Рішення № 67858104, 17.07.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.СуддівКравець В.А., Мазурик О.Ф.при секретаріГоін В.С.,За участю представника позивача Свинар М.Ю.,

Представника відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» - Галдецького Ярослава Анатолійовича на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року у задоволенні позову відмовлено. /т. 2 а.с. 139-142/

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 21.10.2015 р. рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_8 заборгованість розмірі 45792,42 доларів США та 1435998 грн. 43 коп.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.07.2016 р. рішення Апеляційного суду міста Києва від 21.10.2015 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Так, доводи апеляційної скарги представника ПАТ «Родовід Банк» - Галдецького Я.А. зводяться до незаконності та необґрунтованість рішення суду першої інстанції. Апелянт вважає, що судом першої інстанції не вірно застосовано положення ст. 257, ч. 1 ст. 261, ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України. Крім того, вказував на те, що судом першої інстанції не враховано відповіді Департаменту ДАІ, наданої на запит щодо інформації про власника заставленого транспортного засобу, власником якого є ОСОБА_8, у зв'язку з чим застосування судом ст. 24 ЗУ «Про заставу» є неправильним, не витребувано відповіді на звернення до Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 29.10.2013 р. про порушення кримінальної справи. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позову.

№ справи 754/752/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/349/2017Головуючий у суді першої інстанції: Журавська О.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, на підставі наступного.

Судами встановлено, що 07 березня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «РОДОВІД БАНК» (з 17.06.2009 року найменування змінено на Публічне акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК») та ОСОБА_8 укладено Кредитний договір №37.3/АА-00003.08.2 /а.с. 7-11/.

Відповідно п. 1.1 Кредитного договору відповідачу відкрито відновлювальну лінію на загальну суму 47 700,00 доларів США терміном по 07 березня 2015 року включно.

У п. 1.2 даного Договору зазначено, що кредитні кошти надаються на купівлю автомобіля згідно з договором №03/03/08 купівлі-продажу автомобіля від 03 березня 2008 року.

Процента ставка за кредитом встановлюється в розмірі 12,5% річних (п.1.5 Договору) /а.с.7-11/.

24 жовтня 2008 року сторони уклали Додаткову угоду до кредитного договору, в якій виклали розділ «7 Особливі умови» Кредитного договору в новій редакції, змінено розмір процентної ставки до 16, 00 % річних. /т. 1 а.с.14/

07 березня 2008 року між ОСОБА_8 та АТ «РОДОВІД БАНК» укладено Договір застави транспортного засобу №37.3/АА-00003.08.2, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лакустою С.І., згідно умов якого автомобіль марки MITSUBISHI модель PAJERO, рік випуску 2008, реєстраційний НОМЕР_1, передано в заставу банку /а.с. 98/.

ОСОБА_8 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка складає 58 692,78 доларів США та 4 232 504,95 грн.

Згідно з п. 5.2 кредитного договору банк має право у разі недотримання позичальником умов цього договору вимагати дострокового його розірвання, повернення одержаних кредитів, сплати нарахованих за ними процентів, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору, а в разі невиконання позичальником цих вимог звернути стягнення на предмет застави згідно з договором застави від 07 березня 2008 року та договорів застави, що можуть бути укладені в майбутньому в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором.

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 договору застави транспортного засобу передбачено, що при порушенні заставодавцем умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні заставодавцем умов даного договору та у випадках, встановлених законом, у заставодержателя виникає право задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Пункт 3.2. даного договору передбачає позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет застави, зокрема, право банку на його розсуд продати предмет застави іншій особі-покупцю або на публічних торгах.

Так, згідно з підпунктом 3.2.3.4 п. 3.2 договору застави транспортного засобу ціна договору купівлі-продажу визначається шляхом проведення незалежної експертної оцінки суб'єктом оціночної діяльності та зазначається у звіті про оцінку майна. У разі зниження вартості предмета застави заставодержатель має право здійснити переоцінку вартості предмета застави шляхом проведення додаткової незалежної експертної оцінки.

За змістом підпунктів 3.2.3.7 та 3.2.3.8 п. 3.2 договору застави транспортного засобу протягом десяти днів від дня продажу предмета застави заставодержатель зобов'язаний надати заставодавцеві та всім обтяжувачам, на користь яких було встановлено зареєстроване обтяження предмета застави, письмовий звіт про результати продажу. У разі недостатності грошових коштів, виручених від продажу предмета застави, для повного задоволення майнових вимог заставодержателя заставодавець зобов'язуються погасити залишок заборгованості протягом 10 банківських днів з моменту продажу предмета застави.

Таким чином, вказаними вище умовами кредитного договору та договору застави транспортного засобу визначено право банку, у разі невиконання відповідачем кредитних зобов'язань, продати предмет застави за ціною, визначеною експертом, після чого позивач зобов'язаний у визначені заставним договором строки повідомити, зокрема, заставодавеця про таку реалізацію та надати відповідний звіт, а останній у разі недостатності грошових коштів, виручених від продажу предмета застави, для повного задоволення майнових вимог заставодержателя повинен погасити залишок заборгованості протягом 10 банківських днів з моменту продажу предмета застави.

Згідно акта прийому-передачі від 27 січня 2010 року, укладеного між ОСОБА_8 та позивачем в особі ОСОБА_11 як начальника відділу оперативної роботи з проблемними активами управління по роботі з проблемними активами юридичного департаменту ПАТ «Родовід Банк», банк прийняв переданий у заставу автомобіль Mitsubishi Pajero з метою його наступного продажу та погашення кредитної заборгованості, сторонами підтверджено, що автомобіль переданий у функціональному стані і не має пошкоджень, заперечення щодо опису технічного стану автомобіля у сторін відсутні, підтверджено факт передачі комплекту ключів від автомобіля /т. 1 а. с. 99/.

Листом-відповіддю позивача на звернення відповідача від 23 вересня 2014 року щодо надання інформації про стан реалізації заставного майна, останнього повідомлено, що у банка відсутня інформація щодо вилучення, зберігання або реалізації вказаного вище автомобіля Mitsubishi Pajero /а. с. 120/.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 24 ЗУ «Про заставу» про те, що у випадках коли суми, вирученої від продажу предмета застави недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України та пунктом 3.2. договору застави, яким передбачений позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет застави, що передбачає право банку на його розсуд: від свого імені продати предмет застави будь-якій особі, зокрема, на публічних торгах.

Встановивши, що позивачем не надано будь-яких доказів реалізації предмета застави та суми отриманих коштів від реалізації предмета застави, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.07.2016 р. по вказаній справі / т. 2 а.с.55/ зазначено, що з розрахунку, наданого банком, не вбачається відомостей про зарахування коштів, отриманих від реалізації переданого в заставу автомобіля, на погашення заборгованості за кредитом.

Апеляційним судом не досліджено вказаний вище розрахунок, тому неможливо з'ясувати період виникнення боргу та його розмір, суми, що були сплачені відповідачем в якості погашення боргу самостійно.

Враховуючи наведене, та те, що автомобіль Mitsubishi Pajero передано позивачу відповідно до умов вищевказаних кредитного договору та договору застави транспортного засобу, однак у банку цей транспортний засіб відсутній, проте є його характеристики, судам відповідно до вимог ч. 4 ст. 10 та ст. 143 ЦПК України необхідно було вирішити питання про призначення експертизи з метою з'ясування дійсної вартості предмета застави на момент його передачі позивачу та зарахувати вказану вартість на погашення заборгованості за кредитом.

