Постанова № 67857738, 12.07.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року Справа №903/199/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Саврій В.А. ,

судді Коломис В.В.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

позивача - Перепона І.М. (довіреність від 17.02.2017р.);

третьої особи - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" на рішення господарського суду Волинської області від 24 травня 2017 року у справі №903/199/17 (суддя Якушева І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Київський картонно-паперовий комбінат"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 38196, 20 грн.

Судом роз'яснено представнику позивача права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2017 року, рішенням господарського суду Волинської області було відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Дейв Експрес", за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПрАТ "Київський картонно-паперовий комбінат", до ФОП ОСОБА_3 про стягнення 38 196,20 грн.

ТОВ "Дейв Експрес" у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити його позовні вимоги, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки, суд безпідставно дійшов висновку, що між сторонами не було договірних відносин на перевезення вантажу, при цьому проігнорувавши клопотання позивача про необхідність витребування у відповідача документів щодо поставки товарів, таким чином не з'ясувавши чи дані поставки насправді відбувались.

Зазначає, що він свої зобов'язання по наданню послуг з перевезення вантажу виконав в повному обсязі, що також підтверджується вантажоотримувачем - ПрАТ "Київсь кий картонно-паперовий комбінат", а також вказує на те, що в договорах-заявках №04/02-7 від 04 лютого 2016 року, 02/03-3 від 02 березня 2016 року та 05/04-1 від 05 квітня 2016 року на перевезення, відомості про маршрут перевезення, вантаж та інші відомості повністю відповідають відомостям, які зазначені в СМR, а факт доставлення та здачі вантажу у вказане в договорі-заявці місце розмитнення підтверджується тим, що товарно-транспортна накладна містять штампи відповідних контрольних служб з дозволами на ввезення/вивезення вантажу та митниць, через які вантаж перетинав митні кордони.

Відповідач не скористався своїм правом відзиву на апеляційну скаргу, проте його відсутність, відповідно ч.2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

19 червня 2017 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 12 липня 2017 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Волинської області скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, хоча і були завчасно повідомлені про час і місце судового розгляду, на що вказують повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника відповідача та третьої особи.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

04 лютого 2016 року, ФОП ОСОБА_3 запропонував, а ТОВ "Дейв Експрес" погодилось виконати договір-заявку №04/02-7 на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, яка надійшла в електронній формі, згідно якої підприємець запропонував та товариство зобов'язалося перевезти вантаж - макулатуру на умовах: маршрут - Сату Маре (Румунія) - Обухів (Україна); адреса завантаження: Сату Маре Magnoliei 30; митне оформлення: на місці; п/п Дякове; кількість місць 22т, 86 куб, тент; спосіб завантаження-задня, розвантаження бокове; №трансп. ср-ва та П.І.Б. водія - НОМЕР_2/НОМЕР_3 ОСОБА_4; митне очищення та місце розвантаження - ПрАТ "Київський картонно-паперовий комбінат", м. Обухів, вул. Київська, 130; строк доставки вантажу - 08 лютого 2016 року; вартість перевезення - 750 грн. за тонну вантажу згідно фактичної ваги в СМR безготівковий розрахунок на протязі 14 банківських днів після отримання повного комплекту оригіналів документів та СМR з мокрими печатками. (а.с.22, 95)

22 лютого 2016 року, ТОВ "Дейв Експрес" надіслав замовнику ФОП ОСОБА_3 (штриховий ідентифікатором рекомендованого повідомлення: 1000700609735) для оплати первинні документи, а саме: CMR №0017463 від 08 лютого 2016 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №28/3 від 10 лютого 2016 року на суму 17 760,00 грн., рахунок-фактуру №ДЕ-28/3 від 10 лютого 2016 року на суму 17760,00 грн. (а.с.23-25)

06 травня 2016 року, ФОП ОСОБА_3 платіжним дорученням №277 оплатив надані позивачем послуги по перевезенню вантажу на суму 17760,00 грн. (а.с.26)

