місяця перебував на лікарняному;

-Графік перспективи виходу особового складу взводу №1 роти №2 на жовтень 2013 року, де зазначено, що ОСОБА_3 на протязі місяця перебував на лікарняному;

-Розклад нарядів на 31.10.2013 року, де міститься запис:«ОСОБА_3» та його особистий підпис;

-Окрема відомість про видачу озброєння працівникам 2-ї роти ППС, яка задіяна на службу 29.10.2013 року, де міститься запис «ОСОБА_3» та його особистий підпис;

-Окрема відомість про видачу озброєння працівникам 2-ї роти ППС, яка задіяна на службу 30.10.2013 року, де міститься запис «ОСОБА_3» та його особистий підпис;

-Окрема відомість про видачу озброєння працівникам 2-ї роти ППС, яка задіяна на службу 31.10.2013 року, де міститься запис «ОСОБА_3» та його особистий підпис;

-Графіки часу роботи офіцерського складу роти №2 полку ПС ХМУ ГУМВСУ в Харківській області на жовтень та листопад 2013 року, згідно яких ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у відпустці та відрядженнях або на лікарняному не перебували;

-Висновок судової експертизи по дослідженню речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин №11820 від 25.12.2013 року, згідно якого на поверхні ватних тампонів зі змивами з лівої та правої рук ОСОБА_2, поверхні грошових коштів у сумі 8000 гривень є нашарування спеціальної хімічної речовини. Нашарування спеціальної хімічної речовини, які виявлені на поверхні ватних тампонів зі змивами з лівої та правої руки ОСОБА_2, поверхні грошових коштів у сумі 8000 гривень, мають спільну родову належність як між собою так і зі зразком спеціальної хімічної речовини, наданої на дослідження;

-Висновок «12478/12700 комплексної судової криміналістичної експертизи матеріалів і засобів відео-, звукозапису, складений 30.12.2013 року, згідно якого слова (фрази, репліки) в розмовах, позначені у текстах розмов на фрагменті № 1 відеофонограми № 1 та на фрагменті № 2 відеофонограми № 3 як «Невід.2» - належать ОСОБА_2; Слова (фрази, репліки) в розмовах, позначені у текстах розмов на фрагменті № 1 відеофонограми № 2 як «Невід.2» - ймовірно, належать ОСОБА_2; Слова (фрази, репліки) в розмовах, позначені у текстах розмов на фрагменті № 1 : відеофонограми № 1, на фрагменті № 1 відеофонограми № 2 та на фрагменті № 2 відеофонограми № 3 як «Невід.1» - належать не ОСОБА_2, а іншій особі (особам). Визначити належність будь-кому слів (фраз, реплік) дикторів, позначених у текстах розмов як «Невід.1» - «Невід.2», записаних на фрагменті № 1 відеофонограми № 3 (Додаток А ), не представляється можливим. Визначити належність слів (фраз, реплік), позначених у текстах розмов, записаних на досліджуваних фонограмах, як "Невід.?" (Додаток А), не представляється можливим у зв'язку з тим, що їх характеристики не придатні для проведення інструментального та лінгвістичного ідентифікаційного дослідження через їхню стислість. Програмно-апаратними засобами, що є в розпорядженні експерта, при дослідженні відеофонограм №№ 1-3, зафіксованих на флеш-картах №245нт, № 247нт, № 248нт, ознак монтажу, змін не встановлено;

-Протокол про наслідки проведення негласної слідчої дії аудіо-, відео контроль особи від 25 листопада 2013 року, під час якої в ході телефонної розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_2, вмовляє ОСОБА_3 «закрити питання» з ОСОБА_4

-Протокол про наслідки проведення негласної слідчої дії аудіо-, відео контроль особи від 26 листопада 2013 року, під час якої в ході телефонної розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_2, отримавши гроші від ОСОБА_3 повідомив йому, що тепер, (тобто після передачі грошових коштів) він буде працювати в автомобільному екіпажі.

-Речові докази: карти пам'яті МSDHC:№244нт; №245нт; №246нт; №247нт; №248нт, грошові кошти номіналом: по 500 (п'ятсот) гривень кожна, в кількості 4 (чотири) штуки, 11 (одинадцять) купюр номіналом по 200 (двісті) гривень кожна та 38 (тридцять вісім) купюри номіналом по 100 (сто) гривень кожна на загальну суму 8000 (вісім тисяч) гривень, вилучені в автомобілі ОСОБА_2, передані йому ОСОБА_11;

-Висновок експертизи від 18.01.2014 року № 009, згідно якої грошові знаки Національного банку України в сумі 8000 гривень номіналом 500 у кількості 8 (восьми) штук, номіналом 200 гривень у кількості 11 (одинадцять) штук, номіналом 100 гривень у кількості 38 (тридцять вісім) штук- відповідають аналогічним грошовим знакам, що знаходяться в офіційному обігу на території України.