Крім того, за змістом статей 614, 616 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Таким чином, ураховуючи суть взаємопов'язаних кредитних і заставних зобов'язань, факт прийняття кредитором від боржника предмета застави для його подальшої реалізації, що передбачено умовами укладених між сторонами кредитного договору та договору застави транспортного засобу, породжує для кредитора обов'язок вчинити необхідні для цього дії протягом розумного строку (якщо відповідний строк не визначено законом або договором). Ухилення від учинення таких дій зумовлює виникнення прострочення з боку кредитора.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про визнання правомірними дій позивача щодо нарахування вищевказаного розміру заборгованості за кредитним договором, оскільки ухилення кредитора від реалізації предмета застави і неможливість вчинити боржникові аналогічної дії, спрямовані на задоволення вимог заставодержателя, має кваліфікуватися як невжиття заходів щодо зменшення збитків, завданих порушенням зобов'язання, та призводить до прострочення кредитора.

Виконуючи вимоги суду касаційної інстанції, апеляційним судом було встановлено, що автомобіль - предмет застави, зареєстрований за ОСОБА_8 / т. 1 а.с. 129/, жодних дій щодо зняття з реєстрації у зв'язку з його передачею, ОСОБА_8 не вчинено. Крім того, не вчинено і жодних дій з моменту передачі автомобіля банку - 27.01.2010 р. щодо закриття кредитного договору, виявлення наявності чи відсутності заборгованості. Лише після звернення банком до суду з вимогами про стягнення заборгованості, ОСОБА_8 приблизно за його словами у травні 2013 року дізнався про порушення ним умов кредитного договору.

Крім того, не взято судом першої інстанції до уваги те, що банк звертався до Подільського РУГУ МВС України в м. Києві щодо протиправних дій свого колишнього співробітника ОСОБА_11 щодо заволодіння автомобілем Mitsubishi Pajero. / т. 1 а.с. 135-136/

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу»).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судами встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання за договором кредиту, а позивач на правовій підставі, відповідно до п. 5.2 кредитного договору та п. 3.1 договору застави транспортного засобу отримав переданий в заставу автомобіль Mitsubishi Pajero для його реалізації з метою погашення кредитної заборгованості відповідача, однак, жодних подальших дій з моменту передачі автомобіля ані банком ані позичальником здійснено не було.

Так, на виконання вказівок, викладених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.07.2016 р., зважаючи на те, що автомобіль Mitsubishi Pajero передано позивачу відповідно до умов вищевказаних кредитного договору та договору застави транспортного засобу, однак у банку цей транспортний засіб відсутній, проте є його характеристики, відповідно до вимог ч. 4 ст. 10 та ст. 143 ЦПК України було вирішено питання про призначення експертизи з метою з'ясування дійсної вартості предмета застави на момент його передачі позивачу та зарахування вказаної вартості на погашення заборгованості за кредитом.

Висновком комісійної судової автотоварознавчої експертизи, проведеної КНДІСЕ згідно з ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14.11.2016 p., встановлено, що ринкова вартість автомобіля Mitsubishi PAJERO Wagon станом на день його передачі позивачу -27.01.2010 року складала 306 316,16 грн.

Як вбачається з поданого представником позивача розрахунку заборгованості станом на дату передачі автомобіля 27.01.2010 р., враховуючи, що після його передачі, заборгованість виникла з настанням наступного щомісячного платежу, тобто з 26.02.2010 р. заборгованість відповідача за кредитом складала 36 339,12 доларів США, заборгованість по % кредиту - 1 916, 24 долари США, по пені та трьох відсотках річних 7612, 56 доларів США, по пені та трьох відсотках річних від простроченої заборгованості по відсоткам 658, 66 доларів США.

Таким чином, загальний розмір заборгованості станом на дату її виникнення, без урахування передачі автомобіля склав 39 675, 58 доларів США.

Вартість автомобіля, з урахуванням висновку експертизи склала 24 535, 92 долари США за офіційним курсом, встановленим Національним банком України на 27.01.2010 р. (8,01 за 1 долар США).