02 березня 2016 року, ФОП ОСОБА_3 запропонував, а ТОВ "Дейв Експрес" погодилось виконати договір-заявку №02/03-3 на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, яка надійшла в електронній формі, згідно якої підприємець запропонував та товариство зобов'язалося перевезти вантаж - макулатуру на умовах: маршрут Тимишоара (Румунія) - Обухів (Україна); адреса завантаження: Тимишоара (Румунія); митне оформлення: на місці; п/п Дякове; кількість місць 22 т, 86 куб, тент; спосіб завантаження-задня, розвантаження бокове; №трансп. ср-ва та П.І.Б. водія-НОМЕР_4 НОМЕР_5, ОСОБА_5; митне очищення та місце розвантаження - ПрАТ "Київський картонно-паперовий комбінат", м. Обухів, вул. Київська, 130; строк доставки вантажу - 04-09 лютого 2016 року; вартість перевезення - 820 грн. за тону вантажу згідно фактичної ваги в СМR безготівковий розрахунок на протязі 14 банківських днів після отримання повного комплекту оригіналів документів та СМR з мокрими печатками. (а.с.28, 98)

29 березня 2016 року, ТОВ "Дейв Експрес" надіслав замовнику - ФОП ОСОБА_3 рекомендованим листом з повідомленням для оплати первинні документи: - акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №58/3 від 10 березня 2016 року на суму 17 990,80 грн.; - рахунок-фактуру №ДЕ-58/3 від 10 березня 2016 року на суму 17 990,80 грн.; - СМR №0027730 від 03 березня 2016 року. (а.с.28-31)

04 квітня 2016 року, вищевказані документи були отримані представником відповідача - ОСОБА_7., що вбачається з повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. (а.с.31, 91)

Докази оплати за послуги по перевезенню вантажу за договором-заявкою №02/03-3 від 02 березня 2017 року на суму 17 990,80 грн. у матеріалах справи відсутні, відповідач несплату не заперечив.

05 квітня 2016 року, ФОП ОСОБА_3 запропонував, а ТОВ "Дейв Експрес" погодилось виконати договір-заявку №05/04-1 на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, яка надійшла в електронній формі, згідно якої підприємець запропонував та товариство зобов'язалося перевезти вантаж - макулатуру на умовах: маршрут - Клуж-Напока (Румунія) - Обухів (Україна); адреса завантаження: Клуж-Напока Street P-ta 1 Mai company Recycle International; митне оформлення: на місці; п/п Дякове; кількість місць 22т, 86 куб, тент; спосіб завантаження-задня, розвантаження бокове; №трансп. ср-ва та П.І.Б. водія - ІВЕКО НОМЕР_6 НОМЕР_7, ОСОБА_6; митне очищення та місце розвантаження - ПрАТ "Київський картонно-паперовий комбінат", м. Обухів, вул. Київська, 130; строк доставки вантажу - 08 квітня 2016 року; вартість перевезення - 750 грн. за тону вантажу згідно фактичної ваги в СМR безготівковий розрахунок на протязі 14 банківських днів після отримання повного комплекту оригіналів документів та СМR з мокрими печатками. (а.с.33, 105)

26 квітня 2016 року, ТОВ "Дейв Експрес" надіслало замовнику - ФОП ОСОБА_3 рекомендованим листом з повідомленням для оплати первинні документи: - акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №104/2 від 14 квітня 2016 року на суму 16 575,00 грн.; - рахунок-фактуру №ДЕ-104/2 від 14 квітня 2016 року на суму 16 575,00 грн.; - СMR №0026209 від 07 квітня 2017 року. (а.с.33-36)

06 травня 2016 року, зазначені документи отримані відповідачем, що вбачається з повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №1000700625331. (а.с.36, 91)

Докази оплати за послуги по перевезенню вантажу за договором-заявкою №05/04-1 від 05 квітня 2016 року на суму 16 575,00 грн. у матеріалах справи відсутні, відповідач несплату не заперечив.

01 березня 2017 року, ТОВ "Дейв Експрес" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до ФОП ОСОБА_3 про стягнення 38 196,20 грн., з яких 34 565,80 грн. - боргу за послуги перевезення, 837,24 грн. - 3% річних за прострочення розрахунку за даними договорами-заявками та 2 793,16 грн. - інфляційних втрат. (а.с.3-9)

06 березня 2017 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду було залучено ПАТ "Київський картонно-паперовий комбінат" до справи у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. (а.с.1)

