Рішення № 6785945, 10.11.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"10" листопада 2009 р. справа № 5020-4/171 За позовом Відкритого акціонерного товариства “Кримзалізобетон” (95493, місто Сімферополь, вулиця Монтажна 3) до Приватного підприємства “Кримсевстрой”

(99055, місто Севастополь, пр. генерала Острякова 157 квартира 40)

про стягнення 125514,11грн.

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

від позивача –не з’явився.

від відповідача –не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Кримзалізобетон” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства “Кримсевстрой” про стягнення 125514,11грн

Ухвалою суду від 02.09.2009 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі.

Відповідач явку представника у судове засідання 10.11.2009 не забезпечив, про причину неявки представника у судове засідання не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду сповіщався належним чином.

Суд зазначає, що поштова кореспонденція на адресу відповідача надсилалась за адресою: 99055, місто Севастополь, пр. генерала Острякова 157 квартира 40. Саме така адреса міститься у довідки управління статистики у місті Севастополі за даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.87).

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача за наявними матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Відкрите акціонерне товариство “Кримзалізобетон” за період з 12.03.2009 по 26.06.2009 відвантажило на адресу Приватного підприємства “Кримсевстрой” бетонну продукцію та інертні матеріали.

До суду в якості підтвердження поставки товару позивачем надано видаткові накладні та акти здачі –приймання товару (а.с.9-74).

Заборгованість відповідача за поставлений товар в сумі 125338,61 грн. підтверджується рахунком до сплати № 113 від 08.07.2009 (а.с.8), який відповідачем отримано, однак жодних дій по оплаті отриманого товару не здійснено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України також встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків встановлено, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Суд вважає, що в даному випадку між сторонами у справі мав місце правочин купівлі-продажу товару, оскільки було погоджено всі суттєві умови купівлі-продажу: найменування товару, його кількість, ціна.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

22.07.2009 відповідач отримав та підписав рахунок до сплати № 113 від 08.07.2009 із змісту якого вбачається вимога оплатити отриманий на підставі видаткових накладних товар на загальну суму 125338, 65 грн. (а.с.8).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Оскільки відповідач, в порядку статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не надав суду доказів оплати отриманого ним товару, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 125338, 50 грн. обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, суд встановив, що вимоги щодо стягнення 3 % річних в розмірі 175,61 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 175,13 грн., виходячи з наступного розрахунку за формулою: 125338, 5 Х 3% : 365 днів Х 17 днів = 175,13 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на нього витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволених позовних вимог.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року № 825 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 року” розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу складає 236,00 грн.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Кримсевстрой” (99055, місто Севастополь, пр. генерала Острякова 157 квартира 40; р/р 26009227047200 в АКИБ „Укрсиббанк” м.Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 36292702) на користь Відкритого акціонерного товариства “Кримзалізобетон” (95493, місто Сімферополь, вулиця Монтажна 3; р/р 26007000130963 в АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції»м.Сімферополь, МФО 384577, код ЄДРПОУ 01267308) основну суму боргу в розмірі 125338, 50 грн. (сто двадцять п'ять тисяч триста тридцять вісім гривень, п'ятдесят копійок); заборгованість з урахуванням 3% річних - 175,13 грн. (сто сімдесят п’ять гривень, тринадцять копійок).

3. Стягнути з Приватного підприємства “Кримсевстрой” (99055, місто Севастополь, пр. генерала Острякова 157 квартира 40; р/р 26009227047200 в АКИБ „Укрсиббанк” м.Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 36292702) на користь Відкритого акціонерного товариства “Кримзалізобетон” (95493, місто Сімферополь, вулиця Монтажна 3; р/р 26007000130963 в АКБ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції»м.Сімферополь, МФО 384577, код ЄДРПОУ 01267308) 1255,87 грн. держмита, а також 235, 98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                     О.С. Погребняк

Розсилка:

1. ВАТ “Кримзалізобетон”                                                                      

(95493, місто Сімферополь, вулиця Монтажна 3)

2. ПП “ Кримсевстрой”                                                                                

(99055, місто Севастополь, пр. генерала Острякова 157 квартира 40)

3. Справа