-Лист ГУ НП у Харківській області від 10.05.2016 №3238/119-12/01-16, згідно якого у зв'язку з реорганізацією відсутня можливість надати інформацію стосовно перебування у відрядженнях і відпустках у жовтні 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2;

-Лист ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області» від 13.06.2016 №33/41-447, згідно якого у жовтні 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на лікарняному в поліклініці та лікарні не перебували.

Допитавши обвинуваченого, свідків, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Так, в обвинувальному акті вказано, що 26.10.2013 року ОСОБА_2, перебуваючи на посаді заступника командира з питань кадрового забезпечення роти № 2 полку ПС ХМУ ГУМВС України в Харківській області, маючи повноваження у відсутності командира роти проводити розстановку нарядів патрулювання згідно графіку виходу на службу особового складу роти, створив умови для отримання неправомірної вигоди для себе з використанням службового становища поєднаного з вимаганням такої неправомірної вигоди.

Проте, судом достовірно встановлено, щовідповідно до Статуту ППСМ України, затвердженого Наказом МВС України від 28.07.1994 року № 404 (надалі - Статут), заступник командира з кадрового забезпечення роти № 2 полку ПС ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_2 не мав повноважень на проведення розстановки нарядів патрулювання згідно графіку виходу на службу особового складу роти. Згідно ст. 52 Статуту, такі повноваження належать командиру роти, а в разі його відсутності заступнику командира роти. Проте, доказів того, що в період з 26.10.2013 по 25.11.2013 командир роти № 2 полку ПС ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_4 перебував на лікарняному, у відрядженні або у відпустці і не виконував свої службові обов'язки, в тому числі з розстановки нарядів патрулювання, згідно графіку виходу на службу особового складу роти, а його заступник з питань кадрового забезпечення ОСОБА_2 у вказаний період такі повноваження виконував, обвинуваченням суду не надано, натомість, згідно Листа ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Харківській області» від 13.06.2016 №33/41-447 у жовтні 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на лікарняному в поліклініці та лікарні не перебували, а згідно Листа ГУ НП у Харківській області від 10.05.2016 №3238/119-12/01-16, у зв'язку з реорганізацією відсутня можливість надати інформацію стосовно перебування у відрядженнях і відпустках у жовтні 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Крім того, згідно графіків часу роботи офіцерського складу роти №2 полку ПС ХМУ ГУМВСУ в Харківській області на жовтень та листопад 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у відпустці та відрядженнях або на лікарняному не перебували.

Відповідно до позиції, викладеної у своїх висновках Верховним судом України у справі № 5-29кс13 та відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 26 квітня 2002 року № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво»- Відповідальність за одержання хабара (неправомірної вигоди) настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Таким чином, кримінальна відповідальність за одержання неправомірної вигоди у розумінні диспозиції статті 368 КК України настає тоді, коли одержання неправомірної вигоди особою відбувається в обмін на вчинення чи не вчинення нею в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 тривалий час працював інспектором ППСМ разом із ОСОБА_2 і був обізнаний про те, що ОСОБА_2 не має повноважень на розстановку нарядів, а такі повноваження має командир ОСОБА_4 про що він повідомив суд під час допиту в судовому засіданні. Тобто, ОСОБА_2 не міг створити у ОСОБА_3 уяви, що вчинення дій щодо зміни умов патрулювання знаходяться в його компетенції.

В судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що ніяких розпоряджень про переведення ОСОБА_3 до пішого наряду не отримував, вказівок про отримання від ОСОБА_3 будь-яких коштів і з будь-якою метою також не одержував. ОСОБА_3 також підтвердив, що усі вимоги виходили від ОСОБА_2, а ОСОБА_4 жодного разу з ним з цього приводу не спілкувався.

Так чином, твердження ОСОБА_2 про те, що він отримав гроші від ОСОБА_3 на прохання ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_3, начебто, позичав цю суму в ОСОБА_4 жодним чином не підтверджені ОСОБА_2, а, навпаки, спростовуються показаннями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 З протоколів НСРД вбачається, що ОСОБА_2 наполягає на передачі йому ОСОБА_3 коштів для ОСОБА_4 саме за призначення його до автомобільного екіпажу при здійсненні патрулювання, а не для повернення позики.

До показань свідків захисту ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8, які пояснили, що, ОСОБА_4, начебто, позичав гроші іншим інспекторам ППС, суд ставиться критично, оскільки про факт надання позики ОСОБА_4 ОСОБА_3 їм нічого не відомо, їм особисто ОСОБА_4 гроші також не позичав, а про інші факти їм також відомо зі слів інших осіб, які в суді не допитувалися і клопотань про їх допит у суді сторонами не заявлялося.