24 травня 2017 року, рішенням господарського суду Волинської області було відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Дейв Експрес", за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПрАТ "Київський картонно-паперовий комбінат", до ФОП ОСОБА_3 про стягнення 38 196,20 грн., з тих підстав, що договори-заявки №02/03-3 від 02 березня 2016 року, №05/04-1 від 05 квітня 2016 року не можуть вважатися належними доказами виникнення правовідносин між сторонами з перевезення. (а.с.191-195)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Як вбачається з матеріалів справи, 04 лютого, 02 березня та 05 квітня 2016 року, ФОП ОСОБА_3 запропонував, а ТОВ "Дейв Експрес" погодилось виконати договори-заявки №04/02-7, №02/03-3 та №05/04-1 на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, відповідно, які надійшли в електронній формі, згідно яких підприємець запропонував та товариство зобов'язалося перевезти вантаж на умовах зазначених відправником у визначені строки по визначеній ціні за тону вантажу згідно фактичної ваги в СМR та провести безготівковий розрахунок на протязі 14 банківських днів після отримання повного комплекту оригіналів документів та СМR з мокрими печатками. (а.с.22, 28, 33, 95, 98, 105)

Дані договори-заявки були підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частиною 2 ст. 181 ГК України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Крім того, за приписами ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За частиною 2 ст. 639 ЦК України, укладення між сторонами договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Оскільки, сторонами по справі, на підставі електронних договорів-заявок, було досягнуто згоди з усіх істотних умов щодо здійснення перевезення вантажу, то колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами існували договірні відносини на підставі Договорів-заявок на перевезення вантажу №04/02-7 від 04 лютого 2016 року, №02/03-3 від 02 березня 2016 року і №05/04-1 від 05 квітня 2016 року макулатури, за якими позивач взяв на себе зобов'язання, за завданням відповідача, у строки 08 лютого, 04-09 березня та 08 квітня 2016 року, відповідним автотранспортом доставити вантаж з території Румунії в м. Обухів Україна, а замовник зобов'язався оплатити у безготівковій формі вартість фактично перевезеного вантажу по обумовленій ціні, на протязі 14 банківських днів після отримання документів.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач свої договірні зобов'язання виконав у повному обсязі, отримав і доставив у визначений договорами-заявками термін вантаж, який був прийнятий ПрАТ "Київський картонно-паперовий комбінат", як одержувачем, без будь-яких претензій та зауважень. Всього було надано послуг по перевезенню вантажу на загальну суму 52325,80 грн.

Належне виконання взятих на себе зобов'язань за зазначеними Договорами-заявками на перевезення вантажу підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (СMR), де з CMR №0017463 від 08 лютого 2016 року, CMR №0027730 від 03 березня 2016 року, CMR №0026209 від 07 квітня 2016 року, вбачається, що позивач здійснив поставку передбаченої даними Договорами-заявками макулатуру на ПАТ "Київський картонно-паперовий комбінат", м. Обухів, вул. Київська, 130. (а.с.28-29, 34, 50, 60) Дану обставину також підтверджує, в свої поясненнях ПрАТ "Київський КПК", та вказує, що товар (макулатура), який перевозився згідно з міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №0017463 від 08 лютого 2016 року, CMR №0027730 від 03 березня 2016 року та CMR №0026209 від 07 квітня 2016 року був доставлений та прийнятий ПрАТ "Київський КПК" 10 лютого, 10 березня та 13 квітня 2016 року відповідно. (а.с.39-42)

Проте, відповідач свої зобов'язання по оплаті послуг по перевезенню вантажу виконав частково і отримавши від позивача повний комплект оригіналів документів, які вказували на належне виконання робіт по перевезенню макулатури (а.с.31, 36), не підписав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.30, 35) і провів частково оплату цих робіт платіжним дорученням №277 від 06 травня 2016 року в розмірі 17760,00 грн. і, таким чином, допустив заборгованість у сумі 34 565,80 грн.

Доказів сплати коштів за виконання робіт по перевезенню товару відповідачем надано не було.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги, заявлені у даній справі, в частині стягнення з відповідача 34 565,80 грн. є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, і, відповідно, такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.1., п.4.2. роз'яснень постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року, сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, у відповідності до ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 837,24 грн. - 3% річних (459,87 грн. - по Договору-заявці №02/03-3 за період з 23 квітня 2016 року по 27 лютого 2017 року і 377,37 - по Договору-заявці №05/04-1 з 27 травня 2016 року по 27 лютого 2017 року), а також 2 793,16 грн. - інфляційних втрат (1 463,10 грн. - по Договору-заявці №02/03-3 з 01 травня 2016 року по 28 лютого 2017 року і 1 330,06 - по Договору-заявці №05/04-1 з червня 2016 року по 28 лютого 2017 року). (а.с.6-9)

