Ухвала суду № 67860762, 17.07.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/2941/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - Мальована-Когер В. В.Номер провадження 11-сс/788/273/17 Суддя-доповідач - Рунов В. Ю. Категорія - Подання про обрання, зміну запобіжного заходу та продовження строків тримання під вартою, про проведення обшуку

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2017 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

судді-доповідача - Рунова В. Ю.,

суддів - Матуса В. В., Філонової Ю. О.,

з участю секретаря судового засідання - Москаленко Т.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 591/2941/17 за апеляційною скаргою захисника ГУЛАКОВА А.І. на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Сум від 12 червня 2017 року, якою до підозрюваного

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Замістя Прилуцького району Чернігівської області, мешканця АДРЕСА_1

застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою,

учасників кримінального провадження:

прокурора - Бондаря О.П.

підозрюваного - ОСОБА_4

захисників - адвокатів Гулакова А.І. та Гавриленко Ю.С., -

ВСТАНОВИЛА:

В поданій апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ГУЛАКОВ А.І. просить скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки під час розгляду клопотання не було доведено його причетності до вчинення злочину, наявності ризиків та неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу. Також зазначає, що ОСОБА_4 має сім'ю, постійне місце проживання, раніше не судимий та позитивно характеризується.

12.06.2017 до Зарічного районного суду м. Сум з клопотанням, погодженим із прокурором прокуратури Сумської області, звернувся старший слідчий в ОВС управління СБУ в Сумській області Ткаченко С.В., яке обґрунтував тим, що 10.06.2017 ОСОБА_4, перебуваючи на території Котелевського району Полтавської області, за попередньою змовою з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами, використовуючи спеціально обладнану машину вчинили викрадення нафтопродуктів (вуглеводнів) з трубопроводу НГВУ «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укрнафта» напрямком ДНС Козіївка - ДНС Лутищі на відстані 1 км в південно-західному напрямку від с. Михайлеве Котелевського району Полтавської області у особливо великих розмірах шляхом облаштування несанкціонованої «врізки» в маршрут вищевказаного трубопроводу для перевезення на базу в Полтавській області м. Котельва вул. Леніна, 245, де ОСОБА_4 і ОСОБА_9 здійснювали перелив викрадених нафтопродуктів до спеціально обладнаних саморобними ємностями автомобілів та зберігали їх.

24.05.2017 до ЄРДР за № 220172 000 000 000 34 були внесені відомості про вчинення злочинів, передбачених ч.4 ст.185 і ч.5 ст.185 КК України.

10.06.2017 о 14-50 годині ОСОБА_4 був затриманий, а 11.06.2017 йому було вручено повідомлення про підозру.

Зважаючи на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12-ти років, існують ризики того, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити або спотворити докази та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин злочину, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити новий злочин, а інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти зазначеним ризикам, то слідчий просив застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Сум до ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначений розмір застави. Своє рішення слідчий суддя вмотивувала наявністю достатніх підстав вважати, що знаходячись на свободі ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин злочину, вчинити новий злочин або продовжити той, у якому підозрюється, що свідчить про неможливість запобігання наявним ризикам шляхом застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи підозрюваного ОСОБА_4 та його захисників Гулакова А.І. та Гавриленко Ю.С., які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді домашнього арешту, доводи прокурора Бондаря О.П. про залишення рішення слідчого судді без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга захисника Гулакова А.І. задоволенню не підлягає з таких підстав.

Розглянувши клопотання слідчого та застосувавши до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя, на думку колегії суддів, обґрунтовано дійшла висновку про необхідність застосування до останнього саме такого запобіжного заходу як тримання під вартою, а не будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, передбаченого у ч.1 ст.176 КПК України.

При вирішенні цього питання слідчий суддя дотрималася вимог ст.ст.176, 177, 178, 183 і 194 КПК України, з'ясувала і дослідила всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме наявність у органу досудового розслідування обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, часткове існування встановлених у ст.177 КПК України ризиків, на які вказував слідчий у своєму клопотанні, а також недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам.

Зокрема, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, за який законом передбачено кримінальне покарання у виді позбавлення волі на строк до 12-ти років, існують реальні ризики того, що перебуваючи на волі, підозрюваний може переховуватися від органів досудового слідства та суду, незаконно впливати на свідків, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин злочину, вчинити новий злочин або продовжити той, у якому підозрюється, що і свідчить про недостатність застосування до нього інших, більш м'яких запобіжних заходів для запобігання визначеним в ухвалі слідчого судді ризикам.

Наявність обґрунтованої підозри підтверджується сукупністю наданих сторонами кримінального провадження доказів у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.178 і ч.1 ст.194 КПК України, а саме протоколами огляду місця події та обшуків.

Будь-які інші докази, які б викликали сумніви в обґрунтованості підозри, в матеріалах кримінального провадженні відсутні, а тому доводи апеляційної скарги захисника Гулакова А.І. про відсутність достатніх даних, які б свідчили про причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину, є необґрунтованими.

Крім того, при встановленні факту наявності (чи відсутності) обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_4 колегія суддів керується не тільки положеннями національного кримінального процесуального законодавства, а враховує й практику з цього питання Європейського суду з прав людини (ч.5 ст.9 КПК України), яка відображена в рішенні від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а також в рішенні у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, згідно з якою вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

В інших рішеннях «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Окрім того, суд погодився, що обґрунтована підозра у тому, що особа вчинила тяжкий злочин, може на початку слугувати підставою для взяття її під варту. Крім того, необхідність забезпечення належного здійснення провадження, зокрема, отримання доказів від свідків є належною підставою для первинного взяття під варту (рішення від 15.09.2009 у справі «Ямрозі проти Польщі», рішення від 10.02.2011 у справі «Плєшков проти України»).

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника Гулакова А.І. відносно недоведеності обставин, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існують заявлені ризики, а також неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, то колегія суддів теж не може взяти їх до уваги, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Зокрема, ОСОБА_4 із-за тяжкості покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він підозрюється, може переховуватися від органів досудового слідства та суду, незаконно впливати на свідків, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин злочину, вчинити новий злочин або продовжити той, у якому підозрюється.

Крім того, колегія суддів також враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, небезпека якого може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи та інше.

При цьому, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства й суду.

Вказані висновки Європейського суду з прав людини з урахуванням зазначених вище обставин, на думку колегії суддів, і свідчать про наявність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою.

Вказані в апеляційній скарзі захисника обставини як те, що ОСОБА_4 має сім'ю, постійне місце проживання, раніше не судимий та позитивно характеризується, не є тими безумовними і беззаперечними обставинами, які унеможливлюють застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, і повинні враховуватися у сукупності зі всіма іншими обставинами, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість застосування тримання під вартою.

На підставі викладеного, ухвалу слідчого судді про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів вважає законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника без задоволення.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Сум від 12 червня 2017 року щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ГУЛАКОВА А.І. на цю ухвалу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

Рунов В. Ю. Матус В. В. Філонова Ю. О.