Ухвала суду № 67860158, 20.07.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/1124/17

Номер справи місцевого суду: 521/4349/17

Головуючий у першій інстанції Старіков

Доповідач Кадегроб А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Кадегроб А.І.,

суддів: Копіци О.В., Прібилова В.М.,

секретаря судового засідання - Головченко Ю.Л.,

за участю:

прокурора - Францевича А.П.,

підозрюваного - ОСОБА_1,

захисника - Хрульової В.Б.,

потерпілого - ОСОБА_3,

представника потерпілого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 Францевича А.П. на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 10.07.2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_1, підозрюваного у кримінальному провадженні №12016160470003812 від 01.09.2016 року за ч.4 ст.190 КК України, -

встановив:

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Криворученко В.П., погодженого прокурором Одеської місцевої прокуратури №2 Францевичем А.П., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеси, офіційно не працевлаштованого, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

підозрюваного у кримінальному провадженні №12016160470003812 від 01.09.2016 року за ч.4 ст.190 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 підозрюється в тому, що в період часу з 2014 року по лютий 2016 року шляхом обману заволодів грошовими коштами ОСОБА_3 на суму 650 000 гривень, ОСОБА_7 на суму 77 000 доларів США та ОСОБА_8 на суму 46 000 доларів США.

17.03.2017 року ОСОБА_1 був повідомлений про підозру за ч.4 ст.190 КК України.

20.03.2017 року слідчий звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з клопотанням, погодженим прокурором, про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивоване тим, що у кримінальному провадженні наявна обґрунтована підозра стосовно ОСОБА_1 у вчиненні особливо тяжкого злочину, ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчиняти інші злочини, а запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів неможливо.

Дане клопотання слідчого було розглянуто слідчим суддею 10.07.2017 року після затримання підозрюваного ОСОБА_1 в цей же день на підставі ухвали слідчого судді Малиновського районного суду від 05.04.2017 року про дозвіл на його затримання для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1

Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 10.07.2017 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого та до підозрюваного ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 10.09.2017 року із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1, цілодобово та покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.

Ухвала мотивована тим, що у клопотанні та доданих матеріалах слідчим не надано доказів на підтвердження наявності у кримінальному провадженні заявлених ризиків, прокурор у судовому засіданні не зміг обґрунтувати заявлені ризики та довести неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, а сама лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1, не може бути підставою для застосування до нього найсуворішого запобіжного заходу.

На дану ухвалу прокурор подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що вважає ухвалу незаконною, просить її скасувати і постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги прокурор зазначає, що слідчий суддя під час розгляду клопотання не врахував характер інкримінованого ОСОБА_1 злочину, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винним. На думку прокурора, матеріали провадження містять достатні докази наявності зазначених у клопотанні ризиків, а слідчий суддя в ухвалі не мотивував, які саме обставини не довів прокурор.

Заслухавши суддю-доповідача; виступ прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити; думку підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора і просили залишити оскаржувану ухвалу без змін; дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.

Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положення ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч.2 ст.294 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі "Харченко проти України", п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkevicius v. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

З матеріалів провадження вбачається, що при постановленні ухвали про відмову в задоволенні клопотання слідчого та застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слідчий суддя не в повній мірі дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону та Конвенції.

Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що слідчий та прокурор не довели наявність заявлених у клопотанні ризиків та неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, посилаючись на те, що стороною захисту надано достатньо гарантій, які б свідчили, що ОСОБА_1 буде з'являтися до суду, вказуючи, що самої лише обґрунтованості підозри недостатньо для застосування до ОСОБА_1 найсуворішого запобіжного заходу.

Разом з цим слідчий суддя не врахував та невірно розтлумачив обставини, передбачені ч.1 ст.178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання.

Поза увагою слідчого судді залишилось те, що ОСОБА_1, на даній стадії досудового розслідування, обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Міцність соціальних зв'язків підозрюваного ОСОБА_1 у місці його проживання також була переоцінена слідчим суддею, оскільки наявність у нього постійного місця проживання, з урахуванням обставин вчинення інкримінованого йому злочину та покарання, що загрожує йому, не виключає можливість переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування. Крім того, ОСОБА_1 ніде не працює, на утриманні нікого не має, має репутацію особи яка притягується до кримінальної відповідальності за вчинення умисного корисливого особливо тяжкого злочину за однорідним предметом посягання.

Не взяв до уваги слідчий суддя також доводи прокурора про те, що підозрюваний ОСОБА_1, перебуваючи на волі, може незаконно впливати на потерпілих та свідків, чим перешкоджатиме у встановленні істини у провадженні та повному і всебічному дослідженню всіх доказів.

Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду прокурор повідомив, що ОСОБА_1 є підозрюваним у іншому кримінальному провадженні за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України, яке розглядається в Суворовському районному суді м. Одеси, в рамках якого був оголошений у розшук. Також прокурор зазначив, що ОСОБА_1 після складення 17.03.2017 року повідомлення про підозру, яка була вручена в цей же день його батьку, переховувався від органів досудового розслідування та 10.07.2017 року був затриманий на підставі ухвали слідчого судді Малиновського районного суду від 05.04.2017 року про дозвіл на затримання підозрюваного для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, на підтвердження зазначених в клопотанні ризиків прокурор навів дані, які підтверджуються наданими апеляційному суду відповідними документами та матеріалами кримінального провадження.

Наведене вище підтверджує те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Крім того, він є підозрюваним в іншому кримінальному провадженні, переховувався від органів досудового розслідування та суду в рамках зазначених вище кримінальних проваджень. Така його поведінка свідчить, що він схильний до вчинення злочинів проти власності, тому існують достатні підстави вважати, що в разі перебування на свободі, підозрюваний буде переховуватися від органів досудового слідства та суду, може впливати на потерпілих та свідків, чим перешкоджатиме досудовому розслідуванню та може вчинити інші аналогічні кримінальні правопорушення.

При таких обставинах, апеляційний суд доходить висновку, що суттєво збільшився ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими надані в судовому засіданні апеляційного суду пояснення підозрюваного та захисника з приводу того, що заявлені в клопотанні ризики є безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінального провадження та наданими стороною обвинувачення доказами, які апеляційний суд вважає достовірними.

Надані стороною захисту документи, які підтверджують, що ОСОБА_1 має на утриманні малолітню доньку, та є фізичною-особою підприємцем не можуть виправдати наявні в матеріалах кримінального провадження та встановлені під час апеляційного розгляду ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного апеляційний суд доходить висновку про те, що матеріалами провадження та наданими прокурором доказами, на даній стадії досудового розслідування, підтверджується наявність ризиків, зазначених у клопотанні слідчого.

З урахуванням характеру, ступеню тяжкості та наслідків інкримінованого ОСОБА_1 злочину, покарання, що загрожує останньому в разі визнання його винним, віку та стану здоров'я підозрюваного, апеляційний суд вважає, що необхідним і достатнім для запобігання доведеним ризикам є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.

Вирішуючи питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Апеляційний суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії досудового розслідування та тяжкості можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі доведеності його вини та визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за рішенням суду, апеляційний суд, з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, а тому вважає за можливе та необхідне застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З урахуванням положень п.3 ч.5 ст.182 КПК України та враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив особливо тяжкий злочин, за який передбачено покарання до 12 років позбавлення волі, а також враховуючи матеріальну шкоду, яку підозрюваний завдав потерпілим, апеляційний суд вважає за необхідне визначати розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 181, 182, 183, 196, 376, 404, 405, 407, 409, 412, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд Одеської області, -

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора Одеської місцевої прокуратури №2 Францевича А.П. - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 10.07.2017 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Криворученко В.П., погодженого прокурором Одеської місцевої прокуратури №2 Францевичем А.П., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_1, підозрюваного у кримінальному провадженні №12016160470003812 від 01.09.2016 року за ч.4 ст.190 КК України, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Криворученко В.П., погодженого прокурором Одеської місцевої прокуратури №2 Францевичем А.П., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави щодо ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24 серпня 2017 року тобто в межах строку досудового розслідування в даному кримінальному провадженні.

Строк дії ухвали обчислюється з моменту його фактичного затримання та закінчується 24 серпня 2017 року.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, взяти під варту в залі судового засідання та доставити до Одеської установи виконання покарань №21.

Організацію виконання ухвали в частині доставки ОСОБА_1 до ОУВП №21 покласти на прокурора.

Визначити підозрюваному ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу в межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 480000 грн. (чотириста вісімдесят тисяч гривень) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Апеляційного суду Одеської області (м. Одеса, вул. Івані та Юрія Лип, 24-а, код ЄДРПОУ суду - 02892913, банк отримувача - ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО - 828011, реєстраційний рахунок - 37317012000098).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу, у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави зобов'язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора, слідчого судді або суду протягом дії запобіжного заходу у вигляді застави.

На підставі ч.5 ст.194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_1 у разі внесення застави наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого із встановленою періодичністю;

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Термін дії обов'язків, покладених судом, визначити два місяці з моменту внесення застави, але не більше строку досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні.

У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.

Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпеченням належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

Контроль за виконанням підозрюваним ОСОБА_1 обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, покласти на слідчого.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки з його згодою.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити до ОУВП №21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

А.І. Кадегроб О.В. Копіца В.М. Прібилов