Ухвала суду № 67858122, 20.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Прокопчук Н.О., Слюсар Т.А.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Хрещатик» про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 та просила поділити майно подружжя, а саме визнати за позивачем:

право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 90,90 кв.м., житловою площею 46,80 кв.м.;

право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 97,3 кв.м., житловою площею 52,8 кв.м.;

право власності на 1/2 частину грошових коштів в розмірі 362 050,13 грн.

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 362 050,13 грн.,

визнати право власності на 1/2 частину грошових коштів у розмірі 7 170,34 доларів США, що станом на 11.07.2016 за курсом НБУ становить 174 095,97 грн.,

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7 170,34 доларів США, що станом на 11.07.2016 року відповідно до курсу НБУ становить 174 095,97 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26.05.2017 провадження в справі в частині позовних вимог щодо визнання права власності на кошти та їх стягнення закрито.

Справа № 754/11103/16-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/8000/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Панченко О.М.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 26.05.2017 позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 90,90 кв.м., житловою площею 46,80 кв.м. в порядку поділу спільного майна подружжя. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 97,3 кв.м., житловою площею 52,8 кв.м. в порядку поділу спільного майна подружжя. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат 3 445 грн. судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Вказує, що відповідач є одноосібним власником квартир та придбав їх в кредит, відсутні докази на підтвердження участі позивачки у їх придбанні чи у погашенні кредиту. Зазначив, що судом не було встановлено обсяг всього майна подружжя, без врахування якого неможливо визначити чи справедливо комусь зі сторін передається певне майно. Вказав, що розподіл квартир проведено без встановлення та врахування їх вартості, відповідач ні повністю, ні частково не визнавав позов та не підтверджено жодними доказами утримання позивачем спільних дітей.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що є достатньо правових підстав для відступлення від рівності часток при поділі спільного сумісного майна подружжя.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12.04.1996, актовий запис №379 (а. с. 14), який 19.02.2016 було розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Києва (а. с. 15).

Від шлюбу подружжя має дітей: сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1; доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до свідоцтв про народження (а. с. 23-25).

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16.05.2016 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання спільних дітей до їх повноліття (а. с. 17-22).

За час перебування у шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було придбане майно, а саме:

трикімнатна квартира АДРЕСА_2, загальною площею 97,3 кв.м., житловою площею 52,8 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_11 відповідно до свідоцтва від 11.11.2013 (а. с. 32-37);

трикімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 90,90 кв.м., житловою площею 46,80 кв.м., яка належить на праві власності ОСОБА_11 відповідно до свідоцтва про право власності від 23.10.2008 №1854-С/КІ (а. с. 38-43).

Позивач зазначила, що оскільки після розірвання шлюбу діти залишаються проживати з нею, враховуючи їх хворобливий стан, необхідність в особливому лікуванні, харчуванні, санітарно-курортному лікуванні, беручи до уваги те, що відповідач сплачує аліменти на утримання дітей в недостатньому розмірі, а також той факт, що він приховав майно, що являється об'єктом спільної сумісної власності, витратив кошти, які є спільною сумісною власністю на власний розсуд, тому вважає, що суд при поділі майна подружжя може відступити від рівності часток, а тому звернулася до суду із відповідним позовом до суду про поділ майна подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку про те, що спірне майно, яке було отримане сторонами за час шлюбу, слід вважати спільною сумісною власністю подружжя, а при поділі такого майна розмір часток дружини та чоловіка є рівними.

Частина друга статті 70 СК України передбачає, що в окремих випадках суд може відступити від засад рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витратив його на шкоду інтересам сім'ї.

Пунктом 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами Законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» передбачено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК). Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні. Інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, що заслуговують на увагу, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі й у тому разі, коли суд не відступив від засади рівності часток.

Таким чином, суд може відступити від засад рівності часток подружжя, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав спільне майно, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

При розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що від шлюбу сторони мають трьох дітей: сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1; доньку ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, які після розлучення батьків, залишились проживати із матір'ю. Відповідач по мірі можливості допомагає дітям, сплачує аліменти на користь колишньої дружини на їх утримання.

Разом з тим, ОСОБА_3 під час розгляду справи в суді першої інстанції визнав факт того, що на розрахункових рахунках в Банку «Хрещатик» під час перебування у зареєстрованому шлюбі з позивачем у нього перебували кошти, про які не було повідомлено дружину та знято з рахунку особисто й витрачено, у зв'язку з чим ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26.05.2017 провадження в справі в частині позовних вимог щодо визнання права власності на кошти та їх стягнення закрито.

Крім того, син сторін у справі ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом з дитинства, навчається на денній формі навчання, потребує додаткової матеріальної допомоги.

За наведеного, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для відступу від рівності часток при поділі спільного майна подружжя правильними.

При цьому, приймаючі таке рішення колегія суддів враховує , що рішення суду повинно бути не тільки законним, а й справедливим.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було з'ясовано обсяг всього майна подружжя при його поділі не може бути підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, щодо іншого майна позивач вимоги не висувала, як і не звертався відповідач із відповідним зустрічним позовом до суду.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що наявність дітей та сина інваліда не може впливати на поділ майна подружжя, оскільки останніх зобов'язаний утримувати батько й матір є необґрунтованими.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що діти проживають разом з позивачем, яка їх матеріально утримує, а син сторін ОСОБА_8 потребує додаткових витрат, а тому відповідно до вимог чинного законодавства, суд може з даних підстав відступити від засади рівності часток подружжя.

Крім того, встановлено, що аліменти, які одержує позивач для утримання дітей є недостатніми для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Доводи апеляційної скарги про те, що квартира, на яку визнано право власності позивача в повному обсязі була придбана в кредит, який на даний час виплачує відповідач також не може бути підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, оскільки в суді першої інстанції при розгляді справи не ставилося питання про розподіл між колишнім подружжям обов'язку, щодо сплати кредитних коштів за спірну квартиру.

Враховуючи вищевикладене, вимоги апелянта є недоведеними та такими, що не знайшли своє підтвердження при розгляді справи в апеляційній інстанції, а тому не заслуговують на увагу.

Отже, висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновок суду не спростовують.

За наведених обставин та відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 26 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Слюсар