Отже,кримінальна відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України настає за умови, коли службова особа, яка одержала неправомірну вигоду за виконання чи не виконання дій, які вона могла або повинна булла виконати з використанням покладених на неї обов'язків або дій, які вона не уповноважена вчиняти, але могла вжити заходів до їх вчинення іншими службовими особами завдяки своєму службовому становищу. Втім, за матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_2, відповідно до службових обов'язків не мав повноважень на розстановку нарядів для патрулювання. Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 свідомо ввів ОСОБА_3 в оману, повідомивши йому неправдиву інформацію стосовно того, що йому надійшло від командира роти ОСОБА_4 розпорядження змінити умови патрулювання для ОСОБА_3 шляхом переводу його з автомобільного екіпажу до пішого, що було неприйнятно для ОСОБА_3, який проходив лікування через травму спини. При цьому, ОСОБА_2, переслідуючи мету власного незаконного збагачення шляхом заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 шляхом обману, не мав наміру після отримання коштів, передати їх ОСОБА_4 Дані дії ОСОБА_2 утворюють склад злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство). Так, диспозиція ст. 190 КК України визначає шахрайство як заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обманом у розумінні цієї норми закону визнається, зокрема, повідомлення неправдивих відомостей з метою заволодіння чужим майном. При цьому потерпілий, будучи введеним в оману, зовні добровільно передає винному майно, вважаючи, що це є правомірним або вигідним для нього. У разі визнання особи винуватою суд відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК у мотивувальній частині вироку має сформулювати обвинувачення, визнане доведеним, при цьому зазначити місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінального правопорушення, форму вини і мотив злочину. Отже, зважаючи на приписи процесуального закону, у вироку має бути розкрито спосіб заволодіння чужим майном.

Такі вимоги судом дотримано.

Саме такої позиції, зокрема, дотримується й Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй ухвалі від 19 травня 2015 року у кримінальному провадженні №12013040000000316, в ухвалі від 20 вересня 2016 року у кримінальному провадженні №42014040000000520, в ухвалі від 29 березня 2016 року у кримінальному провадженні № 42012170000000006.

При призначенні покарання суд в сукупності оцінив обставини справи, механізм вчинення кримінального правопорушення, його тяжкість, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, характеризується позитивно, має подяки та нагороди по службі, має на утриманні неповнолітню дитину. Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає наявність на утриманні неповнолітньої дитини. Обставини, що обтяжують покарання - відсутні.

Відповідно до ст. 12 КК України - кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 статті 190 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості. Згідно ст. 49 КК України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вказаний злочин становлять 3 (три) роки. Враховуючи, що інкриміноване обвинуваченому правопорушення було скоєне в період з 26.10.2013 року по 25.11.2013 року, строки давності на час винесення вироку, сплили.

Судові витрати за проведення судово-хімічної експертизи № 11820 від 25.12.2013 в розмірі 1470 гривень, комплексної судово-криміналістичної експертизи №12478/12700 від 30.12.2013 в розмірі 7344 гривень, судової технічної експертизи документів №009 від 18.01.2014 року в розмірі 782,40 гривень стягнути з ОСОБА_2 на користь держави.

На даний час відсутні діючі запобіжні заходи.

Забезпечувальні заходи у вигляді накладення арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_2 підлягають скасуванню.

Долю речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 369-375 КПК України,

суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років обмеження волі.

У зв'язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання.

Судові витрати за проведення судово-хімічної експертизи № 11820 від 25.12.2013 в розмірі 1470 гривень, комплексної судово-криміналістичної експертизи №12478/12700 від 30.12.2013 в розмірі 7344 гривень, судової технічної експертизи документів №009 від 18.01.2014 року в розмірі 782,40 гривень стягнути з ОСОБА_2 на користь держави.

Вилучені документи та речові докази:карти пам'яті МSDHC:№244нт; №245нт; №246нт; №247нт; №248нт - зберігати в матеріалах справи; грошові кошти номіналом: по 500 (п'ятсот) гривень кожна, в кількості 4 (чотири) штуки, 11 (одинадцять) купюр номіналом по 200 (двісті) гривень кожна та 38 (тридцять вісім) купюри номіналом по 100 (сто) гривень кожна на загальну суму 8000 (вісім тисяч) гривень - звернути на користь держави, тампони з нашаруванням люмінесцентної речовини - знищити.

Скасувати забезпечувальні заходи у вигляді арешту на майно ОСОБА_2 та повернути йому 2347 гривень.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_2 на час винесення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, потерпілим, прокурором в апеляційний суд Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя Д.В. Нев'ядомський