Рішення № 6786009, 16.11.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"16" листопада 2009 р. справа № 5020-4/153

За позовом Закритого акціонерного товариства «Універсам «Бриз» (99006, м.Севастополь, вул. Косарева, 1 )

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99013, АДРЕСА_1)

про визнання договору недійсним

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

позивача: Осетров С.В. представник - довіреність б/н від 15.06.2009;

відповідача: не з`явився;

Суть спору:

Закрите акціонерне товариство «Універсам «Бриз» звернулось до господарського суду м.Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання консультаційних послуг від 25.09.2008.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях статей 203, 215 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що договір від 25.09.2008 про надання консультаційних послуг у сфері банківського права не відповідає внутрішній волі Закритого акціонерного товариства «Бриз», яке реалізовує свою волю через виконавчі органи, які, в свою чергу, діють відповідно до Статуту. Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що орган управління ЗАТ «Універсам «Бриз»рішень про замовлення консультаційних послуг у сфері банківського права не приймав, у звязку з чим, оспорюваний правочин суперечить вимогам пункту 3 статті 203 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 25.08.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-4/153.

Відповідач у судові засідання явку повноважних представників не забезпечив, вимог ухвал суду щодо дання документів та пояснень по суті спору не виконав.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, спір розглядається за відсутністю відповідача за наявними у справі матеріалами.

Представнику позивача у судових засіданнях були розяснені його процесуальні права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

25.09.2008 між Закритим акціонерним товариством «Універсам «Бриз»- Замовник, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Виконавець, було укладено договір про надання консультаційних послуг, відповідно до пункту 1.1 якого Замовник, в порядку статті 901 Цивільного кодексу України, доручає а Виконавець приймає на себе зобовязання надати Замовнику послуги у вигляді консультаційних послуг з питань банківського права в обсязі і на умовах, визначених договором (а.с.24-25).

Відповідно до пункту 2.2.1, Замовник зобовязується отримувати від виконавця усні і письмові консультації по тих питаннях, що виникають.

Пунктом 2.3 Виконавець зобовязався консультувати (усно або письмово) Замовника з питань банківського права, готувати або проробляти на предмет відповідності нормам банківського права і інтересам Замовника документи (в тому числі договори, контракти), угоди, що плануються, заходи, давати висновки по необхідних питаннях, розробляти схеми оптимізації обставин, представляти Замовника в переговорах, представляти інтереси Замовника по цивільних, господарських, адміністративних справах з питань банківського права.

Позивач зазначає, що договір від 25.09.2008 про надання консультаційних послуг у сфері банківського права не відповідає внутрішній волі Закритого акціонерного товариства «Бриз», оскільки орган управління ЗАТ «Універсам «Бриз»рішень про замовлення консультаційних послуг у сфері банківського права не приймав та обумовлені договором банківські послуги фактично ніколи не споживав.

Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»зазначено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановленні частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частинами 1, 3 статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Частиною 1 статті 98 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Відповідно до статті 161 Цивільного кодексу України, виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України «Про господарські товариства», виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Судом встановлено, що «Універсам «Бриз»являється закритим акціонерним товариством, яке діє на підставі Статуту (а.с.52-62).

Пунктом 7.2.1 Статуту ЗАТ „Універсам „Бриз” встановлено, що виконавчим органом акціонерного товариства, яке здійснює керівництво його поточною діяльністю, є Правління Товариства, очолюване Головою.

Правління у складі п'яти чоловік обирається Зборами акціонерів на строк у п'ять років. Правління на своєму першому засіданні обирає Голову Правління. Строк повноважень Голови Правління п'ять років.

В матеріалах справи є наявним протокол Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Універсам «Бриз»від 06.11.2005, пунктом 6 якого прийнято рішення про обрання 5 членів правління: Кревської Т.А., Дубінюк М.В., Скачок Е.І., Лукошиної О.Г. та Іванової Л.К.

Пунктом 7.2.2 Статуту ЗАТ „Універсам „Бриз” закріплено, що Голова правління проводить засідання правління за мірою необхідності, але не рідше одного разу на квартал.

Суд звертає увагу на пункт 40 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 «Про практику розгляду корпоративних спорів», в якому зазначено, що у разі, якщо в статуті товариства передбачено, що його виконавчий орган діє у складі кількох осіб, а отже, голова правління не є самостійним органом управління, тому для набуття товариством цивільних прав і обов'язків він на підставі частини другої статті 99 та статті 161 ЦК повинен виносити відповідні питання на розгляд засідання правління чи загальних зборів акціонерів.

Дослідивши фактичні обставини справи, судом встановлено, що Голова Правління ЗАТ „Універсам „Бриз” Тайченачев Д.В. питання щодо укладення договору на отримання Закритим акціонерним товариством «Універсам «Бриз»консультаційних послуг у сфері банківського права на розгляд засідання правління не виносив, Правління жодних рішень по зазначеному питанню не приймало.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що внутрішню волю позивача може визначати лише колегіальний орган. В даному випадку, укладення між сторонами у справі спірного договору не відповідає внутрішній волі товариства, яка могла бути реалізована лише через його колегіальний орган.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності , а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Із змісту пункту 2.2 Статуту ЗАТ „Універсам „Бриз” вбачається, що предметом діяльності вказаного товариства є:

- організація оптової, роздрібної, комісійної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами;

- створення і експлуатація підприємств, центрів і пунктів торгівлі, громадського харчування, відпочинку, оздоровлення, туризму, готельного господарства;

- торговельно-закупочна, посередницька діяльність;

- надання побутових послуг;

- виробництво і реалізація продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання;

- організація і проведення виставок-продажів, аукціонів, ярмарок, конкурсів, лотерей, культурних заходів;

- здійснення транспортних перевезень всіма видами транспорту;

- будівельна, ремонтно-будівельна діяльність, виробництво і реалізація будівельних матеріалів;

- закупівля, виробництво, переробка, зберігання і реалізація сільськогосподарської продукції.

Наведені вище види діяльності ЗАТ „Універсам „Бриз” свідчать про те, що споживання послуг с сфері банківського права не обумовлюється предметом діяльності товариства, не спрямовано на задоволення потреб товариства і не надає позивачеві корисного ефекту в результаті дій відповідача.

Дані обставини також свідчать про наявність підстав для визнання оскаржуваного правочину недійсним на підставі пункту 3 статті 203 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та визнати недійсним Договір про надання консультаційних послуг, укладений 25.09.2008 між ЗАТ «Універсам «Бриз»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір про надання консультаційних послуг, укладений 25.09.2008 між Закритим акціонерним товариством «Універсам «Бриз»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99013, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариствам «Універсам «Бриз» (99006, м.Севастополь, вул. Косарева, 1, ідентифікаційний код 19008694) 85,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процессуального кодексу України

і підписано 20.11.2009.

Розсилка:

1. ЗАТ “Универсам “Бриз”

(99006, місто Севастополь, вулиця Косарєва 1)

2. ФОП ОСОБА_1

(99013 АДРЕСА_2)

3. ОСОБА_2

(99704 АДРЕСА_3)

4. ОСОБА_4

(99006, АДРЕСА_4)

5. Справа