Як вбачається з матеріалів справи за Договором-заявкою №0203-3 на перевезення вантажу від 02 березня 2016 року, вартість перевезення однієї тони вантажу складала 820 грн. за тону. Дана заявка була виконана позивачем 10 березня 2016 року і 28 березня 2016 року, оригінали зазначених в Договорі-заявці документи були направлені відповідачу, які він отримав через довірену особу ОСОБА_7 04 квітня 2016 року.(а.с.33)

Договором-заявкою №05/04-1 на перевезення вантажу від 05 квітня 2016 року, вартість перевезення однієї тони вантажу складала 750 грн. за тону. Дана заявка була виконана позивачем 13 квітня 2016 року і 26 квітня 2016 року, оригінали зазначених в Договорі-заявці документів були направлені відповідачу, які він отримав 06 травня 2016 року.(а.с.36)

Оскільки, згідно Договорів-заявок оплата за проведені роботи проводиться на протязі 14 днів після отримання повного комплекту документів, які відповідач отримав 04 квітня та 06 травня 2016 року і зауважень, щодо комплектності отриманих документів відповідачем заявлено не було, то строк оплати робіт за Договором-заявкою №0203-3 в сумі 17 990,80 грн. та за Договором-заявкою №05/04-1 в сумі 16 575,00 грн. становить до 22 квітня та 26 травня 2016 року, відповідно, а тому 3% річних слід нараховувати з 23 квітня та 27 травня 2016 року.

Відповідно до п.1.12. роз'яснень постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року, з огляду на вимоги ч.1 ст. 47 і ст. 43 ГПК України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат (а.с.6-9), апеляційний господарський суд погоджується з розміром проведених нарахувань та обґрунтованістю вимог позову в частині стягнення з відповідача 837,24 (459,87 + 377,37) грн. - 3% річних, з яких 459,87 грн. - по Договору-заявці №0203-3 за період з 23 квітня 2016 року по 27 лютого 2017 року і 377,37 грн. - по Договору-заявці №05/04-1 з 27 травня 2016 року по 27 лютого 2017 року, а також 2 793,16 (1 463,10 + 1 330,06) грн. - інфляційних втрат, з яких 1 463,10 грн. - по Договору-заявці №0203-3 з 01 травня 2016 року по 28 лютого 2017 року і 1 330,06 - по Договору-заявці №05/04-1 з червня 2016 року по 28 лютого 2017 року, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. (а.с.6-9)

Оскільки, між сторонами по справі виникли договірні зобов'язанні на підставі Договорів-заявок на перевезення вантажу за №02/03-3 від 02 березня 2016 року, за №04/02-7 від 04 лютого 2016 року та за №05/04-1 від 05 квітня 2016 року і позивач повністю і належним чином виконав свої зобов'язання за вказаними заявками на загальну суму 52325,80 грн., а відповідач частково оплатив надані послуги по перевезенню обумовленої макулатури, чим заборгував кошти в сумі 34 565,80 грн. за послуги перевезення, а господарський суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність виникнення правовідносин між сторонами та про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог, то колегія суддів дійшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду слід скасувати, позовні вимоги задоволити, а зазначені кошти з урахуванням 837,24 грн. - 3% річних за прострочення розрахунку за даними договорами-заявками та 2 793,16 грн. - інфляційних втрат, а всього 38 196,20 грн. заборгованості стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ "Дейв Експрес".

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п.2 ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги вправі скасувати рішення місцевого господарського та прийняти нове рішення.

На підставі наведеного, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги ТОВ "Дейв Експрес" повністю.

Відповідно до вимог ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з задоволенням апеляційної скарги судові витрати (а.с.10, 213) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" - задоволити.

Рішення господарського суду Волинської області від 24.05.17 р. у справі №903/199/17 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Стягнути з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейв Експрес" (10007 м. Житомир, вул. Київське Шосе, 143а, код ЄДРПОУ 22053439) 38 196,20 (тридцять вісім тис. сто дев'яносто шість грн. 20 коп.) грн., з яких 34 565,80 (тридцять чотири тис. п'ятсот шістдесят п'ять грн. 80 коп.) грн. - боргу за послуги перевезення, 837,24 (вісімсот тридцять сім грн. 24 коп.) грн. - 3% річних та 2793,16 (дві тис. сімсот дев'яносто три грн. 16 коп.) грн. - інфляційні втрати заборгованості, 1600 (одну тис. шістсот) грн. - судового збору за подання позовної заяви та 1760 (одну тис. сімсот шістдесят) грн. - судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Волинської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №903/199/17 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.