Ухвала суду № 67858176, 19.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Гладія С.В.,

суддів - Павленко О.П., Журавля О.О.,

секретаря - Ярмолюк М.І.,

розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 квітня 2014 року за № 120 141 000 500 026 57, з обвинувальним актом щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Києва, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимого,

по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. ч. 1, 2 ст. 200 КК України,

за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні АлієваАртура Вердійовича на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року,

за участю прокурора - Скляра Д.Ю., -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року прокурору повернуто обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 квітня 2014 року за № 120 141 000 500 026 57, щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. ч. 1, 2 ст. 200 КК України.

Ухвала мотивована тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки містить лише виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1, натомість у ньому відсутнє сформульоване обвинувачення. Такий суттєвий недолік обвинувального акта порушує право обвинуваченого на захист та перешкоджає можливості призначити його до судового розгляду.

Окрім цього, суд в ухвалі звернув увагу на неузгодженості і суперечності у викладених в обвинувальному акті фактичних обставинах кримінальних правопорушень, та на неконкретність висунутого ОСОБА_1 обвинувачення.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні Алієв А.В., не оспорюючи висновків суду першої інстанції про необхідність повернення обвинувального акта внаслідок відсутності у ньому сформульованого обвинувачення, просить скасувати ухвалу в частині повернення обвинувального акта з підстави наявності у ньому неузгодженості та суперечності при викладі фактичних обставин кримінальних правопорушень і неконкретності висунутого ОСОБА_1 обвинувачення.

Обґрунтовуючи такі вимоги апеляційної скарги прокурор зазначає про невмотивованість та безпідставність ухвали суду в частині повернення обвинувального акта з підстави неузгодженості та суперечності викладених у ньому фактичних обставин кримінальних правопорушень та неконкретності висунутого ОСОБА_1 обвинувачення.

Обвинувачений, його захисник, потерпілий та його представник, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явилися, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомили. У зв'язку із цим, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, їх неявка не перешкоджає проведенню розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора Скляра Д.Ю., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про те, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Положення ч. 4 ст. 110 КПК України визначають, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

В свою чергу, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України регламентує, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Всупереч наведеним вимогам закону, обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 не містить формулювання обвинувачення, яке за визначенням у п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України є твердженням про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про необхідність повернення обвинувального акта прокурору внаслідок його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України, а саме відсутності сформульованого ОСОБА_1 обвинувачення, є правильними та прокурором в апеляційній скарзі не оспорюються.

Разом із цим, установивши, що обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення ОСОБА_1, із чим погоджується і колегія суддів, взаємовиключною та суперечливою є вказівка суду в ухвалі про неконкретність висунутого йому обвинувачення.

Аналогічним чином, оскільки п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, то вказівка суду в ухвалі про неузгодженість та суперечливість викладу таких обставин, в даному випадку, не є підставою для його повернення прокурору. Тим більше, що відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться в межах саме висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

До того ж, всупереч п. 2 ч. 1 ст. 372 КПК України, посилання суду про наявність неузгодженостей і суперечностей в обвинувальному акті при викладі фактичних обставин кримінальних правопорушень та про неконкретність висунутого ОСОБА_1 обвинувачення не вмотивовані взагалі, та зі змісту ухвали в цій частині незрозуміло, які конкретно недоліки та яким чином прокурору слід усунути.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що посилання суду в ухвалі при поверненні обвинувального акта на неузгодженості та суперечності викладених у ньому фактичних обставин кримінальних правопорушень та неконкретність висунутого ОСОБА_1 обвинувачення є неправильними, у зв'язку із чим підлягають виключенню із судового рішення, що, між тим, жодним чином не спростовує необхідності повернення обвинувального акта прокурору внаслідок його невідповідності п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме через відсутність у ньому сформульованого обвинувачення.

Отже, ухвала суду першої інстанції про повернення обвинувального акта підлягає зміні, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Алієва Артура Вердійовича задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 квітня 2014 року за № 120 141 000 500 026 57, щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. ч. 1, 2 ст. 200 КК України повернуто прокурору, змінити.

Виключити з мотивувальної частини ухвали вказівку суду «щодо наявності неузгодженості та суперечності в обвинувальному акті при викладі фактичних обставин інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, та неконкретність висунутого йому обвинувачення».

В решті ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ГладійС.В. Павленко О.П. ЖуравельО.О.

Провадження: № 11-кп/796/1498/2017

Категорія КК України: ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. ч. 1, 2 ст. 200

Головуючий у першій інстанції: Девятко В.В.

Суддя - доповідач: Гладій С.В.