Ухвала суду № 67866367, 17.07.2017, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/1445/15-ц

2/0187/300/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2017 р. Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Соловйова І.М., за участю секретаря судового засідання Столяренко Н.П., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідачів адвоката ОСОБА_2, розглянувши в смт. Петриківка у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 "Приватбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,-

Обставини справи:

12.10.2015 Публічне акціонерне товариство ОСОБА_3 "Приватбанк" (далі ОСОБА_3, Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 (далі Боржник, Відповідач) та до ОСОБА_7 (далі Поручитель, Відповідач), про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 24.05.2007 між Позивачем та Боржником укладено кредитний договір №DZE0G100770038 (далі Кредитний договір), згідно яким ОСОБА_3 зобов'язується надати Боржнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу банка на строк з 24.05.2007 по 23.05.2027 включно, у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 12000 доларів США на придбання - житлового будинку, а також у розмірі 3000 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених у договорі, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 1% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця в Період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу. Також в забезпечення виконання вказаного договору 24.05.2007 між Позивачем та Поручителем укладено договір поруки. Оскільки Боржник належним чином не виконує свої зобов'язання по Кредитному договору, позивач просить стягнути з Відповідачів заборгованість за договором, яка станом на 11.09.2015 становить 25475,97 доларів США, яка складається: заборгованість за кредитом 13848,51 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом 4949,85 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом 754,60 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 4698,91 доларів США, а також штрафи відповідно до договору штраф (фіксована частина) 11,50 доларів США, штраф (процентна складова) 1212,59 доларів США.

10.11.2015 судом ухвалено заочне рішення, однак на підставі заяви відповідачів, ухвалою суду від 21.06.2017 заочне рішення скасовано та призначено справу в загальному порядку.

Представник Позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник Відповідачів позов визнав частково, а саме щодо наявності зобов'язання у боржника погасити заборгованість по кредиту в розмір 10485,30 доларів США. В іншій частині позов вважає необґрунтованим, в тому числі повністю по відношенню до поручителя. Так вказав, що кредитні кошти отримані в значно меншому розмірі ніж вказано Позивачем. Умова про сплату комісії є нікчемною, а тому не може бути стягнута з Боржника. З огляду на те, що кредитні кошти отримані в меншому розмірі, нараховані проценти є завищеними.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

встановив:

24.05.2007 між Позивачем та Боржником укладено Кредитний договір, згідно яким ОСОБА_3 зобов'язується надати Боржнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу банка на строк з 24.05.2007 по 23.05.2027 включно, у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 12000 доларів США на придбання - житлового будинку, а також у розмірі 3 000 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 1% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця в Період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2. даного Договору.

Також між Банком та Боржником укладено додаткові угоди до Кредитного договору:

- від 20.08.2012, згідно яким: 1. Боржнику зменшено суму заборгованості пені у розмірі 500,95 доларів США; 2. Згідно зі ст.ст. 212, 651 ЦК України у разі порушення Позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених в Графіку погашення кредиту (додаток №1 до цієї додаткової угоди) понад 31 день, позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 500,95 доларів США; 3. Викладено в новій редакції п. 7.1 Договору; 5. Викладено в новій редакції додаток 1 до Кредитного договору (графік погашення кредиту); 7. В разі порушення Позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом та винагород визначено неустойку в розмірі 100% від розмірі неналежно сплачених відсотків та винагород;

- від 20.12.2012, згідно яким: 1. Боржнику зменшено суму заборгованості пені у розмірі 514,15 доларів США; 2. Згідно зі ст.ст. 212, 651 ЦК України у разі порушення Позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених в Графіку погашення кредиту (додаток №1 до цієї додаткової угоди) понад 31 день, позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 514,15 доларів США; 3. Викладено в новій редакції п. 7.1 Кредитного договору, а саме ОСОБА_3 зобов'язується надати Боржнику кредитні кошти на строк з 24.05.2007 по 23.05.2027 включно, у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 15363,21 доларів США на придбання нерухомості, а також у розмірі 3363,21 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за Кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 1% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця в Період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2. даного Договору. Періодом сплати вважати період з "20" по "25" число кожного місяця. 4. Викладено в новій редакції додаток 1 до Кредитного договору (графік погашення кредиту); 7. В разі порушення Позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом та винагород визначено неустойку в розмірі 100% від розмірі неналежно сплачених відсотків та винагород. Терміни позовної давності по вимогам збільшено до 50 років.

Відомостей про надання Поручителем згоди на підписання додаткових угод матеріали справи не місять.

Відповідно до ст. 526, 530, 599 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним .

Виходячи з положень статей 626, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що відповідає положенням ст. 628 ЦК України.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Статті 526, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно розрахунку заборгованості складеного Позивачем, останній зазначив, що Відповідач має заборгованість станом на 11.09.2015, яка складається: заборгованість за кредитом 13848,51 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом 4949,85 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом 754,60 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 4698,91 доларів США, а також штрафи відповідно до договору штраф (фіксована частина) 250 грн., штраф (процентна складова) 1212,59 доларів США; а загалом становить 25 464,46 доларів США та 250 грн., а загалом в еквіваленті за курсом НБУ визначеного Позивачем на рівні 21,73 грн. складає 553592,72 грн.

Частиною 1 статті 3 ЦПК України та статтею15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, а відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_3 зазначив, що відповідачі не виконують взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а тому саме з вини останніх і виникла заборгованість станом на 11.09.2015 в розмірі 25475,97 доларів США, у зв'язку з чим просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Проте з такими вимогами суд не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до тексту п. 7.1. Кредитного договору в редакції від 24.05.2007, ОСОБА_3 зобовязувався надати позичальнику кредитні кошти у розмірі 12000.00 дол. США та 3000 доларів США на сплату страхових внесків.

Боржник не заперечував щодо отримання ним 12000 доларів США. В іншій сумі отримання кредиту підтверджується заявкою на видачу готівки №01 від 25.05.2007, згідно якої Боржник отримав 3000 доларів США.

Однак Боржник вказав, що при укладенні додаткових угод грошових кредитних коштів він не отримував.

Так, згідно додаткової угоди від 20.08.2012 ОСОБА_3 зобов'язується надати Боржнику кредитні кошти у розмірі 14126,84 доларів США на придбання нерухомості, а також у розмірі 5126,84 доларів США на сплату страхових платежів. Аналогічним чином додатковою угодою до кредитного договору від 20.12.2012 зазначено про надання вже 15363,21 доларів США та 3363,21 доларів США.

Суд зауважує, що пунктом 2 розділу І Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 № 174, (далі - Інструкція), передбачено, що до касових операцій, які регламентуються цією Інструкцією, належать, зокрема, і видача готівки національної та іноземної валюти клієнтам з їх рахунків через касу банку.

До касових документів, які оформлюються згідно із цією Інструкцією, належить заява на видачу готівки (п. 1.1 глави 1 розділу IV Інструкції) та визначені зразки касових документів, на підставі яких здійснюються прийняття і видача готівки (п. 1.2 глави 1 розділу IV Інструкції). Зразки касових документів, які застосовуються під час приймання переказу готівки та виплати її суми отримувачу готівкою, визначаються відповідною платіжною системою. Форми касових документів, що формуються із застосуванням платіжних пристроїв, установлюються банком/небанківською фінансовою установою з урахуванням обов'язкових реквізитів, установлених цією Інструкцією, та технічних можливостей платіжного пристрою.

Таким чином, єдиним допустимим доказом отримання готівкової іноземної валюти Позичальником та факт виконання умов договору є касовий документ - Заява про видачу готівки.

Вказану заяву в якості доказу видачі кредитних коштів за додатковими угодами до суду надано не було. Згідно виписки по особовому рахунку Боржника перерахування таких сум також не вбачається.

Отже, суду не надано належних та допустимих доказів щодо наявності у Боржника заборгованості перед Банком саме у розмірі визначеної в позові.

Клопотань про призначення відповідних судових експертиз від сторін у справі не надходило.

Враховуючи вище наведене, у суду відсутні підстави вважати обґрунтованими доводи щодо відповідних нарахувань процентів, комісії, пені, штрафів.

При цьому суд також виходить з того, що з умов п. 7.1 кредитного договору кошти були надані в споживчих цілях, тому кредитний договір є договором споживчого кредиту, отже банк мав дотримуватися вимог Закону України "Про захист прав споживачів".

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 19.12.2012 року у справі № 6-87цс12, правочин, недійсність якого прямо встановлена законом, є нікчемним. Визнання нікчемного правочину судом недійсним законом не вимагається, тобто для сторін правочину він не спричиняє правових наслідків, крім наслідків його недійсності.

Згідно з п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 №168, банки не мають права встановлювати платежі, які має споживач сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Позивач не зміг пояснити, за які дії банку Відповідач сплачує винагороду у розмірі 0,2 %, отже умова щодо сплати позичальником винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2 % від суми наданого кредиту щомісяця в період сплати є недійсною в момент укладення договору, а тому не може бути стягнуто з Боржника зазначену комісію.

Окрім цього, 02.07.2013 представник банку за участі Боржника та свідків склали акт про виселення, добровільну передачу нерухомого майна, згідно яким житловий будинок №7 по вул. Шмідта в с. Єлизаветівка добровільно передається на збереження представнику Банку. Грошей, матеріальних цінностей, а також особистого майна у вказаному будинку немає. Боржник добровільно звільняє житловий будинок і доручає Банку передати його на реалізацію за ринковою ціною та направити виручені кошти на погашення заборгованості. Також Боржником надано розписку Банку, що він погоджується на реалізацію його нерухомості, а також взяв на себе зобов'язання не створювати перепон показу нерухомості потенційним покупцям; та підписано акт прийому-передачі ключів від будинку, який перебуває у заставі (а.с. 81).

З вказаного часу відповідачі не проживали у вказаному будинку.

Дані обставини представником Позивача не заперечувалися.

Відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У відповідності з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання , запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Відповідно до ч. 4 ст. 613 ЦК України боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Згідно ч.1 ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Враховуючи те, що за домовленістю між Банком та Боржником було передано заставне майно, а також щодо нерухомого майна було надано повноваження його продажу, реалізація нерухомості могла привести як до погашення суми заборгованості так і до зменшення цієї заборгованості. Однак Позивачем своєчасно не були вжиті всі заходи для реалізації вказаного майна.

При цьому суд не приймає до уваги роздруківку з сайту, де зазначено про розміщення оголошення на продаж будинку, так як з вказаної роздруківки не можливо зробити висновок, коли саме розміщено таке оголошення.

Інших доказів, які б свідчили про вжиття заходів з боку Позивача на реалізацію житлового будинку протягом більше двох років (до подання позову), який з 02.07.2013 взяв на себе такі зобов'язання, суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що Позивач своєю бездіяльністю не вживав заходів щодо реалізації переданого йому за домовленістю нерухомого майна, що призвело до збільшення нарахувань заборгованості за кредитним договором з 02.07.2013 по 11.09.2015 (дата визначена Банком при поданні позову), а також звертаючись до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором представник позивача не надав та не навів належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст.10,60 ЦПК України, того що саме відповідачем порушені права і інтереси банку за цих обставин, а також не довів, що Боржником отримано кредитні кошти саме в сумі зазначеної у позові та розрахунку заборгованості.

Між тим, враховуючи вимоги ст. 174 ЦПК України та визнання Позивачем вимог щодо погашення тіла кредиту в розмір 10485,30 доларів США, суд вважає за можливе задовольнити позов в цій частині, яке не оспорюється Відповідачем.

Щодо вимоги до поручителя.

Судом встановлено, що 24.05.2007 в якості забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором, укладено Договір поруки №DZE0G100770038/1 (далі Договір поруки) між Позивачем та Поручителем, за умовами якого Поручитель зобовязується перед кредитором за виконання зобовязань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У статті 559 ЦК України передбачені спеціальні підстави та умови припинення поруки.

Так, відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Аналіз змісту цієї норми дає підстави вважати, що вона не встановлює ні змісту та обсягу такого збільшення відповідальності поручителя, ні реальності чи невідворотності його настання.

Таке збільшення відповідальності може відбутися внаслідок змін забезпеченого порукою зобов'язання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо або на включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення термінів повернення кредитів.

Як встановлено, додатковими угодами до кредитного договору внесено без згоди поручителя зміни, які призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зокрема, цими додатковими угодами збільшено обсяг кредиту, процентну ставку за користування кредиту, строк позовної давності, розмір щомісячних платежів згідно графіку погашення, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Таким чином, аналіз норми ч.1 ст. 559 ЦК України свідчить про те, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Підставою застосування цієї норми достатнім є встановлення таких змін в основному зобов'язанні. Тому обставини щодо подальшого фактичного виконання зобов'язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов'язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження дії поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення розміру основного зобов'язання).

Верховний Суд України щодо цього питання сформулював правовий висновок у постановах від 21.05.2012 (№ 6-18цс11, № 6-69цс11), у яких зазначив, що за положеннями частини першої статті 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презумується, а тому в цьому випадку не обов'язково звертатися до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим, проте такі вимоги підлягають розгляду судом за наявності відповідного спору. Тобто порука має вважатися припиненою незалежно від реального настання чи ненастання збільшеного внаслідок змін кредитних договорів обсягу відповідальності поручителя.

Крім того, обов'язковою умовою припинення поруки за нормою частини першої статті 559 ЦК України має бути відсутність згоди поручителя на внесення змін до забезпеченого порукою зобов'язання, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. За своєю правовою природою надання поручителем згоди на внесення до основного зобов'язання таких змін є одностороннім правочином, який за змістом і формою має відповідати вимогам ЦК України та відображати волевиявлення особи (у даному випадку - поручителя).

Так, у постанові Верховного Суду України від 5.06.2013 (№ 6-43цс13) зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки.

Тобто випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов'язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

При цьому доводи представника Банку, що безпосередньо кредитним договором передбачається зміна процентної ставки за кредитом без згоди позичальника з огляду на вище викладене не може бути прийнято до уваги, так як доказів про надання згоди Поручителем на збільшення обсягу відповідальності суду не надано.

Таким чином, в даній справі порука припинилася, оскільки в додаткових угодах до кредитного договору, укладених без згоди поручителя, закладені умови, що всупереч положенням частини першої статті 559 ЦК України збільшують обсяг відповідальності поручителя, а отже в даній частині позову слід відмовити.

З огляду на викладене, враховуючи часткове визнання позову Боржником, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме в частині стягнення з Боржника заборгованості за кредитом в розмір 10485,30 доларів США.

Інші доводи сторін висновків суду не спростовують.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, а саме стягнути з Боржника пропорційно до задоволеної частини позову на користь Банку понесені витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 "Приватбанк" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №DZE0G100770038 від 24 травня 2007 року у розмірі 10485 (десять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) доларів США 30 центів (в еквіваленті за курсом НБУ 21,73 грн. становить 227845 (двісті двадцять сім тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 57 коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 (ІН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 "Приватбанк" (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2278 (дві тисячі двісті сімдесят вісім) грн. 45 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст судового рішення буде виготовлено та підписано 20.07.2017.

Суддя ОСОБА_8