Постанова № 67857613, 19.07.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2017 р. Справа№ 910/16351/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Смірнової Л.Г.

секретар судового засідання Борух А.С.

за участю представників:

від позивача: Єгоров В.С. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Халимон С.В.- за належним чином оформленою довіреністю;

від ВДВС: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.04.2017р.

у справі №910/16351/13 (суддя Привалов А.І.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 3 308 140,95 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 3 308 140,95 грн., з яких: 83 091,23 грн. інфляційних втрат, 537 508,29 грн. 3% річних та 2 687 541,43 грн. пеня.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2013р. у справі №910/16351/13, залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014р. та Вищого господарського суду України від 09.04.2014р., позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Київенерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 687 541,43 грн. пені, 537 508,29 грн. 3% річних, 83 091,23 грн. інфляційних втрат та 66 162,82 грн. судового збору.

06.02.2014р. Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

03.01.2017р. до суду першої інстанції надійшла скарга позивача на дії державної виконавчої служби, відповідно до якої скаржник просив:

- визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови ВП №42926207 від 19.12.2016р. про закінчення виконавчого провадження;

- визнати недійсною постанову в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 19.12.2016р. про закінчення виконавчого провадження №42926207.

Скарга обґрунтована тим, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві ВП №42926207 від 19.12.2016р. закінчене виконавче провадження з примусового виконання наказу № 910/16351/13 від 06.02.2014р. з підстав п. 16 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку зі списанням, згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" пені, інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за спожитий природний газ, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа (наказу № 910/16351/13 від 06.02.2014р.) за судовим рішенням.

На думку скаржника, наведена постанова суперечить вимогам Закону України "Про виконавче провадження", оскільки дія Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку зі списанням, згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" і на правовідносин у даній справі не поширюється, так як на час списання відповідний порядок ведення реєстру підприємств-учасників процедури врегулювання заборгованості, передбачений зазначеним законом, затверджений не був, а отже підприємство боржника до такого реєстру включено не було.

Враховуючи наведене, скаржник просив визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови ВП №42926207 від 19.12.2016р. про закінчення виконавчого провадження; визнати недійсною постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №42926207 від 19.12.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2017р. у справі №910/16351/13 відмовлено в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову, якою задовольнити скаргу на дії державного виконавця в повному обсязі.

Умотивовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказував, що суд першої інстанції не врахував його доводів про те, що можливість автоматичного списання заборгованості боржника зі сплати штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних в порядку Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" відбувається лише за умови внесення боржника до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, однак ПАТ "Київенерго" до такого реєстру включено не було.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017р., апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Кропивної Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.05.2017р.

Розгляд справи неоднарозово відкладався.

24.05.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи судової практики з вирішення аналогічних спорів.

27.06.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи Наказу Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства №155 від 20.06.2017р., яким ПАТ «Київенерго» включено до Реєстру підприємств, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості; лист Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарськова №8/10-1126-17 від 21.06.2017р. з повідомленням про включення до реєстру.

Представники ВДВС до судового засідання, що відбулось 19.07.2017р., не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи є можливим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 5 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2013р. у справі №910/16351/13, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2014р., позов задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 687 541,43 грн., 537 508,29 грн. 3% річних, 83 091,23 грн. інфляційних втрат, 66 162,82 грн. судового збору.

06.02.2014р. після набрання рішенням законної сили видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2015р. надано відстрочку виконання рішення до 01.06.2015р.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві знаходився наказ Господарського суду міста Києва № 910/16351/13 від 06.02.2014р. про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 687 541,43 грн. пені, 537 508,29 грн. 3% річних, 83 091,23 грн. збитків від інфляції, 66 162,82 грн. судового збору.

19.12.2016р. заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Магодою С.Г. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №42926207 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/16351/13 від 06.02.2014р. з підстав, передбачених п.16 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до вимог п. 16 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Статтею 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" встановлено, що заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості (ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії").

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2013р. у справі №910/16351/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014р., встановлено, що заборгованість Публічного акціонерного товариства "Київенерго" перед стягувачем виникла на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 1474-12-БО від 31.07.2012р. та була погашена 25.03.2013р., тобто до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

У постанові про закінчення виконавчого провадження від 19.12.2016р. зазначено, що в ході примусового виконання рішення суду в рахунок погашення боргу (в тому числі судового збору) було перераховано 849 344,40 грн., в рахунок погашення виконавчого збору 45 649,15 грн. та на спеціальний рахунок перераховано кошти в сумі 2 572,28 грн. в рахунок погашення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Виходячи з наведеного, сума, що підлягала списанню відповідно до вимог Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", становила 2 524 959,37 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Таким чином, зобов'язання боржника зазначені у рішенні Господарського суду міста Києва № 910/16351/13 від 24.10.2013р. припинились в силу Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Доводи скаржника щодо відсутності ПАТ "Київенерго" у реєстрі підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються ч .3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", відповідно до якої єдиною умовою для списання заборгованості, нарахованої за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є набрання чинності даним Законом.

Наведене є безумовною підставою для списання даної заборгованості та не потребує будь-яких дій від теплопостачального підприємства щодо включення до реєстру в порядку передбаченому ст. 3 даного Закону.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві задоволенню не підлягає.

Твердження апелянта, які викладені ним в апеляційній скарзі, цих обставин не спростовують, а тому судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятої судом першої інстанції ухвали у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.04.2017р. у справі №910/16351/13 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.04.2017р. у справі №910/16351/13 - залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/16351/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.Г. Смірнова