Таким чином, вираховуючи розмір залишку по кредиту /39 675, 58 доларів США - 24 535, 92 долари США/ маємо загальний розмір залишкового боргу по кредитному договору, після передачі автомобіля - у розмірі 15 139, 66 доларів США.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.3 договору застави від 07.03.2008 р. договір діє до повного розрахунку заставодавцем із заставодержателем за кредитним договором. /а.с.98 зворот/

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Жодних даних щодо належного виконання зобов'язань по кредитному договору, або вжиття всіх залежних від ОСОБА_8 заходів щодо належного виконання зобов'язання матеріали справи не містять. Не заявлялось також ним і клопотання про зменшення розміру збитків та неустойки з урахуванням встановлених обставин справи.

Акт прийому-передачі предмета застави - автомобіля / а.с.99/ не є підтвердженням належного виконання зобов'язань по кредитному договору, та є не доказом погашення заборгованості по кредитному договору, однак не може не братись до уваги в частині визначення суми виконання зобов'язань по кредитному договору.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до наступних розрахунків загального розміру заборгованості ОСОБА_8

Враховуючи обставини справи, колегією суддів здійснюється розрахунок заборгованості з місяця наступного за місяцем передачі предмета застави автомобіля - з 26.02.2010 року, з урахуванням різниці вартості автомобіля, також з цієї дати здійснюється початок нарахування процентів за користування кредитними коштами, пені та трьох відсотків річних, враховуючи дії обох сторін - фактичну халатність щодо реалізації предмету застави з боку банку, можливі шахрайські дії працівника банку, та неналежне виконання зобов'язань по кредитному договору позичальником ОСОБА_8

Так, заборгованість за кредитним договором №37.3/АА-00003.08.2 від 07.03.2008 р. за період з 26.02.2010 р. по 05.09.2013 р. /дата розрахунку, здійснена банком станом на час звернення з позовом/ складає 1287 днів та 15 139 доларів США 66 центів;

заборгованість за процентами /16% річних/ по кредитному договору складає 8 541 долар США 19 центів /16%:365*1287=56, 416%, 15 139, 66*((1+0,56416) 1-1);

сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором складає 2 491 864, 69 гривень /121 011, 30 гривень /курс станом на 05.09.2013 р. 7,993/, з розрахунку 1,6% в день /п. 3.9 кредитного договору/ (1,6%*1287)* 121 011, 30 грн.;

сума пені за несвоєчасне погашення процентів за кредитним договором у розмірі 1 405 282, 71 гривень, за вищевказаним аналогічним розрахунком;

сума 3% річних від суми простроченої заборгованості за кредитним договором у розмірі 12 800, 67 гривень. /((3%:365)*1287))*121 011, 30 грн.;

сума 3% річних від суми прострочених процентів за кредитним договором у розмірі 7 218,86 гривень, за вищевказаним аналогічним розрахунком.

Всього заборгованість до стягнення становить 23 680 доларів США 85 центів та 3 917 166, 93 гривень.

Також у відповідності до ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_8 на користь ПАТ «Родовід Банк» підлягає стягненню судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції у розмірі 3441 гривень, апеляційної інстанції у розмірі 1827 гривень.

Решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» - Галдецького ЯрославаАнатолійовича на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року - скасувати, постановивши нове рішення наступного змісту.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 /ІПН НОМЕР_2/ на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» /код ЄДРПОУ 14349442/:

заборгованість за кредитним договором №37.3/АА-00003.08.2 від 07.03.2008 р. у розмірі 15 139 доларів США 66 центів;

заборгованість за процентами по кредитному договору у розмірі 8 541 долар США 19 центів,

суму пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 491 864, 69 гривень

суму пені за несвоєчасне погашення процентів за кредитним договором у розмірі 1 405 282, 71 гривень

суму 3% річних від суми простроченої заборгованості за кредитним договором у розмірі 12 800, 67 гривень.

суму 3% річних від суми прострочених процентів за кредитним договором у розмірі 7 218,86 гривень.

Всього стягнути 23 680 доларів США 85 центів та 3 917 166, 93 гривень.

Стягнути з ОСОБА_8 /ІПН НОМЕР_2/ на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» /код ЄДРПОУ 14349442/ судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції у розмірі 3441 гривень, апеляційної інстанції у розмірі 1827 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: