Рішення № 6786317, 13.11.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.11.09           Справа № 9/255-09. За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науков – виробниче підприємство «Пластополімер»,м. Сімферополь До відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром», м. Суми

Про стягнення 37 794 грн. 31 коп.

за участю представників сторін:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився

Суддя Лущик М.С.

При секретарі с/з Сидорук А.І.

В судовому засіданні яке відбулося 09.11.2009 року було оголошено перерву до 13.11.2009 року на 10 год. 00 хв.

Суть спору: Позивач згідно позовної заяви просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 35467 грн. 82 коп. і штрафні санкції з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних 2326 грн. 49 коп., а всього 37794 грн. 31 коп., а також 102 грн. 00 коп. – державного мита та 315 грн. 00 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

05.10.2009 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 30500 грн. 98 коп. та штрафні санкції з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних 2326 грн. 49 коп., а всього 32826 грн. 98 коп., а також 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України суд приймає уточнення позовних вимог до розгляду.

Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи суд встановив:

Між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково – виробниче підприємство «Пластополімер» та відповідачем – Відкритим акціонерним товариством «Сумихімпром» було укладено договір купівлі – продажу № 24-2639 від 11.09.2009 року, договір купівлі – продажу № 24/354 від 10.02.2009 року та договір купівлі – продажу 3 24/2858 від 22.11.2008 року.

Згідно п. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Так, згідно умов кожного з договорів Поставщик ( Позивач) зобов’язувався передати у власність Покупця (Відповідача), а Покупець зобов’язувався прийняти та оплатити на умовах договору продукцію ціна, кількість та якість якої викладені в специфікації до кожного з договорів.

На виконання вищевказаних договорів позивачем було поставлено відповідачеві продукцію фторопласт – 4 на загальну суму 49198 грн. 61 коп.

Відповідно до пункту 3.2. договору купівлі-продажу № 24-2639 від 11.09.2008 р. Покупець здійснює оплату на поточний рахунок Постачальника у розмірі вартості партії товару, з відстрочкою платежу 5 календарних днів після надходження партії товару на склад Покупця згідно рахунка.

Як вбачається з матеріалів справи, товар був поставлений Позивачем Відповідачу 04.02.2009 р. що підтверджується довіреністю серії ЯПЕ № 203667/1815 від 04.02.2009 р. і накладної № 137-1 від 04.02.2009 р., тобто оплата повинна була бути зроблена Відповідачем з моменту надходження придбаного товару на його склад на протязі 5-ти днів, однак до цього часу оплачена тільки частина товару.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків підписаного сторонами заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 30500 грн. 00 коп.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що «Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець мас право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами».

Частиною 1 ст.573 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства в установлений законом або договором строк.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 1 ст.193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов’язковість договору для виконання сторонами.

Згідно пункту 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 610 Цивільного процесуального кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Умовами договорів обумовлено, що «У разі прострочення платежів за договором Покупець несе відповідальність згідно зі ст. 625 ЦК України».

Так відповідно до ст. 625 ЦК України «Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу і урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а так само три відсотки річних від простроченої суми».

Згідно розрахунку позивача розмір 3% річних та інфляційних нарахувань становить 2326 грн. 82 коп.

Позивач не надав доказів сплати вищевказаних сум, у зв’язку з чим, вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, а заперечення відповідача до уваги суду не приймаються.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю .

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сумихімпром» (40000, м. Суми, вул. Харківська, п/о12, код 05766356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково – виробниче підприємство «Пластополімер» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Будьоного, 32, код 25135942) 30 500 грн. 49 коп. основного боргу, 481 грн. 08 коп. – 3 %річних, 1845 грн. 41 коп. – інфляційних нарахувань, 102 грн. 00 коп. – державного мита та 236 грн. 00 коп. – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя